6/694 Про визнання нечинним рішення міської ради Про відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю - 06.09.2011 Прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2010 у справі № 6/694 позов задоволено повністю, визнано недійсним рішення Київради № 1035/1696 від 26.06.2007р. (ra1035023-07) "Про відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кроун" для розташування об’єктів рекреаційного призначення з можливістю облаштування злітно-посадочної смуги на воді для гідропланів та благоустроєм прилеглої території на острові Долобецькому у Дніпровському районі м. Києва", стягнуто з Київради в дохід Державного бюджету України 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, третя особа звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2010р., прийняти нове, яким позов залишити без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення від 29.03.2010р., прийняти нове, яким позов залишити без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2010р. припинено апеляційне провадження за апеляційними скаргами Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кроун" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2010 у справі № 6/694.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2011р. ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2010р. скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для здійснення перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2010р. по суті.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2011р. прийнято до провадження апеляційні скарги Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кроун".

Відповідно до розпорядження Голови суду від 23.05.2011р. склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 6/694 колегії суддів у складі: головуючий суддя – Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Сулім В.В.

Ухвалою від 24.05.2011р. розгляд справи було відкладено у зв’язку з неявкою представника позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2011р. розгляд справи було відкладено у зв’язку з неявкою в судове засідання представників позивача та третьої особи.

14.06.2011р. в судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 21.06.2011р. у зв’язку з необхідністю витребування від сторін додаткових доказів, розгляд справи було відкладено відповідно до ст. 77 ГПК України.

Ухвалою від 09.08.2011 продовжено строк розгляду апеляційних скарг та відкладено розгляд справи.

Ухвалою від 16.08.2011 відкладено розгляд справи.

30.08.2011 в судовому засіданні було оголошено перерву до 06.09.2011 відповідно до ст. 77 ГПК України.

Від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити рішення Господарського суду міста Києва у даній справі без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, третьої особи та прокурора, вважає, що скарги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, 26.06.2007 рішенням Київської міської ради від № 1035/1696 (ra1035023-07) (далі - Рішення, спірне Рішення) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю будівельній компанії "Кроун" для розташування об’єктів рекреаційного призначення з можливістю облаштування злітно-посадочної смуги на воді для гідропланів та благоустроєм прилеглої території на острові Долобецькому у Дніпровському районі м. Києва.

Пунктом 2 спірного Рішення вирішено передати третій особі в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 1,5 га за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Спірне рішення № 974/1635 від 26.06.2007р. (ra0974023-07) прийнято на підставі Проекту відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю будівельній компанії "Кроун" для розташування об’єктів рекреаційного призначення з можливістю облаштування злітно-посадочної смуги на воді для гідропланів та благоустроєм прилеглої території на острові Долобецькому у Дніпровському районі м. Києва.

Спір у даній справі виник у зв’язку з тим, що рішення, на думку прокурора, не відповідає земельному, природоохоронному законодавству та прийнято без погодження із уповноваженим природоохоронним органом.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є об’єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцію України (254к/96-ВР) .

Згідно з п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Стаття 9 Земельного кодексу України (далі – в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) встановлює, що до повноважень Київської міської рад у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до положень ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті Києві визначені в Законі України "Про столицю України - місто-герой Київ" (401-14) і полягають в тому, що місцеве самоврядування в місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради, які утворюють відповідно власні виконавчі органи (частина перша статті 8, стаття 10 зазначеного Закону).

Відповідно до приписів статті 16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання), розгляд якої і надання земельної ділянки в оренду проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України (2768-14) , при цьому, сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу. (ст. 124 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Частиною 6 статті 123 Земельного кодексу України установлено, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, проект землеустрою погоджено 30.06.2005 Управлінням охорони навколишнього природного середовища Київської міської державної адміністрації (виконавчий орган місцевого самоврядування).

Відповідно до статті 14 Регламенту розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві, затверджений рішенням Київради № 457/1867 від 15.07.2004 р. (ra0457023-04) (в редакції чинній на час прийняття спірного рішення) землевпорядна організація або зацікавлена особа забезпечує погодження розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА), Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київради (КМДА), Головним управлінням охорони культурної спадщини та реставраційно-відновлювальних робіт виконавчого органу Київради (КМДА), управлінням охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київради (КМДА), Київською міською санітарно-епідеміологічною станцією, іншими підприємствами, установами та організаціями, землекористувачами та власниками земельних ділянок, з якими відповідно до вимог законодавства необхідно погодити проект.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який згідно із ст. 123 Земельного кодексу України погоджено з відповідними органами, зокрема:

орган архітектури (Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА) № 09-9879 від 18.11.2005,

природоохоронний орган (Управління охорони навколишнього природного середовища КМДА) № 071/04-4-19/2936 від 30.06.2005

санітарно-епідеміологічний орган (Київська міська санепідстанція) № 3271 від 13.05.2005

місцевий орган охорони культурної спадщини (Головне управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини КМДА) № 001-09/4136 від 25.07.2005

орган по земельних ресурсах (Головне управління земельних ресурсів КМДА) № 03-56/224 від 19.02.2007

районна адміністрація/рада (Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація) № 2-14-3178/4 від 13.06.2005

державна землевпорядна експертиза (Київське міське головне управління земельних ресурсів) № 04-35 від 14.05.2005.

Разом з тим, наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 р. № 434 (z1470-04) затверджено Порядок погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, яким визначено, що цей Порядок поширюється на Мінприроди, утворені в його складі урядові органи державного управління, спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища в Автономній Республіці Крим, територіальні органи та спеціальні підрозділи (далі - природоохоронні органи). Порядок визначає механізм погодження природоохоронними органами вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, місць розташування об'єктів та проектів відведення земельних ділянок (далі - матеріали щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок) щодо усіх категорій земель незалежно від форм власності чи користування.

Таким чином, проект відведення земельної ділянки необхідно погодити з органом державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища в м. Києві – Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

В матеріалах справи відсутні докази погодження проекту відведення земельної ділянки Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища України відповідно до вимог Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок.

До того ж, згідно з висновком Київського міського головного земельного управління від 04.08.2005 № 09-02-4Y2072, проект землеустрою не відповідає вимогам ст. 25 Закону України "Про землеустрій".

Крім того, згідно ст. 17 Закону України "Про основи містобудування", містобудівна документація є основою для підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації, вирішення питань вибору, вилучення, надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб. У разі, якщо містобудівною документацією не передбачено будівництво конкретного об’єкта, для відведення земельної ділянки необхідно розробити та затвердити містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів окремого об’єкта містобудування.

Відповідно до рішення Київської міської ради № 141/198 від 31.10.2006 р. (ra-141023-06) "Про затвердження Порядку погодження та підготовки до затвердження містобудівної документації в м. Києві", погоджена і затверджена Київрадою містобудівна документація є основою для розробки землевпорядної документації, вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об’єктів містобудування та упорядкування територій, вирішення питань вибору, вилучення, надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у проекті землеустрою відсутні будь-які посилання щодо розроблення та затвердження містобудівного обґрунтування.

Також необхідно зазначити, що відповідно до рішення Київради від 23.12.2004 № 878/2288 (ra0878023-04) створено регіональний ландшафтний парк "Дніпровські острови" на площі 1214,99 га згідно з переліком територій, зазначених у додатку.

Згідно додатку до вказаного рішення до переліку територій, на основі яких створюється регіональний ландшафтний парк "Дніпровські острови" увійшов острів Долобецький, визначено користувача земельної ділянки – ДКП "Плесо" ККО "Київзеленбуд" та рекомендовано використовувати її як "стаціонарна рекреація".

Спірна земельна ділянка входить до земель регіональний ландшафтний парк "Дніпровські острови", що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру станом на 11.07.2011 (лист Головного управління земельних ресурсів КМДА від 13.07.2011 № 03-56/19581).

Відповідно до ст. 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).

Статтею 150 визначено, що до особливо цінних земель відносяться, зокрема, землі природно-заповідного фонду (ч. 1).

Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України (ч. 2).

Відповідно до ст. 151 юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.

Таким чином, земельні ділянки особливо цінних земель, до яких віднесена спірна земельна ділянка, можуть вилучатися (викуплятися) для об'єктів соціально-культурного призначення, за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Доказів на підтвердження погодження щодо вилучення спірної земельної ділянки із земель регіонального ландшафтного парку "Дніпровські острови" відповідачем та третьою особою не надано.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до Рішення Конституційного рішення суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (v018p710-04) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Пунктом 1 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 № 224 (224-2008-п) (чинного на дату прийняття оскаржуваного судового рішення) передбачено, що останній є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 3, п. 4.7 зазначеного Положення одним із основних завдань Державного комітету України із земельних ресурсів є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Згідно з п. 40 цього Положення, Державний комітет України із земельних ресурсів порушує в установленому законодавством порядку клопотання про зупинення дії або скасування актів місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування з питань, що належать до його компетенції.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Київської міської ради від 26.06.2007 № 974/1635 (ra0974023-07) прийнято з порушенням норм земельного та природоохоронного законодавства, охоронюваних законом інтересів позивача, а тому підлягає визнанню недійсним.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Скаржниками не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які вони посилаються в апеляційних скаргах.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2010 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, винесено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.