14/617 Про незаконні дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачеві - 17.05.2010 Прийняття

У жовтні 2009 року Державне територіально-галузеве об’єднання "Південно-Західна залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця, у якій просило визнати постанову відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі – ВПВР ДДВС) про повернення виконавчого документа стягувачеві від 18.09.2009 ВП № 13910343 незаконною, дії державного виконавця ВПВР ДДВС неправомірними, зобов’язати ВПВР ДДВС скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 18.09.2009 ВП № 13910343 та виконати рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.07 року в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2009 року у справі № 14/617 у задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2010 року, Державне територіально-галузеве об’єднання "Південно-Західна залізниця" подало апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило ухвалу суду скасувати та прийняти нову, якою задовольнити скаргу в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі, дійсним обставинам справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції. Так, апелянт зазначає, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Крім того, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України закріплює, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому законом. Таким чином, законодавством України не передбачена можливість невиконання рішення суду на підставі відсутності коштів в державному бюджеті.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2010 року у справі № 14/617 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31.03.2010 року.

25.03.2010 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду Державне територіально-галузеве об’єднання "Південно-Західна залізниця" подало доповнення до апеляційної скарги, у якому зазначило, що державний виконавець ВПВР ДДВС, порушуючи п. 12 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 року № 609 (609-2008-п) , не направив до Державного казначейства України разом з постановою про відкриття виконавчого провадження оформленої у двох примірниках платіжної вимоги, у зв’язку з чим Державне казначейство України не повідомило головного розпорядника бюджетних коштів про потребу у виділенні додаткових асигнувань на виконання рішення суду або внесення змін до закону про державний бюджет на поточний бюджетний період чи врахування таких випадків під час розроблення проекту закону про державний бюджет на наступний бюджетний період, як того вимагає п. 15 вказаного Порядку.

В судове засідання 31.03.2010 року з’явилися лише представники скаржника, представники боржника, третьої особи та ВДВС в судове засідання 31.03.2010 року не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2010 року розгляд справи № 14/617 відкладено на 26.04.2010 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання 26.04.2010 року з’явилися лише представники скаржника, представники боржника, третьої особи та ВДВС в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

У судовому засіданні при розгляді скарги Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" встановлено, що судом першої інстанції помилково визначено боржником Головне управління юстиції м. Києва, тоді як у самій скарзі та згідно наказу від 21.06.07 р. № 14/617 про стягнення з Державного бюджету України на користь Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" суми шкоди, завданої незаконними діями Державної виконавчої служби м. Києва, в розмірі 1 449 111,71 грн. боржником є Державне казначейство України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2010 року замінено боржника Головне управління юстиції м. Києва на боржника Державне казначейство України та відкладено розгляд справи № 14/617 на 26.04.2010 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання 26.04.2010 року з’явилися лише представники скаржника, та ВДВС, представники боржника, третьої особи в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників скаржника та ВДВС, Київський апеляційний господарський суд, -

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2007 року рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2007 року, позов задоволено частково та стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" (далі – скаржник) суму шкоди, завданої незаконними діями Державної виконавчої служби м. Києва в розмірі 1 449 111,71 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 14 490,83 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. В іншій частині у позові відмовлено.

На виконання вищевказаного рішення було видано наказ від 21.06.2007 року зі строком пред’явлення до 21.06.2010 року.

Постановою ВПВР ДДВС від 27.07.2009 року ВП № 1310343 за заявою ДТГО "Південно-Західна залізниця" відкрито виконавче провадження та встановлено боржнику 7-денний строк з моменту отримання даної постанови добровільного виконання рішення.

Однак 18.09.2009 року головним державним виконавцем ВПВР ДДВС винесено постанову ВП № 13910343 про повернення виконавчого документа стягувачеві (далі – постанова) на підставі п. 2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Вищевказана постанова мотивована тим, що Державне казначейство України листом № 18-13-04/4901-13852 від 18.08.2009 року повідомило про відсутність відповідних видатків для здійснення виплат на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 16.01.2007 року № 14/617.

Зокрема, зазначено, що п. 8 ст. 7 Бюджетного кодексу України передбачено принцип цільового використання бюджетних коштів, згідно якого останні використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

Оскільки відповідно до Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232 (1232-2005-п) , Державне казначейство України не має права встановлювати бюджетні призначення та змінювати їх цільове спрямування, а законодавством України передбачено відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів, зазначені обставини унеможливлюють виконання Державним казначейством України наказу Господарського суду міста Києва від 16.01.2007 року № 14/617.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 7 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 9 вказаного Закону виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 року № 609 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ" (609-2008-п) (далі – Порядок) визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету України виключно органами Державного казначейства України.

Статтею 25 Бюджетного кодексу України Державному казначейству України надано повноваження на здійснення безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Відповідно до п. 12 Порядку у разі надходження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, виконавчого документа та оформленої у двох примірниках платіжної вимоги Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів, які належать до загальнодержавних видатків державного бюджету, в межах бюджетних призначень, установлених законом про державний бюджет за відповідною програмою загальнодержавних видатків.

При цьому п. 15 вказаного Порядку передбачено, що у разі коли бюджетні призначення для виконання бюджетної програми вичерпуються до закінчення бюджетного періоду, Державне казначейство наступного робочого дня повертає надіслані органами державної виконавчої служби платіжні та супровідні документи з відміткою про відсутність залишку бюджетних асигнувань за відповідною програмою та повідомляє головного розпорядника бюджетних коштів про потребу у виділенні додаткових асигнувань на цю мету або внесенні змін до закону про державний бюджет на поточний бюджетний період чи врахування таких випадків під час розроблення проекту закону про державний бюджет на наступний бюджетний період.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи (а. с. 23 – 33, т. ІІІ) та що не заперечував у судовому засіданні представник ВДВС, ВПВР ДДВС листом від 29.07.2009 року № 9722-0-33-09-25-904/7 Державному казначейству України була направлена тільки постанова про відкриття виконавчого провадження, оформлені у двох примірниках платіжної вимоги направлені не були.

Державне казначейство України листом від 18.08.2009 року № 18-13-04/4901-13852 повідомило про обставини, що унеможливлюють виконання ним наказу Господарського суду міста Києва від 16.01.2007 року № 14/617, а саме: відсутність рахунків, з яких би здійснювалось таке відшкодування.

При цьому, зазначалося, що згідно Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1232 (1232-2005-п) , воно не має права законодавчої ініціативи, а також права встановлювати бюджетні призначення та змінювати їх цільове спрямування.

У разі визнання на законодавчому рівні відповідних видатків для здійснення виплат, Державне казначейство України у межах компетенції здійснить відповідні заходи, спрямовані на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 16.01.2007 року № 14/617.

Таким чином, ненаправлення державним виконавцем ВПВР ДДВС всіх необхідних документів, передбачених п. 12 Порядку, стало причиною недотримання Державним казначейством України обов’язків, передбачених п. 15 вказаного Порядку, а відтак - і неможливості виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.06.2007 року в подальшому.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 19.03.2004 року № 01-8/491 (v_491600-04) "Про постанову Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" (v0014700-03) при розгляді справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та за зверненнями учасників виконавчого провадження суди мають керуватися положеннями ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим, 4 листопада 1950р.; ратифікована Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (475/97-ВР) ), Закону № 202/98-ВР (202/98-ВР) , Закону № 606-XIV (606-14) , розд. XIV Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , іншого законодавства, яким врегульовано ці питання.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні від 17 травня 2005 року по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов’язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії виконання рішення.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що державний виконавець ВПВР ДДВС, прийнявши постанову, не вжив усіх передбачених Законом заходів щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 16.01.2007 року № 14/617 та передчасно повернув виконавчий документ стягувачеві.

Враховуючи викладене, вимоги скаржника щодо визнання постанови ВПВР ДДВС ВП № 13910343 від 18.09.2009 року про повернення виконавчого документа стягувачеві незаконною, а дій державного виконавця ВПВР ДДВС – неправомірними, підлягають задоволенню, а ухвала в цій частині – скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що вимоги скаржника щодо зобов’язання ВПВР ДДВС у повному обсязі виконати рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2007 року у справі № 14/617 задоволенню не підлягають, оскільки фактично є втручанням у внутрішню діяльність ВПВР ДДВС.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103- 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

1.Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2009 року у справі № 14/617 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2009 року у справі № 14/617 скасувати частково.

Визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2007 року у справі № 14/617 неправомірними.

Визнати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 13910343 від 18.09.2009 року про повернення виконавчого документа стягувачеві неправомірною.