30/201 Про стягнення заборгованості за поставлений товар за договором купівлі-продажу - 25.05.2010 Прийняття

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2009р. у справі № 30/201 задоволено позов Дочірнього підприємства "Цемекс-Бетон", м.Львів, та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдітепе-Україна", м.Київ, на користь позивача 389372,12 грн. основного боргу, 48301,01 грн. інфляційних нарахувань, 10738,54 грн. - 3% річних, 52368,97 грн. пені, 5689,91 грн. державного мита та 312 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівзахідтрансбуд", м.Львів, на користь позивача 1000 грн. боргу.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст. 15, 526, 530, 553, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 193, 216 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав неповного з’ясування обставин справи, недоведеності обставин справи. які суд визнав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, в позові відмовити, з мотивів у ній наведених.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

В судове засідання 25.05.2010р. представники відповідачів 1,2 не з’явились. Відповідач 2 про причини неявки не повідомив. Представник відповідача 1 25.05.2010р. о 9.55 год. через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечити свою явку в судове засідання 25.05.2010р. на 11.00 год. через хворобу. Вказане клопотання відхиляється судом, як недостатньо вмотивоване та таке, що спрямоване на затягування судового процесу. Крім того, відповідно до ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України. Оскільки апеляційний господарський суд зв’язаний двохмісячним строком розгляду апеляційної скарги, який у даному випадку спливає 26.05.2010р., процесуальні можливості для відкладення розгляду справи відсутні.

Відтак, виходячи з приписів ст. 101 ГПК України та того, що в ході слухання справи судом апеляційної інстанції було заслухано пояснення представника відповідача 1 з приводу апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні за наявними у ній матеріалами за відсутності представника, як відповідача 2, так і відповідача 1.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи відповідача 1, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір купівлі-продажу № 1 від 18.08.2008р., згідно з яким позивач зобов'язався передати відповідачу (покупцю) товар на умовах і в строки визначені договором, а останній, в свою чергу прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість, згідно умов договору.

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу 1 товар на загальну суму 939372,02 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та довіреностями на отримання товару. Дана обставина відповідачем 1 не заперечена.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю, відповідачем 1 оплата здійснена частково, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 389372,12 грн. Дана сума визнана відповідачем 1 в засіданні суду першої інстанції в повному обсязі та підтверджується довідкою взаєморозрахунків станом на 30.11.2009р., яка підписана відповідачем 1. Крім того, слід зазначити, що відповідач 1 листом № 44 від 23.09.2008р. гарантував погашення заборгованості до 20.10.2008р.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Такою вимогою є направлена позивачем претензію № 15 від 01.10.2008р. на адресу відповідача, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п.7.2 договору, позивачем нараховано пеню, яка згідно розрахунку становить 52368,97 грн. та визнана відповідачем 1 в засіданні суду першої інстанції.

Крім того, згідно з п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку, позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 48301,01 грн. та 3% річних в сумі 10738,54 грн. Дані нарахування також визнані відповідачем 1 в засіданні суду першої інстанції.

Крім того, 18.09.2008р. між позивачем та відповідачем 2 укладений договір поруки № 2/08.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Відповідно до п.1.1 поручитель (відповідач 2) зобов’язується солідарно відповідати перед кредитором (позивач) за виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу № 1 від 18.08.2008р., що був укладений між ДП "Цемекс-Бетон"та ТзОВ "Єдітепе-Україна"частково.

Згідно з п.3.1 договору поруки, поручитель (відповідач-2) відповідає перед кредитором (позивач) за виконання боржником (відповідач-1) усіх зобов’язань за договором у сумі, що обмежується 1000 грн.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.

Відповідно до ч.3 ст. 15 ГПК України, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Враховуючи викладене, позивач скористався своїм правом та звернувся до господарського суду за місцезнаходженням відповідача 2, а саме до Господарського суду Львівської області.

Посилання відповідача 1 на юридичну невизначеність у договорі поруки сторони боржника (зазначено "Едітепе-Україна"замість "Єдітепе-Україна") не заслуговує на увагу суду, оскільки пункти 1 та 2 договору поруки містять підставу господарського зобов’язання - договір купівлі-продажу № 1 від 18.09.2008р., сторонами якого є ДП "Цемекс-Бетон"та ТзОВ "Єдітепе-Україна". Як пояснив позивач, у тексті договору поруки допущено орфографічну механічну помилку.

Апеляційний господарський суд не погоджується з твердженнями відповідача 1 про те, що зазначений в договорі поруки розмір відповідальності в межах 1000 грн. є нікчемною нормою у цьому договорі.

Згідно з ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Тобто боржник не виступає стороною договору поруки, він є стороною основного зобов’язання.

У відповідності до ч.2 ст.553 України порукою може забезпечуватись виконання зобов’язання частково або в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Згідно з ч.2 цієї статті поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто договором поруки також може бути обмежений обсяг відповідальності поручителя перед кредитором.

Відповідно до п.3.1 договору поруки умова про обмеження відповідальності поручителя на суму 1000 грн. є частковим забезпеченням виконання зобов’язання.

Як випливає із змісту норми ст. 553 ЦК України, порукою може забезпечуватись лише дійсна вимога, дійсність договору поруки залежить від дійсності основного зобов’язання. Договір купівлі-продажу в судовому порядку недійсним не визнавався.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд вважає правомірним та погоджується з висновком суду першої інстанції про документальну обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.

Відтак, виходячи з наведеного та того, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову не спростовано, обставин, які відповідно до ст. 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

Рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2009р. у справі № 30/201 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдітепе-Україна", м.Київ - без задоволення.