Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондратової І.Д.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Марковська В.В.- представник, дов. № ДО/2009/12 /31-13 від 31.12.2009,

Іваненко І.П.- представник, дов. № ДО/2009/07/10 -7 від 10.07.2009;

від відповідача - не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.01.2010

у справі № 42/613 ( .....)

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловик-Плюс"

про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 8112556,79 грн.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2010 № 01-23/1/1 змінено склад колегії суддів.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 06.04.2010 розгляд апеляційної скарги відкладено на 18.05.2010.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2010 у справі № 42/613 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 097 309,24 грн. боргу, 1 559 709,11 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 263 166,99 грн. три проценти річних з простроченої суми, 24 895,32 грн. витрат по оплаті державного мита, 305,09 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в позові в іншій частині відмовлено.

Рішення мотивовано наступними доводами.

Розрахунок вартості поставленої за договором № 8031014 від 01.11.2003 теплової енергії проведений позивачем не на підставі тарифів на теплову енергію, чинних протягом позовного періоду.

З матеріалів справи вбачається, що вартість поставленої теплової енергії до протягом грудня 2008р. – лютого 2009р. позивач визначив на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №№ 1780/1 від 25.12.2008, 127, 128 від 05.02.2009, однак, Указами Президента України відповідно №№ 1199/2008 (1199/2008) від 24.12.2008, 65/2009 (65/2009) від 03.02.2009, 76/2009 (76/2009) від 09.02.2009 зазначені розпорядження були скасовані як такі, що суперечать Конституції та законам України.

За таких обставин суд визнав необхідним проводити нарахування плати за теплову енергію, спожиту протягом грудня 2008р. – лютого 2009р., за тарифами згідно із розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007 в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007, у зв’язку із чим вартість поставленої теплової енергії на підставі чинних на час передачі тарифів на теплову енергію, становить 7 515 297,75 грн.

Поданим позивачем розрахунком стверджується, що одержана теплова енергія оплачена відповідачем у загальному розмірі 1 417 988,51 грн.; враховуючи, що відповідач прострочив оплату за договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 625 ЦК України підлягає стягненню 6 097 309,24 грн. боргу, а також 1 559 709,11 грн. збитків від інфляції за час прострочення та 263 166,99 грн. три проценти річних з простроченої суми, з урахуванням фактичного розміру прострочених сум.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2010 у справі № 42/613 скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника при розгляді справи судом порушено загальні принципи судочинства, закріплені Конституцією України (254к/96-ВР) та ст.ст. 4-2, 4-3, 4- 7 ГПК України.

Скаржник вважає, що існує достатньо правових підстав вважати зазначені у рішенні Укази Президента України такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , з огляду на те, що скасовані названими Указами розпорядження видані не органом виконавчої влади, а органом місцевого самоврядування, повноваження яких передбачені Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , "Про теплопостачання" (2633-15) . Також статтею 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування головні повноваження і функції місцевих властей визначаються конституцією або законом, вони не можуть скасовуватися або обмежуватися іншими, центральним або регіональним органами, якщо це не передбачено законом. На думку скаржника, враховуючи наведені ним норми законодавства та норми Конституції України (254к/96-ВР) , Президент України не наділений правом скасовувати акти органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів.

Відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 06.04.2010 позивачем надані документи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача, колегія суддів встановила.

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача 6 248 793,15 грн. боргу за спожиту теплову енергію протягом періоду з 01.07.2006р. по 01.07.2009р. згідно із договором від 01.11.2003 № 8031014, 1 598 553,97 грн. інфляційної складової боргу, 265 209,67 грн. річних та судових витрат.

Згідно із пп. 1.1 п.1 договору № 8031014 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2003 (далі – договір № 8031014), позивач, за договором постачальник, зобов’язався виробити та поставити теплову енергію відповідачу, за договором споживачу, для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобов’язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі.

У пп. 2.3.5 п.2 договору № 8031014 передбачено, що відповідач зобов’язаний забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію; своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок позивача за теплову енергію, спожиту орендарями.

Відповідно до п.п. 10. 11 додатку № 2 до договору № 8031014 відповідач щомісячно з 12 по 15 числа повинен отримувати оформлену позивачем платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми, фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком.

В пп. 4.1 п.4 договору № 8031014 вказано, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.06.2009.

Як вбачається із відміток відповідача на примірнику договору, раніше наданий протокол розбіжностей, ним відкликано.

Шляхом обміну листами сторін, строк дії договору № 8031014 продовжувався, в тому числі, згідно із листом відповідача від 13.15.2009 № 267 та позивача від 22.05.2009 № 048-21-5589, строк дії договору № 8031014 продовжено до 05.06.2010.

Відповідно до розрахунку позивача, ним за період з липня 2006р. до липня 2009р. згідно із договором № 8031014 надавалась відповідачу теплова енергія, яка останнім оплачувалась нерівномірно та не у повному розмірі, внаслідок чого утворилась заборгованість та прострочка платежів.

Надання позивачем відповідачу зазначених послуг підтверджується табуляграмами, іншими матеріалами справи, та не заперечується відповідачем.

Згідно з ч.1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В ч.2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, право позивача на стягнення боргу, інфляційних втрат та річних є таким, що відповідає нормам законодавства та підтверджене матеріалами справи.

Однак, скільки Указами Президента України "Про скасування рішень голови Київської міської державної адміністрації" (1199/2008) : від 24.12.2008 № 1199/2008, зі змінами, від 03.02.2009 № 65/2009 (65/2009) та від 09.02.2009 № 76/2009 (76/2009) скасовано як такі, що не відповідають Конституції та законам України ті розпорядження голови Київської міської державної адміністрації про затвердження тарифів, які позивачем було застосовано у своєму розрахунку заборгованості відповідача, то розмір нарахованої позивачем заборгованості відповідача, є неправомірним.

Апеляційна інстанція погоджується із висновками суду першої інстанції щодо застосування тарифів, які були чинними у спірний період. Перевіркою встановлено, що розрахунок суду першої інстанції розміру основного боргу, інфляційних втрат, річних, є правильним.

Твердження скаржника є такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) та нормам законодавства, зважаючи на таке.

Згідно із ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, законність.

Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов’язковими до виконання на території України.

Згадані Укази Президента України є чинними.

Нормами ГПК України (1798-12) не надано повноважень господарському суду не застосовувати Указів Президента України. Отже, відсутні підстави для дослідження відповідності зазначених Указів нормам наведених скаржником законів.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2010 у справі №42/613 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

2. Справу № 42/613 повернути до Господарського суду міста Києва.