Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого –судді Скрипчук О.С.

Суддів Дубник О.П.

Кордюк Г.Т.

При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) "ВІСАВА" № 261 від 02.07.2011 року;

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2011 року;

у справі № 5015/2157/11;

за позовом ТзОВ "ВІСАВА", м.Рівне;

до відповідача Відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) "Красненський комбінат хлібопродуктів", смт.Красне Буський район Львівська область;

про стягнення 104 970,06 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 34 від 18.07.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_2. –довіреність № 6 від 10.03.2011 року.

ТзОВ "ВІСАВА"звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ВАТ "Красненський комбінат хлібопродуктів"про стягнення 104 970,06 грн., які сплачені як попередня оплатна за надані в майбутньому послуги.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.06.2011 року у справі № 5015/2157/11 (суддя Сухович Ю.В.) в позові ТзОВ "ВІСАВА"відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням ТзОВ "ВІСАВА"подало апеляційну скаргу № 261 від 02.07.2011 року, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2011 року скасувати, прийняти нове, яким позов задоволити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми процесуального права. А саме скаржник стверджує, що відповідачем не було надано жодних доказів, які б в законному порядку підтверджували факт надання ним послуг по навантаженню та розвантаженню зерна.

Відповідачем було подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 28.07.2011 року, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду було змінено склад колегії суддів.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2010р. між ТзОВ "ВІСАВА"(замовник) та ВАТ "Красненський комбінат хлібопродуктів"(виконавець) було укладено договір транспортно-транзитних послуг № 1 (далі договір). Згідно умов договору виконавець за дорученням замовника зобов’язався надати послуги, у відповідності до умов даного договору, а замовник - прийняти ці послуги та оплатити їх.

Згідно п.п.2.2, 2.3. договору, після завершення виконання робіт в повному обсязі сторони підписують акт здачі-приймання виконаних робіт, який є невід’ємною частиною даного договору. За відсутності впродовж п’яти робочих днів письмового пояснення замовника про причини непідписання акта, робота вважається прийнятою без зауважень.

Відповідно до п.2.5. договору при розвантаженні вагонів, зважуванні та навантаженні автотранспорту обов’язкова присутність представника зі сторони замовника.

Згідно п.3.1. договору вартість послуг становить: розвантаження вагонів –15 грн. за одну тонну зерна в т.ч. ПДВ; навантаження на автотранспорт –18 грн., в т.ч. ПДВ.

27.10.2010р. відповідач виставив позивачу рахунок №СФ-00615 про оплату послуг на суму 95 641,60 грн., який був оплачений позивачем на суму 104 970,06 грн. (платіжні доручення № 59 від 29.10.2010р. на суму 80 000,00 грн.; № 91 від 15.11.2010р. на суму10 000,00 грн. та квитанція від 26.10.2010р. на суму 14 970,06 грн.).

Позивач стверджує, що відповідачем послуги не були надані, відтак він на підставі ч.2 ст. 530 ЦК України надіслав вимогу № 24/1-03 від 24.03.2011р. про повернення грошових коштів, які сплачені як аванс за надані в майбутньому послуги. Проте, дана вимога залишена без відповіді та належного реагування.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України (435-15) , іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Судом встановлено, що 21.10.2010р. між сторонами було укладено договір № 1 про надання транспортно-транзитних послуг. Згідно умов якого ВАТ "Красненський комбінат хлібопродуктів"зобов’язалось за завданням ТзОВ "ВІСАВА"надавати за оплату такі послуги перевантаження 45-ти вагонів зерна: розвантаження вагонів та навантаження на автотранспорт.

В п.3.3. договору сторони погодили, що підставою для оплати є рахунок, який складається виконавцем на основі акту про фактично виконані за звітний період послуги. Рахунок-фактура подається замовнику у термін до десяти днів після надання послуг. Термін оплати своєчасно наданого рахунку до 10-ти днів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем згідно умов договору було виставлено позивачу рахунок-фактура № СФ-000615 від 27.10.2010р. на суму 95 641,60 грн. в якому було вказано об’єм та характер робіт (розвантаження вагонів та навантаження на автотранспорт).

Пізніше позивачем було перераховано на рахунок відповідача 104 970,06 грн. за отримані послуги.

Факт оплати позивачем за отримані послуги, згідно договору, підтверджується платіжними дорученнями № 59 від 29.10.2010р. на суму 80 000,00 грн., № 91 від 15.11.2010р. на суму 10 000,00 грн., в яких в графі призначення платежу зазначено "за послуги відвантаження зерна, згідно рахунку-фактури від 27.10.2010 року № СФ-000615"та квитанцією від 26.10.2010р. на суму 14 970,06 грн., в якій в графі призначення платежу зазначено "за надані послуги згідно договору №1 від 21.10.2010р".

Дії вчинені позивачем, а саме оплата послуг з посиланням на рахунок-фактуру № СФ-000614 від 27.10.2010р., в якому вказано характер та об’єм виконаних робіт підтверджують факт надання таких послуг, відтак, відсутність акта здачі-приймання виконаних робіт не може бути доказом ненадання таких послуг. Тому твердження позивача, що сплачена ним сума в розмірі 104 970,06 грн. була попередньою оплатою за надані в майбутньому послуги не підтверджуються матеріалами справи.

Оскільки відповідач не довів, що сплачена ним сума в розмірі 104 970,06 грн. є попередньою оплатою за надані в майбутньому послуги і не спростував факту подання послуг відповідачем, судова колегія вважає, що судом інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог ТзОВ "ВІСАВА".

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2011 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2011 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Львівської області.

постанова підписана 12 серпня 2011 року.