3/1/10 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги - 06.05.2010 Прийняття

ТОВ "Ветеко АПМ" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до ТОВ "Астарта Групп" та ТОВ "Селена Юг" про визнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги від 02.11.2009р., укладеного між ними, посилаючись на те, що, укладаючи цей договір, ТОВ "Астарта Групп" порушив істотну умову п.п. 4.4 договорів № ФП-01 від 18.01.2008р. та № ФП-05 від 23.08.2007р. про безвідсоткову фінансову допомогу, в зв'язку з чим оспорюваний правочин з уступки права вимоги не відповідає ст. 516 ЦК України та ст. 180 ГК України, а отже є підставою для визнання його недійсним. Сторони договору купівлі-продажу права вимоги не мали права застосовувати спрощений порядок укладання такого договору, не отримавши на це письмовий дозвіл позивача.

У відзиві на позовну заяву відповідачі зазначили, що при укладанні договору купівлі-продажу права вимоги від 02.11.2009р. сторони діяли згідно діючого законодавства. Вказаний договір в силу ст. 628 ЦК України є змішаним, зміст договору містить вимоги передбачені для договору факторингу ( ст. 1077, 1078 ЦК України), а згідно п. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укладати договір, в якому містяться елементи різних договорів.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.03.2010р. ( суддя Смородінова О. Г.) позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу права вимоги від 02.11.2009р.. стягнуто з ТОВ "Астарта Групп" та ТОВ "Селена Юг" на користь позивача по 42.50 грн. держмита і по 118 гр. витрат на ІТЗ.

Судове рішення мотивоване тим, що укладений спірний договір купівлі-продажу права вимоги ТОВ "Астарта Групп" проігнорував істотну умову п. 4.4 договорів № ФП-01 від 19.02.2007р., №ФП-01 від 18.01.2008р., №ФП-02 від 19.06.2007р., №ФП-05від 23.08.2007р., в зв'язку з чим порушив як право позивача на згоду передачі боргу так і вимоги діючого законодавства щодо належного виконання договірних зобов'язань.

В апеляційній скарзі, не погодившись з висновками суду, відповідачі просять скасувати рішення господарського суду від 11.03.2010р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Доводи скаржника ґрунтуються на такому:

- договір купівлі-продажу права вимоги від 02.11.2009р. в силу ст. 628 ЦКУ являється змішаним, згідно п. 2 ст. 628 ЦКУ сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів. До відносин сторін у змішаному договорі застосовується у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи якого містяться у змішаному договорі;

- жодним законодавчим актом України не встановлено обмежень або заборони щодо сторін, які мають право укладати договори купівлі-продажу права грошової вимоги, крім ст. 515 ЦКУ;

- оскільки даний договір є змішаним, до відносин сторін договору застосовуються положення законодавства про договори купівлі-продажу, цесії та факторингу ( ст. 1080 ЦКУ). Згідно ст. 350 ГКУ договір є дійсним незалежно від угоди між клієнтом та його боржником про заборону або обмеження передавання грошових коштів;

- положення п. 4.4 договорів, на підставі яких у ТОВ "Астарта Групп" виникло право вимоги від ТОВ "Ветеко АПМ" не можна вважати забороною заміни кредитора у зобов'язанні та забороною відчуження (продажу) ТОВ "Астарта Групп" свого права вимоги, тому що право вимоги не було передано, а відчужено (продано);

- заборгованість позивача перед ТОВ "Астарта Групп" в сумі 1866732 грн., і право вимоги якої продано ТОВ "Селена Юг", являється беспірною та визнана ТОВ "Ветеко АПМ" в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника відповідачів, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи і це встановлено господарським судом, між ТОВ "Астарта Групп" (займодавець) і ТОВ "Селена Юг" були укладені договори про безвідсоткову зворотну фінансову допомогу, а саме:

- договір № ФП-01 від19.02.2007р. (на суму 50 000 грн. із строком дії до 31.12.2007р.);

- договір № ФП-02 від 19.06.2007р.( на суму 150 000 грн. із строком до 31.12.2007р.)

- договір № ФП-05 від 23.08.2007р. ( на суму 78000грн. із строком дії до 31.12.2008р. згідно з додатковою угодою № 1 від 25.12.2007р.);

- договір № ФП –01 від 18.01.08 р. (на суму 78000 грн. ІЗ строком дії до 31.12.08 р. згідно з додатковою угодою № 1 від 31.12.08 р.)

Також між сторонами були укладені:

- договір доручення № 03 від 20.08.08 р. з додатковою угодою № 1 від 31.12.08 р., за яким ТОВ "Ветеко –АПМ" (повірений) взяв на себе зобов’язання здійснити від імені і за рахунок довірителя -ТОВ "Астарта Групп" закупку і поставку сонячного насіння урожаю 2008 р. на суму 1000000 грн (один мільйон грн);

- договір доручення № 10 від 19.11.08 р. із додатковою угодою № 1 від 31.12.08 р., за яким ТОВ "Ветеко –АПМ" (повірений) взяв на себе зобов’язання здійснити від імені і за рахунок довірителя - ТОВ "Астарта Групп" угоду по придбанню товарів.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.07.09 р. між ТОВ "Ветеко –АПМ" та ТОВ "Астарта Групп" заборгованість на користь ТОВ "Астарта Групп" склала 1866732 грн.

02.11.09 р. між ТОВ "Астарта Групп" (первісний кредитор) і ТОВ "Селена ЮГ" ( новий кредитор) було укладено Договір купівлі-продажу права вимоги, за яким первісний кредитор продав належне йому право вимоги від ТОВ " Ветеко –АПМ" 1866 732 грн згідно з вищеназваними договорами ( із додатковою угодою №1 від 11.11.09 р.).

12.11.09 р.- вихідний № 96 - ТОВ "Астарта Групп" направило ТОВ "Ветеко –АПМ" повідомлення про те, що право вимоги заборгованості ТОВ "Ветеко –АПМ" перед ТОВ "Астарта Групп" в сумі 1866732 грн. переходить до ТОВ "Селена Юг" із вказанням банківського розрахунку останнього.

29.12.09 р. ТОВ "Ветеко –АПМ" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги від 02.11.09 р., укладеного між ТОВ "Астарта Групп" та ТОВ "Селена Юг", мотивуючи свої вимоги порушенням істотної умови договорів про безвідсоткову зворотну фінансову допомогу - п.4.4, - відповідно до якого жодна із сторін даного договору не вправі передавати свої права за цим договором третій особі без письмової згоди на те іншої сторони.

Також позивач послався на ст. 16, 511, 516, 629 ЦК України, ст. 20, 180, 193, 207 ГК України.

Господарський суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, погодившись з доводами позивача послався на таке:

- відповідно до п. п. 1 п.1 та п.3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов’язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

- згідно з правилами п. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлене договором або законом;

- договори № ФП-01 від 19.02.07 р., № ФП -01 від 18.01.08 р. та додаткова угода №1 від 31.12.08 р.; №ФП -02 від 19.06.07 р., № ФП-05 від 23.08.07р. та додаткова угода №1 від 25.12.07р., на які йде посилання в п.1.1 оспорюваного договору, містять умову п.4.4 про те, що жодна із сторін не вправі передавати свої права по цьому договору третій особі без письмової згоди іншої сторони;

- договори доручення № 03 від 20.08.08 р. та № 10 від 19.11.08 р. містять застереження про те, що всі зміни та доповнення до договору вносяться тільки за згодою сторін в письмовій формі;

- укладаючи спірний договір купівлі-продажу права вимоги, ТОВ "Астарта Групп" фактично проігнорувало істотну умову п. 4.4 договорів про безвідсоткову фінансову допомогу, в зв’язку з чим порушено як право позивача на згоду передачі боргу, так і вимоги діючого законодавства щодо належного виконання договірних зобов’язань ( ст. 629 ЦК України, ст. 193 ГК України);

- посилання відповідачів на те, що спірний договір в силу ст. 628 ЦК України є змішаним і не суперечить жодній вимозі, встановленій для договору факторингу, не взято судом до уваги, оскільки в спірному договорі відсутні ознаки інших договорів

З обґрунтованістю висновків суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов’язані може бути замінений іншою особою внаслідок (п.п.1.1.) передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги здійснюється у формі правочину і відповідно до положень ст. 202 ЦК України таким правочином може бути тільки договір.

Згідно з п. 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов’язанні не може бути замінений, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 527 ЦК України, кінцевою метою виконання зобов’язання є виконання його належному кредиторові належним боржником. Тому при заміні сторони у зобов’язанні інша сторона повинна певною мірою брати участь.

Оскільки перехід прав вимоги становить предмет відносин тільки старого кредитора і нового кредитора, боржнику повинно бути байдуже, кому саме виконувати зобов’язання, його згоди на цесію не потребується, однак його необхідно повідомити про заміну кредитора.

Уклавши 02.11.09 р. договір купівлі-продажу права вимоги з ТОВ "Селена Юг" (новий кредитор), ТОВ "Астарта Групп" (первісний кредитор) листом від 12.11.09 р. вих. № 96 повідомило ТОВ "Ветеко АПМ" про укладення цієї угоди, вказало платіжні реквізити нового кредитора.

Викладене спростовує твердження позивача про те, що було порушено його право на згоду передачі боргу.

Ст. 203 ЦК України містить вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 -3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Недійсний правочин —це правочин, що не відповідає вимогам закону. Він погоджує не ті права і обов'язки, яких бажали його учасники, а правові наслідки, які прямо передбачені у законі.

І тільки порушення будь-якої із перелічених ст. 203 ЦК України умов (крім п. 4) - тягне за собою недійсність правочину.

Неналежне виконання умов договору у вигляді ігнорування п.4.4 договорів про безвідсоткову зворотну фінансову допомогу не являється підставою для визнання угоди недійсною, як укладеної з порушенням вимог закону. При цьому, господарським судом не вказано, яку саме норму і якого закону порушено при укладанні договору купівлі-продажу права вимоги від 02.11.2009 р.

Також слід зазначити, що господарським судом правомірно було зроблено посилання на ст. 512, 516 ЦК України, відповідно до яких заміна кредитора в зобов'язанні за загальним правилом не потребує згоди боржника, а передбачена п.4.4 договорів умова про обов'язкову згоду іншої сторони на передачу прав за договором третій особі - не є забороною на таку передачу, оскільки це визначено законом.

Щодо посилань скаржників на змішану природу оскаржуваного договору, як на підставу правомірності його укладання, то ці посилання правильно не взято до уваги господарським судом і не приймаються до уваги апеляційною інстанцією, оскільки не мають значення для розгляду по суті відповідності укладеного договору вимогам, визначеним ст. 203, 215 ЦК України.

Таким чином, задовольнивши позивні вимоги ТОВ "Ветеко АПМ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги, господарський суд припустився неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.