6/18-10-286 Про стягнення заборгованості по сплаті послуг наданих портом, а саме: корабельного та якірного зборів - 20.05.2010 Прийняття

ДП "Ренійський морський торговельний порт" 21.01.2010 р. звернувся з позовом про стягнення з ВАТ "Українське Дунайське пароплавство" 2531,68 доларів США —заборгованості по сплаті послуг наданих портом, а саме: корабельного та якірного зборів, згідно рахунків від 01.08.2009 р. №1215; від 06.08.2009 р. № 1262; від 12.09.2009 р. № 1454; від 22.09.2009 р. № 1528; від 25.09.2009 р. № 1562, 1563; від 19.10.2009 р. № 1717, 1718, 1742; від 30.10.2009р. № 1800, 1800/1, 1801; від 13.11.2009 р. № 1939, 1939/1; від 25.11.2009 р. № 2016, 2016/1, 2017, 2017/1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до договору № 204-020/048 КО, який регулює порядок сплати портових зборів, а також правовідносини між сторонами по обробці та обслуговуванню в Ренійському порту суден, що належать ВАТ "Українське Дунайське пароплавство", зафрахтовані ним або знаходяться в його оперуванні, здійснюється нарахування та стягнення портових зборів, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України № 1544 від 12.10.2000 р. (1544-2000-п) (а. с. 2-7 т. 1).

У відзиві на позов відповідач просив відмовити у задоволенні заявлених вимог, посилаючись на те, що морські портові збори справляються відповідно до закону при настанні певної події. Обов'язок щодо справляння портових зборів лежить на особі, яка володіє акваторією у порядку, визначеному законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 р. № 1234 (1234-2009-п) "Про надання ДП "Ренійський морський торговельний порт" у користування акваторії", яка набула чинності з 27.11.2009 р., не може застосовуватись до спірних правовідносин, що виникли між сторонами у період з серпня по 25 листопада 2009 р. (а. с. 130-133 т. 1).

У запереченнях на відзив позивач зазначив про необґрунтованість доводів відповідача, оскільки сплата портових зборів встановлена як умовами договору, що діяв у період з 2005 р. до 31.12.2009 р., так і Кодексом торговельного мореплавства України (176/95-ВР) та Постановою Кабінету Міністрів України № 1544 від 12.10.2000 р. (1544-2000-п) (а. с. 9-11, 32-33 т. 2).

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.04.2010 р. (суддя Демешин О.А.), яке оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 12.04.2010 р., позов задоволено у повному обсязі з мотивів обґрунтованості та доведеності позовних вимог (а. с. 39-40 т. 2).

Не погодившись з рішенням суду, відповідач 22.04.2010 р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, у позові відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив про необґрунтованість доводів скаржника, у зв'язку з чим просив залишити рішення суду без змін.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, виходячи із наступного.

31.12.2005 р. між ДП "Ренійський морський торговельний порт" (порт) та ВАТ "Українське Дунайське пароплавство" (судновласник) укладено договір №204-020/048 КО, який регулює правовідносини порту та судновласника по обробці та обслуговуванню суден, що належать судновласнику, зафрахтовані ним або знаходяться в його оперуванні, під перевезення зовнішньоторгових та транзитних вантажів, а також визначає порядок оплати зборів та послуг, які надає порт судновласнику (а. с. 12-15 т. 1).

Відповідно до пунктів 3.7-3.8 договору судновласник виконує діючі в порту "Обов'язкові постанови" та "Звід звичаїв Ренійського морського торговельного порту", а також Кодекс торговельного мореплавства України (176/95-ВР) , закони по охороні навколишнього середовища та законодавчі акти, які діють на морському транспорті; оплачує вартість портових зборів та послуг, які надає порт у відповідності з умовами договору.

Згідно пунктів 4.1, 4.4 договору судновласник оплачує портові збори та послуги у відповідності з діючою Постановою Кабінету Міністрів України №1544 від 12.10.2000 р. (1544-2000-п) та Наказом Мінтрансу України № 711 від 25.12.2000р., зі змінами та доповненнями, а також Наказу Мінтрансзв'язку № 266 (z0607-05) від 27.05.2005 р. Оплата портових зборів, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України № 1544 від 12.10.2000 р. (1544-2000-п) , зі змінами та доповненнями, проводиться судновласником у відповідності до Листа Міністерства транспорту України від 18.03.2004 р. № 6/9-21-5-755 протягом 10 днів з моменту отримання рахунків. Оплата зборів та послуг, передбачених Наказом Мінтрансу України № 711 від 25.12.2000 р. зі змінами та доповненнями, проводиться судновласником з моменту отримання рахунків.

Даний договір набирає чинності з 01.01.2006 р., діє до 31.12.2006 р. включно та може бути продовжений за письмовою згодою сторін (п. п. 7.1, 7.2 договору).

Додатковими угодами № 1 від 29.12.2006 р., № 3 від 22.10.2007 р., № 4 від 06.11.2007 р., № 5 від 03.12.2008 р. строк договору продовжувався і діяв до 31.12.2009 р. (а. с. 16, 18-20 т. 1).

За період з серпня по листопад 2009 р. порт виставив судновласнику рахунки на суму 2531,68 доларів США, з яких 1612,8 дол. США - корабельний збір, 834,4 дол. США - якірний збір та 84,48 дол. США - послуги по оформленню приходу та відходу суден; вказані рахунки отримані судновласником, але не оплачені (а. с. 1-127 т. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ст. 74 КТМ України морський порт є державним транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території та акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту. Територією морського порту є відведені порту землі. До території морського порту також належать намиті, насипані або створені із застосуванням інших гідротехнічних технологій площі, створені за рахунок порту і за користування якими не стягується плата. Акваторією морського порту є відведені порту водні простори. Територія і акваторія морського порту є державною власністю і надаються порту в користування. Відведення земельних і водних ділянок для морського порту, а також вилучення цих ділянок здійснюються в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Частиною 1 ст. 78 КТМ України передбачено, що начальник морського порту видає обов'язкові постанови, що регулюють питання безпеки руху, охорони вантажів, майна порту і громадського порядку, проведення санітарних і протипожежних заходів у порту, охорони навколишнього природного середовища, порядку заходу суден у морські порти і виходу з них, видає звід звичаїв порту, а також розпорядження про затримку суден і вантажів у випадках і у порядку, передбачених статтею 80 цього Кодексу, забезпечення безпечного руху в портових водах, безпечної стоянки та обробки суден.

Частинами 1-3 ст. 84 КТМ України встановлено, що у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний.

Отже, вказані збори є цільовими зборами, що сплачуються у морському порту.

Відповідно до вказаної норми, Кабінетом Міністрів України постановою від 12.10.2000 р. № 1544 (1544-2000-п) "Про портові збори" затверджено Положення про портові збори.

Згідно з п. п. 2, 3 Положення сплата портових зборів у портах здійснюється до виходу судна з порту, нарахування портових зборів за встановленими ставками проводиться, виходячи з умовного об'єму судна, який обчислюється в кубічних метрах.

Відповідно до п. п. 12, 29, 32 Положення (1544-2000-п) корабельний збір здійснюється за кожний вхід у порт і вихід з нього суден груп А, Б і Г; якірний збір справляється із суден груп А та Б за стоянку більш як 12 годин на внутрішньому рейді морського порту; адміністративний збір справляється із суден груп А, Б, В і Г під час кожного заходження судна у порт.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Розглядаючи спір по суті, місцевий господарський суд встановив, що господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі договору від 31.12.2005 р. №204-020/048 КО, за умовами якого позивач надав відповідачу послуги, а відповідач, в свою чергу, не оплатив надані послуги, чим порушив чинне законодавство (КТМ України (176/95-ВР) , "Обов'язкові постанови порту" та ін.) і вказаний договір.

Перевіривши розрахунки корабельного, якірного зборів, а також розрахунок послуг по оформленню приходу та відходу суден, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість та задовольнив позов.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду.

Посилання скаржника на необґрунтованість стягнення таких зборів в зв'язку з тим, що Ренійському морському торговельному порту не була передана акваторія морського порту апеляційною інстанцією до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 14 Водного кодексу України розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема, внутрішніми морськими водами, належить до відання Кабінету Міністрів України.

Тобто, акваторія морського порту повинна бути відведена в установленому порядку Кабінетом Міністрів України відповідному морському порту.

Як вбачається із матеріалів справи, 07.10.2009 р. прийнято Постанову Кабінету Міністрів України № 1234 (1234-2009-п) "Про надання ДП "Ренійський морській торговельний порт" у користування акваторії", якою визначені межі акваторії, що надається порту у користування, а саме: акваторія порту включає водний простір р. Дунай від 62,5 милі до 71 милі, рахуючи від лівого берега до лінії державного кордону (а. с. 19 т. 2). При цьому, такі ж реквізити містить паспорт акваторії Ренійського морського торговельного порту від 21.02.2000 р.: акваторія порту включає ділянку р. Дунай у межах 62,5-71 милі (а. с. 15-18 т.2).

Тобто, фактично вказані межі акваторії порту були визначені значно раніше, ніж закріплені Постановою Кабінету Міністрів України № 1234 від 07.10.2009 р. (1234-2009-п) , і це не завадило позивачу виконувати умови договору по обробці та обслуговуванню суден відповідача протягом тривалого часу —з 2005 р. по 2009 р. Посилання скаржника на відсутність у нього обов'язку по сплаті портових зборів до передачі Кабінетом Міністрів України акваторії порту ДП "Ренійський морський торговельний порт" є спробою уникнути від здійснення розрахунків за надані портом послуги, хоча факт надання таких послуг відповідачем не оспорений.

З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд

Рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2010 р. у справі № 6/18-10-286 залишити без змін, а апеляційну скаргу —без задоволення.

постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.