Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Федоренко Ю.В. (довіреність № 90 від 01.04.2010 р.)

Ромась Д.М. (довіреність № 121 від 01.04.2010 р.)

від відповідача: Богатюк П.Д. (довіреність № 45/754 від 08.04.2010 р.)

Пипченко Б.Ю. (довіреність № 45/1621 від 10.08.2009 р.)

від третьої особи: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Управління житлового господарства" Дарницького району м. Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.03.2010

у справі № 21/16 ( .....)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства "Управління житлового господарства" Дарницького району м. Києва

третя особа Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр"

про стягнення заборгованості 7010346,89 грн.

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства "Управління житлового господарства" Дарницького району м. Києва про стягнення з відповідача 6881902,95 грн. основного боргу, 394474,90 грн. пені, 205557,76 грн. інфляційних втрат та 53906,88 грн. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.01.2010 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Комунальне підприємство "Головний інформаційно- обчислювальний центр"

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.03.2010 р. у справі № 21/16 позов задоволено повністю.

Рішення мотивоване тим, що відповідач в порушення строків, встановлених Договором на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 03910/2-02 від 10.03.2004 р. частково не оплатив надані йому позивачем послуги за період з 01.02.2009 р. по 30.11.2009 р., у зв’язку з чим з відповідача підлягає стягненню 6881902,95 грн. основного боргу, 394474,90 грн. пені, 205557,76 грн. інфляційних втрат та 53906,88 грн. 3 % річних.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що договором на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 03910/2-02 від 10.03.2004 р. не передбачено надання послуг щодо постачання холодної води, що використовується на підігрів. Крім того, відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом було порушено норми процесуального права.

Представники відповідача в судовому засіданні повністю підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представники в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили залишити рішення Господарського суду м. Києва без змін, а скаргу – без задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами по справі було укладено договір № 03910/2-02 від 10.03.2004 р. на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач (постачальник) зобов'язувався надавати відповідачу (абоненту) послуги з постачання питної води та водовідведення, а відповідач зобов’язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65 (надалі – Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики № 37 від 19.02.2002 р. (z0402-02) (далі – Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно п. 1.4. Договору позивач забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна".

Відповідно до п. 2.1.1. Договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показниками водолічильника, зареєстрованого у постачальника. В разі технічної неможливості встановлення водолічильника, кількість поставленої води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком.

Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента (п. 2.1.2. Договору).

Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об’ємів стоків у відповідності із розділом 21 Правил користування (п. 2.1.4.).

Згідно п. 2.2.1. Договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у платіжних документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Як встановлено п. 2.2.2. Договору, у платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється Абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи Абонента. За згодою Постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Пунктом 2.2.4. Договору передбачено, що в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

На виконання умов Договору за період з 01.02.2009 р. по 30.11.2009 р. позивачем було надано, а відповідачем спожито послуг на суму 21955712,64 грн., а сплачено відповідачем лише 15073809,69 грн.

Отже, суд першої інстанції зазначив в оскаржуваному рішенні, що оскільки зобов’язання за Договором відповідачем виконуються неналежним чином, враховуючи вимоги чинного законодавства, на підставі маршрутних листів, платіжних вимог-доручень і розшифровок рахунків абонента за спірний період, дебетово-інформаційних повідомлень з відповідача підлягає стягненню 6881902,95 грн. основного боргу, 394474,90 грн. пені, 205557,76 грн. інфляційних втрат та 53906,88 грн. 3 % річних.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, відповідно до статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Суд першої інстанції вірно встановив, що підтверджується факт надання позивачем відповідачу з 01.02.2009 р. по 30.11.2009 р. послуг на суму 21955712,64 грн., а сплачено відповідачем лише 15073809,69 грн.

Відповідач заперечив щодо обсягів поставленої йому питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання.

Суд апеляційної інстанції вважає такі заперечення необгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідачем не подано доказів того, що за наявності заперечень щодо кількості або вартості отриманих послуг він у десятиденний термін з дня направлення позивачем платіжних документів до банківської установи письмово повідомив про свої заперечення позивача та у цей же термін направив повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до умов п. 2.2.5 спірного договору дані позивача для відповідача є прийнятими.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що доводи відповідача щодо відсутності у нього обов’язку по оплаті на користь позивача вартості питної води для потреб гарячого водопостачання та послуг з відведення обсягів такої води суперечать вимогам п. 12.3 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах, селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 1 липня 1994 р., тому відхиляються судом апеляційної інстанції як необгрунтовані та безпідставні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.

Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 19.03.2010 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв’язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Управління житлового господарства" Дарницького району м. Києва залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 19.03.2010 р. у справі № 21/16 залишити без змін.

Справу № 21/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.