27/505 Про стягнення заборгованості з орендної плати, заборгованості по комунальним платежам, інфляційних нарахувань, відсотків річних та пені з підстав порушення умов договору оренди - 01.06.2010 Прийняття

Відкрите акціонерне товариство Тресту "Київміськбуд-6" (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газсервіс" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 9 573,83 грн. боргу по орендній платі, 594,94 грн. боргу по комунальним платежам, 344,66 грн. інфляційних нарахувань, 155, 81 грн. 3% річних та 1175,41 грн. пені з підстав порушення відповідачем умов договору оренди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2010 р. у справі № 27/505 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газсервіс" на користь Відкритого акціонерного товариства Тресту "Київміськбуд-6" 9473,83 грн. заборгованості по орендній платі, 594,94 грн. заборгованості по комунальним послугам, 1 100,33 грн. пені, 155,81 грн. 3% річних, 344,66 грн. збитків від інфляції, 117,69 грн. державного мита та 234,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2010р. у справі № 27/505 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, а зроблені висновки є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2010р. у справі № 27/505, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 01.06.2010 року надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2010 року у справі № 27/505 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газсервіс" без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав Акт звіряння взаєморозрахунків Відкритого акціонерного товариства Тресту "Київміськбуд-6" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газсервіс" за 01.01.2009р. – 17.03.2009р. та підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі і просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2010 року у справі № 27/505 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (надалі-орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газсервіс" (надалі-орендар) 01.01.2009 року було укладено договір оренди нерухомого майна (нежилого приміщення) без права викупу № 1/1-0 (надалі – договір), за яким орендодавець зобов’язується передати, а орендар зобов’язується прийняти в строкове платне користування нежилу будівлю, що становить частину майнового комплексу для використання його для розміщення СТО.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата за користування об’єктом оренди за один місяць становить:

- з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року – 23 788, 36 грн. з ПДВ;

- 3 01.04.2009 року по 31.12.2009 року – 25 099,38 грн. з ПДВ.

Згідно п. 4.1 договору орендодавець зобов’язаний передати протягом трьох календарних днів з дня підписання договору орендарю в оренду об’єкт згідно з цим договором по акту приймання-передачі, який підписується (затверджується) сторонами.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Отже, договір найму є двостороннім, консенсуальним та оплатним. Він вважається укладеним з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Після підписання між сторонами угоди про розірвання договору оренди нерухомого майна без права викупу 18.03.2009 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газсервіс" 19.03.2009 року повернуло Відкритому акціонерному товариству Тресту "Київміськбуд-6" орендоване приміщення.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем з моменту передачі об’єкта оренди орендареві за актом приймання-передачі до моменту повернення орендарем об’єкта оренди орендареві за актом приймання-передачі.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції відповідач повинен був сплатити позивачу орендну плату за користування приміщенням за період з 01.01.2009 року по 19.03.2009 року у сумі 62 130,55 грн. Проте відповідач сплатив лише 52 656,72 грн. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі становить 9 473,83 грн.

Крім тог, позивач просить стягнути з відповідача 1 175,41 грн. пені за порушення строків сплати орендної плати за період з 11.03.2009 року по 24.09.2009 року.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендної плати орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5% від розміру несплаченої орендної плати за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

До того ж, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 155, 81 грн. та збитків від інфляції у розмірі 344,66 грн.

Відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Отже, розмір плати за користування майном виступає як звичайна умова договору.

Стаття 193 Господарського кодексу України чітко встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Отже, під виконанням господарського зобов’язання належним чином (належним виконанням) розуміється реалізація зобов’язаною і управленою сторонами суб’єктивних прав і обов’язків, обумовлених цим зобов’язанням, у суворій відповідності з його змістом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто виконання зобов’язання – це здійснення боржником дії, яка складає об’єкт зобов’язального правовідношення. Поняття належного виконання зобов’язання охоплює виконання його належними суб’єктами, у належному місці, в належний строк, щодо належного предмета і належним способом. Якщо при виконанні зобов’язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газсервіс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2010 р. у справі № 27/505 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 27/505 повернути до Господарського суду міста Києва.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця.