24/324 Про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу - 25.05.2010 Прийняття

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Українська страхова компанія Дженералі гарант" в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія Дженералі гарант" м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Комунального підприємства Донецької міської ради "Донецькміськводоканал" м.Донецьк, 3 особа: ОСОБА_7 м.Донецьк про стягнення боргу в сумі 89 426 грн. 75 коп. в порядку регресу (в редакції заяви про уточнення позовних вимог, 76-77арк.справи).

Рішенням від 21.04.2010р. у справі №24/324 (в редакції ухвали від 22.04.2010р. про виправлення описки) господарський суд Донецької області (суддя: Ломовцева Н.В.) у задоволенні позовних вимог відмовив.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст. 27 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996р. №85/96-ВР (зі змінами та доповненнями), ст. 993, п.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України; тим, що договір страхування №1-19/08/2006р. від 19.08.2006р., на який є посилання в страховому полісі, суду не надано; тим, що акт автотоварознавчого дослідження спеціаліста Центру незалежної експертизи від 01.11.2006р. не є доказом спричинення пошкодження автомобіля саме в результаті його затоплення, оскільки вартість встановленої матеріальної шкоди власнику автомобіля визначено у зв’язку із заподіянням ДТП; тим, що копії фотокарток не є належним доказом відповідно до ст.ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, оскільки з них не вбачається коли, в якому місці їх зроблено та який саме факт вони засвідчують; тим, що позивач не довів, в якому саме місці (АДРЕСА_1 або АДРЕСА_2; в гаражі або на стоянці) відбулось залиття; тим, що посилання позивача на телеграми та повідомлення про її вручення представнику відповідача (рік не визначено) є безпідставним, оскільки жоден із наведених доказів не містить відбитку календарного штемпеля установи зв’язку; тим, що заявлені до стягнення суми не є боргом за правовою природою і обов’язок щодо сплати суми позову як зобов’язання за боргом відсутнє; тим, що позивач не довів суду ані наявність страхового випадку саме в результаті залиття автомобіля, ані причинно-слідчого зв’язку між шкодою та діями відповідача; тим, що строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права позивачем не порушено.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Українська страхова компанія Дженералі гарант" в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія Дженералі гарант" м.Донецьк, з прийнятим рішенням господарського суду Донецької області від 21.04.2010р. у справі №24/324 не погодився та подав апеляційну скаргу, посилаючись в обгрунтування вимог про скасування на положення ст. 27 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996р. №85/96-ВР (зі змінами та доповненнями), ст. 993, п.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України; на те, що факт виклику представника відповідача щодо проведення огляду пошкодженого автомобілю підтверджується телеграмою та повідомленням про її вручення; на те, що з заяви про страховий випадок ОСОБА_7 вбачається, що місцем нанесення шкоди автомобілю TOYOTA Camry, шасі НОМЕР_1, 2004р. є стоянка, яка розташована за адресою; АДРЕСА_1; на те, що обставиною, за якою настала подія, є порив трубопроводу біля гаражу ОСОБА_7 та затоплення автомобіля в гаражі.

Відповідач, Комунальне підприємство Донецької міської ради "Донецькміськводоканал" м.Донецьк, у відзиві на апеляційну скаргу заперечення заявника відхилив, вважаючи рішення господарського суду першої інстанції законним та обгрунтованим.

Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.4 4, ст. 811, ст. 99, ст. 101 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представника відповідача, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:

В процесі слухання справт в суді першої інстанції позивачем в порядку ст. 22 ГПК України уточнювались позовні вимоги в порядку ст. 22 ГПК України. Остаточні позовні вимоги були зведені до стягнення з посиланнями на ч.1 ст. 1191 ЦК України боргу в сумі 89 426,75грн. (при цьому заява має назву –"заява про уточнення позовних вимог про стягнення коштів на відшкодування шкоди в порядку регресу").

Місцевий господарський суд надав належну правову оцінку змісту позовних вимог, їх підставам. При цьому господарський суд обгрунтовано зазначив, виходячи зі змісту ст. 993, ст. 1210 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", що заявлені до стягнення суми не можуть бути боргом за свою правовою природою, а обов’язок сплати суми позову як зобов’язання за боргом відсутнє, як і правовідносини споживання послуг в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) .

Як встановлено господарським судом першої інстанції, Відкритим акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант-авто" громадянину ОСОБА_7 видано страховий поліс НОМЕР_2 добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності щодо страхування транспортного засобу TOYOTA Camry, шасі НОМЕР_1, 2004 року випуску згідно з Правилами № 19/1.

За змістом заяви ОСОБА_7 від 05.10.2006р. №47970 в зв’язку з подією, яка мала місце 30.09.2006р., на стоянці за адресою: м.Донецьк, вул.АДРЕСА_2, виникло затоплення автомобіля в гаражі з причини пориву трубопроводу біля гаражу.

13.11.2008р. страховим комісаром складено страховий акт № 47970, яким визначено як страхову позицію затоплення (попадання води) автомобіля 30.09.2006р. на стоянці по АДРЕСА_1-2 у м. Донецьку. Обставиною, за якою настала подія, зазначено порив трубопроводу та затоплення автомобіля в гаражі.

Актом автотоварознавчого дослідження спеціаліста Центру незалежної експертизи від 01.11.2006р. №1628/1006 визначено суму матеріальної шкоди, спричиненої громадянину ОСОБА_7 у зв’язку із пошкодженням автомобіля.

Вартість встановленої матеріальної шкоди власнику автомобіля за актом автотоварознавчого дослідження спеціаліста Центру незалежної експертизи від 01.11.2006р. №1628/1006 визначено у зв’язку із заподіянням ДТП.

Листом Центр незалежних експертиз від 12.01.2010р. №02/01-10 повідомило позивача про технічну помилку на 7 арк. акту автотоварознавчого дослідження спеціаліста Центру незалежної експертизи від 01.11.2006р., яка не вплинула на результати дослідження. Замість слова "ДТП" слід читати: "пошкодженого в результаті затоплення".

Листом від 15.02.2010р. №01/26/2-210 Куйбишевською районною радою повідомлено, що водопровідні та каналізаційні мережі, які прилягають до домоволодінню по вул.Бикова, 34 перебувають на балансі Комунального підприємства "Донецькміськводоканал" Донецької міської ради..

Позивач в позовній заяві наполягає на тому, що страховий випадок настав в результаті саме винних дій Комунального підприємства Донецької міської ради "Донецькміськводоканал" м.Донецьк.

При цьому позивач посилається на повідомлення та виклик представника Комунального підприємства Донецької міської ради "Донецькміськводоканал" м.Донецьк для прийняття участі в обстеженні пошкодження транспортного засобу, що підтверджується телеграмою та повідомленням про її вручення.

Головне управління МНС Українив Донецькій області листом від 30.03.2007р. №12/13/вх.1330 повідомило, що від гр.ОСОБА_7, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, звернень стосовно затоплення його гаражу не надходило.

Згідно листа Комунального підприємства Донецької міської ради "Донецькміськводоканал" м.Донецьк від 31.07.2009р.№09/3903 підприємство не мало інформації щодо прориву водопровідних та каналізаційних труб в районі житлового будинку за адресою: м.Донецьк, пр.Бикова, 24 в Куйбишевському районі м.Донецька.

За даними довідки Комунального підприємства Донецької міської ради "Донецькміськводоканал" звернень від гр.ОСОБА_7 не надходило. Факт затоплення з участю представника підприємства не фіксувався.

Згідно довідки від 10.02.2010р. №09/501 Комунального підприємства Донецької міської ради "Донецькміськводоканал" м.Донецьк в районі стоянки автомобіля, який належить гр.ОСОБА_7, належні на балансі Комунального підприємства ради "Донецькміськводоканал" мережі відсутні.

Місцевий господарський суд вірно врахував, що за копією акта від 13.11.2008р. №47970 (див.31арк.справи), який відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування" є підставою для здійснення страхових виплат, місцем події визначено "стоянка АДРЕСА_2", тоді як в інших матеріалах йдеться про те, що подія відбулась в гаражі, а в страховому полісі адреса ОСОБА_7 визначена як "АДРЕСА_2, а не "АДРЕСА_2". Заявник апеляційної скарги не спростував висновок місцевого господарського суду стосовно того, що позивачем не виконані вимоги (в порядку ст. 38 ГПК України) суду щодо надання інформації стосовно остаточного визначення місця пошкодження автомобіля.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996р. №85/96-ВР (зі змінами та доповненнями) страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Висновки господарського суду першої інстанції про недоведення позивачем факту настання страхового випадку підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, яким надано оцінку з дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 25 вказаного Закону передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (частина 1 статті 990 Цивільного кодексу України).

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Судова колегія зазначає, що виплата страхового відшкодування повинна здійснюватися згідно умов договору страхування та Правил добровільного страхування транспортних засобів.

Частиною 3 статті 17 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996р. №85/96-ВР (зі змінами та доповненнями) встановлено, що договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Позивачем як при розгляді даної справи в господарському суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в апеляційному провадженні не надано договору страхування №1-19/08/2006р. від 19.08.2006р., на який є посилання в страховому полісі.

Як не заперечується сторонами, позивачем під час розгляду справи в місцевому господарському суді на вимогу суду не були надані Правила добровільного страхування транспортних засобів №19/1. Судова колегія витребувала зазначені Правила в порядку ст. 101 ГПК України на стадії апеляції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Позовні вимоги повинні бути доведені і не можуть базуватись на припущеннях.

Згідно із ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обгрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, ст. 34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Місцевим господарським судом в повному обсязі з’ясовані фактичні обставини щодо спірних правовідносин, розглянуто спір за наявними матеріалами.

З огляду на вищезазначене, вимоги апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія Дженералі гарант" в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія Дженералі гарант" м.Донецьк не підлягають задоволенню, оскільки рішення господарського суду Донецької області від 21.04.2010р. у справі №24/324 відповідає фактичним обставинам, нормам матеріального та процесуального права і з заявлених підстав не підлягає зміні чи скасуванню.

Результати апеляційного провадження у справі №24/324 оголошені в судовому засіданні.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 50- 51, ст. 811, ст. 91, ст. 92, ст. 93, ст. 99, ст. 101, ст. 102, ст. 103, ст. 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд

Рішення господарського суду Донецької області від 21.04.2010р. у справі №24/324 - залишити без зміни.

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія Дженералі гарант" в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія Дженералі гарант" м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 21.04.2010р. у справі №24/324 - залишити без задоволення .