14/383 Про визнання незаконною постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору - 18.08.2011 Прийняття

Товариством з обмеженою відповідальністю "Велпак" подано скаргу на дії відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, в якій скаржник просить: скасувати постанови головного державного виконавця Готрої Ю.П. від 06.07.2009 №12578663 про стягнення з ТОВ "Велпак" виконавчого збору в сумі 338309,65 грн.; постанову головного державного виконавця Гострої Ю.П. від 13.08.2009 №14431707 про відкриття виконавчого провадження за постановою ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві від 06.07.2009 №12578663; постанову головного державного виконавця Шевченко Ю.Г. від 02.03.2011 №16236270 про накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Велпак" у межах суми 478533,38 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.06.2011 у справі № 14/383 скаргу ТОВ "Велпак" на дії відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві в частині скасування постанови головного державного виконавця Готрої Ю.П. від 06.07.2009 №12578663 та постанови головного державного виконавця Гострої Ю.П. від 13.08.2009 №14431707 залишено без розгляду. Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Велпак" на дії відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві в частині скасування постанови головного державного виконавця Шевченко Ю.Г. від 02.03.2011 за № 16236270 задоволено частково. Постанову головного державного виконавця Шевченко Ю.Г. від 02.03.2011р. за № 16236270 про накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Велпак" в частині накладення арешту на грошові кошти у сумі 351148,17 грн. скасовано. У задоволенні іншої частини скарги на дії ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю "Велпак" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 30.06.2011 у справі № 14/383 та прийняти постанову, якою скаргу апелянта на дії Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 у складі колегії суддів: Тищенко О.В., Смірнової Л.Г., Чорної Л.В. апеляційну скаргу ТОВ "Велпак" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.07.2011.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду Корсака В.А. від 27.07.2011 № 01-23/1/11 "Про зміну складу колегії суддів" у зв’язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, внесено до складу судової колегії замість судді Чорної Л.В. суддю Іваненко Я.Л.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2011 № 01-24/429 у зв’язку з перебуванням Тищенко О.В. яка є суддею-доповідачем у даній справі, у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл у справі № 14/383.

Відповідно до протоколу розподілу справи між суддями від 05.08.2011, справу № 14/383 передано судді-доповідачу: Моторному О.А., суддям: Кошілю В.В., Шапрану В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2011 розгляд даної справи було призначено на 18.08.2011.

У судове засідання 18.08.2011 представники сторін та ВДВС не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчить відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвали від 08.08.2011, здійснений згідно із вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (v0075600-02) .

18.08.2011 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача були подані письмові пояснення у справі, у яких він просив оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Апеляційний господарський суд, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, встановив наступне.

Як правильно зазначено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, оскаржувані відповідачем постанова головного державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві Готрої Ю.П. від 06.07.2009 № 12578663 про стягнення з ТОВ "Велпак" виконавчого збору в сумі 338309,65 грн. та постанова від 13.08.2009 №14431707 про відкриття виконавчого провадження за постановою ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві від 06.07.2009 №12578663 прийняті щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 48/55 від 01.03.2009, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 48/55.

В силу приписів ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

У відповідності до п. 8 роз'яснення Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. №04-5/365 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (v_365600-02) виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби. За змістом статті 121-2 ГПК судові засідання у розгляді скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів повинні проводитись господарськими судами окремо за різними справами.

Аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України у інформаційному листі від 25.11.2005 N 01-8/2228 (v2228600-05) "Про інформаційний лист Верховного Суду України від 08.11.2005 N 3.2-2005", згідно якого, зокрема:

- розгляд господарськими судами скарг у порядку статті 121-2 ГПК України є однією з форм судового контролю щодо виконання рішень, ухвал, постанов, а виконання рішення, ухвали постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу;

- зазначені скарги щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів підлягають розгляду господарським судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, інакше кажучи, тим господарським судом, який видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу).

Враховуючи наведене, а також те, що постанови головного державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві Готрої Ю.П. від 06.07.2009 № 12578663 та від 13.08.2009 №14431707 винесені на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 48/55, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для розгляду скарги відповідача в цій частині у рамках провадження у справі № 14/383.

При цьому, колегія суддів зазначає, що за приписами ч. ч. 1, 2 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а відтак ТОВ "Велпак" не позбавлене права на оскарження дій органів ВДВС щодо виконання рішення у справі №48/55 у відповідності до ст. 121-1 ГПК України в рамках провадження у справі № 48/55.

Щодо скарги відповідача в частині вимог про визнання недійсним постанови головного державного виконавця Шевченко Ю.Г. від 02.03.2011р. №16236270 про накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Велпак" у межах суми 478533,38 грн., колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом про її часткове задоволення, виходячи з наступного.

Як уже зазначалося, 11.03.2011 року ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві було прийнято постанову про арешт коштів боржника (ТОВ "Велпак") у межах суми 478533,38 грн. при примусовому виконанні наказу від 12.11.09р. у справі № 14/383 про стягнення з ТОВ "Велпак" на користь ТОВ "Сервісопторг" боргу в сумі 127385,21 грн., яка направлена на адресу скаржника (боржника) 09.03.2011р., про що свідчить штемпель поштової відправки на конверті.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на незаконність вищевказаної постанови з огляду на те, що останньою арешт накладено на суму, що перевищує суму стягнення по примусовому виконанню рішення суду у справі № 14/383.

Як встановлено місцевим господарським судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2009 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велпак" 126009,20 грн. боргу, 1260,09 грн. державного мита, 115.92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

12.11.2009р. на виконання вказаного рішення суду було видано наказ № 14/383.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України, а також статті 115 Господарського процесуального кодексу України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції 09.09.2010р. (2511-17) , чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі (606-14) , що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом (606-14) , іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону (606-14) та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону (606-14) підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції 09.09.2010р. (2511-17) , чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом (606-14) , неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до ст. 50 вказаного Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

За змістом ст. 54 вказаного Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що державний виконавець, зазначаючи у постанові від 02.03.2011р. про арешт коштів боржника при примусовому виконанні наказу від 12.11.09р. у справі № 14/383, мав зазначати суму стягнення, визначену виконавчим документом, а саме: 127385,21 грн.

При цьому, колегія суддів зазначає, що доводи державного виконавця в поясненнях від 10.05.2011р. (т. І, а. с. – 136) про те, що арешт на кошти боржника накладено в розмірі 478533,38 грн. в рамках зведеного виконавчого провадження постановою від 02.03.2011р. не підтверджується змістом оскаржуваної постанови, у якій відсутнє посилання на зведене виконавче провадження, у той час, як міститься лише посилання на примусове виконання наказу суду від 12.11.09р. у справі №14/383, а відтак і арешт на кошти боржника мав накладатися у межах сум, визначених виконавчим документом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що скарга на дії ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві підлягає частковому задоволенню, а саме: постанова ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві від 02.03.2011р. про арешт коштів боржника підлягає скасуванню в частині накладення арешту на кошти боржника в сумі 351148,17 грн.

Щодо накладення арешту на кошти боржника при примусовому виконанні наказу від 12.11.09р. у справі № 14/383 у межах суми 127385,21 грн., то оскаржувана постанова від 02.03.2011р. є законною та винесеною у відповідності до чинного законодавства, при її прийнятті державний виконавець діяв на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , а відтак правові підстави для її скасування у цій частині відсутні.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Велпак" не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 30.06.2011 у справі № 14/383 не підлягає скасуванню.