Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Разіної Т. І (доповідач по справі),

суддів:

Чорногуза М. Г.

Фаловської І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Дорошенко П.В. –директор (протокол №10 від 29.08.04 р.), Яніцький М.В. –представник за довіреністю від 06.02.10 р.

від відповідача: адвокат Завальнюк В.В. за довіреністю № 1/09 від 05.09.08

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу науково-виробничого підприємства інвалідів "СОЇ-КОМПЛЕКС"на рішення господарського суду Київської області від 05.02.2010 року у справі № 10/122-09/8

за позовом науково-виробничого підприємства інвалідів "СОЇ- КОМПЛЕКС", м. Київ

до державного підприємства "Дослідне господарство ім. 9 січня", с. Озерна, Білоцерківського району, Київської області

про розірвання мирової угоди та стягнення 262, 67 тон пшениці продовольчої та 37895 грн. 70 коп. пені

В квітні 2009 року науково-виробниче підприємство інвалідів "СОЇ-КОМПЛЕКС"звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до державного підприємства "Дослідне господарство ім. 9 січня"про розірвання мирової угоди, стягнення 262, 67 тон пшениці продовольчої та 37895 грн. 70 коп. пені.

В обґрунтування позовної заяви позивач вказує на те, що відповідач порушив умови мирової угоди, затвердженої постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.01.2007 року у справі № 426/10-06 і в установлений угодою термін не погасив заборгованість на суму 105067 грн. 38 коп., що підтверджується актом звірки від 01.11.2008 року та довідкою про хід розрахунків за мировою угодою від 09.04.2009 року № 11.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.02.2010 року у справі № 10/122-09/8 (суддя Чорна Л.В.) в позові відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір –це не новація в силу ст. 604 Цивільного кодексу України. Мирова угода - це спосіб виконання судового рішення (або в процесі розгляду чи на стадії ст. 121 Господарського процесуального кодексу України). Затвердження господарським судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є однократною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватися як два самостійних акти –окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження у справі. Отже, мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні і розірвати її у позовному провадження, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, науково-виробничим підприємством інвалідів "СОЇ-КОМПЛЕКС"подано апеляційну скаргу, в якій підприємство просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 05.02.2010 року у справі № 10/122-09/8 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду Київської області від 05.02.2010 року у справі № 10/122-09/8 є незаконним та прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права –ст. 604 ЦК України, 121 ГПК України (1798-12) .

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.03.2010 року апеляційну скаргу науково-виробничого підприємства інвалідів "СОЇ-КОМПЛЕКС"на рішення господарського суду Київської області від 05.02.2010 року у справі № 10/122-09/8 прийнято до провадження та призначено розгляд справи.

14.04.2010 року позивачем подано клопотання про фіксацію судового процесу.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.04.2010 року на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору у справі № 10/122-09/8 на один місяць.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача (адвокат) відзиву на апеляційну скаргу не надав, але в судовому засіданні усно заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12) .

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Київської області від 26.09.2006 р. у справі № 426/10-06 позов науково-виробничого підприємства інвалідів ""СОЇ-КОМПЛЕКС"/позивач/ до державного підприємства "Дослідного господарства ім. 9-го Січня"/відповідач/ про стягнення 733 996 грн. 17 коп. задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 478,75 тон продовольчої пшениці 4-го класу та 478,75 тон ячменю фуражного, всього на загальну суму 383 000 грн., 37 895 грн. 70 коп. пені (а.с. 4-8).

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2007 року (а.с. 14-17), вищевказане рішення скасовано та затверджено мирову угоду б/н від 15.01.2007 року укладену між науково-виробничим підприємством інвалідів "СОЇ-КОМПЛЕКС"та державним підприємством "Дослідне господарство ім. 9-го січня"в наступній редакції: 1. Предмет угоди. 1.1. Предметом угоди є виконання боргових зобов’язань Сторони 1 перед Стороною 2, що виникли на підставі договірних відносин, зазначених Стороною 2 в позовних вимогах справи господарського суду Київської області № 426/10-06. 2. Загальна сума боргу. 2.1. На дату підписання даної мирової угоди сторони визначили, що заборгованість Сторони 1 перед Стороною 2 становить 369 000 грн. (триста шістдесят дев’ять тисяч гривень). 3. Порядок проведення розрахунків. 3.1. Сторона 1 зобов’язується провести повне погашення боргу шляхом перерахування коштів в розмірі 369 000 грн. на рахунок Сторони 2 до 01.11.2008 року. А саме: щомісячно протягом найближчих 20 місяців з 01.02.2007 року до 01.11.2008 року Сторона 1 зобов’язується перераховувати на рахунок Сторони 2 кошти в розмірі: за перший та наступні 19 місяців суму, що дорівнює 18 450 грн. (вісімнадцять тисяч чотириста п’ятдесят гривень). 3.2. Сторона 2, погоджуючись з п. 3.1., залишає за собою право, в разі невиконання Стороною 1 мирової угоди, на звернення до суду для її розірвання. 4. Строк дії угоди, реквізити сторін. 4.1.Строк дії угоди встановлюється терміном до-проведення остаточних розрахунків між сторонами. 4.2.Угоду складено в 3-х примірниках: по одній для сторін та одну до матеріалів справи на затвердження суду."(а.с. 9).

Вказана постанова не оскаржувалась та є чинною.

Відповідно до частини четвертої статті 121 ГПК мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Ця ухвала є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 19 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Судові рішення (рішення, ухвали, постанови), що набрали законної сили, відповідно до положень ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.11 ч. 2 Закону України "Про судоустрій України" та ст. 115 ГПК України, є обов’язковими до виконання на всій території України, набуваючи після набрання законної сили таких правових наслідків як здійсненність та обов’язковість для усіх підприємств, організацій, установ, і мають виконуватись у встановленому порядку.

У випадках невиконання зобов’язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 18 Закону України "Про виконавче провадження"із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.

Також слід зауважити, що спір може бути врегульований укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу.

Відповідно до частини 2 статті 78 Господарського процесуального кодексу України до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз’яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Мирова угода може стосуватися лише прав і обов’язків сторін щодо предмету позову.

При цьому колегія зазначає, що мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.

На відміну від звичайної угоди, мирова угода, що укладається в господарському процесі: укладається в процесі розгляду справи у господарському суді; укладається у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; не лише змінює матеріально-правові відносини, а й припиняє процесуально-правові відносини; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового акта.

Мирова угода може бути укладена лише у справах позовного провадження. Виняток становлять справи про банкрутство, в яких інститут мирової угоди спеціально передбачений як судова процедура.

Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов’язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Одностороння відмова від мирової угоди не допускається.

Мирова угода має містити положення про: розміри, порядок і строки виконання зобов’язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини.

Крім цього, мирова угода може містити умови про: виконання зобов’язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обов’язку виконувати умови мирової угоди в межах сум та відповідно до умов, визначених мировою угодою.

Приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до Роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) "із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, на підставі наявних у справі матеріалів та отриманих від сторін в процесі апеляційного провадження пояснень, прийшла до висновку, що відповідно до ст. 43 ГПК України суд першої інстанції повно і всебічно дослідив подані сторонами докази у їх сукупності з матеріалами справи, дав їм вірну правову оцінку, на підставі чого виніс законне і обґрунтоване рішення, яке повністю відповідає вимогам чинного законодавства, підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачається, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32- 34, 101- 103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу науково-виробничого підприємства інвалідів "СОЇ-КОМПЛЕКС"на рішення господарського суду Київської області від 05.02.2010 року у справі № 10/122-09/8 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 05.02.2010 року у справі № 10/122-09/8 залишити без змін.

Матеріали справи № 10/122-09/8 року повернути до господарського суду Київської області.