Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ткаченка Б.О. (доповідач по справі),

суддів:

Федорчук Р. В

Лобань О.І.

секретар судового засідання Вітюк Р.В.

за участю представників:

від прокурора: Дегтяр О.В.

від позивача: Карпенко Л.М. –дов. №95 від 30.03.2010р., представник

Ющенко К.Л. –дов. №96 від 30.03.2010р., представник

від першого відповідача: Толюпа О.О. –дов. №1-7-48 від 12.01.2010р., представник

від другого відповідача: Толюпа О.О. –дов. №1-7-50 від 12.01.2010р., представник

від третіх осіб: 1. Яцко А.В. –дов. №220/203/д від 27.02.2010р., представник

2. не з’явились

розглянувши апеляційне подання помічника військового прокурора Білоцерківського гарнізону на рішення господарського суду Київської області від 09.02.2010р.

у справі №15/068-09 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону в

інтересах держави в особі 7 спортивного клуба Міністерства оборони

України

до 1. Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області

2. Білоцерківської міської ради Київської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача 1. Міністерство оборони України

2. Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України

про визнання недійсним п. 5.3 рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №223 від 24.07.2003р. та п. 1.4 рішення Білоцерківської міської ради №285 від 09.06.2005р. (в частині перезатвердження п. 5.3 рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №223 від 24.07.2003р.)

Заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі 7 спортивного клуба Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Київської області з позовом до виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області та Білоцерківської міської ради Київської області про визнання недійсним п. 5.3 рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №223 від 24.07.2003р. та п. 1.4 рішення Білоцерківської міської ради №285 від 09.06.2005р. (в частині перезатвердження п. 5.3 рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №223 від 24.07.2003р.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.09.2009р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство оборони України.

Рішенням господарського суду Київської області від 09.02.2010р. по справі №15/068-09 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, помічник військового прокурора Білоцерківського гарнізону вніс апеляційне подання, в якому просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 09.02.2010р. по справі №15/068-09 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

На думку помічника військового прокурора, місцевим господарським судом не надана належна оцінка всім доказам по справі, не доведено обставини, що мають значення для справи, а оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 25 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України (v0483322-97) , затвердженого наказом Міністерства оборони України №483 від 22.12.1997р., ст. 77 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 4 Закону України "Про використання земель оборони", ст. 2 Закону України "Про землі оборони", ст. ст. 20, 21, 84, 92, 149, 151 Земельного кодексу України, ст. 374 Цивільного кодексу України, ст. 15 Закону України "Про Збройні Сили України" та ст. 84 ГПК України.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.03.2010р. подання помічника військового прокурора прийняте до розгляду та порушене апеляційне провадження по справі.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.04.2010р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України.

Другий відповідач надав відзив на апеляційне подання та доповнення до нього, в яких просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційне подання –без задоволення.

Прокурор в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційного подання.

Представники позивача підтримали вимоги апеляційного подання.

Представник першого відповідача заперечував проти вимог апеляційного подання.

Представник другого відповідача заперечував проти вимог апеляційного подання.

Представник Міністерства оборони України підтримав вимоги апеляційного подання.

Представник Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Даний факт підтверджується корінцем поштового повідомлення №10337068340, з якого вбачається, що ухвалу апеляційного господарського суду від 01.04.2010р. про відкладення розгляду справи на 29.04.2010р. третя особа отримала 09.04.2010р.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх учасників провадження, судова колегія апеляційного суду виходить із наступного.

Пунктом 5.3 рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №223 від 24.07.2003р. припинено Міністерству оборони України право користування земельною ділянкою загальною площею 0,1200 га за адресою: військове містечко №1 Білоцерківського гарнізону в зв’язку з передачею Білоцерківській міській раді згідно акту передачі та добровільною відмовою (т. 1 а.с. 13-17).

10.06.2004р. складено акт передачі земельної ділянки (т. 1 а.с. 20).

Пунктом 1.4 рішення Білоцерківської міської ради №285 від 09.06.2005р. затверджено, зокрема, рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №223 від 24.07.2003р. (за винятком п. 1.3) (т. 1 а.с. 18-19).

Як зазначає прокурор, при прийняті оскаржуваних рішень допущені суттєві порушення вимог земельного законодавства, при вилученні земельної ділянки погодження землекористувача не отримувалось, порушено порядок вилучення земельної ділянки.

Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційне подання задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Київської області від 09.02.2010р. має бути залишене без змін з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради "Про закріплення земельних ділянок, які належать Білоцерківській районній квартиро-експлуатаційній частині"№687 від 30.12.1975р. закріплено: за військовим містечком №2 земельну ділянку площею 21,60 га, за військовим містечком №54 - земельну ділянку площею 116,02 га, за військовим містечком №67 - земельну ді лянку площею 116240 мІ, за військовим містечком №74 - земельну ділянку площею 138,9 га (т. 1 а.с. 105).

Таким чином, посилання прокурора в апеляційному поданні на те, що відповідним рішенням за Білоцерківською квартирно-експлуатаційною частиною було переоформлено та закріплено у безстрокове і безоплатне користування земельну ділянку площею 21,36 га військового містечка №1 по вул. Червоноармійській у м. Біла Церква спростовується змістом відповідного рішення.

З матеріалів справи також вбачається, що державний секретар Міністерства оборони України направив міністру оборони України лист №148/10186 від 16.05.2003р., в якому порушив клопотання про пере дачу до земель запасу місцевих органів самоврядування двох земельних ділянок Білоцерківського гарнізону площею 0,852 га та 0,12 га по бул. 50 років Перемоги у зв'язку зі зверненням Білоцерківського міського голови (т. 1 а.с. 33).

20.05.2003р. своєю резолюцією міністр оборони України погодив зазначену передачу (т. 1а.с. 33).

03.06.2003р. начальник Білоцерківської КЕЧ району направив Білоцерківському міському голові лист, в якому просив припинити право користування земельними ділянками площею 0,852 га та 0,12 га по бул. 50 років Пере моги (район 5 площадки) згідно наказу Міністерства оборони №2992/з від 20.05.2003р. (т. 1 а.с. 102).

Таким чином, в даному випадку мала місце добровільна відмова землекористувача за погодженням міністра оборони України від спірної земельної ділянки.

З акту від 12.06.2003р. передачі земельної ділянки площею 0,12 га в/містечка № 1 Білоцерківського гарнізону Білоцерківській міській Раді, вбачається, що на підставі рішен ня Міністра оборони №2992/з від 20.05.2003р. комісія обстежила земельну ділянку військового містечка № 1 м. Біла Церква, яка належала Міністерству оборо ни України і була закріплена за в/ч А-2167 (т. 1 а.с. 101). В відповідному акті зазначено, що внаслідок обстеження встановлено, що земельна ділянка площею 0,12 га підлягає передачі Білоцерківській міській раді для створення відкритого майданчика для паркування та стоянки автотранспорту. В акті також зазначено, що комісія пропонує відповідно до ст. 142 Земельного кодексу України припинити право користування земельною ділянкою МО України, віднести її до земель Білоцерківської міської ради.

Пунктом 5.3 рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №223 від 24.07.2003р. припинено Міністерству оборони України право користування земельною ділянкою загальною площею 0,1200 га за адресою: військове містечко №1 Білоцерківського гарнізону в зв’язку з передачею Білоцерківській міській раді згідно акту передачі та добровільною відмовою (т. 1 а.с. 13-17).

В ч. ч. 1, 3 ст. 142 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) зазначено, що припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про безпідставність посилання прокурора на порушення при прийнятті оскаржуваних рішень ст. ст. 20, 149, 151 Земельного кодексу України.

Наказом начальника Білоцерківського гарнізону №2 від 20.04.2004р. закріплено за наступними військовими частинами земельні ділянки: військове містечко №1 - військова частина А 2167 - 18,964 га; 7 спортивний клуб - 0,76 га (т. 1 а.с. 22).

10.06.2004р. складено акт передачі земельної ділянки (т. 1 а.с. 20). З акта від 10.06.2004р. передачі земельної ділянки площею 0,12 га вбачається, що на підставі розпорядження Мініс тра оборони України №2992/з від 20.05.2003р. комісія обстежила земельну ділянку військового містечка №1 м. Біла Церква, яка належала Міністерству оборони України і була закріплена за в/ч А-216. В відповідному акті також зазначено, що внаслідок обстеження встановлено, що земельна ділянка площею 0,12 га від забудови звільнена, в інтересах гарнізону не використовується та підлягає передачі територіальній громаді м. Біла Церква. В акті також зазначено, що комісія пропонує відповідно до ст. 142 Земельного кодексу України припинити право користування земельною ділянкою МО України, віднести її до земель Білоцерківської міської ради.

Таким чином, в матеріалах справи міститься два акта (від 12.06.2003р. та від 10.06.2004р.) передачі земельної ділянки площею 0,12 га фактично однакового змісту, але з тією різницею, що акт від 10.06.2004р. погоджено начальником Білоцерківського гарнізону.

Пунктом 1.4 рішення Білоцерківської міської ради №285 від 09.06.2005р. затверджено, зокрема, рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №223 від 24.07.2003р. (за винятком п. 1.3) (т. 1 а.с. 18-19).

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква лис том №2/6 від 14.01.2010р. повідомив, що земельна ділянка військового містечка №1 м. Біла Церква загальною площею 21,36 га була відведена до 1941 року, перезакріплена рішеннями Білоцерківського міськвиконкому №92 від 25.11.1952р. та №687 від 30.12.1975р. з видачею державного акта на право користування землею Білоцерківській квартирно-експлуатаційній частині. З того часу декілька раз відбувалася передача частин земельної ділянки. Частина зе мельної ділянки військового містечка №1 (бул. 50р. Перемоги) площею 0,12 га була передана до земель запасу м. Біла Церква згідно рішення міністра оборони України №2992/з від 20.05.2003р. та знята з обліку земель Міністерства оборони по КЕВ м. Бі ла Церква на підставі акта приймання-передачі від 10.06.2004р. Станом на 2004 рік згідно з наказом начальника Білоцерківського гарнізону від 20.04.2004р. земельна ділянка військового містечка №1 була закріплена за військовою части ною А 2167, а частина території під будівлею спортивного комплексу орієнтовною площею 0,76 га була закріплена за 7 СК. Передана згідно акта від 10.06.2004р. діля нка площею 0,12 га до складу території, закріпленої за 7 СК, не входила (т. 1 а.с. 149-150, 153).

Схемою земельної ділянки військового містечка №1 м. Біла Церква, земельна ділянка площею 0,12 га межує з ділянкою, закріпленою за 7 Спортивним клубом, проте до її складу не входить (т. 1 а.с. 154-155).

В листі Управління земельних ресурсів у м. Білій Церкві №4-49-999 від 30.11.2009р. зазначено, що спірна земельна ділянка не входить в межі державного акту на право користування землею, виданого відповідно до рішення виконкому Білоцерківської міської ради №687 від 30.12.1975р. (т. 1 а.с. 98-99).

В листі Управління земельних ресурсів у м. Білій Церкві №1-21-09 від 11.01.2010р. зазначено, що на даний час земельна ділянка площею 0,1200 га будь-кому у власність та користування міською радою не передавалася (т. 1 а.с. 142).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що земельна ділянка площею 0,12 га до складу території, закріпленої за 7 Спортивним клубом не входила і, відповідно, у позивача було відсутнє право на спірну земельну ділянку.

Посилання прокурора на порушення ст. 77 Земельного кодексу України та ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони' є необґрунтованим, оскільки оскаржуване рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, яким припинено право користування земельною ділянкою Міністерству оборони України площею 0,12 га прийнято 24.07.2003р., а земельна ділянка пло щею 0,76 га закріплена за 7 Спортивним клубом 20.04.2004р.

В п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів"№02-5/35 (v5_35800-00) від 26.01.2000р. зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій України' є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб. Отже, вирішуючи переданий на розгляд суду спір по суті, суд повинен з’ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оскарження прав особи, яка звернулася до суду з позовом, а також наявність спору між сторонами –конкретними суб’єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов’язків у конкретних правових відносинах, і, відповідно ухвалити рішення про захист порушеного права або відмову позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Оскільки в даному випадку у позивача по справі відсутнє право на спірну земельну ділянку, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність прокурором того, що оскаржуваними рішеннями порушуються права позивача по справі.

За наведених обставин та оскільки право користування земельною ділянкою припинено у зв'язку з доброві льною відмовою землекористувача за згодою міністра оборони України, а оскаржувані рішення прийнятті з дотриманням вимог чинного законодавства та не порушують прав позивача, колегія апеляційного господарського суду не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, в ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В ч. ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України зазначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки оскаржувані рішення прийняті 24.07.2003р. та 09.06.2005р., з відповідним позовом прокурор звернувся 04.09.2009р., докази про поважність причин пропуску строку не надав, а відповідач по справі заявляв про пропущення прокурором строку позовної давності (відзив від 18.09.2009р.), апеляційний господарський суд приходить до висновку про пропущення прокурором строку позовної давності для звернення з відповідним позовом, що є також підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 09.02.2010р. по справі №15/068-09 прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому має бути залишене без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України апеляційний господарський суд

1. Апеляційне подання помічника військового прокурора Білоцерківського гарнізону на рішення господарського суду Київської області від 09.02.2010р. по справі №15/068-09 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 09.02.2010р. по справі №15/068-09 залишити без змін.

3. Справу №15/068-09 повернути до господарського суду Київської області.

4. постанова набирає чинності з дня її прийняття.