12/222-НМ Про звільнення та повернення орендованого приміщення, яке перебуває у комунальній власності - 20.05.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду Житомирської області від 04.02.2010р. у справі №12/222-НМ позов Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокс-А" про звільнення та повернення приміщення задоволено.

Зобов"язано відповідача звільнити приміщення площею 88,2 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Михайлівська, 15 та повернути зазначене приміщення позивачу.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення скасувати з підстав, наведених у скарзі, та позовну заяву залишити без розгляду.

Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема таким:

- справу розглянуто господарським судом за відсутністю відповідача, не повідомленого належним чином про місце засідання суду;

- позивач, подавши заяву про уточнення предмета позову, не вчинив передбачених ст. 5 ГПК України дій;

- суд без прямих доказів отримання відповідачем копій процесуальних документів встановив факт повідомлення останнього належним чином про дату засідання суду;

- суд не забезпечив можливість реалізації відповідачем прав, встановлених ст. 22 ГПК України;

- місцевий суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача проти доводів й вимог скарги заперечив, вважаючи оскаржене рішення законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи в засіданні підтримав позицію представника позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фокс -А" звернулось з клопотанням за вх.№02-01/3525/10 від 20.05.2010 р. про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з тим, що відповідач не отримав необхідні документи, витребувані ним для розгляду справи, додавши до клопотання копії звернення до голови Житомирської обласної державної адміністрації Рижука С.М. про витребування копії листа №5-32/6053 від 31.12.2003 р. про дозвіл на оренду приміщення.

Апеляційний суд наголошує, що вищевказаний лист про дозвіл на оренду приміщення не може бути надісланий у відповідь на запит, оскільки був знищений згідно з правилами діловодства. Це вбачається з листа Головного управління економіки Житомирської обласної державної адміністрації за №11-я/1316 від 30.07.2009 р. ( а.спр.121 ).

Судова колегія клопотання відповідача про відкладення розгляду скарги відхилила, зважаючи на те, що всі необхідні докази відповідач мав подати до суду першої інстанції.

ТОВ "Фокс-А" свого представника в засідання апеляційного суду не направило.

Нез"явлення представника вищевказаної особи не перешкоджає перегляду справи по суті без його участі, а всі необхідні докази містяться в її матеріалах.

29.03.2010 р. на адресу апеляційного суду від ТзОВ "Фокс -А" надійшло клопотання за вх.№02-01/2109/10 від 29.03.10р. про видачу судового наказу щодо зупинення виконавчого провадження у даній справі до її вирішення по суті в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів вищевказане клопотання відхилила в зв'язку з тим, що видача наказу щодо зупинення виконавчого провадження у даній справі не належить до повноважень суду апеляційної інстанції ( а.спр.96,97 ).

Крім того, на адресу апеляційного суду через канцелярію від ТзОВ "Фокс -А" надійшло клопотання за вх.№02-01/2110/10 про вжиття запобіжних заходів щодо предмета спору.

Судова колегія зазначене клопотання відхилила, оскільки відповідно до ст. 43-1 ГПК України заява про вжиття запобіжних заходів має подаватись особою до суду першої інстанції, до подачі позову, тобто вжиття запобіжних заходів належить до повноважень суду першої інстанції ( а.спр.96,97 ).

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Матеріали справи свідчать, що в листопаді 2009 р. Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про звільнення та повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Фокс-А" ( вказану особу зазначено в якості відповідача ) приміщення, площею 88,2 кв.м, що розташоване за адресою: вул. Михайлівська,15 ( а.спр.2-4 ).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 17.11.2009 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі ( а.спр.1 ).

Позивач подав до суду заяву про уточнення предмета позову від 12.01.10р., згідно з якою він просить винести рішення про звільнення та повернення відповідачем- ТОВ "Фокс-А" приміщення площею 88,2 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Михайлівська,15, балансоутримувачу - Житомирському обласному інституту післядипломної педагогічної освіти ( а.спр.57-59 ).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.01.10 р. вищезазначену заяву прийнято до розгляду як таку, що не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України ( а.спр.66 ).

Як вже зазначалось, рішенням господарського суду Житомирської області від 04.02.2010р. у справі №12/222-НМ позов задоволено ( а.спр.71,72 ).

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції з посиланням, зокрема на акт приймання-передачі орендованого приміщення від 02.01.04р., рішення господарського суду Житомирської області від 30.09.2009 р. у справі №12/98-НМ за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокс-А" про повернення приміщення та стягнення 19527,49 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокс-А" до Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти про визнання договору б/н від 02.01.04 р. автоматично пролонгованим на той самий строк і на тих же умовах, з посиланням на приписи ст.ст. 387, 391, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст. 32, 35 ГПК України вказав, що відповідач незаконно володіє приміщенням за адресою : м. Житомир, вул. Михайлівська, 15; доказів звільнення та повернення приміщення матеріали справи не містять; позов обґрунтований, підтверджується належними доказами.

Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Михайлівська, 15 відповідно до рішення виконкому Житомирської міської ради № 277 від 30.05.02р. (а.с. 17, 18) на праві власності належить територіальним громадам сіл, селищ, міст Житомирської області (а.с.19).

Балансоутримувачем приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Михайлівська,15 є Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти.

02.01.04р. з дозволу Житомирської обласної державної адміністрації, яка здійснювала на той час повноваження щодо управління майном, яке є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області ( згідно із свідоцтвом про право власності на адмінприміщення обласного інституту післядипломної педагогічної освіти - а.спр.19,108, оригінал якого оглянуто в засіданні апеляційного суду ), між сторонами у справі був укладений договір оренди, згідно з яким Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти (орендодавець ) передав Товариству з обмеженою відповідальністю "Фокс-А" ( орендар ) у платне користування нежиле приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Михалівська, 15 строком на 5 років до 02.01.2009 р. ( а.спр.11-14 ).

Апеляційний господарський суд витребував від господарського суду Житомирської області та оглянув матеріали справи № 12/98-НМ за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокс-А" про повернення приміщення та стягнення 19527,49 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокс-А" до Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти про визнання договору б/н від 02.01.04р. автоматично пролонгованим на той самий строк і на тих же умовах.

Апеляційним судом враховується, що у справі №12/98-НМ вже розглядалась вимога про повернення приміщення.

Проте у цій справі така вимога заявлялась з підстав закінчення терміну дії договору оренди. Копія позовної заяви у справі №12/98-НМ долучена до матеріалів даної справи ( а.спр.116,117 ).

У справі ж №12/222-НМ вимога про повернення приміщення заявлена з інших підстав, а саме у зв"язку з нікчемністю договору оренди від 02.01.2004 р. з посиланням, зокрема на приписи ст. 216 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції в цій частині ( по вимозі про повернення майна ) правомірно розглянув позов та прийняв рішення.

Майно було передано відповідачу згідно з актом приймання-передачі орендованого приміщення від 02.01.04 р. ( а.спр. 16 ).

При розгляді господарським судом Житомирської області №12/98-НМ було встановлено, що вищевказаний договір оренди є нікчемним.

Саме на обставинах, встановлених цим рішенням, ґрунтуються позовні вимоги у справі №12/222-НМ.

Стосовно позовних вимог колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

Як вбачається з наданих до справи документів, спір між сторонами виник у зв'язку з тим, що відповідач безпідставно користується приміщенням за адресою: м. Житомир, вул. Михалівська,15, чим порушує права позивача, за яким вказане майно закріплено на праві оперативного управління.

Факт закріплення за Житомирським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти Житомирської обласної ради приміщенням за адресою м. Житомир, вул. Михалівська,15 на праві оперативного управління вбачається з п.8.1 Статуту ЖОІППО Житомирської обласної ради (а.с.30), підтверджено поясненнями третьої особи (а.с. 35-37), а також оглянутими в судовому засіданні апеляційного господарського суду оригіналами інвентарної картки №02139713 обліку основних засобів в бюджетних установах; акта від 11.02.1999 р. передачі бухгалтерських документів на виконання наказу по управлінню освіти від 10.11.1998 р.; звіту про рух основних засобів від 01.01.1999 р.; балансу виконання кошторису видатків станом на 01.01.1999 р., копії яких долучені до матеріалів справи ( а.спр.109-115 ).

Оскільки відповідач в досудовому порядку не звільнив та не повернув ЖОІППО Житомирської обласної ради вказане приміщення, позивач звернувся до суду з позовом про звільнення приміщення та повернення майна з чужого незаконного володіння .

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 137 ГК України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Апеляційним судом враховується, що віндикаційний позов може бути пред"явлений лише у випадку відсутності між позивачем та відповідачем зобов"язальних правовідносин ( якщо підставою для позову про повернення речі ( звільнення приміщення ) є невиконання відповідачем обов"язку щодо його повернення за договором оренди, такий позов не є віндикаційним; однак, оскільки договір оренди є нікчемним, то він не створює юридичних наслідків і фактично між сторонами договору відсутні зобов"язальні правовідносини, тобто відповідач без відповідної правової підстави заволодів майном ).

Згідно з ч.ч.1,3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема про повернення виконаного за недійсним правочином, про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч.1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Слід зазначити, що позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець (у якого майно власника перебуває у законному володінні за відповідною правовою підставою), у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Позов про витребування майна (віндикаційний позов) також може заявити власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє та особа, яка хоч і не є власником, але володіє майном в силу закону чи договору (титульний володілець). При цьому, незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем.

За ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, саме рішення по справі № 12/98-НМ від 02.01.04р., яке 23.10.09р. набрало законної сили, є належним доказом незаконності володіння відповідачем приміщенням за адресою : м. Житомир, вул. Михалівська,15.

Доказів звільнення та повернення приміщення матеріали справи не містять.

Отже, на думку апеляційного суду, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Підсумовуючи вищевикладене, слід вказати, що оскаржене рішення законне і обґрунтоване, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Підстави для скасування рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін.

Щодо доводів скарги про порушення місцевим судом норм процесуального права, а саме: неповідомлення відповідача належним чином про місце розгляду справи апеляційний суд вважає за необхідне вказати таке.

У позовній заяві зазначено такі адреси відповідача : юридична - 10008 м. Житомир, вул. В. Бердичівська, 41, кв. 92; фактична - 10014 м. Житомир, вул. Михайлівська, 15 - а.спр.2. Вказану адресу зазначено також в апеляційній скарзі.

Саме на вказані адреси господарський суд Житомирської області надіслав ТОВ "Фокс-А", зокрема копію ухвали про порушення провадження у справі, а також на адресу: м. Житомир, вул. В. Бердичівська, 41, кв. 92, копію ухвали про відкладення розгляду справи на 04.02.2010 р. ( в якому було прийнято рішення по суті ). Про факт відправки саме рекомендованої кореспонденції свідчать подана місцевим судом на запит апеляційного суду копія списку на відправку рекомендованої кореспонденції за 13.01.2010 р. - а.спр.103, а також відмітка в роздруковці, зокрема на ухвалі суду першої інстанції від 12.01.2010 р. про те, що її копію надіслати сторонам рекомендованими листами з повідомленням - а.спр.66, зворотня сторона.

На думку колегії суддів, місцевий суд належним чином повідомив відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно з роз"ясненням Вищого арбітражного суду України №02-5/289 (v_289800-97) від 18.09.1997 р. (зі змінами) "Про деякі питання практики застосування ГПК України (1798-12) " особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вжито всіх заходів для реалізації відповідачем права на захист своїх прав та інтересів. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцязнаходження осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій (п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" (v_123600-07) ).

Господарський суд Житомирської області правомірно розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України.

Відповідач не повідомляв державного реєстратора про зміну адреси, відповідні відомості до відповідного реєстру не вносились ( в матеріалах справи відсутні докази про протилежне ).

Згідно з ч.2 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців такі відомості як місцезнаходження юридичної особи мають міститися в Єдиному державному реєстрі.

Із положень Закону (755-15) вбачається, що відомості, пов'язані із зміною місцезнаходження юридичної особи, підлягають внесенню до вказаного реєстру.

Частинами 1,3 ст.18 вищевказаного Закону передбачено таке : якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Апеляційний суд не вбачає порушень місцевим судом норм процесуального права.

Стосовно доводів скарги про те, що позивач, подавши заяву про уточнення предмета позову, не вчинив передбачених ст. 5 ГПК України дій.

Судова колегія наголошує, що згідно з ч.1 ст. 5 ГПК України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Однак в матеріалах справи відсутні докази про наявність домовленості сторін щодо застосування вищезазначених заходів.

Крім того, слід вказати, що згідно з рішенням Конституційного Суду від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (v015p710-02) "У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів)" положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Відповідні доводи скарги колегія суддів вважає безпідставними.

Інші доводи не є переконливими.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокс -А" слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 04.02.2010р. у справі №12/222-НМ залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокс -А", м.Житомир - без задоволення.