2/112 Про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - 27.05.2010 Прийняття

Позивач –ВАТ "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго"з постановленим рішенням не погодилося, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі, оскільки вважає дане рішення незаконним і таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та прийняте з порушенням норм матеріального права. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що відповідач отримує електричну енергію у точці продажу ЗРУ 6кВ, що видно з однолінійної схеми акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін. Покликається на те, що 15.12.2008 року між ТзОВ "Розма"та ВАТ "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго"укладено договір № 25/09-13 про спільне використання технологічних мереж та відшкодування витрат на проведення поточного ремонту, а тому вважає, що клас напруги відповідача буде визначатися за класом в точці продажу електричної енергії субспоживачу, оскільки відшкодування основному споживачу вартості обґрунтованих витрат на утримання технологічних мереж, які використовуються для передачі електричної енергії субспоживачу, здійснюється постачальником електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до договору між основним споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Відповідач –ТзОВ "Машзавод"правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

26.05.2010 року до канцелярії Львівського апеляційного господарського суду поступила телеграма від представника скаржника Тимофійчук Я.В. про відкладення розгляду справи, однак у даній телеграмі не вказано ні номер справи, ні назву юридичної особи, інтереси якої представляє Тимофійчук Я.В., у зв’язку з чим зазначена телеграма не може бути взята колегією до уваги.

Сторони участь уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень № 428894 та № 428895, тому колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Чернівецької області від 15.03.2010 року у справі № 2/112 –залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи та наявних у ній доказів колегією встановлено, що ТзОВ "Машзавод"відповідно до п. 1.2 Правил користування електричною енергією (z0417-96) , затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 року № 28 (z0417-96) , являється субспоживачем, якому електрична енергія постачається постачальником електричної енергії (ВАТ "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго") через технологічні електричні мережі основного споживача (ТзОВ "Розма"), до мереж якого приєднані електроустановки відповідача.

Правовідносини під час продажу позивачем електричної енергії відповідачу за тарифами, які встановлюються відповідно до законодавства України, врегульовані укладеним між ними договором на користування електричною енергією № 56/157 від 29.12.1998 року.

Відносини між відповідачем та ТзОВ "Розма" щодо спільного використання технологічних мереж останнього регулюються укладеним між ними договором про спільне використання технологічних мереж № 25/07-18 від 03.01.2007 року відповідно до п. 1.7 Правил користування електричною енергією (z0417-96) (в редакції, чинній на момент укладення цього договору). Згідно даного договору передача електричної енергії забезпечується до межі балансової належності електромереж відповідно до однолінійної схеми.

Згідно однолінійної схеми (додаток № 3 до договору № 25/07-18 від 03.01.2007 року), ТзОВ "Розма"отримує електроенергію від позивача на межі балансової належності із ступенем напруги 110 кВ і відповідно до п. 3.1 Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, затвердженого постановою НКРЕ від 13.08.1998 року N 1052 (v1052227-98) (в редакції постанови НКРЕ від 15.12.2004 року N 1217 (v1217227-04) ) відноситься до першого класу споживачів електричної енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач як субспоживач розрахунки за спожиту електроенергію проводив також по тарифу першого класу споживачів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Листами № 1105 від 28.10.2008 року та № 1468 від 30.12.2008 року позивач повідомив відповідача, що починаючи з 01 грудня 2008 року, розрахунки за спожиту останнім електроенергію будуть проводитися по тарифу другого класу напруги. Однак, з лютого по липень 2009 року відповідач здійснював оплату за спожиту електроенергію по тарифу першого класу споживачів, у зв’язку з чим позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача боргу за спожиту електроенергію, нарахованого по тарифу другого класу споживачів, в сумі 435 977,14 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5 Порядку визначення класів споживачів електричної енергії (v1052227-98) , диференційованих за ступенем напруги, клас субспоживача визначається за класом в точці (точках) продажу електричної енергії основному споживачу незалежно від ступеня напруги на межі балансового розподілу електричних мереж основного споживача та субспоживача у випадку, якщо відшкодування основному споживачу вартості обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж, які використовуються для передачі електричної енергії субспоживачу, здійснюється субспоживачем відповідно до договору між основним споживачем та субспоживачем.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що в даному випадку незалежно від того, який ступінь напруги на межі балансового розподілу електричних мереж основного споживача та субспоживача, тобто ТзОВ "Розма"і ТзОВ "Машзавод", клас останнього визначається в точці продажу електроенергії основному споживачу, тобто ТзОВ "Розма".

Пунктом 1.2 Правил користування електричною енергією (z0417-96) встановлено, що точка продажу електричної енергії –це межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію, а межа балансової належності –це точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування, або повного господарського відання.

У відповідності до положень п. 1.4 Правил користування електричною енергією (z0417-96) (в редакції, чинній на момент укладення договору про спільне використання технологічних мереж № 25/07-18 від 03.01.2007 року) електрична енергія продається в точці продажу, розташування якої зазначається у відповідному договорі; точка продажу, як правило, установлюється на межі балансової належності електроустановок споживача, але за взаємною згодою сторін точкою продажу може бути визначена інша межа балансової належності.

Господарський суд першої інстанції, аналізуючи статус відповідача як субспоживача електроенергії, надав вірну оцінку тому факту, що договором про спільне використання технологічних мереж № 25/07-18 від 03.01.2007 року, укладеного між ТзОВ "Розма"та ТзОВ "Машзавод", визначено виключно межу балансової належності їх електричних мереж, а не точку продажу електроенергії, оскільки за вказаним договором про спільне використання технологічних мереж не відбувається перехід права власності на електричну енергію, ТзОВ "Розма"не є постачальником електричної енергії, а тому встановлена цим договором межа балансової належності електричних мереж основного споживача (ТзОВ "Розма") та субспоживача (ТзОВ "Машзавод") не є точкою продажу електроенергії в розумінні п. 1.2 Правил користування електричною енергією (z0417-96) .

Відповідно до п. 5.1 Правил користування електричною енергією (z0417-96) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов’язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Згідно п. 5.2 вказаних Правил (z0417-96) при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору, що є додатком № 3 до Правил. Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку № 3 та пунктах 5.5, 5.6, 5.7 цих Правил, є істотними та обов’язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії.

Крім того, у відповідності до п. 6.1 Правил користування електричною енергією (z0417-96) розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору. Вибір виду тарифу здійснюється споживачем, зазначається у договорі та може бути змінений у порядку, передбаченому договором, але не частіше ніж один раз на рік.

В порушення вищевказаних вимог, зокрема, положень типового договору про постачання електричної енергії та п. 5.5 Правил користування електричною енергією (z0417-96) , у договорі на користування електричною енергією № 56/157 від 29.12.1998 року, на підставі якого здійснюється постачання позивачем електричної енергії відповідачу, не визначено ні точки продажу електричної енергії, ні класу напруги споживача, ні відповідного тарифу на електроенергію.

Проте, як було встановлено вище, відповідач є субспоживачем електроенергії і його клас визначається у відповідності до класу основного споживача (ТзОВ "Розма"), згідно якого визначається тариф на електроенергію.

Таким чином, зважаючи на те, що ТзОВ "Розма"отримує електроенергію від позивача на межі балансової належності із ступенем напруги 110 кВ і відноситься до першого класу споживачів електричної енергії, відповідач відповідно до підпункту 1 пункту 5 Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенем напруги, також відноситься до першого класу, по тарифу якого і повинні проводитись розрахунки за спожиту останнім електроенергію. А тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем факту невиконання чи неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань по договору на користування електричною енергією № 56/157 від 29.12.1998 року в частині проведення оплати за спожиту електроенергію.

Вищенаведені обставини вказують на безпідставність посилань позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин п. 3.2 Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенем напруги, згідно якого до другого класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВ.

Поряд з цим, слід зазначити, що у відповідності до п. 1.13 Правил користування електричною енергією (z0417-96) укладення, внесення змін, продовження чи розірвання дії будь-якого з договорів здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Вказане положення також знайшло своє відображення і в пункті 5.23 Правил, зокрема, зміна або розірвання договору у зв’язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до відповідача в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України, з пропозицією про внесення змін до діючого договору на користування електричною енергією, в тому числі щодо визначення точки продажу електричної енергії, тарифу на електроенергію та класу напруги. Не доведено позивачем і факту ухилення відповідача від внесення до договору таких змін. Згідно ч. 1 вказаної статті зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, а тому покликання позивача на листи № 1105 від 28.10.2008 року та № 1468 від 30.12.2008 року, якими відповідача повідомлялось про проведення з 01 грудня 2008 року розрахунків за спожиту останнім електроенергію по тарифу другого класу напруги, не може свідчити про підставність проведення позивачем таких нарахувань.

Покликання позивача в апеляційній скарзі на те, що 15.12.2008 року між ТзОВ "Розма"та ВАТ "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго"укладено договір № 25/09-13 про спільне використання технологічних мереж та відшкодування витрат на проведення поточного ремонту, а тому клас напруги відповідача буде визначатися за класом в точці продажу електричної енергії субспоживачу, не спростовує вищенаведеного висновку про необхідність врегулювання сторонами у цьому спорі взаємовідносин шляхом внесення відповідних змін до договору на користування електричною енергію щодо встановлення точки продажу електричної енергії як обов'язкової умови такого договору.

Відтак, колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного й обґрунтованого висновку, що проведення позивачем нарахувань за спожиту відповідачем електроенергію по тарифу другого класу споживачів електроенергії без внесення відповідних змін до діючого договору на користування електричною енергією № 56/157 від 29.12.1998 року є неправомірним, а тому у задоволенні позову судом відмовлено підставно.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Чернівецької області від 15.03.2010 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.