20/19 Про стягнення заборгованості за договором поставки товару - 11.05.2010 Прийняття

від відповідача - не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво ЛІТТОН"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.02.2010

у справі № 20/19 ( .....)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "ІНКОР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво ЛІТТОН"

про стягнення 52575,30 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 13.04.2010 розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.05.2010.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2010 у справі № 20/19 позовні вимоги задоволено повністю; з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 30 874,60 грн. основного боргу, 1337,71 грн. 3% річних, 6 362,99 грн. збитків від інфляції, 385,75 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що позивачем було поставлено на користь відповідача товар згідно із договором № 08/01/08-10 від 08.01.2008, а відповідач здійснив часткову оплату товару; матеріалами справи підтверджено відповідність позовних вимог нормам ст.ст. 526, 530, 610, 625, 692, 712 ЦК України.

Відповідач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2010 у справі № 20/19 скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи та прийняти нове рішення.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник посилається на те, що позивач, зменшуючи суму основного боргу, відповідного перерахунку річних відсотків та інфляційних витрат не зробив, а суд цю обставину не дослідив.

Відповідач на час подання апеляційної скарги не взмозі самостійно зробити відповідний розрахунок, тому невідомо по яких саме видаткових накладних позивач зарахував додатково сплачені відповідачем грошові кошти.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скаржника, посилаючись на відповідність вимог про стягнення інфляційних втрат та річних нормам законодавства.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 13.04.2010 від сторін вимагались документи.

Позивачем виконана зазначена ухвала.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем подано до суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача 44 878,60 грн. основного боргу за товари, поставлені згідно із договором № 08/01/08-10 від 08.01.2008, 6 362,99 грн. втрат, понесених від інфляції, 1 337,71 грн. 3% річних та судових витрат.

У порядку ст. 22 ГПК України позивачем подано заяву від 25.01.2010 про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просив стягнути з відповідача 30 874,60 грн. основного боргу, 1 337,71 грн. 3% річних, 6 362,99 грн. збитків від інфляції та судові витрати.

Згідно із пп. 1.1 п.1 договору поставки № 08/01/08-10 від 08.01.2008 позивач, за договором постачальник, зобов’язався поставити та передати у власність відповідача, за договором покупця, витратні поліграфічні матеріали для використання у видавничій діяльності, а відповідач прийняти товари та оплатити.

Відповідно до пп. 2.1 п.2 договору № 08/01/08-10 асортимент, кількість та ціна товару, що підлягає постачанню, погоджується сторонами на підставі заявки відповідача на постачання кожної партії та вказується у додатках (специфікаціях) або накладних, які підтверджують передання-прийняття товару від позивача до відповідача та є невід’ємною частиною договору.

Позивачем, у процесі виконання договору № 08/01/08-10, поставлено відповідачу товари за накладними №№ РН-0000 : -667, -720 у серпні 2008, -768, -779, -801, -817, -836, -850 у вересні 2008р., -878, -879, -887, -011 у жовтні 2008р., -1046 у листопаді 2008р.

Розмір вартості товарів, передання товарів відповідачу підтверджено рахунками-фактурами, видатковими накладними, довіреностями, виданими відповідачем на право одержання товарів, копії яких наявні у справі.

Згідно із пп. 3.2.1 п.3 договору № 08/01/08-10 відповідач проводить 100% оплату кожної партії товару протягом 20 календарних днів з моменту її поставки.

Відповідачем одержані товари оплачувались несвоєчасно та не у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість по оплаті товарів на загальну суму 30 874,60 грн.

Згідно із ч.1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Така ж норма закріплена і в ст. 526 ЦК України.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою встановлено, що суми інфляційних втрат та річних нараховано правильно.

Отже, позовні вимоги, з урахуванням заяви позивача у порядку ст. 22 ГПК України, є такими, що відповідають нормам чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, враховуючи те, що оскільки позивачем нараховано інфляційні втрати та річні за період прострочення, який закінчився до часу здійснення відповідачем останніх платежів, то ці платежі не вплинули на розміри стягуваних інфляційних втрат та річних. Укладання господарських договорів передбачає і контроль за їх виконанням обох сторін, тому не може бути переконливим посилання відповідача на нездатність визначити стан розрахунків між сторонами, враховуючи, у тому числі, наявні матеріали справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.