33/5005/7261/2011 Про розірвання кредитного договору, договору застави та договору іпотеки - 15.08.2011 Прийняття

представники сторін та третіх осіб у судове засідання не з’явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Житомир

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05 липня 2011 року у справі №33/5005/7261/2011

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Публічного акціонерного банку Комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – ОСОБА_2, м.Житомир

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3, м.Житомир

про розірвання договорів, -

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05 липня 2011 року у справі №33/5005/7261/2011 (суддя Рудовська І.А.) в позові ФОП ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору, договору застави та договору іпотеки –відмовлено.

При винесенні рішення господарський суд виходив із необґрунтованості позовних вимог та недоведеності позивачем наявності обставин, які можуть слугувати підставою для розірвання договорів відповідно до ст. 652 ЦК України.

Не погодившись з рішенням, позивач –ФОП ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення скасувати повністю та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що у момент укладання кредитного договору не міг знати того, що вартість послуг на перевезення вантажу суттєво знизиться у зв’язку із дією світової економічної кризи.

Відповідач та треті особи відзиви на апеляційну скаргу не надали.

Сторони та треті особи про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, своїм правом участі в судовому засіданні не скористалися, явку представників в судове засідання не забезпечили. Позивачем подано клопотання про розгляд справи без його участі. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності сторін та третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається із матеріалів справи, 09 листопада 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (банк) і СПД ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір №МК312-07, відповідно до якого банк зобов’язується надати позичальнику кредит у межах суми, обумовленої в п.1.2 договору на строк і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов’язується повернути отриманий кредит і сплатити відсотки, а також виконати інші зобов’язання у повному обсязі.

Відповідно до п.1.2 договору сума кредиту складає 384906 грн.

Строк повернення кредиту, відсотків та винагороди відповідно графіку погашення кредиту, але не пізніше 08 листопада 2011 року (п.1.3 кредитного договору). Мета надання кредиту –споживчі цілі (п.1.4 договору).

В забезпечення виконання позивачем зобов’язань за кредитним договором сторонами укладено договір іпотеки від 14 листопада 2007 року, за умовами якого позивач передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, а також договір застави автотранспорту від 12 листопада 2007 року №МК312-07, за яким позивач передав у заставу відповідачу належне йому майно, а саме: автомобіль DAF (модель - ТЕ95ХР, рік випуску –2001, тип ТЗ –сідловий тягач-Е, № кузова/шасі –НОМЕР_5, НОМЕР_6, реєстраційний номер –НОМЕР_2); причіп SСНМITZ (модель - SРR 24, рік випуску –1998, тип ТЗ –н/причіп бортовий-Е, № кузова/шасі –НОМЕР_3, реєстраційний номер –НОМЕР_4).

У червні 2011 року позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про розірвання кредитного договору від 09 листопада 2007 року № МК312-07, договору застави автотранспорту від 12 листопада 2007 року № МК312-07 та договору іпотеки від 14 листопада 2007 року.

В обґрунтування своїх вимог посилається на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні спірних договорів, внаслідок чого останні підлягають розірванню.

Судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про відмову в задоволенні позову.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору. Як передбачено її положеннями, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають, формувати його конкретні умови, самостійно приймати рішення про те, вступати чи утримуватися від вступу у певні договірні відносини. При укладенні договору будь-яка особа здійснює оцінку свого інтересу від укладення того чи іншого договору виходячи з усієї сукупності існуючих зовнішніх обставин, за яких він буде виконуватися, і певних прогнозів відносно їх розвитку в майбутньому та забезпечення своїх інтересів на випадок можливих змін.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому, як встановлено ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторін.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено ч.1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч.2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що для зміни договору в порядку ст. 652 ЦК України, заінтересована сторона повинна довести суду одночасну наявність обставин, викладених в частині 2 даної статті.

Одночасна наявність даних умов є обов’язковим чинником, який надає право суду змінити умови договору або розірвати договір на вимогу зацікавленої сторони.

При цьому сторона, яка вимагає розірвання або зміни договору у рамках ст. 652 ЦК України, повинна довести, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна не настане. Ця ж сторона повинна довести, що її вина в не усуненні причин, які призвели до зміни обставин, відсутня.

Як вірно зазначено господарським судом, позивач не довів наявності правових підстав для розірвання укладених договорів в порядку ст. 652 ЦК України.

Настання світової фінансової кризи, на яку посилається позивач, не може бути визнано істотною зміною обставин, оскільки настання таких обставин є комерційним ризиком позичальника.

Позивач є суб’єктом господарської діяльності та здійснює таку діяльність на власний ризик, тому при укладенні договорів повинен був передбачити та розрахувати всі обставини, що могли вплинути на виконання зобов’язань перед відповідачем.

Скрутне фінансове становище, зменшення обсягів та вартості надаваних позивачем послуг, недостатність коштів для погашення кредиту як негативні наслідки світової фінансової кризи є характерними не тільки для позивача, а і для всіх господарюючих суб’єктів, у тому числі і суб’єктів банківської діяльності.

Настання фінансової світової кризи не може бути підставою для розірвання договорів, оскільки економічна криза в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін і не може бути самостійно віднесено до зміни обставин укладання конкретних договорів, якими сторони керувались, та підставою для їх розірвання.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи та висновків господарського суду, покладених в обґрунтування рішення.

Судова колегія вважає, що господарським судом повно, всебічно та об’єктивно розглянуті всі обставини справи та їм надана належна правова оцінка, рішення господарського суду відповідає вимогам закону і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05 липня 2011 року у справі №33/5005/7261/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 –без задоволення.