32/748 Про зобов'язання вчинити дії з поставки розмитненого вертольоту та стягнення пені - 27.04.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.02.2010 р. у справі № 32/748 позов Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелаксіс", третя особа Львівська митниця про зобов’язання вчинити дії та стягнення штрафних санкцій задоволений, зобов’язано відповідача поставити позивачу розмитнений вертоліт КА-226, стягнута пеня в розмірі 2099650,17грн., судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити позовні вимоги без задоволення.

Представник позивача проти вимог, викладених у апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Прокурор в судове засідання не з’явився, причина суду не відома, враховуючи вимоги ст. 102 ГПК України, наявність у матеріалах справи поштового повідомлення про отримання ухвали суду про прийняття апеляційної скарги до провадження, судова колегія вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

Представник третій особи в судове засідання не з’явився, на адресу суду надійшли пояснення стосовно апеляційної скарги з клопотанням розглянути справу у відсутність представника в зв’язку з неможливістю його направлення до м. Києва.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 07.09.2007 р. між Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та ТОВ "Гелаксіс" укладено договір № 21-5/120, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити у власність позивача медичний вертоліт Ка-226 в кількості, комплектації згідно зі специфікацією, що є невід'ємною частиною договору, а замовник-позивач зобов'язався прийняти та оплатити за продукцію спеціального призначення та майно відповідні грошові кошти на умовах цього договору.

Відповідно до ст. ст. 525- 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приймаючи рішення про зобов’язання відповідача поставити позивачу розмитнений (очищений від передбачених законодавством податків і зборів, що сплачуються при переміщенні товарів через митний кордон) вертоліт Ка-226 на територію Спеціального авіаційного загону МНС, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки договором між сторонами передбачено, що перевезення до місця поставки належить здійснювати за рахунок відповідача, то і витрати, пов’язані з його митним оформленням на території України, слід здійснювати за рахунок відповідача. Крім того, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що зазначення умов СРТ у договорі не можуть включати обов’язки позивача щодо здійснення митного очищення вертольоту, оскільки договір не є зовнішньоекономічним, а тому не може передбачати переміщення товарів через митний кордон України.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають обставинам справи та свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 377 Господарського кодексу України, зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном та/або робочою силою.

Договір містить положення, які вказують на знаходження вертольота поза межами України. Договором також передбачені обов’язки відповідача перед позивачем, які відповідач має виконати на території Російської Федерації.

Зокрема, відповідно до пункту 16.4 договору відповідач зобов’язаний за свій рахунок провести перенавчання 2-х льотчиків та інженерно-технічного складу позивача із розрахунку 2-х спеціалістів по вертольоту та двигунам та 4-х спеціалістів по авіаційному та радіоелектронному обладнанню. Перенавчання льотного складу виконується за рахунок ресурсу вертольота Ка-226, який поставляється позивачу на базі заводу-виробника. Посилання на зазначені вище умови договору також містяться в пункті 2.3, підпункті "а" пункту 9.2 договору.

Позивачу було відомо, що заводом-виробником вертольоту Ка-226 є ВАТ "Камов", який знаходиться на території Російської Федерації.

Про те, що позивач знав про поставку вертольоту Ка-226 та медичного обладнання з території Російської Федерації, свідчить також лист позивача від 01.09.2008 р. № 32-579/22 (копія наявна в матеріалах справи), в якому він просить організувати огляд своїм представником вертольоту Ка-226 в період навчання особового складу з метою перевірки відповідності його комплектації умовам договору.

З огляду на викладені вище, позивач, укладаючи договір, чітко усвідомлював, що вертоліт Ка-226 та медичне обладнання знаходиться поза межами державного кордону України, а саме: на території заводу-виробника – ВАТ "Камов", який знаходиться на території Російської Федерації.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, договором було передбачено переміщення робочої сили (особового складу МНС) та майна (вертольоту Ка-226) через митний кордон України. Відповідно до пункту 1.3 договору, поставка вертольоту здійснюється на умовах СРТ Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс".

Місцем поставки, відповідно до пункту 2.1 договору, визначено територію спеціального авіаційного загону, Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Космонавтів, 90.

Відповідно до пункту А.6 Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" на продавця (постачальника) покладаються обов’язки щодо здійснення усіх платежів та інших формальностей щодо експортного оформлення товару.

При цьому, відповідно до пункту Б.6, обов’язки щодо імпорту (ввезення) товару покладаються на покупця (в даному випадку – позивач).

Слід зазначити, що пунктом 1.3 договору також встановлено, що умови СРТ застосовуються з урахуванням особливостей, пов’язаних з внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору. При цьому договір не містить положень, які б визначали особливості митного оформлення вертольоту Ка-226 та медичного обладнання.

Таким чином, рішення суду першої інстанції прийнято при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та при неправильному застосуванні судом норм матеріального права, а саме: ст. 628 Цивільного кодексу України, ст. 337 Господарського кодексу України, Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс".

Приймаючи рішення в частині зобов’язання відповідача здійснити митне очищення вертольоту Ка-226 (здійснення усіх платежів та зборів пов’язаних із ввезенням на територію України), суд першої інстанції порушив вимоги процесуального законодавства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2009 р. у справі № 32/547 у задоволенні позову Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи до ТОВ "Гелаксіс" відмовлено. Серед позовних вимог позивача у справі № 32/547, згідно з заявою про зміну позовних вимог Прокуратури м. Києва в інтересах МНС від 11.02.2009 р. № 05/2-7919-08 (копія в матеріалах справи), була пред’явлена також вимога зобов’язати відповідача поставити МНС розмитнений (очищений від передбачених законодавством податків і зборів, що сплачуються при переміщенні товарів через митний кордон України) вертоліт Ка-226 у кількості та комплектації згідно специфікації (додатку №1) до договору № 21-5/120 від 07.09.2007 р. на територію Спеціального авіаційного загону МНС, що знаходиться по вул. Космонавтів, 90 у м. Ніжин, Чернігівської області.

В цій частині постанова Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2009 р. у справі № 32/547 залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2009 у справі № 32/547.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Це призвело до прийняття неправильного рішення, що є підставою для скасування судового рішення у цієї частині та припинення провадження у справі.

Щодо задоволення позовних вимог позивача стосовно стягнення з відповідача пені та штрафу суд першої інстанції виходив з того, що судом апеляційної та касаційної інстанції у справі № 32/547 встановлено, що вертоліт Ка-226 має бути поставлений до 02.02.2009 р. При цьому, судом першої інстанції не було взято до уваги, що зазначеними вище судовими інстанціями було також встановлено, що "оскільки не здійснюється митне очищення продукції спеціального призначення (вертольоту Ка-226), то це зумовлює неможливість подальшого виконання відповідачем зобов’язань з поставки продукції згідно з договором на територію Авіаційного загону спеціального призначення, що знаходиться у м. Ніжин, Чернігівської області по вул. Космонавтів, 90".

Відповідно до ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку; якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Отже, неможливість поставки відповідачем вертольоту Ка-226 до цього часу зумовлена невиконанням позивачем своїх зобов’язань щодо митного очищення вертольоту Ка-226 під час його ввезення на територію України.

Як було встановлено судами під час розгляду справи № 32/547 вертоліт Ка-226 та медичне обладнання прибуло до пункту пропуску через державний кордон України "Шегині", про що відповідач повідомило позивача листом від 02.02.2009 р. № 902020/001-Ка (копія в матеріалах справи).

У зазначеному листі відповідач також вказав, що, оскільки відповідно до умов договору поставка здійснюється на умовах СРТ, на позивача покладено обов’язки щодо здійснення митного очищення товарів, що поставляються. Митне очищення включає здійснення усіх формальностей та платежів пов’язаних з ввезенням (імпортом) таких товарів на територію України.

У зв’язку з викладеним, відповідач просив позивача здійснити оформлення всіх необхідних документів та забезпечити явку свого представника на пункт пропуску для здійснення процедур щодо митного оформлення вертольоту Ка-226 та медичного обладнання. При цьому, відповідач попереджав позивача, що у разі відсутності 04.02.2009 р. на пункті пропуску через державний кордон України "Шегині" його представника та відсутності відповідно оформлених документів, вертоліт Ка-226 та медичне обладнання не зможуть перетнути державний кордон України з вини позивача.

Однак, позивач не здійснив заходів щодо митного оформлення зазначеного вантажу та всупереч вимог договору, намагається перекласти цей обов’язок на відповідача.

Статтею 527 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 538 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Отже, починаючи з 02.02.2009 р. обов’язки відповідача щодо поставки вертольоту Ка-226 та медичного обладнання зупинено у зв’язку з невиконанням позивачем зустрічного зобов’язання по договору, а саме: здійснення митного оформлення вертольоту Ка-226 та медичного обладнання.

Таким чином, судом першої інстанції не було застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме: ст. ст. 526, 538, 628 Цивільного кодексу України, ст. 377 Господарського кодексу України, що призвело до прийняття неправильного рішення .

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає скасуванню.

Керуючись ч. 1 ст. 80, ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

1. Апеляційну скаргу ТОВ "Гелаксіс" на рішення господарського суду м. Києва від 17.02.2010 року у справі № 32/748 задовольнити повністю.

2. Прийняти нове рішення, яким в частині вимог Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про зобов’язання ТОВ "Гелаксіс" поставити Міністерству України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи розмитнений (очищений від передбачених законодавством податків і зборів, що сплачуються при переміщенні товарів через митний кордон України) вертоліт Ка-226 в кількості та комплектації, згідно зі специфікацією (додаток № 1) до договору № 21-5/120 від 07.09.2007 на територію Спеціального авіаційного загону Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, що знаходиться по вул.. Космонавтів, 90 в м. Ніжин, Чернігівської області – припинити провадження у справі.