9/241-09 Про стягнення вартості зданого на зберігання бітуму - 18.05.2010 Прийняття

У липні 2009 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Конвалія", звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням наданих уточнень, просив стягнути з відповідача, Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор"Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"в особі філії "Глухівська дорожньо-експлуатаційна дільниця", на свою користь вартість зданого на зберігання 100 тонн бітуму в сумі 412 000,00 грн., а також судові витрати по справі.

Рішенням господарського суду Сумської області від 17 лютого 2010 року по справі № 9/241-09 в задоволенні позовних вимог відмовлено, в зв’язку з необґрунтованістю позовних вимог, строк позовної давності по яким сплив. Стягнуто з позивача на користь відповідача 7 900,00 грн. витрат за проведення судової економічної експертизи.

Позивач з даним рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування викладених вимог посилається на те, що факт передачі відповідачу на зберігання 100 тонн бітуму підтверджується, зокрема, договором зберігання від 11.12.2003р., Актом приймання-передачі бітуму від 11.12.2003р., які засвідчені підписом уповноважених представників сторін; вважає,що висновки судово-економічної експертизи не можуть бути належним доказом факту відсутності здійснення поставки бітуму відповідачу, оскільки вони зроблені без врахування представлених ТОВ "Конвалія"первинних документів бухгалтерського обліку господарської діяльності підприємства, та які, в свою чергу, також не були досліджені судом першої інстанції. Крім того, зазначає, що факт приймання-передачі бітуму підтверджується матеріалами перевірки, що проводилась Глухівським МРВ УМВС України в Сумській області, а саме: протоколом допиту колишнього директора філії "Глухівська дорожня-експлуатаційна дільниця"- Грицаєнко В.Л., в якому він підтвердив факт отримання 100 тонн бітуму на зберігання та підписання акта прийому-передачі, іншими документами. На підставі викладеного просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 17 лютого 2010 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними позивачем доводами не погоджується, заперечує факт отримання бітуму та наголошує на фіктивності операції по його передачі на відповідальне зберігання; стверджує, що накладна не є належним доказом факту поставки бітуму через її невідповідність вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; вважає неможливим одночасне складання договору та Акту приймання-передачі бітуму; також посилається на висновки судово-економічної експертизи, якими підтверджено відсутність факту здійснення операції поставки бітуму на зберігання. Крім того, відповідач посилається на сплив строку позовної давності по спірним правовідносинам та недійсність договору від 11.12.2003р., як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення –без змін.

13 квітня 2010 року відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про долучення до матеріалів справи додаткових доказів в обґрунтування того, що поставки бітуму не було, а саме: копії листів Сумської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" та лист ст. Баничі на підтвердження тієї обставини, що поставка бітуму залізничним транспортом не здійснювалася.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2010 року розгляд апеляційної скарги по даній справі відкладено в зв’язку з відсутністю представника позивача в судовому засіданні та його клопотання про відкладення розгляду справи.

11.05.2010 року відповідач надав письмові обґрунтування стосовно залучення додаткових доказів по справі.

Також, 11.05.2010 року позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про залучення до матеріалів справи додаткових доказів –первинних документів ТОВ "Конвалія", які підтверджують фат наявності бітуму на балансі товариства з 2003 року і його передачу на зберігання відповідачу, що відображено в бухгалтерському обліку підприємства на рахунку 281 "Товари на складі". Разом з цим, позивач зазначив, що вказані документи із-за значного об’єму первинної документації за шість років господарської діяльності підприємства, не були надані до суду першої інстанції в обумовлений ухвалою господарського суду від 20.11.2009 року строк до 01.12.2009 року. Але, ТОВ "Конвалія"їх підготувала пізніше та звернулося до господарського суду листом 24.12.2009 року з проханням повідомити адресу, за якою можливо надіслати зібрані документи. Однак, як зазначив позивач, на той час експертна установа вже провела судово-економічну експертизу лише в межах наданих відповідачем на дослідження документів, тому вважає, що судом першої інстанції були створені такі умови, що перешкоджали долучити до матеріалів справи важливі документи на підтвердження передачі ТОВ "Конвалія"бітуму на зберігання відповідачеві.

В судовому засіданні 11 травня 2010 року оголошено перерву до 18 травня 2010 року.

Беручи до уваги вищевикладене та, зважаючи на те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі і додатково наданими документами.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Звертаючись до господарського суду Сумської області з позовною заявою, позивач послався на те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір зберігання від 11.12.2003 року, відповідно до п. 1.1 якого Зберігач (відповідач) зобов’язався зберігати бітум в кількості 100 тонн залоговою вартістю 130 000,00 грн., наданий йому Вантажодавцем (позивачем), а Вантажодавець бере на себе зобов’язання прийняти зазначену кількість бітуму назад.

Відповідно до п. 6.1 Договору –даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором, але не пізніше чим до 31 грудня 2004 року, при цьому позивач зазначає про продовження дії договору на невизначений строк.

В обґрунтування факту поставки бітуму відповідачу позивачем були надані Акт приймання - передачі бітуму від 11.12.2003 року, накладна № 1 від 11.12.2003 року.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надані докази звернення до відповідача листом № 120 від 03.07.2008 року про намір забрати бітум в кількості 100 тонн, наданого відповідачу за Договором зберігання, а також копії поштового чеку № 5359 від 03.07.2008р. та поштового повідомлення за № 89071 про вручення зазначеного листа відповідачу.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідач факт отримання 100 тонн бітуму заперечував та просив суд призначити по справі судово-економічну експертизу.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 02 листопада 2009 року по справі була призначена судово-економічна експертиза, відповідно за результатами якої 24.12.2009 року судом першої інстанції отримано висновок експерта № 193/09 від 16 грудня 2009 року.

При цьому, зазначена експертиза була проведена виключно та в межах документів, наданих відповідачем.

Відповідно до висновку № 193/09 судово-економічної експертизи, господарська операція за договором зберігання від 11 грудня 2003 року, укладеного між позивачем та відповідачем, в бухгалтерському обліку філії "Глухівська дорожньо-експлуатаційна дільниця" ДП "Сумський облавтодор"ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" документально не підтверджується. Що стосується відображення господарської операції за договором зберігання від 11 грудня 2003 року в бухгалтерському обліку ТОВ "Конвалія", то експертне дослідження з зазначеного питання не проводилось, у зв’язку з ненаданням на експертне дослідження відповідних документів бухгалтерського обліку та звітності підприємства позивача.

25 січня 2010 року позивач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про витребування з Глухівської міжрайонної прокуратури і Глухівського МРВ УМВС України в Сумській області матеріали перевірки по факту надання філією "Глухівської дорожньо-експлуатаційної дільниці"послуг по зберіганню 100 тонн бітуму ТОВ "Конвалія", яка проводилась в період з 10.09.2009р.

11.02.2010 року до господарського суду надійшли копії матеріалів перевірки за фактом надання філією "Глухівської дорожньо-експлуатаційної дільниці" послуг ТОВ "Конвалія"по зберіганню 100 тонн бітуму, у тому числі пояснення колишнього директора - Грицаєнко В.Л. та головного бухгалтера "Глухівської дорожньо-експлуатаційної дільниці"- Стеценко О.В., в.о. директора ТОВ "Конвалія"- Шишиморової Л.М., а також копія постанови від 09 лютого 2010 року про відмову у порушенні кримінальної справи, в якій, зокрема зазначено, що спірні питання, які виникли між філією "Глухівської дорожньо-експлуатаційної дільниці"та ТОВ "Конвалія"є цивільно-правовими відносинами і підлягають розгляду в суді.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що

- Акт прийому-передачі бітуму від 11.12.2003 року та накладна № 1 від 11.12.2003р. не є належними доказами в розумінні ст. 34 ГПК України на підтвердження передачі бітуму відповідача, оскільки вони не містять необхідних реквізитів та відсутня довіреність, якою матеріально-відповідальною особою отримано зазначений бітум;

- суд визнав недоведеним факт повідомлення відповідача листом № 120 від 03.07.2008р. про намір забрати бітум в кількості 100 тонн, посилаючись на те, що ксерокопії квитанції № 5359 від 03.07.2008р. та поштового повідомлення № 89071 від 07.07.2008р. не є належними доказами в розумінні ст. 34 ГПК України;

- судом взято до уваги висновок судово-економічної експертизи № 193/09, проведеною виключно на наданих відповідачем документах, згідно якого господарська операція за договором зберігання від 11 грудня 2003 року, укладеного між сторонами по справі, в бухгалтерському обліку підприємства відповідача не підтверджується

- судом при розгляді справи взято до уваги направлені Глухівським МРВ УМВС України в Сумській області матеріали перевірки та постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 09.02.2010 року, в якій зазначено, що згідно наданих актів річної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на філії "Глухівської дорожньо-експлуатаційної дільниці"за період з 2004 року по 2008 рік лишків товарно-матеріальних цінностей на підприємстві не виявлено, а також пояснення головного бухгалтера філії "Глухівської дорожньо-експлуатаційної дільниці"- Стеценко О.В., відповідно до яких операція щодо приймання на зберігання 100 тонн бітуму від ТОВ "Конвалія"у 2003 році по бухгалтерському обліку підприємства не відображалась. Крім того, судом враховані пояснення майстра асфальтобетонного заводу філії Кічова В.А., який заперечує у 2003 році надходження бітуму на зберігання від ТОВ "Конвалія"та підписання накладної № 1 від 11.12.2003 року.

Таким чином, з врахуванням викладених обставин суд першої інстанції визнав позовні вимоги необґрунтованими, неправомірними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи. Разом з цим, господарський суд керуючись ст..ст. 257, 261, 267 ЦК України, послався на сплив строку позовної давності по даним правовідносинам.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи в порушення вимог ст. 43 ГПК України не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, що, в свою, чергу призвело до невірного застосування норм матеріального права до даних правовідносин.

По-перше, суд першої інстанції при дослідженні та оцінки наданих позивачем документах (Договорі зберігання, від 11.12.2003 року, акті приймання-передачі бітуму від 11.12.2003 року) обмежився лише посиланням на те, що вказаний Акт не містить печатки відповідача, в той же час не надав належної уваги тому факту, що дані документи складені у встановленій законом письмовій формі та підписані особами, відповідальними за здачу і приймання матеріальних цінностей –виконуючої обов’язки директора ТОВ "Конвалія"- Шишиморовою Л.М. та начальником філії "Глухівської дорожньо-експлуатаційної дільниці"- Грицаєнко В.Л.

по-друге, судом проігноровано, що матеріалами перевірки, яка проводилась Глухівським МРВ УМВС України в Сумській області, а саме: поясненнями начальником філії "Глухівської дорожньо-експлуатаційної дільниці"- Грицаєнко В.Л., підтверджується факт приймання-передачі бітуму і складання акту від 11.12.2003 року;

по-третє, висновок судово-економічної експертизи не може вважатися належним доказом для встановлення фактичних обставин справи та на підтвердження факту відсутності здійснення операції поставки бітуму на зберігання відповідачу, оскільки висновки експерта зроблені лише в межах документів, наданих відповідачем, а сам факт наявності чи відсутності відображення в бухгалтерському обліку підприємства відповідача операції по зберіганню 100 тонн бітуму вирішального значення не має, оскільки причина відсутності відображення такої операції може бути результатом неналежного ведення на підприємстві бухгалтерського обліку, що, в свою чергу не досліджувалось судом першої інстанції під час розгляду справи;

по-четверте, судом першої інстанції взагалі не вивчались зібрані позивачем документи бухгалтерського обліку господарської діяльності на підтвердження факту передачі відповідачу 100 тонн бітуму на збереження, які були підготовлені позивачем для направлення в експертну установу;

по-п’яте, суд першої інстанції в порушення норм матеріального права застосував до даних правовідносин позовну давність, хоча визнав позовні вимоги необґрунтованими та послався на відсутність правових підстав для їх задоволення.

На підставі викладених обставин та документальних доказів на їх підтвердження, які не були досліджені судом першої інстанції під час вирішення господарського спору, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Конвалія"щодо стягнення вартості зданого на зберігання 100 тонн бітуму в сумі 412 000,00 грн.

Вирішуючи господарський спір між сторонами по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду виходить із наданої ним оцінки усієї сукупності документальних доказів на підтвердження господарських стосунків між сторонам по справі, що знаходяться у матеріалах справи (Договір, накладна № 1 від 11.12.2003р., Акт приймання-передачі від 11.12.2003 р., листування), а також були надані позивачем під час розгляду апеляційної скарги (зворотні відомості по рахунку 281 "Товари на складі"за 2006-2009р.р.) та долучені до матеріалів справи у відповідності з приписами ст. 101 ГПК України. Колегія суддів також приймає до уваги і надані відповідачем додаткові докази в обґрунтування викладеної позиції (листи Сумської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" та ст. Баничі), які також долучені до матеріалів справи у відповідності з приписами ст. 101 ГПК України, інших матеріалів справи, а також пояснень сторін наданих під час розгляду справи в суді.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Предметом доказування в даній справі є факт здійснення позивачем передачі 100 тонн бітуму на відповідальне зберігання відповідачу за договором зберігання від 11.12.2003 року.

Слід зазначити, що самим Договором зберігання визначені всі істотні умови, він підписаний уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплений печатками їх підприємств, що свідчить про те, що даний договір направлений на реальне настання наслідків.

Недійсність договору не була оскаржена в установленому законом порядку.

Строк дії договору (п. 6.1) –31.12.2004 року.

Позивач зазначає про продовження дії договору на невизначений строк.

Позивачем на підтвердження здійснення поставки 100 тонн бітуму надані оригінали накладної № 1 від 11.12.2003 р., Акту приймання-передачі бітуму від 11.12.2003 р. (т. 2, а.с. 72 -73)

На виконання п. 3.2 Договору зберігання Акт приймання-передачі бітуму складений у встановленій законом письмовій формі, завірений печаткою ТОВ "Конвалія"та підписаний уповноваженими особами, відповідальними за здачу і приймання матеріальних цінностей –виконуючої обов’язки директора ТОВ "Конвалія"- Шишиморовою Л.М. та начальником філії "Глухівської дорожньо-експлуатаційної дільниці"- Грицаєнко В.Л. Справжність їх підписів не була спростована під час розгляду справи. В зв’язку з чим колегія суддів вважає, що відсутність на Акті печатки підприємства відповідача не позбавляє його доказової сили в розумінні ст. 34 ГПК України.

Посилання відповідача на відсутність первинних документів в обґрунтування факту поставки (транспортування) бітуму, а саме, товарно-транспортної накладної та представлений в якості додаткового доказу лист ст. Баничі на підтвердження відсутності поставки залізничним транспортом, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки в даному випадку, предметом спірних правовідносин є договір зберігання, який не передбачає наявність товарно-транспортних накладних на підтвердження здійснення господарської операції по зберіганню.

Як свідчать матеріали справи, 03 липня 2008 року позивач повідомив відповідача листом № 120 про намір забрати бітум в кількості 100 тонн (т. 1, а.с. 11). На підтвердження факту звернення до відповідача та отримання ним зазначеного листа позивачем надана належним чином завірена копія поштового чеку № 5359 від 03.07.2008р. та поштового повідомлення № 89071, яке отримано уповноваженою особою відповідача 07.07.2008 року.

Колегія суддів визнає безпідставність висновків суду першої інстанції про недоведеність позивачем факту направленні та отримання відповідачем листа від 03.07.2008 року, оскільки такі докази знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, в матеріалах справи також знаходиться копія листа № 65 від 06.05.2009р., адресованого начальнику філії "Глухівської дорожньо-експлуатаційної дільниці", в якому позивач посилається про факти неодноразового звернення з проханням повернути передані на зберігання 100 тонн бітуму та повідомляє про необхідність в отриманні даної кількості бітуму (т. 2, а.с. 96).

Факт звернення до відповідача та отримання ним зазначеного листа підтверджується копією поштового чеку № 5732 від 07.05.2009р. та копією поштового повідомлення, яке отримано уповноваженою особою відповідача 20.05.2009 року (т. 2, а.с. 96).

Отже, підставою звернення позивача з позовом до господарського суду стало неповернення відповідачем 100 тонн бітуму, переданого відповідачу на зберігання.

В процесі розгляду даної господарської справи відповідач факт отримання зазначеної кількості бітуму повністю заперечує, в зв’язку з чим за клопотанням відповідача судом першої інстанції проведено судово-економічну експертизу та 24.12.2009 року отримано висновок експерта № 193/09.

При цьому висновки експерта ґрунтуються лише на документах відповідача, оскільки ТОВ "Конвалія"їх підготувала пізніше та звернулося до господарського суду листом 24.12.2009 року (т. 2, а.с. 47) з проханням повідомити адресу, за якою можливо надіслати зібрані документи. Проте, на той час необхідність у них відпала, а суд першої інстанції зібрані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку не дослідив та не надав їм взагалі ніякої правової оцінки.

В зв’язку з чим, колегія суддів вважає, що вказаний експертний висновок не може бути безперечним доказом відсутності здійснення фактичної передачі бітуму на зберігання відповідачу, а свідчить лише про відсутність 100 тонн бітуму на обліку у підприємстві відповідача.

Позивачем до суду апеляційної інстанції надані первинні документи бухгалтерського обліку, а саме –зворотні відомості по рахунку 281 "Товари на складі"за 2006 –2009 роки. Колегія суддів вважає, що позивач належним чином обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. З огляду на представлені документи вбачається, що на рахунку ТОВ "Конвалія"в якості залишку обчислюється 100 тонн бітуму.

Відповідач вважає, що результати експертного висновку свідчать про відсутність факту оспорюваних правовідносин між сторонами по справі та свідчать про змову між посадовими особами філії (в особі колишнього начальника Грицієнка В.Л.) та ТОВ "Конвалія"з метою заволодіння державними коштами.

Слід зазначити, що за клопотанням позивача судом першої інстанції були витребувані з Глухівської міжрайонної прокуратури і Глухівського МРВ УМВС України в Сумській області матеріали перевірки по факту надання філією "Глухівської дорожньо-експлуатаційної дільниці"послуг по зберіганню 100 тонн бітуму ТОВ "Конвалія", яка проводилась в період з 10.09.2009р.

Під час проведення вказаної перевірки був допитаний колишній директор філії "Глухівська дорожньо-експлуатаційна дільниця"- Грицаєнко В.Л., який підтвердив факт отримання його підприємством від ТОВ "Конвалія"на збереження 100 тонн бітуму, про що свідчать його письмові пояснення.

В свою чергу, головний бухгалтер філії "Глухівська дорожньо-експлуатаційна дільниця" - Стеценко О.В. пояснила, що приймання на зберігання 100 тонн бітуму від ТОВ "Конвалія"в 2003 році по бухгалтерському обліку підприємства не відображалась.

Таким чином, постановою від 09.02.2009 року про відмову у порушенні кримінальної справи визначено, що спірні питання, які виникли між філією "Глухівська дорожньо-експлуатаційна дільниця"та ТОВ "Конвалія"є цивільно-правовими відносинами та підлягають розгляду в суді.

Згідно статті 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 20 Господарського кодексу України передбачає, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів. Кожний суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Отже, місцевий господарський суд не вжив належних заходів щодо отримання необхідної інформації та документації фінансово-господарських від ТОВ "Конвалія", а прийняв висновок експерта, який ґрунтується виключно на наданих відповідачем документів внутрішнього бухгалтерського обліку як достовірний доказ на підтвердження відсутності поставки бітуму відповідачу, не дав належної правової оцінки представленим позивачем документальним доказам, не звернув уваги на факт звернення позивача до правоохоронних органів по факту зникнення переданого відповідачу 100 тонн бітуму, що в свою чергу свідчить про неповне з’ясування всіх обставин при вирішення господарського спору по суті.

Враховуючи суперечливість наявних у справі документів по факту передачі ТОВ "Конвалія"100 тонн бітуму відповідачу та безпідставність посилань останнього на неотримання ним зазначеної кількості бітуму, колегія суддів дійшла висновку про наявність у діяльності підприємства відповідача недоліків внаслідок неналежного ведення бухгалтерського обліку та оформлення бухгалтерської документації щодо відображення господарських операцій.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських правовідносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, представлені позивачем документальні докази та матеріали справи в їх сукупності, повністю свідчать про факт передачі ТОВ "Конвалія"100 тонн бітуму на відповідальне зберігання відповідачу.

Ст. 951 ЦК України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася

її вартість.

Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Згідно п. 4.1 Договору Зберігач (відповідач) відповідає за втрату та нестачу майна в розмірі вартості втраченого майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 691 ЦК України якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Факт звернення позивача до відповідача з листом № 120 від 03.07.2008р. та листом № 65 від 06.05.2009р. про повернення 100 тонн бітуму підтверджується матеріалами справи.

В свою чергу, відповідач зазначену кількість бітуму не повернув і такі докази знаходження у нього на зберіганні бітуму також відсутні.

В обґрунтування збільшення позовних вимог в частині стягнення вартості бітуму в розмірі 412 000,00 грн. позивачем надано належним чином завірену копію рахунку-фактуру про поставку бітуму станом на 22 вересня 2009 року (т. 1, а.с. 41).

За таких обставин, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 412 000,00 грн. вартості зданого на зберігання 100 тонн бітуму є обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий та передчасний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки не надав належної оцінки наведеним обставинам, доказам наданим позивачем в їх сукупності.

Отже, позивачем на підтвердження позовних вимог та обставин, викладених в апеляційній скарзі, надані належні документальні докази, які знаходяться в матеріалах справи, та свідчать про правомірність позовних вимог, тоді як відповідачем не надано належних аргументованих доказів, які б спростовували заявлену до стягнення суму.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, в зв’язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю, і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

.З огляду на зазначене та керуючись ст. 55 Конституції України, ст. 526, 691, 951 Цивільного кодексу України, ст..ст. 20, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвалія", м. Шостка, Сумська область задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 17.02.2010 року по справі № 9/241-09 скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор"Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"в особі філії "Глухівська дорожньо-експлуатаційна дільниця" (41400, Сумська область, м. Глухів, пров. Індустріальний, 33-А, р/р № 260093939 у ГФ АППБ "Аваль", МФО 337524, код 24022905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвалія" (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Шевченка, 45, р/р 2600403490057 в ПАТКБ "Правекс-Банк", м. Київ, МФО 321983, код 14024122) - вартість зданого на зберігання 100 тонн бітуму в сумі 412 000,00 грн., витрати по сплаті держмита у розмірі 6 180,00 грн. та 315,00 грн. витрат на інфоромаційно-технічне забезпечення судового процесу.