42/562 Про оплату перетікання реактивної електроенергії за договором про постачання електроенергії - 12.05.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.12.2009

у справі № 42/562 ( )

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Атол"

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 126550,10 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2009р. у справі № 42/562 позов Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Атол" на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" 84847,39 грн. боргу, 268,88 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 86,92 грн. три проценти річних з простроченої суми, 9824,41 грн. пені, 950,27 грн. витрат по оплаті державного мита, 177,21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення Господарського суду міста Києва грунтується на тому, що нарахування плати за перетікання реактивної електричної енергії за відсутності споживання активної електроенергії суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки реактивна електрична енергія, як фізичне явище, є негативним наслідком саме постачання або транспортування активної електричної енергії. За відсутності ж споживання електричної енергії перетоки реактивної енергії також відсутні. Доказів належної оплати за договором, як зазначає суд, відповідачем не надано.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2009р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі позивач вказує про те, що судом не враховано додатку 7 до договору, який визначає розрахунок втрат електроенергії в мережі відповідача, а саме розрахунок втрат у трансформаторах.

Скаржник зазначає й про те, що у зв’язку з невірним визначенням суми основного боргу судом неправомірно зменшено суми, що підлягають стягненню внаслідок прострочення грошового зобов’язання .

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін колегія суддів встановила наступне.

Між позивачем та відповідачем 01 жовтня 2008р. укладено договір №71914 про постачання електричної енергії, згідно з умовами якого позивач зобов’язався постачати відповідачу електричну енергію, а відповідач зобов’язався щомісяця оплачувати вартість спожитої електричної енергії своєчасно та в повному обсязі.

Згідно п.5 додатку 2.5 до договору відповідач зобов’язується щомісячно направляти свого представника до позивача, для надання звіту за використану електроенергію та документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період, та отримання розрахункових документів, які видаються на основі наданих звітів про використану електричну енергію за розрахунковий період з зазначенням дати надання звіту та дати отримання рахунку на сплату (акт приймання-передачі товарної продукції, рахунок-фактура). Крім того, відповідач надає завірений акт звіряння розрахунків за попередній період.

Порядок розрахунків за спожиту енергію між енергопостачальною організацією та споживачем визначається додатком 2.5 до договору №71914, відповідно до якого відповідач здійснює попередню оплату платежем розміром 100% від заявленого (договірного) обсягу активної електричної енергії на наступний розрахунковий період.

Відповідно до додатку 5б до договору визначено порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, який визначено відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України №19 від 17.01.2002р. (z0093-02)

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Наданими розрахунками заборгованості за активну електричну енергію, проведеними на підставі звітів про використану електричну енергію за жовтень 2008 – вересень 2009 років, рахунками – розшифровками за активну енергію, частково рахунками – розшифровками за реактивну енергію, довідкою про надходження коштів за спожиту електричну енергію стверджується факт постачання позивачем відповідачу протягом вищевказаного періоду електричної енергії за договором загальною вартістю 84847,39 грн, з яких 79019,73 вартість активної електричної енергії та 5827,66 реактивної електричної енергії.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання ( ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що у випадку внесення платежів з порушенням термінів, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Колегія суддів вважає невірним розраховану судом суму пені, яка підлягає стягненню з відповідача та змінює в цій частині рішення місцевого господарського суду. За розрахунком апеляційної інстанції, пеня яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за спірний період становить 8999,82 грн. (заявлена позивачем сума 10 703,72 грн. за вирахуванням:

1 487,16 грн. - (прострочення платежу за активну електричну енергію та нарахування позивачем пені за березень 2009р.)

216,74 грн. - (прострочення платежу за реактивну електричну енергію та нарахування позивачем пені за березень 2009р.).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційної складової боргу та 3% річних з простроченої суми, колегія суддів вважає його обгрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 375,60 грн. інфляційної складової та 2 003,62 грн. – 3% річних підлягає задоволенню, а рішення в цій частині підлягає зміні.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача на підставі ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України штрафних санкцій у розмірі 4 927,01 грн.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем ні в першій інстанції, ні в апеляційній не надано доказів того, що сторони у спірних відносинах віднесені в установленому законом порядку до державного сектору економіки.

До того ж, передбачені ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторони по справі погодили інший вид та розмір санкцій, ніж передбачено положенням ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України.

З огляду на вище викладене, апеляційна інстанція дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 101- 105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -

1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2009р. справі № 42/562 змінити, резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

" Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Атол" (04212, м. Київ. вул. М.Тимошенка, 2-Л, кв.6, код 33996670) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м.Київ, пл.І.Франка, 5, код 00131305) 84847,39 грн. боргу, 8999,82 грн. пені, 10 375,60 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 2 003,62 грн. – три відсотки річних, 1050,36 грн. витрат по сплаті державного мита та 195,90 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.