3/342-09 Про стягнення шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та встановлення факту забруднення земельної ділянки - 02.06.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області на рішення господарського суду Київської області від 10.03.2010 року у справі № 3/342-09

за позовом Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області, м. Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю "СУСКБ-Транс", м. Вишневе, Київської області

про стягнення 1147 грн. 50 коп. шкоди

Державна екологічна інспекція в Хмельницькій області звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "СУСКБ-Транс"про стягнення 1147 грн. 50 коп. шкоди заподіяної державі внаслідок забруднення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) та встановлення факту забруднення земельної ділянки площею 120 кв.м. на 270 км. + 800 м. автошляху Житомир-Чернівці.

Рішенням господарського суду Київської області від 10.03.2010 року (суддя Лопатін А.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту наявності протиправної поведінки заподіювача шкоди; причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вини відповідача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна екологічна інспекція в Хмельницькій області звернулась з апеляційною скаргою від 18.03.2010 року № 1386/03, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 10.03.2010 року у справі № 3/342-09 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням господарським судом Київської області норм матеріального та процесуального права –ст.ст. 43, 101 ГПК України, ст. 211 Земельного кодексу України, ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 1172 ЦК України.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.04.2010 року апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області на рішення господарського суду Київської області від 10.03.2010 року у справі № 3/342-09 прийнято до провадження та призначено розгляд справи.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надіславши клопотання про надання належним чином завірених копій документів та розгляд справи у відсутності представника позивача.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, але в судовому засіданні 19.05.10 усно надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12) .

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як слідує із матеріалів справи, 4 серпня 2009 року Державною екологічною інспекцією в Хмельницькій області проведено перевірку земельної ділянки на відрізку дороги Житомир-Чернівці 270 кв. + 800 м. в районі с. Гуменці Камянець-Подільського району на дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства встановлено, що внаслідок ДТП, що сталося на відрізку дороги Житомир-Чернівці 270 кв. + 800 м. в районі с. Гуменці Камянець-Подільського району водій автомобіля"д/н 22492КМ з причепом д/н 7959 ХІТ Безсусідний С.І., який перевозив за маршрутом Київ-Чернівці (подорожній лист № 172855 від 03.08.2009 року) 384 металевих бочки з лаком НЦ-218 (ГОСТ 4976-83) не впорався з керуванням, допустив перекидання керованого ним автомобіля на транспортне огородження. Внаслідок ДТП на проїжджу частину, а також на її узбіччя із 20 металевих пошкоджених бочок (ємкістю по 50 літрів) вилилось 750 л. лаку НЦ-218 (ГОСТ 4976-83). Загальна площа земельної ділянки забрудненої лаком становить 120 м2. За результатами перевірки складено акт від 04.08.2009 року за № 238 (а.с. 6-8).

Згідно з актом сума збитків нанесена навколишньому природному середовищу в наслідок засмічення ділянки становить 1147 грн. 50 коп. Розрахунок розміру шкоди від засмічення земельної ділянки в результаті ДТП, вчиненого водієм автомобіля"д/н 22492КМ з причепом д/н 7959 ХІТ (власник автомобіля ТОВ "СУСКБ-Транс") - Безсусіднім С.І. згідно Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 року № 171.

На підставі вищевказаного акту перевірки винесено постанову № 5761 від 05 серпня 2009 року про накладення адміністративного стягнення (а.с. 9). Відповідно до вказаної постанови водія товариства з обмеженою відповідальністю "СУСКБ-Транс"визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 52 Кодексі України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.

Вказана сума штрафу була сплачена Безсусіднім С.І. 26.08.2009 року (а.с. 19).

21.09.2009 року позивач звернувся до відповідача з листом за № 5201/03 (а.с. 11), в якому попередив, що у разі не виконання зобов’язання щодо добровільного відшкодування шкоди в місячний термін, державна екологічна інспекція в Хмельницькій області буде змушена звернутися до суду з вимогою про примусове стягнення завданої шкоди.

Вказаний лист залишений відповідачем без задоволення та належного реагування.

Колегія суддів зазначає, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України (435-15) , Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) , а також розроблюваним відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

У вирішенні спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, слід керуватися нормами природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, а з питань, не врегульованих цим законодавством, - відповідними правилами цивільного законодавства.

Згідно з ст. 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі та розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України. Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

До компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях згідно з ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"належить, зокрема, право звертатися до суду із позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. В апеляційній скарзі представник інспекції не вказав які саме норми матеріального та процесуального права порушені судом першої інстанції рот винесенні рішенні у даній справі.

Посилання апелянта на ст. 1172 ЦК України, частиною першою якої передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків є необґрунтованим, оскільки із матеріалів справи не вбачається порушення трудових обов’язків водієм товариства.

Із матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування позову екологічна інспекція посилається на акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 238 від 04.08.2009 р.

В оскаржуваному рішенні суд правомірно послався на ст.ст. 16, 20, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", наказ Міністерства охорони навколишнього природоохоронного середовища України від 10.09.2008 року № 464, яким затверджено Порядок організації та проведення перевірок суб’єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду закріплені в ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вказані приписи містяться і в п.п. 5, 6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 р. № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних з відшкодуванням шкоди"(із змінами і доповненнями) та в п. 1.3. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 р. № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища"від 27.06.01 № 02-5/744 (із змінами і доповненнями).

Відповідно до Роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) "із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, на підставі наявних в справі матеріалів та отриманих від сторін в процесі апеляційного провадження пояснень, прийшла до висновку що відповідно до ст. 43 ГПК України суд першої інстанції повно і всебічно дослідив подані сторонами докази у їх сукупності з матеріалами справи, дав їм вірну правову оцінку, на підставі чого виніс законне і обґрунтоване рішення, яке повністю відповідає вимогам чинного законодавства, підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачається, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 42, 43, 32- 34, 43, 99, 101- 103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області на рішення господарського суду Київської області від 10.03.2010 року у справі № 3/342-09 залишити без задоволення.