11/586 Про стягнення заборгованості за договором поставки товару - 12.05.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М"ясні традиції"

на рішення Господарського суду м.Києва від 04.03.2010

у справі № 11/586 ( .....)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М"ясні традиції"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Купець"

про стягнення 97776,77 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "М’ясні традиції" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Купець" про стягнення з останнього 38819,14 грн. основного боргу, 3484,00 грн. інфляційних втрат, 6872,85 грн. 3 % річних та 48600,77 грн. пені.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 38819,14 грн. основного боргу, 3462,26 грн. інфляційних втрат, 6871,06 грн. 3 % річних та 48586,47 грн. пені.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.03.2010 р. у справі № 11/586 вимоги позивача задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 38819,14 грн. основного боргу, 386,19 грн. інфляційних втрат, 111,67 грн. 3 % річних та 763,09 грн. пені.

Рішення мотивовано тим, що відповідач неналежним чином виконував зобов’язання, передбачені договором поставки № 9 від 19.05.2009 р., поставлений товар не оплатив, отже, з останнього підлягає стягненню 38819,14 грн. боргу, 386,19 грн. інфляційних втрат, 111,67 грн. 3 % річних та 763,09 грн. пені. Часткова відмова в задоволенні позовних вимог мотивована тим, що позивачем невірно визначений період нарахування штрафних санкцій.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2010 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що, на думку позивача, оскільки спірним договором була передбачена 100 % передплата поставленого товару, то період нарахування штрафних санкцій позивачем визначено вірно.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

19.05.2009 р. між сторонами по справі було укладено Договір поставки № 9 (далі - Договір), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов’язався поставити покупцю товар (м’ясну продукцію) в кількості та за ціною згідно специфікацій, які є невід’ємною частиною даного Договору.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 1 597 780,06 грн.: за накладними № МТ-0008846 від 29.05.2009 р., № МТ-0009362 від 01.06.2009 р., № МТ-0009363 від 01.06.2009 р., № МТ-0010305 від 11.06.2009 р., № МТ-0008973 від 29.05.2009 р., № МТ-0009831 від 05.06.2009 р., № МТ-0009832 від 05.06.2009 р., МТ-0010510 від 12.06.2009 р.

Отримання відповідачем продукції, зазначеної у видаткових накладних, підтверджується підписом його представника на зазначених видаткових накладних та довіреностями на отримання товару, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно з п. 2.1 Договору розрахунок здійснюється в гривні в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника по факту відвантаження товару.

Відповідно до п. 3.3 Договору покупець зобов’язаний оплатити продукцію в строки, обумовлені в п. 2.1 Договору.

Як вбачається з п. 3.6. Договору, постачальник зобов’язаний поставити продукцію не пізніше трьох днів з моменту оплати, надходження коштів на рахунок постачальника.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином, натомість відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений товар, у зв’язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 38 819,14 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В силу ч. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Як вбачається з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 10.09.2009 р., в якій просив перерахувати заборгованість за Договором поставки № 9.

Вказану претензію відповідач отримав 14.09.2009 р., проте вона залишена відповідачем без відповіді.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, судом першої інстанції вірно встановлено, що строк виконання відповідачем обов’язку щодо сплати коштів за отриманий товар у розмірі 38 819,14 грн. настав 21.09.2009 р.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач належним чином своїх обов’язків не виконав, суму основного боргу не сплатив.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 38819,14 грн.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3462,26 грн. інфляційних втрат, 6871,06 грн. 3 % річних та 48586,47 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок суду першої інстанції погоджується з останнім, та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню з 22.09.2009 р. до 26.10.2009 р. 111,67 грн. 3 % річних та 386,19 грн. інфляційних втрат.

Розглянувши вимоги позивача щодо стягнення пені, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 5.1 Договору при простроченні оплати платежів за Договором покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також сплачує індекс інфляції за період прострочки і 3% річних за користування грошовими коштами.

Згідно з ч. 5 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з останнім та вважає, що з відповідача підлягає стягненню за період з 22.09.2009 р. до 26.10.2009 р. 763,09 грн. пені.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.

Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2010 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв’язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою "М’ясні традиції" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2010 р. у справі № 11/586 залишити без змін.

Справу № 11/586 повернути до Господарського суду м. Києва.

постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.