19/144-09 Про визнання права власності на земельну ділянку - 01.07.2011 Прийняття

25.05.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрземторг" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання право власності на земельну ділянку площею 657 м.кв, на який розташований належний ТОВ "Укрземторг" об’єкт нерухомого майна за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Жовтнева, буд. 47А. Позивач просить також, зобов’язати Вишневу міську раду Києво-Святошинського району Київської області надати дозвіл на виготовлення технічної документації для державного акту на право власності на земельну ділянку площею 657 м.кв. за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Жовтнева, буд. 47А та підписати Державний акт на право власності на земельну ділянку після виготовлення технічної документації на зазначену земельну ділянку(а.с.2-5).

В обґрунтування позову позивач посилається на ст. 19 Конституції України, ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 12, 82, 116, 120, 126, 152 Земельного Кодексу України та п. 12 Перехідних положень до нього, ст. 15, 16, 204, 328, 377 ЦК України, п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року № 7 (va007700-04) "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цвільних справ", Рішення Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 25.10.2007 року про надання ТОВ "Укрземторг" земельну ділянку площею 657 м.кв. по вул. Жовтнева, буд. 47А в оренду для будівництва офісу, пункту громадського харчування та магазину та укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки від 26.12.2007 року, за реєстраційним № 670.

В ході розгляду справи позивачем подано Заяви про уточнення позовних вимог від 22.07.2009 року (а.с.55), та 28.07.2009 року (а.с.60), згідно яких позивач просить зобов’язати Вишневу міську раду Києво-Святошинського району Київської області продати шляхом викупу земельну ділянку площею 657 м.кв. по вул. Жовтнева, буд. 47А у м. Вишневе, кадастровий № 3222410600:01:009:0032 на якій розташований належний ТОВ "Укрземторг" об’єкт нерухомого майна, згідно експертної грошової оцінки.

Рішенням господарського суду Київської області від 31.07.2009 року позовні вимоги позивача задоволено повністю. Зобов’язано Вишневу міську раду Києво-Святошинського району Київської області продати ТОВ "Укрземторг" земельну ділянку, яка знаходиться в адміністративних межах Вишневої міської ради, площею 657 м.кв. по вул. Жовтнева, буд. 47А у м. Вишневе, кадастровий № 3222410600:01:009:0032 на якій розташований належний ТОВ "Укрземторг" об’єкт нерухомого майна, згідно експертної грошової оцінки. (а.с.65-69).

10.12.2010 року заступник прокурора Києво-Святошинського району Київської області подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Київської області від 31.07.2009 року у справі № 19/144-09, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (а.с.78).

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з’ясуванні обставин справи, які мають суттєве значення для справи, рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Прокурор стверджує, що рішенням Вишневої міської ради від 31.03.2009 року позивачу було відмовлено у надані права на викуп спірної земельної ділянки, дане рішення Раді не оскаржено в суді, тому приймаючи оскаржуване рішення судом порушено норми ст. ст. 12, 128 ЗК України.

Посилаючись на ст. 121 Конституції України, ст. ст. 91- 94, 104 ГПК України прокурор просив відновити строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 31.07.2009 року у справі № 19/144-09, у зв’язку з тим, що про допущені порушення при прийняття оскаржуваного рішення прокурору стало відомо після проведення прокурорської перевірки та ознайомлення з матеріалами справи 03.12.2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.01.2010 року прокурору відмовлено у задоволені клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги (а.с.76).

Постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2011 року задоволено касаційну скаргу заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області, скасовано Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.01.2010 року справу направлено до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження (а.с. 104).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.05.2011 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.06.2011 року (а.с.109).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 року розгляд справи відкладався на 01.07.2011 рік у зв’язку з неявкою відповідача (а.с. 128).

В судовому засіданні 01.07.2011 року прокурор підтримав апеляційну скаргу просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 31.07.2009 року у справі № 19/144-09 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 01.07.2011 року представник позивача у справі, заперечив проти доводів апелянта, просив залишити без змін рішення місцевого господарського суду з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача - Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області в судовому засіданні 01.07.2011 року просить залишити рішення місцевого господарського суду у даній справі без змін, вважає його законним та обґрунтованим. В обґрунтування своєї позиції відповідач представив відзив на апеляційну скаргу прокурора від 01.07.2011 року за № 1/08-167 та Акт ревізії КРУ виконання бюджету Вишневої міської ради № 05-05-77 від 27.07.2010 року .

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне. Конституція України (254к/96-ВР) , Земельний Кодекс України (2768-14) закріплюють та гарантують, право громадян та юридичних осіб, у визначеному законом порядку, набути право власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324 ЦК України, статті 148 ГК України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав. Держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав власників земельних ділянок.

Так, у відповідності до ст.ст. 167, 169, 374 ЦК України, ст. ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності, діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи таки повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини і є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

За змістом ст. 11 ЦК України, ст.ст. 123, 124, 127, 128 ЗК України органи місцевого самоврядування або державної влади здійснюють свої повноваження щодо розпорядження землею шляхом волевиявлення власника і реалізуються дане право власника через прийняття відповідних рішень.

Підстави набуття прав на землю визначені розділом ІУ ЗК України (2768-14) . Після прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування, затвердження результатів аукціону, укладення відповідної цивільно-правової угоди, набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду особа має право на одержання земельної ділянки у власність або в користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою.

При цьому, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

З матеріалів справи вбачається, що 19.10.2006 року УІІ сесія У скликання Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області прийняла рішення про введення мораторію на викуп та надання у користування земельних ділянок розташованих по вул. Жовтневій у м. Вишневе. Таке рішення ради прийнято з метою впорядкування розміщення об’єктів торгівлі, поліпшення зовнішнього архітектурного вигляду та комплексного благоустрою вул. Жовтневої, здійснення контролюю за використанням земель та дотриманням містобудівного законодавства.

25 жовтня 2007 року Вишнева міська рада Києво-Святошинського району Київської області прийняла рішення (ХХІ сесія У скликання) про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 657 м. кв. по вул. Жовтневій з СПД Мельниченко С.М. та надання дану земельну ділянку в оренду ТОВ "Укрземторг" під будівництво офісу, пункту громадського харчування та магазину.

На виконання зазначеного рішення Вишневої міської ради 26.12.2007 року між Вишневою міською радою Києво-Святошинського району Київської області, як орендодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрземторг", як орендарем, укладено договір оренди, згідно якого Рада передала в оренду, а ТОВ "Укрземторг" прийняло в строкове платне володіння та користування земельну ділянку, яка перебуває у державній власності та знаходиться в адміністративних межах Вишневої міської ради, в межах населеного пункту м. Вишневе по вул. Жовтнева, 47-А, площею 657 м.кв. ( а.с.14, п. 1.1. договору). Договір нотаріально посвідчений, зареєстрований в реєстрі за № 670, зареєстрований у державного реєстратора за № 040832900050, про що міститься напис на договорі.

Згідно умов договору оренди земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку (п.1.1. договору) для будівництва офісу, пункту громадського харчування та магазину (п.2.1 договору) строком на 6 років (п. 2.2 договору) зі сплатою орендної плати в строки та розмірах, передбачених п.п.2.3 договору. При цьому сторони передбачили умовами договору оренди, що орендар по закінченню строку договору має переважне право на продовження договору на новий термін.

26.12.2007 року між сторонами у справі підписано Акт приймання передачі земельної ділянки (а.с.22). Акт підписано сторонами без заперечень та застережень.

До договору оренди долучено технічне завдання на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ТОВ "Укрземторг" під будівництво офісу, пункту громадського харчування та магазину в межах м. Вишневе Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (а.с.23), висновок про ринкову вартість земельної ділянки в сумі 94 739,40 грн. від 31.05.2007 року (а.с.25), та висновок державної експертизи землевпорядної документації від 18.06.2007 року № 13-180 (а.с.26).

На виконання рішення вишневої міської ради від 25.10.2007 року, договору оренди від 26.12.2007 року позивачем збудовано торговий павільйон (літ А) заг. площею 66,2 м.кв., на якій на підставі рішення ВК Вишневої міської ради від 23.09.2008 року отримано Свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 10.11.2008 року, зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 11.11.2008 року за № 480/980 (19).

Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди (в т. ч. купівля продаж, оформлення права власності на збудоване нерухоме майно), тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства. Згідно з частиною другою статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

У відповідності до вимог ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України до особи яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення у розмірах встановлених договором. Якщо будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

Положення статей 377 ЦК України та 120 ЗК України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду мають один й той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності.

До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

Отже, якщо попередній власник будівлі, споруди користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я шляхом укладення договору оренди.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що стаття 120 ЗК України (в редакції від 27.04.2007року) не містить положення про договір оренди як про єдину підставу права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться будинок, будівля, споруда. Отже, з дати набрання чинності Законом (280/97-ВР) від 27.04.2007року (про внесення змін до даної норми) передбачене статтею 120 ЗК України право власника нерухомого майна користуватися земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, може ґрунтуватися й на інших підставах, ніж договір оренди земельної ділянки.

Зі змісту статей 12, 17 ЗК України вбачається, що розпорядження землями територіальної громади та землями державної власності (в межах, визначених ЗК України (2768-14) ), у тому числі надання їх у користування чи викуп, належить до повноважень органів місцевого самоврядування і органів виконавчої влади та здійснюється відповідно до вимог Земельного Кодексу (2768-14) .

Згідно приписів Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року (v0006600-11) "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування по спорах з питань надання земельних ділянок у власність чи в користування суб'єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, продажу земельної ділянки, наданні дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо) господарський суд залежно від характеру спору може зобов'язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору. Водночас суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок.

Необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. Водночас зобов'язання цього органу в судовому порядку укласти такий договір або ж продовжити дію договору за відсутності зазначеного рішення є неможливим (крім випадку, передбаченого статтею 120 ЗК України та статтею 377 ЦК України), оскільки це порушувало б передбачену Конституцією України (254к/96-ВР) виключну компетенцію органу.

За змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

З виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Позивач стверджує, що після реєстрації права власності на побудовану споруду 01.12.2009 року він звернувся до Вишневої міської ради із заявою про надання дозволу на викуп земельної ділянки. Така заява розглядалася на ХХХУ сесії Вишневої міської ради У скликання 31.03.2009 року, але не набрало відповідної кількості голосів, про що свідчить представлений в матеріалах справи витяг з протоколу ХХХУ сесії Вишневої міської ради У скликання від 31.03.2009 року з якого вбачається що на сесії були присутні лише 10 депутатів з 35 обраних.

Колегія звертає увагу на те, що Рішення по даному питанню Рада не приймала, лише повідомила заявника про вищезазначене листом від 01.04.2009 року за № 1/08-43, що підтвердив представник Ради в судовому засіданні.

За даних обставин, твердження апелянта, що Вишнева міська рада Рішенням від 31.03.2009 року відмовила ТОВ "Укрземторг" в наданні дозволу на викуп спірної земельної ділянки не знайшло підтвердження в матеріалах справи та спростовано представленими сторонами доказами. Відтак, позивач не мав можливості оскаржити рішення Вишневої міської ради про відмову в наданні дозволу на викуп в судовому порядку, оскільки таке Радою не приймалося.

Місцевий господарський суд правомірно посилаючись на приписи ст. ст. 13, 41 Конституції України зазначив, що держава забезпечує захист прав та охоронюваних законом інтересів всіх суб’єктів права власності і господарювання, які є рівними перед законом.

Законодавець визнає право набуття права власності на земельну ділянку у випадках передбачених ЦК України (435-15) та ЗК України (2768-14) , а також переважне право орендаря на отримання орендованої земельної ділянки у власність, згідно ст. 9 Закону України "Про оренду землі".

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на відмову позивачу у надані дозволу на викуп земельної ділянки у зв’язку з введеним у 2006 році (Рішення від 19.10.2006 р.) мораторію на викуп та надання у користування земельних ділянок по вул. Жовтневій з метою впорядкування розміщення об’єктів торгівлі по цієї вулиці, оскільки 25.10.2007 року Рада своїм рішенням надала позивачу земельну ділянку на вул. Жовтневій саме під будівництво офісу, пункту громадського харчування та магазину, відтак стосовно спірної ділянки Радою мораторій було знято.

Під час розгляду справи в апеляційному проваджені з’ясовано, що на виконання рішення суду про зобов’язання Вишневу міську раду продати товариству з обмеженою відповідальністю "Укрземторг" земельну ділянку по вул. Жовтневій, 47А, площею 657 м. кв. на якій розташований об’єкт нерухомого майна, якій належить ТОВ "Укрземторг" на праві власності шляхом викупу (згідно експертної оцінки) між сторонами 14.09.2009 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (а.с.121). Договір нотаріально посвідчений 14.09.2009 року за реєстраційним № 2821, зареєстрований у Вишневій міській Раді за № 08/09 від 17.09.2009 року.

З пояснення представника Вишневої міської Ради та відзиву відповідача на апеляційну скаргу від 01.07.2011 року за № 1/08-167 вбачається, що на спірній земельній ділянці, відповідно до Рішення ради та цільового призначення побудовано об’єкт нерухомого майна на який власнику, відповідно до Рішення ради від 23.09.2008 року видано Свідоцтво про право власності.

За твердженням Вишневої міської Ради продаж земельної ділянки відбувся з дотриманням вимог ст. ст. 127,128 ЗК України, з врахуванням вимог ст. 9 Закону України "Про оренду землі" та умов п. 3.2 договору оренди землі. При цьому, як зазначає відповідач, укладанню договору передувало подання позивачем всіх необхідних для викупу земельної ділянки документів і спірна земельна ділянка не відноситься до встановлених ст. ст. 83,84 ЗК України заборон на передачу земельної ділянки у приватну власність.

Відповідач звертає увагу на те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено сторонами ще 14.09.2009 року, покупцем до місцевого бюджету перераховано кошти в сумі 94 739 грн., відповідно експертної оцінки та умов договору. Даний договір купівлі – продажу пройшов ревізію ГоловКРУ у Київський області (копія Акту ревізії долучено до матеріалів справи) без будь яких зауважень.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з твердженням апелянта про те, що оскаржуване рішення підміняє рішення Ради. Без сумніву, передача земельних ділянок у користування або у власність є виключною компетенцією Рад.

Однак, оскаржуване Рішення суду про зобов’язання раду продати земельну ділянку позивачу не є правовстановлюючим документом, оскільки не містить тексту договору купівлі-продажу. Дане Рішення тільки визнає за позивачем право на викуп, отже Рада на підставі такого рішення зобов’язана укласти договір купівлі-продажу у відповідності до вимог чинного законодавства шляхом прийняття відповідного рішення, укладення договору з послідуючій реєстрацій останнього.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду Київської області від 31.07.2009 року у справі № 19/144-09 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.