Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

У жовтні 2010 року до господарського суду звернулось Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м.Донецьк (позивач) із позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Аеліта", м.Донецьк (відповідач) про зобов’язання укласти договір купівлі-продажу теплової енергії.

В процесі слухання справи позивач заявою № 382-юр від 01.03.2010 р. змінив підстави позову, визначивши відповідача, згідно закону, як власника квартир будинку, як споживача теплової енергії, як балансоутримувача будинку, та позивача як виробника, виконавця, теплогенеруючу, теплотранспортуючу організацію; зобов’язати відповідача з наведених підстав укласти з позивачем договір № 2830 від 01.09.2009 р. купівлі-продажу теплової енергії; в іншій частині позовні вимоги залишити без змін. Господарським судом вищевказані зміни прийняти до розгляду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.03.2010 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на те, що суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права, а також неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи.

Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом № 171-ж від 08.09.2009 р. направив на адресу відповідача оригінал договору купівлі-продажу теплової енергії № 2830 від 01.09.2009 р. (далі –Договір).

Відповідач листом № 11 від 11.10.2009 р. відмовився підписати договір купівлі-продажу теплової енергії, посилаючись на те, що послуги централізованого постачання гарячої води та централізованого опалення відносяться до першої категорії послуг відповідно до п. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та не входять у перелік послуг, що надає відповідач; відповідач не може бути виробником та споживачем вищевказаних послуг, він є балансоутримувачем, має право, але не зобов’язаний укладати спірний договір.

Оскільки відповідачем до теперішнього часу не підписано проект договору та сторони не дійшли згоди щодо його підписання позивач звернувся до суду з вимогою зобов’язати відповідача підписати спірний договір.

Згідно із ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов’язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

За приписом ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Коло господарських договорів, укладання яких є обовязковим для субєктів господарювання, обмежене.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 29.11.2001, № 2866-III, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Як зазначено ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) –власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Виконавцем, у розумінні ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Житлово-комунальні послуги, відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Встановлено, що позивачем до будинку, що розташований за адресою: м. Донецьк, вул.. Шекспира, 13 поставляється теплова енергія, відповідно до акту на включення опалення від 23.10.09 р., яка споживається мешканцями будинку на підставі відповідних договорів.

Вищевказаний будинок знаходиться на балансі у відповідача, відповідно до рішення Донецької міської ради № 24/30 від 16.01.2006 р., яким останнього визначено виконавцем послуг з утримання будинків, прибудинкових територій, центральному водопостачанню, гарячому та холодному водопостачанню, водовідведенню житлово-експлуатаційні організації, які є балансоутримувачами житлового фонду.

Відповідно до п. 2.2. Статуту відповідача, завданням та предметом діяльності об"єднання є належне утримання будинку та при будинкової території; забезпечення реалізації прав власників приміщень будинку на володіння та користування спільним майном членів об"єднання; забезпечення сприяння членами об"єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов"язань, пов"язаних з діяльністю об"єднання; здійснення господарської діяльності для забезпечення власних потреб.

Вимогами ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що об’єднання створюється для належного утримання та використання неподільного та загального майна.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Статуту, об’єднання зобов’язано забезпечувати належний протипожежний і технічний стан неподільного та загального майна, що належить членам об’єднання.

Отже, відповідач є балансоутримувачем спірного будинку та виконавцем послуг по утриманню будинку та при будинкової території; забезпеченню реалізації прав власників приміщень будинку на володіння та користування спільним майном членів об"єднання; забезпеченню сприяння членами об"єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов"язань, а не виконавцем послуг з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на опалення та гаряче водопостачання.

В апеляційні скарзі заявник посилаючись на зобов’язання відповідача утримувати тепломережі зазначив, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача укласти Договір на купівлі-продажу теплової енергії.

Судова колегія вважає висновок господарського суду вірним та не приймає доводи заявника апеляційної скарги з наступних підстав.

За приписами ст.. 1 ЗУ "Про теплопостачання"споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію.

Встановлено, що відповідач не є споживачем теплової енергії, тому вимога позивача щодо укладення Договору купівлі-продажу теплової енергії не заснована на законі

Як встановлено п.3. ч. 1 ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач має право, зокрема, укладати договори на надання житлово-комунальних послуг.

Однак це є його правом, а не обов’язком у розумінні ст. 179 Господарського кодексу України, на яку позивач посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Вимогами п. 2.6 Статуту відповідача такого обов’язку також не передбачено.

Посилання скаржника в судовому засіданні, що відповідачу як балансоутримувачу будинку, мешканцями було передано у власність відповідачу свої квартири не відповідає матеріалам справи, не засновано на вимогах закону та до уваги судовою колегією не приймається.

За приписами ст.. 627 ЦК України (435-15) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже діючим законодавством не передбачено обов’язків відповідача укласти договір купівлі-продажу теплової енергії з позивачем, твердження останнього про наявність такої норми в ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) є безпідставним.

За таких підстав, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про правомірність відмови відповідача від підписання наданого позивачем Договору купівлі-продажу теплової енергії, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 18.03.10 р. по справі №35/331пд ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги покладаються на позивача по справі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

Апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м.Донецьк залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області по справі 18.03.10 р. по справі №35/331пд залишити без змін.

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3 у справу

4 ДАГС