П-20/141 Про внесення змін до договору капітального будівництва, щодо нарахування внесків до фонду соціально-економічного розвитку міста - 20.04.2010 Прийняття

З даним рішенням не погоджується прокурор м.Коломиї, оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неправильного застосування господарським судом Івано-Франківської області при його винесенні норм матеріального права, а також невідповідності висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи.

Як вбачається з апеляційного подання, прокурор вважає, що місцевий господарський суд помилково не взяв до уваги того, що на момент укладення оспорюваної угоди спеціалісти міської ради не володіли інформацією про опосередковану вартість спорудження 1 кв.м. житла в Івано-Франківській області, затверджену Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 25.10.06 № 355 (v0335667-06) , та застосували таку вартість згідно Наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 28.04.06 № 156 (v0156667-06) , внаслідок чого, як наголошує прокурор, різниця не нарахованих внесків до фонду соціально-економічного розвитку міста склала 22 974, 70 грн. Посилається прокурор також на п.п. 2.1.4, 5.1 Положення "Про створення цільового фонду соціально-економічного розвитку міста", затвердженого рішенням Коломийської міської ради від 31.10.06 № 264, які, як зазначає скаржник, не взяті місцевим господарським судом до уваги при винесенні оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, прокурор просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.09 у справі № П-20/141 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Прокурора м. Коломиї в інтересах держави в особі Коломийської міської ради до Обслуговуючого кооператива "Корал" задоволити у повному обсязі.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.10 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд апеляційної скарги призначено на 20.04.10.

Позивач –Коломийська міська рада –правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Відповідач - Обслуговуючий кооператив "Корал" –проти доводів прокурора, викладених в апеляційному поданні, заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.09 у справі № П-20/141 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, в задоволенні апеляційного подання - відмовити.

Розпорядженням Голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.10 в склад колегії по розгляду апеляційної скарги замість судді О.Михалюк введено суддю Л.Давид.

В судове засідання 20.04.10 позивач явки повноважного представника не забезпечив, хоча про час та місце засідання суду був належним чином повідомлений, причин неявки до відома суду не довів, а відтак, беручи до уваги п.п. 4, 5 ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.10, апеляційна скарга розглядається за його відсутності.

Прокурор в судовому засіданні 20.04.10 підтримав доводи та заперечення, викладені в апеляційному поданні.

Представник відповідача підтримав доводи та заперечення, викладені у відзиві на апеляційне подання.

Розглянувши апеляційне подання, відзив на нього, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.09 у справі № П-20/141 слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вірно встановлено господарським судом Івано-Франківської області, у відповідності до укладеного Між Коломийською міською радою та Обслуговуючим кооперативом "Корал"договору № 2 від 31.01.07 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста, замовник (відповідач у справі) в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у розвитку соціальної інфрастуктури м. Коломиї. Вірно зазначено судом першої інстанції також про те, що розрахунок розміру пайового внеску здійснюється відповідно до розділу VIII п.8.8 Положення про цільовий фонд соціально-економічного розвитку м.Коломиї (п. 3.1 Договору). У п. 3.2 договору сторони погодили обов’язок замовника сплатити пайовий внесок у сумі 236 712, 19 грн. до моменту подання акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта на підпис голові державної приймальної комісії. Розрахунок суми пайового внеску міститься у Додатку № 2 до договору. При розрахунку зокрема, враховувалася сума пайового внеску з урахуванням загальної площі квартир, опосередкована вартість спорудження 1 кв. м. житла в Івано-Франківській області, затверджена наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 28.04.06 № 156, процент пайової участі від загальної площі квартир в розмірі 6%.

На підставі наявного в матеріалах справи листа Коломийської міської ради № 40/0/01-30/07 від 19.01.10, господарським судом вірно встановлено факт оплати відповідачем 217 260,00 грн. на виконання умов договору № 2 від 31.01.07 грн.

Належним чином проаналізовано місцевим господарським судом при розгляді спору між сторонами також лист Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області № 82 від 16.12.09, з якого вбачається, що відповідач не завершив будівництво об’єкту та не здав його в експлуатацію. На підставі викладеного місцевим господарським судом зроблено вірний висновок, що передбачений у п. 3.2 договору кінцевий термін виконання відповідачем договірних зобов’язань щодо сплати пайового внеску (залишку у сумі 19 452, 19 грн.), яким є момент подання акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта на підпис голові державної приймальної комісії не настав.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з застосуванням місцевим господарським судом до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 626 ЦК України щодо поняття договору, ст.ст. 6, 627 ЦК України щодо свободи сторін договору, ч. 1 ст. 628 ЦК України щодо змісту договору, ст. 629 ЦК України щодо обов’язковості договору до виконання сторонами. Вірно застосовано при розгляді спору між сторонами також норми ч.ч. 1, 3 ст. 632 ЦК України щодо встановлення ціни в договорі за домовленістю сторін, недопустимості зміни ціни в договорі після його виконання. Ч. 1 ст. 632 ЦК України передбачає, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Оспорюваний договір, на чому вірно наголошено в оскаржуваному рішенні, положень, які б встановлювали право однієї із сторін збільшити ціну договору в односторонньому порядку, не містить. Не доведено такого права позивачем та прокурором також будь-якими нормами чинного матеріального права.

Суд апеляційної інстанції також вважає вірним застосування при розгляді спору ст. 190 ГК України, якою передбачено визначення вільних цін суб’ктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб’єкта господарювання.

Крім того, господарський суд Івано-Франківської оласті вірно наголосив, що ст. 188 ГК України встановлено недопустимість односторонньої зміни та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку, якщо інше не передбачено законом або договором. У відповідності до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі аналізу належних документальних доказів, які містяться в матеріалах справи, місцевим господарським судом встановлено факт надіслання позивачем у справі відповідачу листа № 628/01-22/13 від 18.06.09 з пропозицією з метою усунення недоліків, виявлених при проведенні планової перевірки Коломийської міської ради Головним контрольно-ревізійним управлінням в Івано-Франківській області, укласти додаткову угоду сплати коштів до фонду соціально-економічного розвитку міста (а.с. 34). Листом № б/н (зареєстрованим загальним відділом Коломийської міської ради 10.08.09) відповідач відмовився від укладення додаткової угоди у зв’язку з відсутністю вагомих підстав (а.с. 35).

Належним чином проаналізовано місцевим господарським судом ч. 2 ст. 651 ЦК України, якою передбачено умови та порядок розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотність порушення законодавцем пов’язано з тим, що внаслідок завданої цим порушенням шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Як зазначено судом першої інстанції, ні прокурором, ні позивачем не доведено ні самого факту порушення відповідачем договору, ні істотності такого порушення.

Вірно проаналізовано господарським судом першої інстанції також ч. 1 ст. 652 ЦК України, якою передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У відповідності до ч. 2 ст. 652 ЦК України, якою прокурор обґрунтовує позовні вимоги, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставинне настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, на підставі аналізу вищевикладених норм матеріального права, вважає вірним висновок місцевого господарського суду, викладений в оскаржуваному рішенні, щодо того, що помилкове застосування Коломийською міською радою при розрахунку суми пайового внеску відповідача за договором № 2 від 31.01.07 показників опосередкованої вартості спорудження 1 кв.м. житла в Івано-Франківській області, затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 28.04.06 № 156 (v0156667-06) , в той час як застосуванню підлягали показники, затверджені Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 25.10.06 № 355 (v0335667-06) , не можна вважати істотною зміною обставин в розумінні ст. 652 ЦК України. При цьому, господарський суд вірно наголосив, що оскільки станом на момент укладення сторонами оспорюваного договору Наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від № 355 (v0335667-06) від 25.10.06 існував, має місце не зміна обставин, а помилка позивача.

На підставі викладеного, беручи до уваги положення ч. 2 ст. 14 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що ні прокурор, ні позивач, всупереч вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довели належними та допустимими доказами тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх позовних вимог.

Щодо посилань прокурора, викладених в апеляційному поданні, на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки прокурором не зазначено, порушення яких саме норм матеріального права допущено судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.09 у справі № П-20/141 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання прокурора, викладені в апеляційному поданні, висновків господарського суду Івано-Франківської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.