Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі –Савченко Ю.В.

за участю представників:

позивача: Сєчіна А.Л., довіреність № 7 від 03.01.2010 року;

відповідача-1: Тоболовська О.Є., довіреність № 01-07/0211 від 25.02.2010 року;

відповідача-2: Войтенко Ю.Г., довіреність № б/н від 02.11.2009 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вєдрусси", м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 16.02.2010 р. у справі № 13/271д/09

за позовом: Приватного підприємства "Вєдрусси", м. Запоріжжя

до відповідача-1: Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, м.Запоріжжя

до відповідача-2: Приватного підприємства "АЛВІ Трейд", м. Запоріжжя

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

Розпорядженням виконуючого обов’язки голови Запорізького апеляційного господарського суду за № 1353 від 01.06.2010р. справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий –Яценко О.М., суддів: Коробка Н.Д., Мойсеєнко Т.В..

Колегія суддів прийняла справу до провадження.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

За згодою представників сторін у судовому засіданні 01.06.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.02.2010 року (суддя Серкіз В.Г.) у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи рішення суд послався на положення ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) , ЦК УРСР (1540-06) , ЗК України зазначив, що позивач документально не довів та нормативно не обґрунтував позовні вимоги щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

ПП "Вєдрусси", м. Запоріжжя з рішенням господарського суду не погодилося та звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. В скарзі та поясненнях зазначає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції всупереч положенням статті 35 ГПК України не прийнято до уваги факти встановлені рішенням господарського суду по справі № 20/281/08-3/88/09. Зазначеним рішенням встановлено факт набуття ПП "Вєдрусси", м. Запоріжжя права власності на естакаду за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул. Сонячне шосе, 6. ПП "Вєдруси"є повним правонаступником ВАТ "ЗПМТП "Колос", внаслідок цього до позивача перейшли всі активи реорганізованого ВАТ. Крім того, рішенням виконавчого комітету Сонячної сільської ради від 04.10.2007р. № 209 за ПП "Вєдрусси"визнано право власності на будівлі та споруди: службово-побутова будівля літера А-2, будівля прохідної літера Б-2 інв. № 104, арковий склад літера В інв. № 68, вбиральня літера Г, ворота № 1 та № 10, паркани № 2 та № 7, пожежна водойма № 8, майданчик № 4 інв. № 53 площею 4101 кв.м, замощення літера І інв. № 1 площею 3000 кв.м.. Зазначає, що як власник нерухомого майна позивач має право на оренду земельної ділянки, на якій це майно розташоване. Нездійснення ПП "Вєдрусси" дій щодо переоформлення права користування земельною ділянкою не є підставою для припинення його права користування спірною земельною ділянкою. Судом неправомірно не застосовані положення статей 203, 215 ЦК України. На момент укладення спірного договору оренди позивач вже був власником майна розташованого на спірний земельній ділянці, а відтак договір оренди з відповідачем-2 укладено всупереч положенням законодавства із порушенням прав власника. Укладенням спірного договору відповідач-1 порушив вимоги законодавства щодо непорушності права власності та рівності всіх форм власності перед законом. Сторонами при укладені спірного договору не погоджено меж земельної ділянки із суміжними власниками. В межах державного акту земельна ділянка була на законних підставах забудована. Відповідно до матеріалів технічної інвентаризації БТІ, об'єкти нерухомого майна майданчик № 4 інв. № 53 площею 4101 кв.м та замощення літера І інв. № 1 площею 3000 кв.м примикають по межі впритул до сусідньої земельної ділянки за адресою вул. Сонячне шосе, 6. При укладенні спірного договору оренди, відповідачі цю межу між сусідніми земельними ділянками змінили на користь відповідача-2. Зміна меж призвела до того, що позивач втратив можливість проїзду по своїй території, заблокованим став другий евакуаційний виїзд з підкранової промислової площадки, що є порушенням вимог пожежної безпеки. Крім того, наслідком перенесення межі стало те, що одна і та сама земельна ділянка, а також одне й те саме замощення опинились зазначеними двічі: і в інвентаризаційній справі БТІ за адресою Сонячне шосе, 1 (позивача), і в інвентаризаційній справі БТІ сусіда (відповідача-2) за адресою Сонячне шосе, 6, що не відповідає дійсності. Одна і та сама земельна ділянка, та одне й те саме замощення не можуть одночасно рахуватись за двома різними власниками та адресами. Суд порушив вимоги п.2 ст. 83 ГПК України, оскільки визнав рішення державного реєстратора речових прав № 1748 від 12.12.2008р. таким, що не відповідає вимогам закону, порушує права і законні інтереси позивача та підлягає судовому оскарженню, чим вийшов за межи судового розгляду та позовних вимог. Позивач не має спору щодо рішення реєстратора і не вважає, що воно порушує права позивача. На час розгляду даної справи судом першої інстанції, рішення реєстратора було чинним, доказів визнання його недійсним суду не надано. Позитивний висновок землевпорядної експертизи не може служити доказом у справі. Експертизу проводив територіальний орган земельних ресурсів, який є структурним підрозділом відповідача-1, підпорядковується відповідачу-1, тому експертиза не є незалежною та об'єктивною.

Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 16.02.2010р. по справі № 13/271д/09 повністю. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі з тих самих підстав.

Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області, м.Запоріжжя у відзиві на апеляційну скаргу та повноважний представник у судовому засіданні пояснив, що права ПП "АЛВІ Трейд"на орендовану земельну ділянку виникли та зареєстровані у повній відповідності до чинного законодавства України, договір оренди укладений та виконується належним чином, згідно його умов до державного бюджету регулярно сплачується орендна плата, законність та обґрунтованість надання земельної ділянки в оренду підтверджена висновком державної експертизи та державною реєстрацією правочину. Позивач не має жодних зареєстрованих в установленому законом порядку прав ані на нерухоме майно в межах орендованої земельної ділянки, ані на суміжні земельні ділянки, та не надає жодних належних та допустимих доказів, що свідчили б про порушення його прав. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

ПП "АЛВІ Трейд", м. Запоріжжя у відзиві на апеляційну скаргу та повноважний представник у судовому засіданні підтримали заперечення відповідача-1 на апеляційну скаргу з тих самих підстав.

Згідно ст. ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, суд

16.01.2009 року між Запорізькою районною державною адміністрацією (орендодавець за договором, відповідач-1 за даною справою) та ПП "АЛВІ Трейд"(орендар за договором, відповідач -2 за даною справою) укладено договір оренди земельної ділянки. За умовами цього договору орендодавець на підставі розпорядження від 24.12.2007 року № 1381 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення та передачу в оренду земельної ділянки ПП " АЛВІ - Трейд " надає земельну ділянку площею 2,4442 га під будівлями та дворами за межами населених пунктів Сонячної сільської ради за поштовою адресою: с. Сонячне, вул. Сонячне шосе, 6 Запорізького району Запорізької області для обслуговування складських приміщень по зберіганню мінеральних добрив та пестицидів з наданням послуг сільгоспвиробникам та жителям територіальної громади району, а орендар приймає в строкове платне користування вказану земельну ділянку. Визнання вищезазначеного договору недійсним було предметом розгляду у суді першої інстанції.

Суд, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правові підстави для визнання договору недійсним передбачені главою 16 Цивільного Кодексу України (435-15) . Статтею 215 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу позовних вимог, передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

На підставах, передбачених п.1 ст. 215 ЦК України, правочин може бути визнаним недійсним лише у випадках, якщо ці підстави існували в момент вчинення правочину. Договір оренди укладений та підписаний 16.01.2009 року та зареєстрований 24.04.2009 року у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №040926000002.

Таким чином, в момент вчинення правочину (укладення договору оренди) жодні вимоги закону порушені бути не могли. Недійсність правочину може наступати лише за порушення закону допущені під час вчинення правочину.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених статтею 15, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Спірний договір оренди містить всі істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України "Про оренду землі"та не порушує вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону.

Твердження позивача, що на орендованій земельній ділянці нібито частково знаходяться його нерухомі об'єкти майданчик №4 інв. №53 та замощення І інв. №1 (п. 7, 8, 11 апеляційної скарги) необґрунтовані відповідними доказами. Позивач не надав жодних належних доказів такого розташування об'єктів. Всі вказані об'єкти згідно матеріалів технічної інвентаризації знаходяться за іншою адресою - с. Сонячне, вул. Сонячне шосе 1, та до орендованої земельної ділянки не мають жодного відношення, оскільки згідно умов договору оренди земельної ділянки в оренду передано земельну ділянку, яка розташована за адресою с. Сонячне, вул. Сонячне шосе 6.

Твердження позивача про те, що частина його об'єктів нерухомого майна опинилась на земельній ділянці за адресою с. Сонячне, вул. Сонячне шосе 6, не підтверджені жодними матеріалами справи. Схема, яка надана позивачем (а.с. 22, т.1), не є доказом вищезазначених тверджень позивача, оскільки складена останнім в односторонньому порядку та суперечить п. 44 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", відповідно до якої виконання топографо-геодезичних та картографічних робіт підлягає обов'язковому ліцензуванню та повинне виконуватись спеціалізованими організаціями, що мають відповідну ліцензію, а схема не має ніяких відміток про те, ким вона складена.

Відповідно до ст. 33 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав жодних доказів порушення укладенням договору оренди його прав як власника нерухомості.

Посилання позивача про його право власності на естакаду №4 інв. №71, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, також не відповідає законодавству та матеріалам справи. Рішенням господарського суду Запорізької області у справі №20/281/08-3/88/09 від 03.06.2009р. за позивачем визнано право власності на естакаду №4 інв. №71, що знаходиться за адресою 70417, Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Сонячне, вул. Сонячне шосе 6. Проте доказів набуття права власності на цю естакаду позивачем не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно ст.ст. 2-4 Закону України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державної реєстрації. До створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Відповідно, за відсутності державної реєстрації права власності позивач не має ніяких прав власника щодо естакади №4 інв. №71, зокрема права подавати позов, що ґрунтується на порушенні прав власника. Доказів наявності державної реєстрації на вищезазначений об’єкт позивачем не надано.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи заявника апеляційної скарги, що він є землекористувачем суміжної земельної ділянки за адресою с. Сонячне, вул. Сонячне шосе 1.

Відповідно до гл. 15 Земельного Кодексу України (2768-14) , землекористування в Україні може відбуватися на підставі права власності, права постійного користування або права оренди земельної ділянки. ПП "Вєдрусси"не має жодного з цих прав на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Позивачем, всупереч положенням статей 33, 34 ГПК України, не надано жодного доказу його прав на земельну ділянку за адресою с. Сонячне, вул. Сонячне шосе 1. Належним доказом такого права буде лише документ на користування земельною ділянкою та відомості про державну реєстрацію такого права.

Заяви позивача про те, що він володіє та користується земельною ділянкою як правонаступник на підставі акту на право постійного користування землею серії І-ЗП №004003, раніше виданого ВАТ ЗП МТП "Колос", суперечать діючому законодавству.

Згідно наданих позивачем документів, ПП "Вєдрусси"створено шляхом реорганізації (перетворення) з ВАТ ЗП МТП "Колос"31.03.2003р.

Відповідно до ст. 104 ЦК України, ст. 59 ГК України, ст. 37 ЦК УРСР 1963р., реорганізація (в т.ч. перетворення) юридичної особи є формою припинення реорганізованої юридичної особи. Тобто юридична особа ВАТ ЗП МТП "Колос"припинила своє існування в 2003р.

Відповідно до ст.ст. 92, 141 Земельного Кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою припиняється внаслідок припинення підприємств, установ та організацій. При реорганізації юридичної особи, правонаступник повинен звернуться до райдержадміністрації із заявою про надання земельної ділянки у користування і на підставі рішення оформити правовстановлюючий документ на земельну ділянку для реорганізованої юридичної особи. Відповідно до роз'яснення Держкомзему України від 02.08.2004 № 14-22-6/6835 (v6835219-04) переоформлення правовстановлюючих документів на землю при реорганізації підприємства має здійснюватися одночасно з реорганізацією. В разі, якщо правонаступник не звернувся до ради із заявою про надання ділянки і не оформив право користування (власності) землею, то безумовно, правонаступник реорганізованої юридичної особи не набув права на землю.

Таким чином, припинення ВАТ ЗП МТП "Колос", в тому числі шляхом реорганізації, є юридичним фактом для припинення права постійного користування земельною ділянкою. Позивач, як правонаступник ВАТ ЗП МТП "Колос", не був позбавлений права на отримання вказаної земельної ділянки в оренду або викупити її, з дотриманням визначеної законодавством процедури, але з 2003р. не скористався таким правом. Будь-які зареєстровані права ПП "Вєдрусси"щодо земельної ділянки за адресою с. Сонячне, вул. Сонячне шосе, 1, відсутні.

Твердження заявника апеляційної скарги про те, що положення ст. 198 Земельного кодексу України про погодження меж розповсюджуються на суміжних власників майна, розташованого на земельній ділянці є необґрунтованим. Пункт 2 статті 198 Земельного кодексу України та наказ Держкомзему від 04.05.1999 №43 (z0354-99) "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі"передбачають узгодження меж лише з суміжними землеволодільцями та землевласниками. Позивач не є а ні землеволодільцем, а ні землевласником суміжної земельної ділянки. Відповідно, ніякого узгодження з ним законодавство не вимагає.

Твердження позивача про те, що суд першої інстанції порушив п.2 ст. 83 ГПК України та визнав рішення державного реєстратора речових прав №1748 від 12.12.2008 таким, що не відповідає вимогам закону не відповідає дійсності, оскільки резолютивна частини рішення не містить жодних положень щодо вищезазначеного рішення державного реєстратора.

Доводи апеляційного подання спростовуються вищевикладеним, а також наступним

Пункт 2 ст. 377 ЦК України, на який посилається позивач, не може застосовуватись до правовідносин, що виникли до 01.01.2004р., до того ж позивачем не вірно трактується зміст цієї статті. Окрім того, стаття не відміняє необхідності та порядку отримання прав на землю в установленому законодавством порядку.

Щодо ст. 120 ЗК України, на яку посилається позивач, то вона врегульовує лише взаємовідносини попереднього власника (користувача) земельної ділянки та набувача об'єкту нерухомості на цій ділянці, визначаючи їх права щодо частини земельної ділянки під об'єктом нерухомості.

Твердження заявника апеляційної скарги, що при передачі земельної ділянки в оренду відповідачу-2 на його користь змінені межі земельних ділянок та частина об'єктів нерухомого майна позивача опинилась на суміжній земельній ділянці не підтверджені жодними доказами. Порушень при відведенні та передачі в оренду земельної ділянки припущено не було, що підтверджується позитивним висновком державної експертизи.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" N 02-5/111 (v_111800-99) від 12.03.99р. (із змінами) вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, а також моральним засадам суспільства. (п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) )

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що, позивач не є власником об'єктів нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, а є власником нерухомості за суміжною адресою Сонячне, вул. Сонячне шосе 1, тому його права як власника нерухомості укладенням договору оренди не порушені. Позивач також не є користувачем суміжної земельної ділянки, тому його права, укладенням договору оренди не порушені та узгодження з ним меж законодавством не вимагається.

Договір оренди укладений у повній відповідності до діючого законодавства, виконується належним чином, згідно його умов до бюджету регулярно сплачуються значні суми орендної плати (75479,00 грн. лише за неповний 2009 рік згідно наданої довідки). Законність та обґрунтованість надання земельної ділянки в оренду підтверджена висновком державної експертизи.

З огляду на вище викладене, колегія суддів приходить до висновку що позивач не обґрунтував, яким саме чином відповідачі порушили його права та охоронювані законом інтереси, не довів, всупереч положенням статі 33 ГПК України (1798-12) , обґрунтованість заявлених вимог про визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки, у зв’язку з чим, рішення господарського суду Запорізької області є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101- 105 ГПК України, суд

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вєдрусси", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 16.02.2010 р. у справі № 13/271д/09 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 16.02.2010 р. у справі № 13/271д/09 залишити без змін.