20/159/2 Про стягнення надмірно сплачених коштів за спожиту електроенергію - 19.05.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціальний авіаційний загін Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

на рішення Господарського суду м.Києва від 23.02.2010

у справі № 20/159/2 ( .....)

за позовом Спеціальний авіаційний загін Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

до ВАТ ЕК "Чернігівобленерго"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 21049,34 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2010 року у справі № 20/159/2 в позові Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби Цивільного захисту МНС України (далі - позивач) до Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Чернігівобленерго" (далі - відповідач) про стягнення 21 049, 34 грн. відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2010 року та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що у відповідача відсутні підстави для проведення нарахування позивачу за електроенергію, спожиту мешканцями житлового будинку № 60 по вул. Космонавтів в м. Ніжин, за тарифами для юридичних осіб.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.05.2010 року.

24.03.2010 року від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

В судове засідання 19.05.2010 року з’явились представники позивача, відповідача та підтримали свої вимоги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів за спожиту електроенергію в сумі 21 049, 34грн.(з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 23.11.2009 року № 1602).

Судом першої інстанції встановлено, що Актом від 09.11.2003 року №37 військова частина №Д0170 передала приміщення казарми №13/10 державному підприємству "Управління капітального будівництва" під реконструкцію для житла військовослужбовців на підставі договору №124-24/27-ВЖ/02 від 27.09.2002 року.

Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 30.12.2004 року затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію реконструйованої казарми під житловий будинок на 21 квартиру по вул. Космонавтів,60, що знаходилась на території військової частини Д-0170.

Актом від 09.02.2005 року №307 ДП "Управління капітального будівництва" передало Міністерству надзвичайних ситуацій України житло, а саме 21 квартиру площею 1 715,1м за адресою м. Ніжин, вул. Космонавтів,60.

В липні 2005 року між Головним управлінням Міністерства надзвичайних ситуацій України в Чернігівській області та військовою частиною Д-0170 підписано акт приймання - передачі квартир, відповідно до якого останній передано на баланс 21 квартиру загальною площею 1 715,1 кв.м.

08.11.2005 року на підставі наказу №320 Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи розформовано військову частину ДО 170 та на її базі сформовано спеціальний авіаційний загін оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій (далі - САЗ оперативно-рятувальної служби ЦЗ МНС України).

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 21 049,34грн. В обґрунтування своїх вимог в суді першої інстанції позивач зазначив, що за період з 01.11.2006 року по 16.03.2009 року САЗ оперативно-рятувальної служби ЦЗ МНС України з урахуванням електроенергії, спожитої житловим будинком №60 по вул. Космонавтів в м.Ніжині (який знаходиться на території позивача та отримує електроенергію через електроустановки позивача), спожито 4329950кВт на суму 2245407,06 грн. Згідно показників квартирних електролічильників житловим будинком №60 спожито 71256,3кВт. та сплачено 37 894,32грн. за тарифами для юридичних осіб.

Враховуючи те, що позивач здійснював оплату за отриману житловим будинком електроенергію за тарифами для юридичних осіб, останній просить стягнути з відповідача надмірно сплачені кошти в сумі 21049,34грн., що складають різницю між сплаченою сумою за тарифами для юридичних осіб (37894,32грн.) та сумою, яка підлягає сплаті за тарифами для населених пунктів(16844,98грн.).

Відповідно до п.5.1 Правил користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року №28 (z0417-96) в редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 року (далі - Правила), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Так, 25.01.2006 року між САЗ оперативно-рятувальної служби ЦЗ МИС України та ВАТ ЕК "Чернігівобленерго" укладено договір про постачання електричної енергії №16/53 (далі Договір №16/53-2006). Строк дії Договору встановлено до 31 грудня 2006 року з можливістю продовження на рік, за умови відсутності заперечень жодною із сторін. Додатками до Договору №16/53-2006 встановлені: обсяги постачання електричної енергії споживачу та його мережами субспоживачам на 2006 рік (Додаток №1-2006); акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (Додаток №2-2006); однолінійна схема електропостачання об'єктів Споживача з нанесенням меж балансової належності мереж та експлуатаційної відповідальності Сторін, точок приєднання субспоживачів та струмоприймачів іншої тарифної групи, місць встановлення розрахункових приладів обліку, параметрів ліній електропередач, типів силових трансформаторів (Додаток №3-2006); характеристика точок обліку електричної енергії на власні потреби споживача та на потреби субспоживачів (Додаток №4-2006).

З матеріалів справи вбачається, що даний договір діяв до моменту укладення між сторонами договору у вересні 2008року.

12.09.2008 року між САЗ оперативно-рятувальної служби ЦЗ МИС України та ВАТ ЕК "Чернігівобленерго" укладено договір про постачання електричної енергії №16 з строком дії до 31 грудня 2009 року (далі - Договір №16-2008).

Додатками до Договору № 16-2008 встановлені: однолінійна схема електропостачання об'єкта споживача (Додаток №1-2008); акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (Додаток №2-2008); порядок розрахунків за використану електричну енергію (Додаток №3-2008); графік зняття показів засобів обліку електричної енергії (Додаток №4-2008); обсяги постачання електричної енергії споживачу (Додаток №5-2008); режим роботи електричних установок споживача (Додаток №6-2008); порядок розрахунків втрат електричної енергії в електричних мережах.

Отже, в період, за який позивач просить стягнути надмірно сплачені кошти 2006-2009 роки діяли вищезазначені договори.

Як вбачається з матеріалів справи, в Договорі №16/53-2006 як в Додатку №3-2006, так і в Додатку №4-2006 відсутні посилання сторін на наявність на території позивача такого об'єкту як житловий будинок, а саме відсутні посилання на точки приєднання субспоживача іншої тарифної групи, а також відсутні посилання на наявні прилади обліку електроенергії, що поставлялась житловому будинку.

При цьому, враховуючи те, що житловий будинок знаходиться на території позивача та в межах балансової належності останнього, позивач, як споживач електричної енергії та власник електроустановок, відповідно до п.6.1 Правил (z0417-96) мав право вибрати тариф та змінити вже встановлений у порядку передбаченому договором, але не частіше ніж один раз на рік.

Відповідно до п.9.2 Договору №16/53-2006, усі зміни та доповнення до цього Договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін.

Згідно з п.9.4 Договору №16/53-2006 спірні питання та розбіжності щодо виконання умов цього Договору, щодо яких Сторонами не буде досягнуто згоди, вирішуються у порядку, встановленому законодавством.

Отже, враховуючи положення Договору №16/53-2006 та положення Правил (z0417-96) , позивач мав право звернутися до відповідача з заявою про внесення змін до умов зазначеного Договору щодо зміни виду тарифу.

Крім того, п.6.19 Правил (z0417-96) передбачено можливість розрахунку обсягу спожитої електричної енергії на підставі договору або акту, який складається представниками постачальника електричної енергії і споживача за відсутності окремого розрахункового приладу обліку електричної енергії.

Враховуючи те, що позивачем до матеріалів справи не додано доказів на підтвердження того, що ним було вчинено дії, направлені на зміну умов Договору №16/53-2006, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що останній погодився з передбаченими договором тарифами для юридичних осіб, сплачуючи за електроенергію, що споживалась мешканцями житлового будинку.

Разом з цим, в укладеному 12.09.2008 року Договорі № 16-2008, сторони зазначили житловий будинок 60 по вул. Космонавтів в переліку об'єктів комерційного обліку електроенергії споживача (Додатки №1 та №2 до Договору №16-2008 року), проте позивачем знову не було вчинено дій на зміну розрахунку тарифу щодо обсягу спожитої житловим будинком електроенергії.

Так, 12.03.2009 року представниками відповідача та позивача складено акт про пломбування засобів обліку електричної енергії та іншого електрообладнання, що підтверджує опломбування лічильника електроенергії №023442 з зазначенням початкових показників ( 07639) і з вказаної дати відповідачем здійснювався розрахунок позивачу спожитої електроенергії житловим будинком за встановленими тарифами для населених пунктів.

Виходячи з викладеного, враховуючи норми ст. ст. 525 та 526 ЦК України, позивач на підставі Договорів №16/53-2006 та №16-2008 здійснював розрахунок за спожиту електроенергію об'єктами, що знаходяться в межі його балансової належності (зокрема житловий будинок №60 по вул. Космонавтів), за тарифами для юридичних осіб як це передбачено умовами вищезазначених договорів.

Слід зазначити, що відповідно до норм матеріального права ( ЦК України (435-15) , Правил користування електричною енергією) оплата отриманної електроенергії здійснюється в порядку і розмірі передбаченому умовами Договору.

Так, позивачем і відповідачем в Договорах встановлений лише один тариф (для юридичних осіб), на підставі якого і здійснювались розрахунки позивачем.

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів на підтвердження своїх вимог, не доведено того, що умовами Договорів встановлений інший розмір тарифу, на підставі якого необхідно здійснювати перерахунок отриманої останнім електроенергії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що численні скарги, що знаходяться в матеріалах справи мешканців будинку №60 по вул. Космонавтів та позивача щодо не укладення індивідуальних договорів з населенням та зобов'язання укласти договори між мешканцями будинку та Ніжинським РЕМ не є доказом звернення позивача з вимогами до відповідача про внесення змін до укладених Договорів №16/53-2006 та №16-2008.

Також колегія суддів зазначає, що за час розгляду справи судом першої інстанції станом на 01.01.2010 року між Ніжинським РЕМ та мешканцями будинку №60 по вул. Космонавтів в м. Ніжин було укладено окремі договори на користування електричною енергією.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1.Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2010 року у справі № 20/159/2 залишити без змін, а апеляційну скаргу Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби Цивільного захисту МНС України - без задоволення.