18-03-11-05/2306 Про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування свідоцтв про право власності, визнання недійсними рішень виконавчого комітету міської ради та часткове визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників товариства - 06.05.2010 Прийняття

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача два: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача три –публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

за участю прокуратури Черкаської області

про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування свідоцтв про право власності, визнання недійсними рішень виконавчого комітету Черкаської міської ради та часткове визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників товариства та ст. 3 установчого договору товариства,

14.05.2001 року Черкаська обласна спілка споживчих товариств звернулась до арбітражного суду Черкаської області з позовом до виконавчого комітету Черкаської міської ради та ТОВ "Черкаська виробничо - торгова компанія"про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 28.02.2001 року № 216 "Про оформлення права власності на приміщення магазину "Кооператор"(т. 1 а.с. 1-3).

Під час розгляду справи в арбітражному суду Черкаської області позивачем позовні вимоги змінювались (т. 1 а.с. 140 –141, а.с.170-171).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.04.2002 року залучено до участі у справі в якості відповідачів: ТОВ "Українська торгово-виробнича компанія", ДП "Славутич", ТОВ "Українська торгово-виробнича компанія", ТОВ "Українська торгово-виробнича компанія "Славутич"(т. 1 а.с. 181).

Господарський суд Черкаської області з урахуванням уточнених позовних вимог 26.04.2002 року прийняв рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовив (т. 1 а.с. 339 –341).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2002 року рішення господарського суду Черкаської області від 26.04.2002 року залишено без змін, а апеляційну скаргу Черкаської облспоживспілки - без задоволення (т. 1 а.с. 375 - 378).

Вищий господарський суд України постановою від 21.01.2003 року рішення господарського суду Черкаської області від 26.04.2002 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2002 року по справі № 05/2306 залишив без змін, а касаційну скаргу Черкаської облспоживспілки – без задоволення (т. 1 а.с. 405 –410).

Верховний Суд України постановою від 22.04.2003 року касаційну скаргу Черкаської обласної спілки споживчих товариств задовольнив, постанову Вищого господарського суду України від 21.01.2003 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2002 року та рішення господарського суду Черкаської області від 26.04.2002 року скасував, а справу направив на новий розгляд до господарського суду Черкаської області (т. 1 а.с. 430 –433).

Ухвалою господарський суду Черкаської області від 04.08.2003 року справу було прийнято до розгляду (т. 2 а.с. 3).

Під час нового розгляду справи в господарському суді Черкаської області позивачем неодноразово змінювались позовні вимоги (т. 2 а.с. 30 –33, а.с.76 –77, т. 4 а.с. 134, т. 5 а.с. 49 –57, т. 6 а.с. 103 –109).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 16.01.2004 року залучено до участі у справі в якості відповідача –ТОВ "Черкаська торгово-виробнича компанія"та припинено провадження у справі відносно ТОВ "Українська торгово-виробнича компанія, ДП "Славутич", ТОВ "Українська торгово-виробнича компанія", ТОВ "Українська торгово-виробнича компанія "Славутич", у зв'язку з їх ліквідацією (т. 2 а.с. 74 –75).

Справа розглядалася судами неодноразово у зв’язку з оскарженням ухвали про забезпечення позову та відмови у прийнятті зустрічної позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03.09.2009 року залучено до участі у справі в якості третього відповідача –ТОВ "Фаворит –2003" (т. 5 а.с. 212 –213).

10.12.2009 року суд першої інстанції залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні ТОВ "Фаворит –2003"- ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"(т. 7 а.с. 34 –35).

Господарський суд Черкаської області ухвалою від 22.01.2010 року залучив до участі у справі учасників ТОВ "Черкаська виробничо - торгова компанія" в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні зазначеного товариства (т. 7 а.с. 90 –92).

Черкаська обласна спілка споживчих товариств з урахуванням остаточно уточнених позовних вимог на час прийняття судом першої інстанції спірного рішення по даній справі, просила:

1) визнати недійсними рішення Черкаського міськвиконкому від 26.02.2003 року №105, 106, 107.

2) визнати недійсними пункти 1, 2 протоколу № 2 від 01.07.02 року загальних зборів та статтю 3 установчого договору ТОВ "Черкаська виробничо-торгова компанія".

3) витребувати з незаконного володіння нерухоме майно, а саме:

- майновий комплекс торгівельно-закупівельної бази облспоживспілки, який розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 159, 159/2, 159/3;

- будівлю магазину "Кооператор", площею 4 141, 5 кв.м., яка розташована по бул. Шевченка, 209 у м. Черкаси;

- нежиле приміщення, площею 685,5 кв.м., яке розташоване по бул. Шевченка, 209 у м. Черкаси.

4) скасувати свідоцтво про право власності серії САА за № 468610 на комплекс будівель, розташованих за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 159, видане 20.03.2003 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради ТОВ "Черкаська виробнича-торгова компанія"на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 107 від 26.02.2003 року.

5) скасувати свідоцтво про право власності серії САА за № 468609 на нежиле приміщення - магазин "Кооператор", площею 4141, 5 кв.м., розташоване за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 209, видане 20.03.2003 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради ТОВ "Черкаська виробничо-торгова компанія"на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 105 від 26.02.2003 року.

6) скасувати свідоцтво про право власності серії САА за № 468608 на нежиле приміщення площею 685, 5 кв.м., розташоване за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 209, видане 20.03.2003 року на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 106 від 26.02.2003 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради ТОВ "Черкаська виробничо-торгова компанія".

7) визнання за Черкаською обласною спілкою споживчих товариств право власності на майновий комплекс торгівельно-закупівельної бази облспоживспілки по вул. Смілянській, 159, 159/2, 159/3, нежиле приміщення площею 685, 5 кв.м. та будівлю магазину "Кооператор", які розташовані за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 209 (209/1) у м. Черкаси.

Господарський суд Черкаської області з урахуванням уточнених позовних вимог 17.02.2010 року прийняв рішення, яким провадження по справі № 18-03-11-05/2306 в частині вимог позивача про визнання недійсним п.п. 1, 2 протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Черкаська виробничо-торгова компанія"№ 2 від 01.07.2002 року припинив, в решті позовних вимог відмовив (т. 7 а.с. 139 –162).

Приймаючи оспорюване рішення місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до чинного законодавства визнання недійсним протоколу зборів учасників товариства не передбачено нормами законодавства, а набуте другим, третім відповідачем право власності на спірне майно не суперечить вимогам закону.

Позивач не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив рішення господарського суду Черкаської області від 17.02.2010 року по справі № 18-03-11-05/2306 скасувати та прийняти нове рішення, яким вимоги апеляційної скарги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач посилається на те, що оскаржуване рішення господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для його скасування.

У відзиві на апеляційну скаргу другий відповідач зазначає про необґрунтованість доводів та висновків скаржника і невідповідність їх нормам матеріального і процесуального права та просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.03.2010 року, згідно ст. 98 ГПК України, апеляційна скарга була прийнята до апеляційного провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача та прокуратури у судових засіданнях доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник першого, другого відповідача, третіх осіб учасників ТОВ "ЧВТК"та третьої особи - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"в судових засіданнях заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Представники першого відповідача в судові засідання не з’являлись. Відповідно до абзацу 3 пункту 3.6 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 (v_289800-97) із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що представники першого відповідача про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п 3.6. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 (v_289800-97) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене та повторну неявку представників першого відповідача, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду Черкаської області від 17.02.2010 року за відсутності представників першого відповідача.

В судовому засіданні 29.04.2010 року колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду було оголошено перерву для підготовки повного тексту постанови.

Дослідивши наявні у справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, встановлено наступне.

Позивач в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради депутатів трудящих від 21.01.1954 року № 73, відповідно до якого Черкаській обласній спілці споживчих товариств було виділено земельну ділянку площею 20 га під будівництво баз по Смілянському шосе у м. Черкаси та земельну ділянку площею 4 га під будівництво 22 житлових будинків.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради народних депутатів від 30.07.1982 року № 445 було затверджено акт державної комісії на прийняття в експлуатацію кооперованого будинку комісійної торгівлі (магазин "Кооператор"), торгівельною площею 1100 кв.м., та передано даний об'єкт на баланс облкоопторгу (Черкаської обласної спілки споживчих товариств).

В подальшому рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради народних депутатів від 23.07.1986 року № 398 позивачу було дозволено запроектувати і збудувати магазин сезонної торгівлі (нежиле приміщення, розташоване по бул. Шевченка, 209, у м. Черкаси, площею 685, 5 кв.м. під назвою кафе "Лаванш").

04.11.1986 року було затверджено акт державної приймальної комісії про приймання закінченого будівництвом магазину сезонної торгівлі в експлуатацію (копії рішення та акту містяться у матеріалах справи).

Скаржник посилаючись на викладене та на п.п. 11, 12 Додатку 1 до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР (n0001303-66) від 31.01.1966 року, яка діяла на час введення спірного майна в експлуатацію, вважає, що він є власником комплексу торгівельно - закупівельної бази облспоживспілки по вул. Смілянській, 159, у м. Черкаси, нежитлового приміщення, розташованого по бул. Шевченка, 209, площею 685, 5 кв.м. у м. Черкаси та будівлі магазину "Кооператор", площею 4141, 5 кв.м.

Також в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що збудований ним майновий комплекс торгівельно-закупівельної бази облспоживспілки, що розташований по вул. Смілянській, 159 було передано орендному підприємству торгівельно-закупівельної бази Черкаської облспоживспілки на підставі договору оренди від 04.08.1992 року. В подальшому майновий комплекс без згоди позивача як його законного власника, було неправомірно внесено орендарем цього майна ОП "Торгівельно-закупівельна база облспоживспілки"до статутного фонду та було передано до статутних фондів правонаступників ОП "Торгівельно-закупівельна база облспоживспілки"- ТОВ "Торгівельно-закупівельна база облспоживспілки", ТОВ "Українська торгово-виробнича компанія", ДП "Славутич""Українська торгово-виробнича компанія", ТОВ "Українська торгово-виробнича компанія "Славутич"та ТОВ "Черкаська виробничо-торгова компанія".

На підставі Рішень виконавчого комітету Черкаської міської ради № 105, 106 та 107 від 26.02.2003 року (т. 2 а.с. 64 –66) ТОВ "Черкаська виробничо-торгова компанія"отримало свідоцтва про право власності на спірне майно (т. 5 а.с. 66 –68).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що майновому комплексу торгівельно-закупівельної бази облспоживспілки, розташованому по вул. Смілянській, 159 у м. Черкаси було присвоєно нові номери - вул. Смілянська, 159/2 та вул. Смілянська, 159/3, а адресу нежилого приміщення, площею 685, 5 кв.м. (кафе "Лавашня"), розташованого по бул. Шевченка, 209 у м. Черкаси, було змінено на бул. Шевченка, 209/1, зазначене не заперечувалось представниками сторін в судовому засіданні апеляційного господарського суду.

Матеріалами справи також підтверджується, що ТОВ "Фаворит - 2003"придбало у власність за договором купівлі - продажу від 17.01.2007 року (т. 5 а.с. 217) нежиле приміщення, площею 685, 5 кв.м. (кафе "Лавашня"), що знаходиться за адресою м. Черкаси бул. Шевченка, 209/1 та за договором купівлі-продажу від 29.03.2008 року (т. 5 а.с. 233) спірний майновий комплекс торгівельно-закупівельної бази облспоживспілки, що знаходиться по вул. Смілянській в м. Черкаси.

В подальшому ТОВ "Фаворит –2003"до придбаних будівель по вул. Смілянській, 159/3 самовільно прибудовано нові будівлі, які були визнанні за товариством на праві власності рішенням господарського суду Черкаської області від 01.11.2007 року (т. 7 а.с. 77).

Власником будівлі магазину "Кооператор"з торгівельним обладнанням, що розташований по бул. Шевченка, 209 у м. Черкаси залишився другий відповідач.

З врахуванням зазначеного скаржник стверджує, що спірні приміщення, які знаходяться на праві власності у другого, третього відповідача придбані ними з порушенням норм чинного законодавства, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасуванню.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Вимоги позивача про визнання недійсними рішень виконавчого комітету Черкаської міської ради №№ 105, 106, 107 від 26.02.2003 року та скасування свідоцтв про право власності: серії САА за № 468610, серії САА за № 468608, серії САА за № 468609 виданих 20.03.2003 року не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 05.12.2002 року по справі № 10/5202, що набрало законної сили і є чинним на час розгляду даної справи, зобов'язано виконавчий комітет Черкаської міської ради у десятиденний строк після набранням цим рішенням законної сили, оформити право власності ТОВ "Черкаська виробничо - торгова компанія"на нерухоме майно - комплекс будівель по вул. Смілянській, 159 в м. Черкаси, приміщення магазину "Кооператор"і кафе "Лавашня", що розташовані на бульварі Шевченка, 209 в м. Черкаси та видати свідоцтво про право власності на вказане майно (т. 4 а.с. 9).

Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, приймаючи спірні рішення №№ 105, 106, 107 та видаючи спірні свідоцтва на право власності від 20.03.2003 року Виконавчий комітет Черкаської міської ради фактично виконував рішення суду, що набрало законної сили і яке є обов’язковим до виконання з огляду на ст. 124 основного Закону України.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним рішень органу місцевого самоврядування №№ 105, 106, 107 та скасування свідоцтв серії: САА № 468610, САА № 468608, серії САА № 468609 про право власності виданих на підставі вказаних чинних рішень.

Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження по справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України в частині вимог про визнання недійсним пунктів протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Черкаська виробничо-торгова компанія"№ 2 від 01.07.2002 року, оскільки п. 20 постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.10.2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) передбачено, що в судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників товариства, а не протокол загальних зборів. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 ГК.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду, вважає, що не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання недійсною ст. 3 установчого договору ТОВ "Черкаська виробничо-торгова компанія"виходячи з наступного.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) передбачено, що судам необхідно враховувати, що з набранням чинності ЦК (435-15) (статті 142, 153) договір про створення (заснування) акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю не регулює відносини між учасниками (акціонерами) товариства при здійсненні його діяльності і припиняє свою дію після досягнення мети - створення та державної реєстрації товариства. Зазначені договори мають відповідати загальним вимогам, що пред'являються до правочинів, і при розгляді спорів про визнання їх недійсними суди повинні керуватися відповідними нормами про недійсність правочинів.

Установчий договір товариства зареєстровано 27.06.2002 року (т. 4 а.с. 121).

Спірною частиною (статтею 3) установчого договору було визначено статутний фонд товариства, розподілено внески та частки учасників, а також зазначено, що товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність, продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів, іншого майна набутого на підставах не заборонених законом.

З установчого договору не вбачається, що позивач є стороною договору.

Позивач в своїх письмових доводах щодо скасування ст. 3 установчого договору другого відповідача не зазначив якій нормі закону суперечить вказана стаття установчого договору товариства "Черкаська виробничо-торгова компанія".

Під час розгляду справи судом не було встановлено будь-яких невідповідностей умов установчого договору чинному (на час його укладання) законодавству, а тому вимога позивача про визнання недійсною ст. 3 установчого договору ТОВ "Черкаська виробничо-торгова компанія"є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про визнання права власності на спірні об'єкти нерухомості та витребування майна з чужого незаконного володіння, тобто витребування майна у відповідача два, три, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про господарські товариства", товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Згідно з додатком до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, а також п. 6 Переліку правовстановлюючих документів (додаток № 1) до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Мінюсту від 07.02.2002 року за № 7/5, свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, що видані органами державної виконавчої влади чи місцевого самоврядування є правовстановлюючими документами, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна.

Правомірність набуття права власності ТОВ "Черкаська виробничо-торгова компанія"на нерухоме майно - комплекс будівель по вул. Смілянській, 159 м. Черкаси, приміщення магазину "Кооператор"і кафе "Лавашня", що розташовані на бульварі Шевченка, 209 в м. Черкаси підтверджується рішенням господарського суду Черкаської області по справі № 10/5202 від 05.12.2002 року (т. 4 а.с. 9).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.09.2005 року у справі № 10/5202, яка є чинною на час розгляду справи, дано роз'яснення рішення господарського суду Черкаської області від 05.12.2002 року, а саме: "Приймаючи рішення по суті заявлених вимог, суд встановив, що на день прийняття цього рішення судом, зазначене у рішенні нерухоме майно належало ТОВ "Черкаська виробничо-торгова компанія"на праві власності. Рішення суду не містить обмежень на захист позивачем своїх законних прав та спонукань позивача до їх захисту. Необхідність у такому захисті визначає сам позивач"(т. 4 а.с.145).

09.08.2002 року між позивачем та ПП "Біакс"було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності (т. 7 а.с. 70 –72).

За умовами вказаного договору позивач продав приватному підприємству майно, що знаходилось за адресою м. Черкаси, вул. Смілянська, 159, а саме: А-2 - контора, Б-1, б, б1 - будівля цеху з прибудовами, Г, Д - гаражі, В - щитова, Е, 3-1 - склади, 31-І - магазин-бар, Л - зварювальний цех, Ж - вбиральня, № 4 –водоколонка, №1-3 - огорожі.

В подальшому 01.11.2005 року ПП "Біакс"продало, а ТОВ "Фаворит –2003"в свою чергу придбало вказане майно на підставі договору купівлі-продажу комплексу будівель ( т. 7 а.с.73-74).

Вище наведені договори Черкаською обласною спілкою споживчих товариств не оскаржувались та є чинними на даний час.

З наведеного вбачається, що другий та третій відповідач володіють спірним майном на підставі наведених вище судових рішень, та договорів купівлі-продажу.

Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в частині набуття позивачем права власності на спірні приміщення, позивач посилався на наявність в матеріалах справи відповідних доказів, а саме: плану фінансування капітальних вкладень на 1982 рік, титульного списку будівництва у 1982 року та Розпорядження Черкаської обласної спілки споживчих товариств № 866рп4 від 09.1986 року (т. 6, а.с. 136-138). Колегія суддів критично оцінює вказані документи та приходить до висновку, що вони не є належними доказами набуття позивачем права власності на спірні об’єкти та їх фінансування з таких підстав.

Так, із вказаних документів не вбачається, про які саме об’єкти нерухомого майна йде мова, не зазначено їх адреси. В той же час, міститься посилання на час будівництва (1982-1983 р.р.), хоча у своїх поясненнях позивач посилався на те, що фінансування спірних об’єктів ним здійснювалось нібито протягом періоду часу з 1954 по 1998 роки (т. 6 а.с. 129 п. 2), що вказує на необґрунтованість вказаних пояснень позивача.

Також безпідставними є обґрунтування позивачем своїх вимог шляхом посилання на рішення виконкому Черкаської міської ради (№ 73 від 21.01.1954 року, № 978/25-4 від 29.12.1976 року, № 445 від 30.07.1982 року, № 398 від 23.07.1986 року), оскільки вказані рішення не доводять факту фінансування позивачем будівництва спірних об’єктів, набуття на них права власності, а частина вказаних рішень взагалі не стосується цих об’єктів (рішення № 73 від 21.01.1954 року).

Будь-які інші докази щодо фінансування позивачем будівництва спірних об’єктів та набуття ним права власності на ці об’єкти в матеріалах справи відсутні, що спростовує посилання позивача на те, що він є власником об’єктів спірного майна, а також про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині, про що дійшов правильного висновку суд першої інстанції.

Зазначене також свідчить про безпідставність і наступних похідних висновків, викладених позивачем у письмових обґрунтуваннях своїх позовних вимог, зокрема щодо неправомірного на думку позивача вибуття спірного майна із володіння позивача та відсутності правових підстав для прийняття відповідачем 1 оспорюваних рішень.

З врахуванням викладеного колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, також погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності на спірні об'єкти нерухомості та витребування спірного майна з чужого незаконного володіння.

Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду враховуючи вищевикладене прийшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про припинення провадження по справі в частині вимог позивача про визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників товариства та відмови в задоволенні решти позовних вимог.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, вважає їх необґрунтованими, оскільки скаржником в розумінні ст. 33 ГПК України не обґрунтовано належними доказами, наявними в матеріалах справи тих обставин, які б могли бути підставою для їх задоволення.

В апеляційній скарзі апелянт також посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, враховуючи положення ч. 2 ст. 104 ГПК України, приходить до висновку, про необґрунтованість вказаних вимог апелянта, оскільки судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до прийняття неправильного рішення по справі.

Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду також вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.03.2004 року клопотання позивача та прокурора про забезпечення позову задоволено повністю, заборонено ТОВ "Черкаська виробничо-торгова компанія"вчиняти будь-які дії направлені на відчуження будівлі магазину "Кооператор"з торгівельним обладнанням, розташовану по бул. Шевченка, 209 в м. Черкаси та комплекс будівель з обладнанням торгівельно-закупівельної бази по вул. Смілянській, 159 в м. Черкаси (т. 2 а.с. 113 –114).

Відповідно до ст. 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

З врахуванням зазначеного та враховуючи те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.03.2004 року.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Черкаської області від 17.02.2010 року по справі № 18-03-11-05/2306 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак відсутні передбачені законом підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 –103, 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Черкаської обласної спілки споживчих товариств на рішення господарського суду Черкаської області від 17.02.2010 року у справі № 18-03-11-05/2306 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 17.02.2010 року у справі № 18-03-11-05/2306 залишити без змін.

3. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.03.2004 року по справі № 18-03-11-05/2306.

4. постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

5. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.