Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя, судді,

при секретарі Горбачової О.А.

за участю представників сторін:

позивача – Пейкова В.П., дов. № 4707 від 08.09.2009 р.;

відповідача –не з'явився;

третьої особи 1 - не з'явився;

третьої особи 2 - ОСОБА_2 (особисто);

третьої особи 3 - не з'явився;

третьої особи 4 - не з'явився;

третьої особи 5 - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 1234С/2-5) Відкритого акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш", м. Суми на рішення Господарського суду Сумської області від 23.03.2010 р. по справі № 18/147-08

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш", м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автостоянка", м. Суми

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1. Виконавчий комітет Сумської міської ради, м. Суми;

2. ОСОБА_2, м. Суми;

3. ОСОБА_3, м. Кіровоград;

4. ОСОБА_4, м. Суми;

5. ОСОБА_5, м. Суми;

про визнання права на частку в статутному фонді, визнання недійсними рішень загальних зборів та скасування державної реєстрації змін до статуту, -

В листопаді 2008 р. ВАТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" звернувся до суду з позовом до ТОВ "Автостоянка", в якому (з урахуванням наданих пізніше уточнень) просило: 1) визнати недійсним рішення зборів учасників ТОВ "Автостоянка" про внесення змін до статуту цього товариства щодо зміни учасника з ВАТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на ОСОБА_2 та прийняття до складу учасників ТОВ "Автостоянка" ОСОБА_5, оформлене протоколом № 4 загальних зборів учасників товариства від 22.11.2001 р.; 2) скасувати державну реєстрацію змін до статуту ТОВ "Автостоянка" № 6677 від 04.12.2001 р., вчинену відділом державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності Сумської міської ради; 3) визнати недійсними рішення зборів учасників ТОВ "Автостоянка" про внесення змін до статуту товариства щодо зміни складу учасників - вихід зі складу учасників гр. ОСОБА_5, оформлене протоколом № 1 загальних зборів учасників товариства від 07.09.2007 р.; 4) скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів товариства за № 16321050004003379 (запис № 4) від 25.12.2007 р., вчинену державним реєстратором ВК Морозом Р.О.; 5) визнати недійсними рішення зборів учасників ТОВ "Автостоянка" про внесення змін до статуту товариства щодо зміни учасника з ОСОБА_2 на ОСОБА_4 та ОСОБА_3, оформлене протоколом № 2 загальних зборів учасників товариства від 28.02.2008 р.; 6) скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Автостоянка" за № 16321050005003379 (запис № 5) від 04.03.2008 р., вчинену державним реєстратором ВК Сумської міської ради Морозом Р.О.; 7) скасувати державну реєстрацію змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 116321070001003379 від 14.03.2007 р. - "Про внесення змін до відомостей про юридичну особу"; 8) скасувати державну реєстрацію змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 116321070006003379 від 04.03.2008 р. - "Про внесення змін до відомостей про юридичну особу"; 9) скасувати державну реєстрацію змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 116321070007003379 від 31.07.2008 р. - "Про внесення змін до відомостей про юридичну особу". 10) визнати за ВАТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" право власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Автостоянка" у розмірі 99,81 %.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 23.03.2010 р. у справі № 18/147-08 у задоволенні позову було відмовлено у повному обсязі, з посиланням на законність та обґрунтованість прийнятих спірних рішень зборів учасників ТОВ "Автостоянка" та проведеної державної реєстрації змін до установчих документів, оскільки позивач втратив право власності на частку у статутному капіталі відповідача внаслідок укладення договору купівлі-продажу цієї частки.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права.

Відповідач відзиву апеляційну скаргу не надав, свого представника в судове засідання 25.05.2010 р. не направив.

25.05.2010 р. до суду від відповідача надійшло клопотання (вх. № 3550) про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю представника відповідача бути присутнім у даному судовому засіданні через необхідність бути присутнім у судовому засіданні при розгляді іншої справи у Вищому господарському суді України.

Треті особи, ВК Сумської міської ради, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відзиви на апеляційну скаргу не надали, у судове засідання не з'явились, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не повідомили.

Третя особа, ОСОБА_3, відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився, надіслав суду клопотання (вх. № 3549 від 25.05.2010 р.) про перенесення на іншу дату судового засідання, призначеного на 25.05.2010 р., у зв’язку з пізнім отриманням ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження та неможливістю у короткий строк підготувати відзив на скаргу.

Представник позивача заперечував проти заявлених відповідачем та 3-ю особою клопотань про відкладення розгляду справи.

Розглянувши вищезазначені клопотання, враховуючи те, що дана справа розглядалась у місцевому суді майже півтора року, а також враховуючи, що відповідачем та 3-ю особою не надано обґрунтованих доказів неможливості бути присутніми в судовому засіданні та наявності у них будь-яких інших документів, які можуть мати відповідне відношення до розгляду поданої апеляційної скарги, крім тих, які маються у матеріалах справи, з метою запобігання невиправданого затягування судового процесу й порушення прав інших учасників судового процесу стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, що суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., учасником якої є Україна, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представників відповідача та 3-ї особи за наявними у справі матеріалами, і відхилила заявлені клопотання про перенесення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм чинного законодавства, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням загальних зборів засновників від 10.04.2001 р. було створено ТОВ "Автостоянка" та затверджено його Статут, який було зареєстровано відділом державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності Сумської міської ради за № 6154 від 21.05.2001 р.

Відповідно до п. 4.1 вказаного Статуту засновниками (учасниками) відповідача були позивач з часткою у статутному капіталі в розмірі 99,81%, та гр. ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі розмірі 0,19 %.

02.08.2001 р. між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір № 151 купівлі-продажу (поступки) частки участі в ТОВ "Автостоянка", згідно п. 1.1 якого позивач зобов'язався продати у власність ОСОБА_2 свою частку у статутному фонді ТОВ "Автостоянка", а ОСОБА_2 зобов'язався прийняти та оплатити цю частку.

Про здійснення оплати відчужуваної частки ОСОБА_2 свідчить напис на договорі № 151, вчинений касиром Сумського центрального відділення Промінвестбанку України, засвідченим печаткою відділення банку.

Відповідно до п. 5.1 зазначеного договору купівлі-продажу, з моменту сплати вартості частки у статутному фонді ОСОБА_2 стає по відношенню до ТОВ "Автостоянка" його власником.

Втім, рішенням Господарського суду Сумської області від 15.10.2009 р. у справі № 9/216-08, залишеним в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2009 р., вищезазначений договір купівлі-продажу від 02.08.2001 р. № 151 було визнано недійсним.

Враховуючи дані обставини, на думку позивача, право власності на частку за договором № 151 не перейшло до ОСОБА_2 внаслідок недійсності договору про відчуження частки.

Господарський суд Сумської області, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про те, що оскільки рішенням Господарського суду Сумської області від 15.10.2009 р. у справі № 9/216-08 не було застосовано наслідки недійсності правочину - реституцію, частка у статутному фонді ТОВ "Автостоянка" розміром 99,81 % не була повернута позивачу, а відтак останній не став її власником після набрання законної сили вказаного рішенням у справі № 9/216-08. ОСОБА_2, в свою чергу, набувши права власності на частку позивача у статутному фонді відповідача за дійсним до набуття рішенням суду у справі № 9/216-08 законної сили договором № 151 від 02.08.2001 р., правомірно брав участь у загальних зборах товариства, оскільки був законним власником відповідної частки у статутному фонді відповідача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України (435-15) від 16.01.2003 р. вказаний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки цивільні правовідносини щодо укладення та виконання спірного договору існували до набрання чинності ЦК України (435-15) від 16.01.2003 р., до даних правовідносин застосовуються норми ЦК УРСР (1540-06) 1963 р.

Згідно норм ст. 48 ЦК УРСР і ст. 215 ЦК України, недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону, в т.ч. ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Відповідно ст. 59 ЦК УРСР та ст. 236 ЦК України, угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Таким чином, внаслідок визнання договору купівлі-продажу № 151 недійсним рішенням Господарського суду Сумської області у справі № 9/216-08, цей договір є недійсним з моменту укладення.

Як зазначено у п. 3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 (v_111800-99) від 12.03.1999 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, окрім вказаних у ст. 48 ЦК УРСР правових наслідків (реституції).

Згідно абз. 1,2 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. При цьому, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, реституція, як спосіб захисту порушених прав та законних інтересів, передбачає фактичне повернення майна стороні договору, тобто повернення майна у втрачене володіння, а не повернення правового титулу володіння чи власності, який і не був втрачений такою стороною договору у зв'язку із його недійсністю.

Крім того, визнання правочину недійсним та застосування реституції, з огляду на норми ст.ст. 16, 216 ЦК України, є окремими способами захисту порушених прав та інтересів особи, а відтак вимога про застосування реституції є правом, а не обов'язком сторони недійсного договору. Така правова позиція підтримується у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 р. (v0009700-09)

Отже, спірний договір купівлі-продажу № 151 від 02.08.2001 р., у зв'язку із його недійсністю не спричинив виникнення тих правових наслідків, для виникнення яких укладався, тобто право власності на частку у статутному капіталі відповідача не перейшло від позивача до ОСОБА_2, а відтак позивач залишився власником цієї частки.

В подальшому, 22.11.2001 р. зборами учасників відповідача було прийнято рішення, оформлене протоколом № 4, про виключення зі складу учасників ТОВ "Автостоянка" позивача, у зв'язку із відчуженням ним своєї частки за вищезазначеним договором № 151, прийняття до складу учасників відповідача ОСОБА_5, перерозподіл часток учасників у статутному капіталі та внесення відповідних змін до Статуту товариства, згідно яких частки у статутному капіталі відповідача були розподілені наступним чином: частка ОСОБА_2 –99 %, а частка ОСОБА_5 –1 %.

Проте, оскільки договір купівлі-продажу від 02.08.2001 р. № 151 є недійсним, рішення зборів учасників ТОВ "Автостоянка" від 22.11.2001 р. також є недійсним.

07.09.2007 р. загальними зборами учасників відповідача було прийнято ще одне рішення, оформлене протоколом № 1 від 07.09.2007 р., про виключення зі складу засновників ТОВ "Автостоянка" ОСОБА_5 та про внесення у зв'язку із цим змін до Статуту відповідача, згідно яких єдиним учасником товариства був ОСОБА_2 Останній голосував на цих зборах як учасник відповідача з часткою 99 %, а позивач на цих зборах був відсутній.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про господарські товариства", вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників, які складаються з учасників товариства або призначених ними представників. При цьому, учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному (складеному) капіталі.

Згідно до ст. 60 того ж Закону, із загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 % голосів. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 59 цього Закону, при вирішенні питання про зміну статуту товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 % загальної кількості голосів учасників товариства.

Отже, ОСОБА_2 голосував на зборах від 07.09.2007 р. як учасник з часткою 99 % без належних на те правових підстав, оскільки внаслідок недійсності договору № 151 він не набув права власності на частку позивача розміром 99,81 %, а внаслідок недійсності рішення зборів учасників від 22.11.2001 р. частки не були перерозподілені між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 як 99 % та 1 %, відповідно.

Відповідно до п.п. 17,18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Безумовною підставою для визнання недійсним рішень загальних зборів є прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення.

За таких обставин, відсутність позивача на зборах учасників 07.09.2007 р. свідчить про відсутність кворуму на цих зборах, з чого виходить, що рішення зборів учасників відповідача, оформлене протоколом № 1 від 07.09.2007 р., суперечить нормам чинного законодавства й підлягає визнанню недійсним.

28.02.2008 р. ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу пайових часток в статутному фонді ТОВ "Автостоянка", за умовами якого ОСОБА_2 зобов'язався передати у власність ОСОБА_4 48,92583 % своєї пайової частки в статутному фонді відповідача, а ОСОБА_4 зобов'язалася прийняти та оплатити цю частку.

Також, 28.02.2008 р. ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу пайових часток в статутному фонді ТОВ "Автостоянка", за умовами якого ОСОБА_2 зобов'язався передати у власність ОСОБА_3 51,07417 % своєї пайової частки в статутному фонді відповідача, а ОСОБА_3 зобов'язалася прийняти та оплатити цю частку.

Рішенням загальними зборів учасників відповідача, оформленим протоколом№ 2 від 28.02.2008 р., було прийнято до складу учасників відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4; виключено зі складу учасників відповідача ОСОБА_2; вирішено збільшити розмір статутного фонду товариства та перерозподілити частки у статутному фонді відповідача наступним чином: частка ОСОБА_3 –61 %, частка ОСОБА_4 –39 %; вирішено затвердити нову редакцію Статуту ТОВ "Автостоянка" із відповідними змінами.

Розглядаючи позовні вимоги про визнання недійсним вказаного рішення зборів учасників товариства від 28.02.2008 р., місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 набули право власності на частки у статутному капіталі ТОВ "Автостоянка" на підставі договорів купівлі-продажу пайових часток від 28.02.2008 р., які не визнані у судовому порядку недійсними. Відтак, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність набуття права власності на частки у статутному капіталі ТОВ "Автостоянка" ОСОБА_4 і ОСОБА_3, та дотримання вимог закону під час прийняття оскаржуваного рішення зборів учасників відповідача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком Господарського суду Сумської області та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.

Як передбачено ст. 317 ЦК України, тільки власник має права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 658 ЦК України, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власнику майна.

Отже, оскільки внаслідок недійсності договору № 151 ОСОБА_2 не набув права власності на частку позивача у статутному фонді ТОВ "Автостоянка" розміром 99,81 %, з огляду на положення ст.ст. 317, 658 ЦК України, ОСОБА_2 не міг її відчужити на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 (v0009700-09) від 0611.2009 р., не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після першого недійсного правочину про відчуження.

Крім того, в узагальненнях Верховного Суду України "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (n0003700-08) від 24.11.2008 р. зазначено, що в разі передання власником майна за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має пред'являтися тоді, коли майно залишається у набувача. Тобто, якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде

визнання правочину недійсним.

Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то в цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника. На відміну від норм ч. 1 ст. 216 ЦК, норми гл. 29 ЦК (435-15) є спеціальними, оскільки в них закріплено основні способи захисту права власності, що можуть застосовуватись власником майна, зокрема з метою повернення майна в натурі, переданого за недійсним правочином (наприклад, віндикація).

Отже, в разі вчинення недійсного правочину про відчуження майна та подальше укладення набувачем договорів про відчуження цього ж майна з іншими особами, первісний продавець не може звертатися із вимогою про визнання недійсними усіх інших, крім першого правочину. У даному випадку належними будуть способи захисту права власності, а не вимоги про недійсність наступних (крім першого) договорів.

Таким чином, в разі звернення позивачем до суду з позовом про визнання договорів купівлі-продажу пайових часток від 28.02.2008 р., такий спосіб захисту порушеного права власності позивача на частку у статутному капіталі відповідача був би неналежним. Водночас, відсутність рішення суду про визнання договорів купівлі-продажу пайових часток від 28.02.2008 р. недійсними не спростовує висновків про те, що за даними договорами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не набули право власності на частки у статутному капіталі ТОВ "Автостоянка", оскільки внаслідок недійсності договору № 151 ОСОБА_2 не набув права власності на частку позивача та, відповідно, не міг нею розпорядитися.

За таких обставин, рішення загальних зборів учасників ТОВ "Автостоянка", оформлене протоколом № 2 від 28.02.2008 р. є недійсним, оскільки, внаслідок відсутності на цих зборах позивача як власника частки розміром 99,81 %, це рішення було прийнято за відсутності кворуму, тобто за прийняття такого рішення не могли проголосувати учасники, що володіють у сукупності більш як 50 % загальної кількості голосів учасників товариства, як це було передбачено у ч. 2 ст. 59 Закону України "Про господарські товариства".

При цьому, колегія суддів погоджується із доводами позивача про те, що оскаржувані рішення зборів учасників ТОВ "Автостоянка" від 22.11.2001 р., від 07.09.2007 р. та від 28.02.2008 р. порушують права позивача як власника частки розміром 99,81 % на участь в управлінні справами товариства, зокрема, право брати участь у зборах учасників, право голосувати на таких зборах та, відповідно, право брати участь в прийнятті рішень зборами товариства.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 того ж кодексу суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язків характер для суб'єктів цих відносин.

Частиною 2 ст. 20 ГК України передбачено такий спосіб захисту прав та законних інтересів, як визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

За таких обставин, оскаржувані рішення зборів учасників ТОВ "Автостоянка", оформлені протоколом № 1 від 07.09.2007 р. та протоколом № 2 від 28.02.2008 р., суперечать нормам чинного на момент їх прийняття законодавства і порушують права та законні інтереси Позивача, у зв'язку із чим підлягають визнанню недійсними.

Зміни в установчих документах, внесені у зв'язку із прийняттям недійсних рішень зборів учасників ТОВ "Автостоянка", були зареєстровані державним реєстратором.

Так, зміни, внесені рішенням від 22.11.2001 р. (протокол № 4), були зареєстровані відділом державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності Сумської міської ради за № 6617 від 04.12.2001 р.; зміни, внесені рішенням від 07.09.2007 р. (протокол № 1), були зареєстровані державним реєстратором ВК Сумської міської ради Мороз Р.О., запис № 4 про проведення реєстраційної дії від 25.12.2007 р. № 16321050004003379; зміни, внесені рішенням від 28.02.2008 р. (протокол № 2), зареєстровані державним реєстратором ВК Сумської міської ради Мороз Р.О., запис № 5 про проведення реєстраційної дії від 04.03.2008 р. № 16321050005003379.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про господарські товариства" зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Згідно ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" зміни до установчих документів юридичної особи підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п.п. 23, 24 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 25.05.1998 р. (740-98-п) (в редакції, що діяла на момент прийняття рішення загальних зборів 22.11.2001 р.) та ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", зміни (доповнення) в установчих документах суб'єкта підприємницької діяльності підлягають державній реєстрації. При цьому, для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати реєстратору, зокрема, рішення про внесення змін до установчих документів.

Враховуючи, що спірні рішення загальних зборів учасників відповідача від 22.11.2001 р., від 07.09.2007 р., й від 28.02.2008 р. є недійсними, державна реєстрація змін до Статуту відповідача, внесених згідно зазначених рішень загальних зборів учасників, підлягає скасуванню.

Крім того, 14.03.2007 р. на підставі реєстраційної картки, оформленої від імені ТОВ "Автостоянка" ОСОБА_4 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис № 116321070001003379 "Про внесення змін до відомостей про юридичну особу"щодо зміни видів діяльності

04.03.2008 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис № 116321070006003379 "Про внесення змін до відомостей про юридичну особу"щодо зміни керівника юридичної особи, а саме - про призначення ОСОБА_3

31.07.2008 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис № 116321070007003379 "Про внесення змін до відомостей про юридичну особу"щодо зміни відомостей про осіб, які мають право на підписання документів від імені юридичної особи, а саме - додано до складу таких осіб ОСОБА_4

Вищевказані записи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 116321070006003379 від 04.03.2008 р та № 116321070007003379 від 31.07.2008 р. було здійснено на підставі реєстраційних карток, оформлених гр. ОСОБА_7, який був уповноважений на вчинення вказаних дій згідно рішення загальних зборів учасників ТОВ "Автостоянка" від 28.02.2008 р. (протокол №2).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами до установчих документів юридичної особи або не підлягає державній реєстрації, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Водночас, внаслідок недійсності зазначених вище рішень загальних зборів учасників від 22.11.2001 р., від 07.09.2007 р., від 28.02.2008 р., ОСОБА_4 та ОСОБА_7 при підписанні вказаних вище реєстраційних карток та поданні їх державному реєстратору діяли без належних повноважень, що унеможливлює внесення відповідних даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За таких обставин, запис № 116321070001003379 від 14.03.2007 р "Про внесення змін до відомостей про юридичну особу"щодо зміни видів діяльності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, запис № 116321070006003379 від 04.03.2008 р "Про внесення змін до відомостей про юридичну особу"щодо зміни керівника юридичної особи, запис № 116321070007003379 від 31.07.2008 р. "Про внесення змін до відомостей про юридичну особу"щодо зміни відомостей про осіб, які мають право на підписання документів від імені юридичної особи підлягають скасуванню.

Колегія суддів зазначає, що дії відповідача щодо проведення загальних зборів учасників без участі позивача, прийняття на таких зборах рішень, зокрема, про внесення змін до Статуту відповідача щодо зміни учасників, а також реєстрація цих змін та внесення інших даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців свідчать про невизнання відповідачем права власності позивача на частку у статутному капіталі ТОВ "Автостоянка" у розмірі 99,81 %.

Проте, такі дії відповідача є неправомірними, оскільки внаслідок недійсності зазначених вище рішень загальних зборів учасників ТОВ "Автостоянка", станом на цей час чинною є редакція Статуту ТОВ "Автостоянка", зареєстрована відділом державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності Сумської міської ради за № 6154 від 21.05.2001 р., відповідно до якої засновниками (учасниками) ТОВ "Автостоянка" є: ВАТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" з розміром частки у статутному капіталі 99,81 % та гр. ОСОБА_2 з розміром частки у статутному капіталі 0,19 %.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав суб'єктів цивільних правовідносин є визнання права. При цьому, згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Отже, право власності позивача на частку у статутному капіталі ТОВ "Автостоянка" розміром 99,81 % підлягає захисту шляхом визнання такого права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції оскаржуване рішення було прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, через що підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Автостоянка", м. Суми, про відкладення розгляду справи залишити без задоволення.

2. Клопотання ОСОБА_3, м. Кіровоград, про перенесення розгляду справи на іншу дату залишити без задоволення.

3. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш", м. Суми, задовольнити.

4. Рішення Господарського суду Сумської області від 23.03.2010 р. у справі № 18/147-08 скасувати.

5. Прийняти у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

6. Визнати недійсним рішення зборів учасників товариства з обмеженою

відповідальністю "Автостоянка" (40011, м. Суми, Привокзальна пл., 1, код

ЄДРПОУ 24001145) про внесення змін до Статуту товариства з

обмеженою відповідальністю "Автостоянка" щодо зміни учасника з

відкритого акціонерного товариства "Сумський завод насосного та

енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" (40011, м. Суми,

Привокзальна пл., 1, код ЄДРПОУ 05785448) на ОСОБА_2 та прийняття до складу учасників товариства з обмеженою

відповідальністю "Автостоянка" (40011, м. Суми, Привокзальна пл., 1, код

ЄДРПОУ 24001145) ОСОБА_5, оформлене протоколом

№ 4 загальних зборів учасників товариства з обмеженою

відповідальністю "Автостоянка" від 22 листопада 2001 року.

7. Скасувати державну реєстрацію змін до Статуту товариства з

обмеженою відповідальністю "Автостоянка" (40011, м. Суми,

Привокзальна пл., 1, код ЄДРПОУ 24001145) за № 6677 від 04.12.2001 р., вчинену відділом державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності Сумської міської ради.

8. Визнати недійсними рішення зборів учасників товариства з обмеженою

відповідальністю "Автостоянка" (40011, м. Суми, Привокзальна пл., 1, код

ЄЛРПОУ 24001145) про внесення змін до Статуту товариства з

обмеженою відповідальністю "Автостоянка" щодо зміни складу

учасників - вихід зі складу учасників гр. ОСОБА_5, оформлене

протоколом №1 загальних зборів учасників товариства з обмеженою

відповідальністю "Автостоянка" від 07 вересня 2007 року.

9. Скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів

товариства з обмеженою відповідальністю "Автостоянка" (40011, м.

Суми, Привокзальна пл., 1, код ЄДРПОУ 24001145) за № 1 632 105 0004

003379 (запис № 4) від 25.12.2007р" вчинену державним реєстратором

Виконавчого комітету Сумської міської ради Морозом Р.О.

10. Визнати недійсними рішення зборів учасників товариства з обмеженою

відповідальністю "Автостоянка" (40011, м. Суми, Привокзальна пл., 1, код

ЄДРПОУ 24001145) про внесення змін до Статуту товариства з

обмеженою відповідальністю "Автостоянка" щодо зміни учасника з

ОСОБА_2 на ОСОБА_4 та

ОСОБА_3, оформлене протоколом №2 загальних

зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю

"Автостоянка" від 28 лютого 2008 року.

11. Скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів

товариства з обмеженою відповідальністю "Автостоянка" (40011, м.

Суми, Привокзальна пл., 1, код ЄДРПОУ 24001145) за № 1 632 105 0005

003379 (запис № 5) від 04.03.2008 р" вчинену державним реєстратором

Виконавчого комітету Сумської міської ради Морозом Р.О.

12. Скасувати державну реєстрацію змін в Єдиному державному реєстрі

юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за №

116321070001003379 від 14.03.2007р. - "Про внесення змін до відомостей

про юридичну особу".

13. Скасувати державну реєстрацію змін в Єдиному державному реєстрі

юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за №

116321070006003379 від 04.03.2008 р. - "Про внесення змін до відомостей

про юридичну особу".

14. Скасувати державну реєстрацію змін в Єдиному державному реєстрі

юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за №

116321070007003379 від 31.07.2008р. - "Про внесення змін до відомостей

про юридичну особу".

15. Визнати за відкритим акціонерним товариством "Сумський завод

насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" (40011,

м. Суми, Привокзальна пл., 1, код ЄДРПОУ 05785448) право власності на

частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю

"Автостоянка" (40011, м. Суми, Привокзальна пл., 1, код ЄДРПОУ

24001145) у розмірі 99,81 %.

16. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю

"Автостоянка" (40011, м. Суми, Привокзальна пл., 1, код ЄДРПОУ

24001145) на користь відкритого акціонерного товариства "Сумський завод

насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" (40011,

м. Суми, Привокзальна пл., 1, код ЄДРПОУ 05785448) 967,00 грн. державного мита за подання позову, 483,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

17. Дану Постанову надіслати позивачу, відповідачу, 3-м особам та державному реєстратору.

18. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.