28/408 Про стягнення заборгованості за поставлений товар - 26.05.2010 Прийняття

Відкрите акціонерне товариство "Українська гірничо-металургійна компанія" (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-східна будівельна компанія" (далі – відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 76916,36 грн. за невиконання зобов’язань за договором поставки від 01.06.08 № 20 щодо оплати поставленої металопродукції.

В процесі розгляду справи позивач надав уточнення позовних вимог, в яких фактично відмовився від вимог щодо стягнення з відповідача відсотків річних в сумі 5,59 грн. та пені в сумі 28,44 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.10 провадження у справі в частині стягнення відсотків річних в сумі 5,59 грн. та пені в сумі 28,44 грн. припинено; решту позовних вимог задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 76853,26 грн. заборгованості, з яких 53077,18 грн. основного боргу, 10359,27 грн. пені, 2049,62 грн. відсотки річних, 11367,19 грн. інфляційні нарахування, а також 768,53 грн. державного мита та 235,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти вимог відмовлено. Рішення мотивовано тим, що факт прийняття товару відповідачем на умовах, встановлених договором, є доведеним; в строки, встановлені договором, відповідач не розрахувався з позивачем в повному обсязі; строк дії рахунків-фактур не впливає на обов’язок покупця виконати умови договору та своєчасно оплатити товар; дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення. Скаргу аргументовано тим, що суд обмежив своє дослідження по встановленню факту наявності простроченої заборгованості лише доводами, викладеними у позовній заяві; в резолютивній частині рішення суд припустився помилки у назві сторони; станом на дату розгляду справи позивач не повідомляв про припинення дії договору, що розцінюється як навмисне збільшення сум неустойки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.10 відповідачеві відновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду, апеляційну скаргу прийнято до провадження з призначенням її розгляду на 28.04.10.

27.04.10 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу – без задоволення.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.04.10 № 01-23/1/2 змінено склад колегії суддів у даній справі.

В судове засідання 28.04.10 представники відповідача не з’явились, проте 27.04.10 службою діловодства Київського апеляційного господарського суду зареєстровано клопотання відповідача про відкладення розгляду справи в зв’язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в засідання суду через його відрядження до м. Львова.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.10 розгляд справи відкладено на 26.05.10. Дану ухвалу надіслано сторонам відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75 (v0075600-02) , що вказує на належне повідомлення сторін про час і місце розгляду справи.

Про належне повідомлення сторін свідчать відбиток штампу, порядкові номери в реєстрі відправки та підпис працівника суду про направлення копій даної ухвали сторонам, які містяться на звороті у лівому нижньому куті першого примірника зазначеної ухвали.

Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 13.08.08 № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (v_482600-08) дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75 (v0075600-02) , є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Отже, дотримання працівниками суду вимог зазначеної Інструкції дає підстави колегії суддів дійти висновку про належне повідомлення сторін про час і місце розгляду справи.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.05.10 № 01-23/1/5 до складу суду замість судді Гольцової Л.А. введено суддю Ропій Л.М.

В судове засідання 26.05.10 з’явився лише представник відповідача, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Порадившись, колегія суддів ухвалила здійснити розгляд даної справи за відсутності представника позивача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ).

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, відзиву, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (436-15) (далі – ГК України (436-15) ), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

01.06.08 між позивачем (за текстом договору "постачальник") та відповідачем (за текстом договору "покупець") укладено договір поставки № 20 (надалі по тексту - договір).

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В п.1.1 зазначеного договору сторони узгодили, що продавець зобов’язаний продати, а покупець прийняти та оплатити металопродукцію, асортимент, кількість, якість та ціна якої вказані в специфікації (-ях), що оформляється (-ються) у вигляді додатків до договору та є його невід’ємною частиною або у рахунку–фактурі, який надається продавцем покупцю відповідно до умов договору.

Відповідно до п.12.1 договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і діє протягом року. Якщо по закінченні року жодна із сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається продовженим на тих же умовах.

Ціна продукції визначена договірною та вказується в специфікації або у рахунку-фактурі, які є невід’ємною частиною договору (п.3.1 договору).

В п.6.1 та п.6.3 договору сторони погодили, що ціна, сортамент, кількість продукції можуть вказуватися у рахунку-фактурі, який надається продавцем покупцю без підписання специфікації, а оплата продукції, вказаної в рахунку–фактурі, здійснюється покупцем шляхом 100% оплати протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання продукції (п.6.3).

Матеріали справи свідчать, що позивачем на ім’я відповідача виписано два рахунки-фактури від 03.10.08 № УГ-018999 на суму 26390,00 грн. та від 03.10.08 № УГ-19000 на суму 86687,18 грн. В зазначених рахунках вказано, що він дійсний до сплати до 05.10.08.

У відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі відповідач підкреслює, що виставлені позивачем рахунки для оплати заздалегідь ставили його у несприятливі умови.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами, оскільки строк дії рахунків не впливає на обов’язок покупця в будь-якому випадку виконати умови договору. Крім того, як зазначалося вище, умовами договору, а саме п.6.3, сторони узгодили, що оплата продукції, вказаної в рахунку–фактурі, здійснюється покупцем шляхом 100% оплати протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання продукції, а не виставлення рахунку.

03.10.08 представник відповідача Остапенко В.В., діючий на підставі довіреності ЯПК № 265748 від 30.09.08, згідно з видатковими накладними від 03.10.08 № УГБ-001243, № УГ-010328 отримав від позивача металопродукцію загальною вартістю 113077,18 грн. Копії згаданих видаткових накладних та довіреності представника відповідача долучено до матеріалів справи та розцінюються як належні докази виконання позивачем умов договору.

Згідно з п.7.2 договору покупець зобов’язаний прийняти продукцію за ціною і на умовах поставки, викладених в договорі, та провести оплату продукції відповідно до п.п.6.3 та 6.4 договору.

Обов’язок відповідача оплатити вартість отриманої продукції випливає також з положень ст.ст. 691, 692 ЦК України, в яких зазначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою в договорі, після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково та з порушенням строків, встановлених договором, сплативши 60000,00 грн. 21.01.09.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, станом на день прийняття рішення за відповідачем рахувалася заборгованість за користь позивача в сумі 53077,18 грн. В матеріалах справи відсутні докази повного розрахунку відповідача за отриману металопродукцію або погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 562 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України також визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене вище, висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 53077,18 грн. є правильним та обґрунтованим.

Не приймаються до уваги доводи відповідача про неправильне застосування та збільшення позивачем розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з п.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Положеннями п.8.2 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства України.

В п.8.3 договору сторонами конкретизовано, що у випадку порушення строків оплати покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання (п.1 ст. 549 ЦК України).

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів дійшла висновку про наявність в ньому помилок, а тому вважає правильним уточнений розрахунок суду першої інстанції.

Вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань також задоволено судом правомірно, оскільки їх стягнення передбачено положеннями чинного цивільного законодавства.

Так, в ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Колегія суддів не залишила поза увагою той факт, що при перевірці розрахунків заявленої до стягнення суми місцевим господарським судом правильно враховано уточнення позовних вимог, в яких позивач фактично відмовився від вимог щодо стягнення з відповідача відсотків річних в сумі 5,59 грн. та пені в сумі 28,44 грн., та, відповідно, припинення провадження в цих частинах.

З огляду на викладене вище, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог є обґрунтованим, а рішення у даній справі прийнято відповідно до чинного законодавства, з урахуванням всіх обставин та матеріалів справи. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що в резолютивній частині рішення Господарський суд міста Києва припустився помилки, зазначивши, що стягувачем боргу у даній справі є Закрите акціонерне товариство "Українська гірничо-металургійна компанія", тоді як позивачем є Відкрите акціонерне товариство "Українська гірничо-металургійна компанія". Дана описка підлягає виправленню та врахуванню при видачі наказу суду, оскільки вона не змінює суті прийнятого рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.10 у справі № 28/408 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-східна будівельна компанія" – без задоволення.

2. В абзаці третьому резолютивної частини рішення виправити описку, не змінюючи її суті, зазначивши "...на користь Відкритого акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" (01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 1, р/р 26007006237001 у ВАТ "БАНК КІПРУ", м. Київ, МФО 320940, код ЄДРПОУ 25412086)...".

3. При видачі наказу Господарським судом міста Києва врахувати, що стороною, на користь якої відбулося рішення (стягувачем у справі) є Відкрите акціонерне товариство "Українська гірничо-металургійна компанія".