10/165-09/9/14 Про стягнення матеріальної шкоди - 28.04.2010 Прийняття

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до господарського суду Київської області з позовною заявою до Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про стягнення 131 522,73 грн. матеріальної шкоди.

Заявою від 08.02.2010 р. (Т. 2 а.с. 8) позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 132 020,73 грн. матеріальної шкоди.

Рішенням господарського суду Київської області від 09.02.2010 р. (підписане 16.02.2010 р.) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 132 020,73 грн. матеріальної шкоди, 1 320,21 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Позивач в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні від 21.04.2010 р. судом оголошено перерву до 28.04.2010 р. на 14-00 год. для підготовки повного тексту постанови.

Колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12) . Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між СПД ОСОБА_4 та СПД ОСОБА_2 були укладені договір оренди будинку, споруди (іншого об’єкта нерухомості) від 21.11.2006 р. та договір № 1 від 10.10.2008 р. (Т. 2 а.с. 12-15), у відповідності до умов яких позивачу було надано в оренду приміщення № 7 літ. В по вул. Таращанській, 191-а в м. Біла Церква, для розміщення аптечного кіоску.

Між ТОВ ВПФ "Біла вежа"та ФОП ОСОБА_2 були укладені договори про надання комунальних послуг від 03.03.2007 р. № 2, від 01.01.2008 р. № 14, від 01.11.2008 р. № 16/8 (Т. 2 а.с. 22-29), у відповідності до яких позивачу надавались комунальні послуги, пов’язані із забезпечення експлуатації приміщення № 7 літ. В по вул. Таращанській, 191-а в м. Біла Церква.

Листом виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 10.01.2007 р. № 1-10-14 позивача було повідомлено про те, що за результатами розгляду заяви ФОП ОСОБА_2 на відкриття аптечного кіоску по АДРЕСА_1 (прим. 7) було вирішено не відкривати аптечний кіоск по АДРЕСА_1 та запропоновано відкрити аптечний кіоск в іншому мікрорайоні міста.

Згідно листа Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.01.2007 р. № 02-06/106 було встановлено, що дії Білоцерківського міськвиконкому щодо ненадання дозволу на відкриття аптечного кіоску мають ознаки порушення, яке передбачене пунктом 3 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначеного абзацом 1 пункту 2 статті 15 у вигляді дій, що забороняють або перешкоджають створенню нових підприємств або здійсненню підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, у зв’язку з чим, з метою усунення причин та умов, які сприяють виникненню ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, міському голові м. Біла Церква були надані рекомендації здійснити заходи, спрямовані на усунення зазначеного порушення.

Листом виконкому Білоцерківської міської ради від 26.01.2007 р. № 1-10-225 позивача було повідомлено, що за результатами розгляду заяви ФОП ОСОБА_2 та рекомендацій Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.01.2007 р. № 02-06/83 на засіданні виконавчого комітету від 24.01.2007 р. рішення "Про відкриття аптечного кіоску ОСОБА_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 7 "В"не прийнято.

Постановою господарського суду Київської області від 24.10.2007 р. у справі № А8/340-07 (за позовом ФОП ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про визнання незаконними дій та відшкодування збитків і моральної шкоди) визнано незаконними дії виконавчого комітету Білоцерківської міської ради по ненаданню дозволу на відкриття аптечного кіоску за адресою: м. Біла Церква, АДРЕСА_1, приміщення 7; зобов’язано виконавчий комітет Білоцерківської міської ради усунути перешкоди у здійсненні підприємницької діяльності, а саме надати дозвіл на відкриття приватним підприємцем ОСОБА_2 аптечного кіоску за адресою: АДРЕСА_1; стягнуто з виконавчого комітету Білоцерківської міської ради на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 56 898,95 грн. матеріальної шкоди. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2008 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2009 р. вказана постанова господарського суду Київської області залишена без змін.

З вищевказаних судових рішень вбачається, що з виконкому було стягнуто на користь ФОП ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 56 898,95 грн., яка складається з понесених витрат по оплаті орендної плати в сумі 55 746,00 грн. згідно укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_4 договору оренди будинку, споруди (іншого об’єкта нерухомості) від 21.11.2006 р., та по оплаті комунальних послуг в сумі 1 152,95 грн. згідно договору № 2 про надання комунальних послуг від 03.03.2007 р., за період грудень 2006 р. –вересень 2007 р.

Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 12.05.2009 р. № 223 (Т. 1 а.с. 148) надано дозвіл ФОП ОСОБА_2 відкрити аптечний кіоск за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 42,0 кв.м., в т.ч. торговою площею 36,4 кв.м.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача завдану ним внаслідок незаконних дій по ненаданню дозволу на відкриття аптечного кіоску за адресою: АДРЕСА_1 матеріальну шкоду у загальному розмірі 132 020,73 грн., яка пов’язана із понесенням витрат по сплаті орендної плати в сумі 127 400,00 грн. згідно укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_4 договору оренди будинку, споруди (іншого об’єкта нерухомості) від 21.11.2006 р. та договору № 1 від 10.10.2008 р., та по оплаті комунальних послуг в сумі 4 620,73 грн. згідно договору № 2 про надання комунальних послуг від 03.03.2007 р., договору № 14 від 01.01.2008 р., договору № 16/8 від 01.11.2008 р., укладених між позивачем та ТОВ "ВПФ "Біла вежа", за період з 01.10.2007 р. по 30.04.2009 р.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Конституція України (254к/96-ВР) (ст. 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК).

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв’язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов’язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов’язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв’язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Факт незаконності дій виконавчого комітету по ненаданню позивачу дозволу на відкриття аптечного кіоску за адресою: АДРЕСА_1, встановлений постановою господарського суду Київської області від 24.10.2007 р. від 01.04.2009 р. у справі № А8/340-07, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2008 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2009 р. залишена без змін.

З матеріалів справи вбачається, що постанова господарського суду Київської області від 24.10.2007 р. від 01.04.2009 р. у справі № А8/340-07 щодо надання дозволу ФОП ОСОБА_2 на відкриття аптечного кіоску за адресою: м. Біла Церква, АДРЕСА_1, прим. № 7, була виконана виконавчим комітетом 12.05.2009 р. шляхом прийняття рішення № 223.

Таким чином, внаслідок незаконних дій відповідача по ненаданню ФОП ОСОБА_2 дозволу на відкриття аптечного кіоску за адресою: АДРЕСА_1, позивач за період з 01.10.2007 р. по 30.04.2009 р., не використовуючи вказане приміщення за цільовим призначенням – для розміщення аптечного кіоску, був змушений нести витрати по сплаті орендної плати за користування даним приміщенням згідно укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_4 договору оренди будинку, споруди (іншого об’єкта нерухомості) від 21.11.2006 р. та договору № 1 від 10.10.2008 р., та витрати по оплаті комунальних послуг в сумі 4 620,73 грн. згідно договору № 2 про надання комунальних послуг від 03.03.2007 р., договору № 14 від 01.01.2008 р., договору № 16/8 від 01.11.2008 р., укладених між позивачем та ТОВ "ВПФ "Біла вежа".

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за період з 01.10.2007 р. по 30.04.2009 р. ФОП ОСОБА_2 були понесені витрати по сплаті орендної плати згідно укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_4 договору оренди будинку, споруди (іншого об’єкта нерухомості) від 21.11.2006 р. та договору № 1 від 10.10.2008 р. в розмірі 127 400,00 грн., у відповідності до наявних в матеріалах справи копій квитанцій від 11.10.2007 № 518160, від 12.11.2007 № 518161, від 12.12.2007 № 518162, від 14.01.2008 № 518163, 18.02.2008 № 518165, від 12.03.2008 № 518166, від 16.04.2008 № 518167, від 15.05.2008 № 518168, від 18.06.2008 № 518169, від 10.07.2008 № 518170, від 18.08.2008 № 518171, від 15.09.2008 № 518172, від 14.10.2008 № 518173, від 11.11.2008 № 518174, від 08.12.2008 № 518175, від 08.01.2009 № 518176, від 17.02.2009 № 518177, від 10.04.2009 № 518178, від 15.04.2009 № 518179, що також підтверджується залученою до матеріалів справи, за ініціативи судової колегії, довідкою Білоцерківської ОДПІ від 21.10.2009 р. № 3548/1701-115 про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД-ФО ОСОБА_4 за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 р.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.10.2007 р. по 30.04.2009 р. ФОП ОСОБА_2 були понесені витрати по оплаті комунальних послуг в сумі 4 620,73 грн. згідно договору № 2 про надання комунальних послуг від 03.03.2007 р., договору № 14 від 01.01.2008 р., договору № 16/8 від 01.11.2008 р., укладених між позивачем та ТОВ "ВПФ "Біла вежа", відповідно до копій платіжних доручень від 09.10.2007 № 442, від 29.11.2007 № 544, від 26.12.2007 № 590, від 30.01.2008 № 47, від 24.03.2008 № 150, від 28.03.2008 № 156, від 24.04.2008 № 201, від 05.06.2008 № 246, від 21.07.2008 № 334, від 26.08.2008 № 398, від 22.09.2008 № 450, від 21.10.2008 № 500, від 27.11.2008 № 558, від 19.12.2008 № 614, від 12.03.2009 № 136, від 03.04.2009 № 214, 05.05.2009 № 308, оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують такого висновку.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції не вбачається, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.