Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів: Новосад Д.Ф.

Михалюк О.В.

розглянувши апеляційну скаргу СПД-ФО ОСОБА_2, м. Чортків б/н від 01.04.2010 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 26.03.2010 року

у справі № 6/14-223

за позовом: суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3, м. Чортків Тернопільської області

до відповідача: суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2, м. Чортків Тернопільської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Госпрозрахункового ринку Чортківського районного споживчого товариства, м. Чортків Тернопільської області

про усунення перешкод у користуванні майном,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_4 (довіреність від 05.02.2010 року);

від відповідача: ОСОБА_2,

ОСОБА_5 (довіреність від 05.05.2010 року;

від третьої особи: Соляник Г.П. (довіреність № 38 від 05.05.2010 року);

Рішенням господарського суду Тернопільської області (суддя І.П. Шумський) від 26.03.2010 року у справі № 6/14-223 позов задоволено: зобов’язано фізичну особу – підприємця ОСОБА_2, м. Чортків Тернопільської області звільнити нежитлові приміщення, а саме: 1-21 півпідвал площею 9,9 кв.м., 1-22 півпідвал площею 32,6 кв.м., 1-23 півпідвал площею 10,2 кв.м., які знаходяться в приміщенні критого м'ясного ринку по АДРЕСА_1, зазначеного в генплані під літерою "А", передавши їх фізичній особі –суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3, м. Чортків Тернопільської області.

Відповідач –СПД-ФО ОСОБА_2 з постановленим рішенням не погодилася, подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте за неповного з’ясування всіх обставин справи, з невірним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема ст. 777 ЦК України, згідно якої наймач, що належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання. Покликається, при цьому, що не зважаючи на те, що відповідач належно виконував умови договору оренди, Госпрозрахунковий ринок Чортківського районного споживчого товариства (орендодавець), ігноруючи вимоги чинного законодавства і діючи всупереч умовам договору оренди від 30.12.2008 року, продав об’єкт оренди шляхом укладення договору купівлі-продажу від 13.03.2009 року іншій особі (СПД-ФО ОСОБА_7). Зазначає, що будь-якої інформації у письмовій формі про зміну власника об’єкта оренди відповідач від орендодавця (третьої особи) не отримував. Окрім того, посилається на те, що господарський суд першої інстанції безпідставно та всупереч вимогам чинного законодавства відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення Чортківським районним судом Тернопільської області пов’язаної з нею цивільної справи № 2-139/2010.

Позивач –СПД-ФО ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що право власності на орендоване відповідачем приміщення він набув на підставі договору купівлі-продажу від 30.03.2009 року, укладеного із ОСОБА_7, недійсність якого відповідачем не доведено, а умовами договору оренди від 30.12.2008 року, які базуються на приписах ч. 2 ст. 770 ЦК України, передбачено, що у випадку відчуження орендованого об’єкта дія цього договору припиняється. Окрім того, вважає безпідставними посилання відповідача на порушення місцевим господарським судом ст. 79 ГПК України, оскільки наявність позову СПД-ФО ОСОБА_2 в суді загальної юрисдикції не зумовлює неможливість розгляду даного позову про усунення перешкод у користуванні позивачем власним приміщенням. На підставі наведеного просить рішення господарського суду Тернопільської області від 26.03.2010 року у справі № 6/14-223 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Представники сторін та третьої особи в судовому засіданні підтримали свої доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Тернопільської області від 26.03.2010 року у справі № 6/14-223 –залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи колегією встановлено, що 30.12.2008 року між Госпрозрахунковим ринком Чортківського районного споживчого товариства (орендодавець) та суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди нежитлового півпідвального приміщення загальною площею 53 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, строком на один рік до 30.12.2009 року. За умовами цього договору приміщення надавалось орендарю у тимчасове платне користування для торгово-посередницької діяльності.

У пункті 10.1 договору оренди сторони обумовили, що у разі відчуження орендодавцем об’єкта оренди дія цього договору припиняється.

13.03.2009 року 16/100 часток нежилого приміщення критого м’ясного ринку, що знаходиться по АДРЕСА_1, в тому числі і орендоване СПД-ФО ОСОБА_2 приміщення, орендодавець (Госпрозрахунковий ринок) шляхом укладення договору купівлі-продажу (нотаріально посвідченого) відчужив ОСОБА_7 17.03.2009 року право власності на ці приміщення зареєстровано Чортківським обласним комунальним міжрайонним БТІ за ОСОБА_7 та видано їй відповідне свідоцтво.

На підставі договору купівлі-продажу, укладеного 30.03.2009 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 і нотаріально посвідченого, остання придбала у власність 6/100 часток нежилого приміщення критого м’ясного ринку по АДРЕСА_1, зазначеного в генплані під літерою "А", а саме: 1-21 півпідвал площею 9,9 кв.м., 1-22 півпідвал площею 32,6 кв.м., 1-23 півпідвал площею 10,2 кв.м. Право власності позивача на придбане нерухоме майно 03.04.2009 року зареєстровано Чортківським обласним комунальним міжрайонним БТІ.

Як вбачається з матеріалів справи, придбане СПД-ФО ОСОБА_3 майно було об’єктом оренди згідно договору від 30.12.2008 року, укладеного між відповідачем та Госпрозрахунковим ринком Чортківського районного споживчого товариства, у зв’язку з чим позивач неодноразово, в т. ч. у письмовій формі (а. с. 13), звертався до відповідача з пропозицією щодо можливості продовження з ним орендних відносин, шляхом укладення нового договору оренди, а пізніше з вимогою звільнити орендоване останнім приміщення до 25.12.2009 року. У відповідь на звернення позивача СПД-ФО ОСОБА_2 у листі від 21.12.2009 року (а. с. 14) відмовилась від вищенаведеної пропозиції, посилаючись на продовження дії попереднього договору оренди та оскарження нею договорів купівлі-продажу спірних приміщень.

Докази у справі свідчать про те, що починаючи з квітня 2009 року, відповідач перестав сплачувати орендну плату, однак спірні приміщення, які належать на праві власності позивачу, не звільнив і на момент розгляду даного спору в господарському суді першої та апеляційної інстанцій продовжує ними користуватися. Даний факт не заперечується представником відповідача і в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

З’ясуванням документальних доказів у справі колегією встановлено, що право власності на спірні приміщення позивач набув на підставі договору купівлі-продажу від 30.03.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Пивоваром В.А. та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів. Відтак, підстав для визнання цього договору нікчемним немає. Право власності позивача на спірне майно зареєстроване у встановленому законом порядку та посвідчено відповідним свідоцтвом.

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово звертався в суди, як загальні так і спеціалізовані, з позовами про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 13.03.2009 року, укладеного між Госпрозрахунковим ринком Чортківського районного споживчого товариства та ОСОБА_7, і договору купівлі-продажу від 30.03.2009 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, а також про визнання недійсними (скасування) подальшої реєстрації за названими особами права власності та відповідних свідоцтв.

Однак, на момент розгляду даного спору в господарському суді першої та апеляційної інстанцій ні договір купівлі-продажу від 13.03.2009 року, ні від 30.03.2009 року у встановленому законом порядку недійсними не визнані.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак, зважаючи на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого та вірного висновку про припинення у відповідача права користування спірними приміщеннями на умовах оренди з моменту їх відчуження на підставі договору купівлі-продажу від 13.03.2009 року ОСОБА_7 відповідно до п. 10.1 договору оренди об’єкта нерухомості від 30.12.2008 року, який базується на приписах ч. 2 ст. 770 ЦК України. На це вказують і власні дії відповідача по припиненню внесення ним орендної плати. Доказів існування у відповідача інших, окрім зазначеного договору оренди від 30.12.2008 року, законних підстав зайняття спірних приміщень відповідачем не представлено.

За змістом ст. ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, зважаючи на відсутність законних підстав для зайняття та користування відповідачем нежитловими приміщеннями критого м'ясного ринку по АДРЕСА_1, а саме: 1-21 півпідвалом площею 9,9 кв.м., 1-22 півпідвалом площею 32,6 кв.м., 1-23 півпідвалом площею 10,2 кв.м., що належать на праві власності позивачу, позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні цими приміщеннями шляхом їх звільнення відповідачем, відповідають матеріалам і дійсним обставинам даної справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а відтак правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Покликання скаржника в апеляційній скарзі на те, що господарський суд першої інстанції безпідставно та всупереч вимогам чинного законодавства відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення Чортківським районним судом Тернопільської області пов’язаної з нею цивільної справи № 2-139/2010, не приймаються колегією до уваги в якості підстави для скасування оскаржуваного рішення, оскільки з урахуванням вищенаведених обставин колегія вважає, що розгляд справи № 2-139/2010 не унеможливлює розгляду даного спору, в той час як відповідач, неправомірно займаючи та користуючись спірними приміщеннями, порушує право власності позивача, в тому числі щодо користування та розпоряджання власним майном, а тому у задоволенні вказаного клопотання місцевим господарським судом відмовлено підставно.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Тернопільської області від 26.03.2010 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд –

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 26.03.2010 року у справі № 6/14-223 залишити без змін, апеляційну скаргу СПД-ФО ОСОБА_2, м. Чортків б/н від 01.04.2010 року –без задоволення.

2. постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Тернопільської області.