Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу ДПІ у Рахівському районі та апеляційне подання прокурора Рахівського району

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 03.03.2010р.

у справі № 05/1-10-16-2265

за заявою прокурора Рахівського району в інтересах держави в особі ДПІ у Рахівському районі, м.Рахів

до ПП "Саламандра", с.Луг Рахівського району

про визнання банкрутом,

з участю представників :

від ДПІ –Майор І.В.

від боржника - не з"явився

від прокуратури –Рогожнікова Н.Б.

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст. 22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Боржник належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерували, в зв"язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу та апеляційне подання за наявними у справі доказами.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 03.03.2010р. № 05/1-10-16-2265 (суддя Васьковський О.В.) повернуто без розгляду заяву прокурора Рахівського району подану в інтересах держави в особі ДПІ у Рахівському районі, м.Рахів про порушення справи про банкрутство ПП "Саламандра", с.Луг Рахівського району Закарпатської області.

Не погоджуючись з даною ухвалою скаржники –ДПІ у Рахівському районі та прокурор Рахівського району подали до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу та апеляційне подання, в яких просять скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що суд першої інстанції безпідставно повернув заяву про порушення провадження у справі про банкрутство без розгляду, оскільки до заяви подано усі необхідні докази, що підтверджують неплатоспроможність боржника та можливість застосування ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі –Закон). Крім того, як зазначає скаржник, всі можливі заходи передбачені чинним законодавством по стягненню заборгованості з боржника були здійснені.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст.1 Закону неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів ( обов'язкових платежів), не інакше, як через відновлення платоспроможності.

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Згідно ст.52 Закону справа про банкрутство відсутнього боржника порушується господарським судом у разі якщо громадянин-підприємець –боржник або керівні органи боржника –юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Відповідно до ст. 41 Закону відносини, пов'язані з банкрутством певних категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Отже, процедура банкрутства відсутнього боржника регулюється загальними нормами Закону з урахуванням особливостей, передбачених ст. 52 цього Закону.

Стаття 7 Закону встановлює загальні вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство.

Згідно із приписами ч. 10 цієї статті до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

У зв'язку з чим, при порушенні провадження у справі про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою орган державної податкової служби повинен подати суду докази вжиття заходів з погашення заборгованості боржника перед бюджетом у порядку, встановленому чинним законодавством, як того вимагає ч. 10 ст. 7 Закону про банкрутство.

Однак, ініціюючим кредитором не надано суду доказів вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку (рішення судів, документи виконавчого провадження, заходи передачені ст.ст. 9, 10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, в якій йдеться про належність і допустимість доказів, встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які, відповідно до законодавства, повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В контексті викладеного суд першої інстанції підставно дійшов висновку про повернення заяви без розгляду, оскільки ініціюючим кредитором не подано достатньо доказів, які є підставою для порушення справи про банкрутство відносно відсутнього боржника в порядку ст.52 Закону.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 91, 101- 106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 03.03.2010р. № 05/1-10-16-2265 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.