11/77пн/2011 Про витребування з чужого незаконного володіння створеного об'єкта - 29.08.2011 Прийняття

Донецький апеляційний господарський суд, у складі колегії суддів –головуючого судді Мєзєнцева Є.І., судді-доповідача Зубченко І.В. та судді Черноти Л.Ф., при секретарі Косенко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора міста Свердловська на рішення господарського суду Луганської області від 30.06.11 року у справі № 11/77пн/2011 (суддя Москаленко М.О.) за позовною заявою прокурора міста Свердловська (прокурор відділу Пономарьов А.О., посвідчення № 3897) в інтересах держави в особі державного підприємства "Луганськлегінвест" (представник ОСОБА_1, довіреність від 01.01.11 року) до закритого акціонерного товариства "Тенеко" (представник до судового засідання не з’явився) та до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ТЕРМО КОВАЛЬНИЙ ПРЕСОВИЙ ЦЕХ" (представник ОСОБА_2, довіреність від 17.01.11 року) про витребування з чужого незаконного володіння відповідачів створеного об’єкту, розташованого за адресою місто Свердловськ, вулиця Лутугіна загальною площею 3’170 м2, до складу якого входять:

· будівля механічного цеху площею 367,8 м2;

· будівля АБК площею 767,6 м2;

· протипожежна насосна станція площею 70,9 м2;

· конвеєр 1 ср-70 інв.№ 4022;

· склад сировини із залізничним тупиком площею 1’458,2 м2;

· склад готової продукції;

· трансформаторна підстанція площею 72,4 м2;

· склад зв’язувальних матеріалів з насосною площею 289,4 м2;

· малі очисні споруди із приямком для твердого осаду площею 16,0 м2;

· артезіанська свердловина з насосною та баштою Рожновського площею 16,0 м2;

· конвеєр 2, що знаходиться між будівлею механічного цеху та складом готової продукції;

· димова труба з фундаментом;

· осадкова камера, –

Господарським судом Луганської області 30.06.11 року прийнято рішення у справі № 11/77пн/2011, згідно якого вирішено відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора міста Свердловська (далі –Прокурор) в інтересах держави в особі державного підприємства "Луганськлегінвест"(далі –Підприємство) до закритого акціонерного товариства "Тенеко"(Компанія) та до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ТЕРМО КОВАЛЬНИЙ ПРЕСОВИЙ ЦЕХ"(Фірма) щодо витребування з чужого незаконного володіння Компанії та Фірми створеного об’єкту, розташованого за адресою місто Свердловськ, вулиця Лутугіна загальною площею 3’170 м2, до складу якого входять будівля механічного цеху площею 367,8 м2, будівля АБК площею 767,6 м2, протипожежна насосна станція площею 70,9 м2, конвеєр 1 ср-70 інв.№ 4022, склад сировини із залізничним тупиком площею 1’458,2 м2, склад готової продукції, трансформаторна підстанція площею 72,4 м2, склад зв’язувальних матеріалів з насосною площею 289,4 м2, малі очисні споруди із приямком для твердого осаду площею 16,0 м2, артезіанська свердловина з насосною та баштою Рожновського площею 16,0 м2, конвеєр 2, що знаходиться між будівлею механічного цеху та складом готової продукції, димова труба з фундаментом та осадкова камера (далі –Споруди).

Повний текст рішення суду першої інстанції підписаний 04.07.11 року.

Рішення суду обґрунтоване нормами статей 182, 317, 328, 331, 876 ЦК України, зокрема, тим, що правова позиція позивача позбавлена належного доказового обґрунтування, Прокурор та Підприємство не переконали суд в тому, що позивач має речові права відносно закінчених будівництвом Споруд, з огляду на що не доведено наявності правового інтересу у спорі та наявності права витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Не погоджуючись з правовою оцінкою, наданою господарським судом Луганської області у справі № 11/77пн/2011, а також заперечуючи обставини й висновки, встановлені рішенням господарського суду Луганської області, Прокурор звернувся із апеляційною скаргою на рішення господарського суду Луганської області від 30.06.11 року у справі № 11/77пн/2011, обґрунтовуючи її тим, що суд неправомірно не застосував норми статті 876 ЦК України, які зазначають що замовник за договором підряду є власником об’єкту будівництва та інших результатів будівельних робіт.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції Прокурор розцінює як таке, що прийняте в порушення норм процесуального права, оскільки судом не прийнято до уваги заяву про уточнення предмету позову від 30.06.11 року № 10/103-11, якою змінено предмет позову та висунуто вимогу щодо витребування Споруд як об’єкту незавершеного будівництва, а також без належної оцінки й з’ясування обставин справи. Прокурор просив апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та задовольнити позов з урахуванням заяви про уточнення предмету позову від 30.06.11 року № 10/103-11.

За змістом відзиву відповідача Фірми на апеляційну скаргу, останній вважає рішення господарського суду Луганської області від 30.06.11 року у справі № 11/77пн/2011 цілком законним та просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Позивач Підприємство підтримало правову позицію Прокурора.

Відповідач Компанія до судового засідання –не з’явився, не зважаючи на належне повідомлення судом про час та місце судового засідання, письмових пояснень не надав.

Суд перебував у нарадчій кімнаті 29.08.11 року з 13 35 до 13 40 години.

Заслухавши пояснення присутніх в засіданні учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши правильність судових висновків, повноту встановлення судом обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1954 від 25.12.02 року (1954-2002-п) та розпорядження Луганської обласної державної адміністрації від 13.08.04 року 589 (rlg589-04) , Підприємство визначено як замовника зі створення нових робочих місць та будівництва об’єктів, а також розпорядником державних коштів на означені цілі.

За змістом розділів 1-2 договору на створення нових робочих місць для працівників, які вивільняються з вуглевидобувних та вуглепереробних підприємств, що ліквідуються № 2/606 від 09.10.03 року (далі –Договір) Компанія зобов’язалася за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в сумі 5’685’766 грн., які виділяються через замовника Підприємство, здійснити роботи за створення робочих місць з метою вирішення проблем зайнятості вивільнюваних працівників шахт відповідно до робочого проекту "Будівництво цеху з виробництва брикетів на АБЗ ДВАТ "Трест "Свердловськшахтобуд", на виконання якого раніше між підрядником Компанією та замовником ДП "Укрвуглереструктуризація"було укладено та профінансовано договір підряду № 159Д/00 від 02.03.00 року.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 04.12.07 року у справі № 9/432пн (16/510пн) 8/421пн на теперішній час вже встановлено низку фактів, які мають суттєве значення для вирішення спору у справі № 11/77пн/2011, зокрема, встановлено факти існування між Підприємством, Компанією та іншими суб’єктами господарювання правовідносин будівельного підряду та інвестування на підставі Договору та інших правочинів, внаслідок чого створено Споруди, факт неприйняття до експлуатації державною комісією Споруди, факт здійснення фінансування робіт зі створення Споруд за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету, а також факт відсутності у Підприємства та Компанії прав власності на створені Споруди, як на об’єкт нерухомості.

Означені факти встановлені також і постановою Вищого господарського суду України від 03.06.08 року у справі № 9/432пн (16/510пн) 8/421пн, яким залишено без змін постанову Луганського апеляційного господарського суду від 04.12.07 року у справі № 9/432пн (16/510пн) 8/421пн та зазначено, що Підприємство не є органом державного управління Спорудами, тому не наділене правом ініціювати питання про визнання права власності на Споруди за державою.

При розгляді справи № 9/432пн (16/510пн) 8/421пн разом з іншими учасниками брали участь ті ж самі сторони, що і в справі № 11/77пн/2011, з огляду на що, в порядку статті 35 ГПК України, наведені вище факти сприймаються судом як преюдиційні та такі, що не підлягають повторному доведенню.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини (995_004) , згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії"встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"згадане судове рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини (995_004) є пріоритетним джерелом права для національного суду, суд вважає безсумнівним той факт, що Споруди не є завершеним будівництвом об’єктом нерухомості та об’єктом цивільних прав, а Підприємство не наділено правами власника стосовно зазначених Споруд –причому цей факт не може ставитися судом під сумнів та є таким, який знімає необхідність додаткового доведення зазначених обставин.

Згідно приписів статті 387 ЦК України, лише власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Твердження позивача про виникнення права власності Підприємства на Споруди, як на результат будівельного підряду в порядку статті 876 ЦК України –не є обґрунтованим з огляду на те, що зміст позовних вимог стосується витребування Споруд не як результату будівельного підряду, а як об’єкту нерухомості, завершеного будівництвом, наразі норми статті 182 ЦК України імперативно визначають необхідність державної реєстрації прав власності на нерухомість, втім, за матеріалами справи, Споруди не є зареєстрованим державою об’єктом прав власності та взагалі не введені до експлуатації у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно норм статті 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів .

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.04 року у справі № 1/10-2004 визначено, що поняття " охоронюваний законом інтерес", що вживається в законах України у логічно-смисловому зв’язку з поняттям " права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Разом з тим, Прокурор та Підприємство не довели допустимими та належними доказами факту наявності речових прав позивача на витребувані Споруди, з огляду на що, враховуючи норми статті 387 ЦК України, висновок суду першої інстанції щодо відсутності правового інтересу Підприємства у справі № 11/77пн/2011 вважається судовою колегією вірним та обґрунтованим.

Суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги заяву Прокурора заяву про уточнення предмету позову від 30.06.11 року № 10/103-11 –оскільки зазначена заява зареєстрована канцелярією суду лише 04.07.11 року, вже після вирішення спору по суті, тому зазначена заява не могла бути предметом дослідження в судовому засіданні. У будь-якому разі, вирішення спору по суті розпочато судом першої інстанції 20.06.07 року, тому прийняття до уваги заяви Прокурора про уточнення предмету позову від 30.06.11 року № 10/103-11 –суперечило б нормам статті 22 ГПК України, які дозволяють позивачу та прокурору змінювати предмет позову лише до початку розгляду спору по суті.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду, та не тягнуть за собою скасування цього судового акту.

Враховуючи означене, рішення суду першої інстанції від 30.06.11 року у справі № 11/77пн/2011 про визнання недійсними Договорів комісії та відступлення –підлягає залишенню без змін як те, що прийняте на підставі повного встановлення фактичних обставин справи, всебічного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надано належну правову оцінку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.