Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

, Шевченко Т. М.

при секретарі судового засідання Акімовій Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача –Леонтієва Ю.В., довіреність б/н від 06.05.2009р.;

від відповідача –не з’явився;

від третьої особи-1 на стороні позивача –Костенко О.Ф., довіреність № 30/10 від 12.05.2010р.;

від третьої особи-2 на стороні позивача –Краснокутський В.В., довіреність № 1/9 від 11.05.2010р.;

від третьої особи-3 на стороні позивача –Каленська Н.М., довіреність б/н від 06.10.2009р.;

від третьої особи-4 на стороні позивача –не з’явився;

від третьої особи-5 на стороні позивача –не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 22/1д/10 та апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м.Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2010р. у справі № 22/1д/10

за позовом Приватного підприємства "Нова-Тор", м. Запоріжжя

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізької області, м. Запоріжжя

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Закрите акціонерне товариство "Емонт", м. Запоріжжя

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ПК Центрпром",м. Запріжжя

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокім", м. Запоріжжя

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Орендне підприємство "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації", м. Запоріжжя

третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Трейд-Інвест", м.Запоріжжя

про визнання недійсним договору оренди

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.02.2010р. у справі №22/1д/10 (суддя Скиданова Ю.О.) позов задоволено. Визнано недійсним договір № 1641 від 25.10.2005р. оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ЗАТ "Емонт", який укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та Приватним підприємством "Нова-Тор". Судові витрати покладено на відповідача.

Рішення суду мотивовано тим, що рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 20/151/09, яке набрало законної сили встановлено, що нерухоме майно, яке є предметом договору оренди № 1641 від 25.10.2005р. на час укладання цього договору вибуло з державної власності і РВ ФДМУ по Запорізькій області не мало правових підстав для здійснення розпорядження щодо цього майна.

Відповідач не погодився з прийнятим у справі судовим актом і подав апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і відмовити в позові. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції порушив статтю 4-2 ГПК України, яке полягає в тому, що об’єкт оренди належить до державного житлового фонду. При цьому, скаржник вказує на те, що в додатку № 1 до договору купівлі-продажу № 56 від 21.12.1993р. відсутнє таке майно, як гуртожиток або житлова будівля, що значиться в інвентаризаційному описі. Більш того, листом № 313 від 02.11.1999р. ЗАТ "Емонт"підтвердило статус майна, яке в процесі приватизації не увійшло до його статутного фонду і перебуває на балансі останнього, та значиться як гуртожиток. Відповідач вказує, що в додатку № 1 до договору купівлі-продажу державного майна від 21.12.93р № 56 відсутнє таке майно, як гуртожиток або житлова будівля, отже гуртожиток не був приватизований ЗАТ "Емонт"у складі цілісного майнового комплексу. Будівля заводоуправління, що зазначена у переліку не є тим самим об’єктом, що був переданий відповідачем в оренду. При цьому, скаржник наголошує на те, що наймодавцем може бути не тільки власник майна, а і інша уповноважена особа на підставі закону. Стаття 287 Господарського Кодексу України наділяє Фонд державного майна та його регіональні відділення повноваженнями виступати орендодавцями окремого нерухомого майна. РВ ФДМУ України вважає, що спірний договір відповідає вимогам чинного законодавства.

ОП "ЗМБТІ"у листі вихідний номер 4594 від 09.04.2010р. просить розглянути справу за його відсутності.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ЕКО-ТРЕЙД-ІНВЕСТ"вказує на те, що рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 20/151/09 встановлено факт того, що нерухоме майно, яке є предметом договору оренди № 1641 від 25 жовтня 2005р. на час його укладання вже вибуло з державної власності, а власником вказаного майна є ТОВ "ЕКО-ТРЕЙД-ІНВЕСТ"відповідно до договору купівлі –продажу від 10.11.2009р. У зв’язку з чим, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 20/151/09, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 10.02.2010р. встановлено факт того, що нерухоме майно, яке є предметом договору оренди № 1641 від 25 жовтня 2005р. на час його укладання вже вибуло з державної власності. Тобто, вказане рішення суду відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України має преюдиціальне значення для справи № 22/1д/10. На підставі викладеного, позивач просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

ТОВ "Агрокім"у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 20/151/09, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 10.02.2010р. встановлено факт того, що нерухоме майно, яке є предметом договору оренди № 1641 від 25 жовтня 2005р. на час його укладання вже вибуло з державної власності, а приміщення № ІІ літ.А2, розташоване у підвальному приміщенні безпосередньо під будівлею заводоуправління. Вказане рішення суду відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України має преюдиціальне значення для справи № 22/1д/10. ТОВ "Агрокім" наголошує, що доказів оформлення права власності за державою на будівлю гуртожитку по вул.Глісерній, 10/1 або Глісерна, 8 відповідач суду не надав. У зв’язку з викладеним, ТОВ "Агрокім"просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

ТОВ "ПК Центрпром"у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 20/151/09 встановлено, що нерухоме майно, яке є предметом договору оренди № 1641 від 25 жовтня 2005р. на час його укладання вже вибуло з державної власності. Жодних доказів, які б підтверджували право державної власності на майно, яке було предметом договору оренди, відповідачем суду надано не було.

ЗАТ "Емонт"у відзиві на апеляційну скаргу зазначило, що відповідач всупереч статті 326 ЦК України не надав суду доказів про те, що спірне майно є державною власністю і відповідно, що у нього є повноваження володіння, користування та розпорядження цим майном. Більш того, рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 20/151/09, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 10.02.2010р., встановлено факт того, що нерухоме майно, яке є предметом договору оренди № 1641 від 25 жовтня 2005р., на час його укладання вже вибуло з державної власності, а приміщення № ІІ літ.А2, розташоване у підвальному приміщенні безпосередньо під будівлею заводоуправління. ЗАТ "Емонт"просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

ТОВ "ЕКО-ТРЕЙД-ІНВЕСТ"просить розглянути справу за наявними доказами, у зв’язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

У судове засідання 19.05.2010р. представник відповідача не з’явився, а на адресу Запорізького апеляційного господарського суду надійшло клопотання від заявника апеляційної скарги, в якому останній просить відкласти розгляд справи у зв’язку з зайнятістю спеціалістів юридичного відділу в інших судових засіданнях. Дане клопотання колегією суддів залишено без задоволення, оскільки згідно статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівник, а також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Кількість осіб, які можуть бути представниками юридичних осіб, діючим законодавством не обмежено . Відповідач є юридичною особою і не був позбавлений можливості уповноважити для участі у судовому засіданні іншого свого працівника або звернутися за правовою допомогою до відповідних фахівців у галузі права для забезпечення захисту своїх інтересів у апеляційному господарському суді. До того ж, обставини вказані у клопотанні відповідача не підтверджені ніякими доказами. Таким чином, відповідач своїм правом щодо направлення у судове засідання представника не скористався, хоча про розгляд справи відповідач був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача, відповідно до статті 75 ГПК України, за наявними матеріалами у справі.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 29.03.2010р. у справі № 22/1д/10 апеляційна скарга відповідача прийнята та призначена до розгляду на 19.05.2010р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1211 від 19.05.2010р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Кричмаржевський В.А., Шевченко Т.М.

За клопотанням позивача та третіх осіб судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації судового процесу та за їх згодою у судовому засіданні, яке відбулося 19.05.2010р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як слідує з матеріалів справи, 21.12.1993р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (Продавець) та Організацією орендарів Запорізького заводу електромонтажних виробів №10 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу державного майна №56, за умовами якого Продавець продав, а Покупець купив об’єкт приватизації, а саме державне майно цілісного майнового комплексу ЗОП "Запорізький завод електромонтажних виробів №10", що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул. Глісерна, 10/1 на земельній ділянці площею 4,4 га (рішення Запорізького міського виконавчого комітету від 28.06.1991р. №261/1). Даний договір був нотаріально посвідчений державним нотаріусом Першої Запорізької державної нотаріальної контори 25.03.1994р. і зареєстрований за №1-534 (а.с.38-42,т.1).

Згідно з Додатком №1 до вказаного договору, в якому визначено перелік викупленого майна, до його складу увійшла також будівля заводоуправління. (т.1, а.с. 43).

Зі змісту свідоцтва про державну реєстрацію АОО №197013 та довідки №3722 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що первинна реєстрація ЗАТ "Емонт" була здійснена 13.06.1994р.

Згідно п.п.1.2, 1.4 Статуту ЗАТ "Емонт" (нова редакція), його було створено на базі майна організації орендарів орендного підприємства "Запорізький завод електромонтажних виробів №10" та ЗАТ є правонаступником майнових прав і обов’язків останнього.

Розпорядженням голови Жовтневої районної адміністрації №960 від 09.07.2001р. (т.1, а.с. 99) нерухомому майну ЗАТ "Емонт", розташованому за адресою: м.Запоріжжя, вул . Глісерна, 10/1, було присвоєно поштову адресу: м. Запоріжжя, вул. Глісерна,8.

Докази оформлення права власності за державою на будівлю гуртожитку по вул. Глісерній 10/1 чи за адресою вул. Глісерна 8 в матеріалах справи відсутні і відповідачем на вимогу суду не надані.

17.02.2004р. Орендним підприємством "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" на підставі дублікату договору купівлі-продажу №1-534 25.03.1994р. (дата нотаріального посвідчення та реєстраційний номер) видано ЗАТ "Емонт" витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №2850863 (т.1 а.с.144), розташоване за адресою: м.Запоріжжя, вул. Глісерна, 8, в тому числі будівлю заводоуправління зі складом.

Вищенаведені обставини були встановлені рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 20/151/09, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 10.02.2010р. Одночасно цими ж судовими рішеннями встановлено факт того, що нерухоме майно, яке є предметом договору оренди № 1641 від 25 жовтня 2005р. на час його укладання вибуло з державної власності.

25.10.2005року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та приватним підприємством "Нова - Тор"укладено договір оренди № 1641, за умовами якого Фонд передав підприємству вбудовані у підвальний поверх двоповерхової будівлі гуртожитку приміщення літера А-2, приміщення № II, загальною площею по внутрішньому обміру 277,3 кв.м. відповідно до плану паспорту будівлі. До 2008 року сторонами виконувався договір оренди.

Проте, позивачу стало відомо, що орендоване ним приміщення не є державною власністю і 04.12.2007р. ЗАТ "Емонт" (Продавець) продало ТОВ "ПК Центрпром" (Покупець) за договором купівлі-продажу належне йому на праві власності нерухоме майно: 3/20 частин будівлі заводоуправління зі складом літ.А-2 загальною площею 321,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул.Глісерна, 8. Даний договір 04.12.2007р. було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, зареєстровано за №3209 та внесено до державного реєстру правочинів. Тобто ЗАТ "Емонт"продав орендоване приміщення.

27.12.2007р. ТОВ "ПК Центрпром" продало зазначене майно ТОВ "Агрокім" за договором купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №3464. Право власності ТОВ "Агрокім" на 3/20 будівлі заводоуправління за складом літ.А-2 за адресою: м.Запоріжжя, вул.Глісерна,8, зареєстровано в ОП "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" 23.01.2008р., що підтверджується витягом №17469215 від 23.01.2008р.

На підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.05.2009р. №189/10 ТОВ "Агрокім" 02.07.2009р. видано свідоцтво про право власності на приміщення №ІІ (літ.А-2) загальною площею 321,5 кв.м. за вказаною адресою, як на цілий об’єкт (т.1 а.с.148).

На момент розгляду справи № 20/151/09 апеляційним господарським судом було встановлено, що за договором купівлі-продажу від 10.11.2009р. приміщення II літ.А-2 продано ТОВ "Еко-Трейд-Інвест", про що свідчить витяг з Державного реєстру правочинів.

Колегія суддів дослідивши обставини справи, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Статтею 761 ЦК України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права .

Як слідує з матеріалів даної справи, право власності на майно, що є предметом оскаржуваного Договору оренди № 1641 від 25.10.2005р., перейшло до ТОВ "Еко-Трейд-Інвест", що підтверджується договором купівлі-продажу від 10.11.2009р., укладеним з ТОВ "Агрокім".

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності право чину є недодержання в момент вчинення право чину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст право чину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановленні рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 20/151/09, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 10.02.2010р. встановлено факт того, що нерухоме майно, яке є предметом договору оренди № 1641 від 25 жовтня 2005р. на час його укладання вже вибуло з державної власності, тобто судове рішення у справі № 20/151/09 має преюдиціальне значення для вирішення спору у справі № 22/1д/10.

Доказів переведення нежитлових приміщень у житлові у будівлі заводоуправління та надання їм у порядку, встановленому Житловим кодексом України (5464-10) , статусу гуртожитку немає.

Відсутні також докази того, що приміщення № II літ.А-2, загальною площею по внутрішньому обміру 277,3 кв.м, на час укладання договору оренди знаходилось у державній власності.

Право власності на будівлю заводоуправління, в якому знаходиться приміщення, передане за спірним договором в оренду, було зареєстроване на час укладання цього договору оренди за ВАТ "Емонт".

Відтак, суд першої інстанції правомірно зробив висновок, що оспорюваний Договір оренди № 1641 від 25.10.2005р. є таким, що суперечить вимогам ст. 761 ЦК України.

Стосовно доводів заявника апеляційної скарги, що судом порушено статтю 4-2 ГПК України, так як об’єкт оренди належить до державного житлового фонду, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 10.02.2010р. у справі № 20/151/09, з переліку об’єктів житлового фонду та незавершеного будівництва, які знаходились на балансі ЗАТ "Емонт" станом на 01.10.1999р., та з реєстру від 31.08.04р., на які посилався РВ ФДМУ України, площа приміщень, яка не була передана до статутного фонду ЗАТ "Емонт" складає 463кв.м. Проте, як слідує з інвентарної справи, до цієї площі не входить приміщення № II підвалу площею 277,3 кв.м., в якому розташований об’єкт громадського харчування.

З матеріалів інвентарної справи слідує, що під гуртожиток використовуються приміщення № 1 першого та другого поверхів будівлі під літ.А-2.

Тобто, РВ ФДМУ по Запорізькій області було відомо, що ним передавалось в оренду відповідачу за договором №1641 від 25.10.2005р. приміщення №II літери А-2 розташовані у підвальному приміщенні безпосередньо під будівлею заводоуправління.

Про даний факт свідчить і додаток до договору оренди, що являє собою експлікацію до плану будівлі літ. А-2, яка згідно з технічною документацією ОП "ЗМБТІ" визначена будівлею заводоуправління, а не гуртожитку .

Посилання в договорі оренди та акті приймання-передачі до нього, що в оренду передаються вбудовані в підвальний поверх двоповерхової будівлі гуртожитку приміщення (літера А-2, приміщення № ІІ) не приймається колегією суддів до уваги, оскільки спростовується технічною документацією (інвентарна справа) на об’єкти нерухомості за адресою: м.Запоріжжя, вул. Глісерна,8 та іншими матеріалами справи.

Вказані факти відповідно до ст. 35 ГПК України, як вже зазначалось, не потребують доведення знову при вирішенні справи №22/1д/10.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що заявником апеляційної скарги не доведено право державної власності на приміщення № ІІ підвалу будівлі заводоуправління зі складом (літера А-2).

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень, та надати належні та допустимі докази.

Інші доводи заявника апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

З урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову.

Зазначені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м.Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2010р. у справі №22/1д/10 залишити без змін.