5/73 Про визнання недійсним договору про створення ЗАТ "Готель Україна", протоколу установчих зборів та статуту - 16.04.2010 Прийняття

В листопаді 2009 року Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного управління справами Президента України звернувся до Господарського суду м. Києва із позовом до Фонду державного майна України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія" про визнання недійсним договору про створення ЗАТ "Готель Україна" від 28.10.2004 р., укладеного між відповідачами; визнання недійсним протоколу установчих зборів ЗАТ "Готель Україна" від 14.11.2004р. № 1 та визнання недійсним статуту ЗАТ "Готель Україна" від 12.11.2004 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Фонд державного майна України всупереч своїх повноважень, визначеним Тимчасовим положенням, виступив засновником ЗАТ "Готель "Україна".

Крім того, позивач посилається на те, що засновник - ТОВ "Комерційна компанія" - не вніс до дня скликання установчих зборів, тобто до 12.11.2004 року, не менше 50 % номінальної вартості акцій.

Також, позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Фондом державного майна України не проводилась реорганізація державного підприємства "Готель "Україна", про що свідчать накази від 28.10.2004 року № 2289 та від 12.11.2004 року № 2463 та засновники не повідомили в засобах масової інформації про намір створити акціонерне товариство.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "Комерційна компанія" (відповідач 2) проти позовних вимог заперечує та зазначає, що згідно платіжного доручення № 85 від 02.02.2005 року він перерахував ЗАТ "Готель "Україна" половину від своїх 50% статутного фонду у розмірі 54 252 430,50 грн., тобто виконав свої зобов’язання згідно вимог чинного законодавства.

Відповідач 2 стверджує, що оскільки абз.2 п.4, абз. 14 п.5 Тимчасового положення про ФДМУ (2558-12) не були скасовані або змінені, Фонд державного майна України був наділений повноваженнями щодо створення підприємства та передачі до його статутного фонду державного майна.

Крім того, відповідач 2 аргументує тим, що наказ Фонду державного майна України від 05.10.2005 року № 2695 не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) та законам, тому не може бути врахований судом при вирішенні рішення.

Відповідач 2 вважає, що інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України не були порушені, оскільки КМУ не було уповноважено законом щодо управління майнового комплексу "Готель "Україна".

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.02.2010 р. у даній справі у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного управління справами Президента України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Крім доводів, викладених у позовній заяві, апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що місцевий господарський суд помилково надав преюдиціальне значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні справи № 33/742.

Крім того, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог, визнаючи наказ Фонду державного майна України від 05.10.2005 року № 2695 таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Також, апелянт вказує на те, що не відповідає дійсності висновок суду щодо відсутності порушених прав і інтересів позивачів, оскільки факт такого порушення має місце під час відчуження майна державного підприємства у процесі створення господарського товариства.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія" надано відзив на апеляційне подання, в якому товариство просить суд в його задоволенні відмовити, а рішення Господарського суду м. Києва від 16.02.2010 року – залишити без змін.

Державним управлінням справами Президента України надано пояснення щодо апеляційного подання, в якому зазначений позивач просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 16.02.2010 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Державним управлінням справами Президента України, Фондом державного майна України, ДП "Готель"Україна" не використано наданого їм законом права на участь своїх представників у судовому засіданні. Причин неявки суду не повідомлено. Однак, матеріали справи містять докази належного повідомлення у часників процесу про час та місце розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення учасників процесу, судовою колегією встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Верховної Ради України № 1511 -IV від 19.02.2004 року (1511-15) передано в управління Державного управління справами цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Готель "Україна" (надалі – ДП "Готель "Україна"), що розташований по вул. Інститутській, 4 у м. Києві, який відповідно до законодавства України знаходився у віданні Верховної Ради України та забезпечував її діяльність.

Розпорядженням керівника Державного управління справами № 154 від 19 березня 2004 року прийнято в управління Державного управління справами цілісний майновий комплекс ДП "Готель "Україна".

08.06.2004 року Державне управління справами листом №01-03-01/1-1568 звернулось до Кабінету Міністрів України з пропозицією дозволити Фонду державного майна України вжити заходів щодо створення господарського товариства на основі цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Україна".

Дорученням Прем'єр-міністра України від 10.06.2004p. №25610/1/1-04 направлено пропозицію до Фонду державного майна Україну для створення господарського товариства.

Фонд державного майна України провів конкурсний відбір суб'єктів оціночної діяльності для визначення ринкової вартості внеску цілісного майнового комплексу ДП "Готель "Україна" з метою його внесення до статутного фонду господарського товариства, про що листом від 09.07.04р. № 10-27-9413 повідомив ДП "Готель "Україна".

28.08.2004 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія" звернулось до Державного підприємства "Готель "Україна" з пропозицією створити господарське товариство з метою проведення модернізації та реконструкції готелю (лист № 190/2 від 28.08.2004 року).

06.09.2004р. директор ДП "Готель "Україна" звернувся до Державного управління справами з проханням дати згоду на створення закритого акціонерного товариства з ТОВ "Комерційна компанія".

Листом № 01-02-01/3-2443 від 08.09.2004 р. Державне управління справами повідомило ДП "Готель "Україна", що не заперечує проти внесення майна підприємства до статутного фонду спільного підприємства (господарського товариства).

Наказом Фонду державного майна України № 2289 від 28.10.2004 року "Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві "Готель "Україна" прийнято рішення підтримати пропозицію ДП "Готель "Україна" (погоджену Державним управлінням справами Президента України) про створення ЗАТ "Готель "Україна" та вирішено виступити засновником ЗАТ "Готель "Україна" шляхом підписання Установчого договору про його створення та діяльність.

28 жовтня 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія" та Фонд державного майна України уклали договір про створення Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна".

Також, 28.10.2004 р. Державним управлінням справами Президента України, Фондом державного майна України та ЗАТ "Готель "Україна" підписано акт № 463 приймання-передачі внеску до статутного фонду товариства, яким Державне управління справами передало Фонду державного майна України, а ФДМУ прийняв і передав до статутного фонду ЗАТ "Готель "Україна" цілісний майновий комплекс державного підприємства "Готель "Україна" на виконання Фондом зобов'язань щодо оплати акцій та згідно з договором "Про створення Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" від 28.10.2004 р.

12.11.2004 року Фондом державного майна України видано наказ № 2463, яким взято на облік належний державі пакет акцій ЗАТ "Готель "Україна", розмір якого становить 108 504 861 (акція загальною номінальною вартістю 108 504 861 грн.), що становить 50, 0% статутного фонду товариства, а також, зазначено, що статутний фонд ЗАТ "Готель "Україна" становить 217 009 722 гривні, поділений на 217 009 722 прості іменні акції номінальною вартістю 1,0 (одна) гривня.

12.11.2004 року установчими зборами ЗАТ "Готель "Україна" прийнято рішення, викладене в протоколі № 1, про створення Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна", затверджено статут, визначено розмір статутного фонду, обрано виконавчі органи зазначеного товариства.

18.11.2004р. Печерською районною державною адміністрацією було зареєстровано ЗАТ "Готель "Україна".

Судовою колегією встановлено, що ТОВ "Комерційна компанія" виконала свої зобов'язання за договором про створення Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" і перерахувала на рахунок ЗAT "Готель "Україна" 50% статутного фонду у розмірі 54 252 430,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 85 від 02.02.2005 року

Згідно ст. 31 Закону України "Про господарські товариства" у випадку, коли всі акції акціонерного товариства розподіляються між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50 відсотків номінальної вартості акцій.

Відповідно до п. 2 ст. 115 Цивільного кодексу України вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 86 Господарського кодексу України визначено, що вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Як вбачається з рішення Установчих зборів ЗАТ "Готель "Україна" та Статуту ЗАТ "Готель "Україна" статутний фонд товариства становить 217 009 722 гривні, який поділено на 217 009 722 прості іменні акції, номінальною вартістю 1(одна) гривня кожна.

У відповідності з актом № 463 приймання-передачі внеску до статутного фонду (капіталу) ЗАТ "Готель "Україна" від 28.10.2004 і рішенням засновників ЗАТ, цілісний майновий комплекс у вигляді об'єктів нерухомого та іншого майна: 21 поверхова будівля готелю (літера "А"), складські нежитлові приміщення (літера "Б"), складські нежитлові приміщення (літера "В") та інші активи вартістю 19110000 грн. були оцінені засновниками у розмірі 108 504 861 грн. і передані Фондом державного майна України до статутного фонду товариства, що складало 50% від номінальної вартості акцій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що засновниками ЗАТ "Готель "Україна" були дотримані вимоги ст. 31 Закону України "Про господарські товариства".

Зазначений висновок підтверджується також рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2009 року у справі № 33/472, яким встановлено, що вимоги статті 31 Закону України "Про господарські товариства" Фондом державного майні України були виконані.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2009 року у справі

№ 33/472, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 poку, було зобов’язано Державне підприємство "Готель "Україна" повернути майно вартістю 108 504 861 грн., яке було внесено Фондом державного майна України до статутного фонду ЗАТ "Готель "Україна" у відповідності з актом №463 від 28.10.2004р., в тому числі на 21-но поверхову будівлю готелю (літера "А"), складські нежитлові приміщення (літера "Б"), складські нежитлові приміщення (літера "В"), які знаходяться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Інститутська, 4, на користь ЗАТ "Готель "Україна"; визнано право власності за закритим акціонерним товариством "Готель "Україна" на вищезазначене майно, а також, зобов'язано Державне управління справами Президента України вжити заходів, в тому числі шляхом прийняття відповідного рішення, щодо передачі Державним підприємством "Готель "Україна" зазначеного майна закритому акціонерному товариству "Готель "Україна".

Постановою Вищого господарського суду України № 33/472 від 09.07.2009 року рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Однак, постановою Верховного Суду України від 06.10.2009 року постанову Вищого господарського суду України № 33/472 від 09.07.2009 року в частині скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2009р. та рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2009 р. щодо задоволення позовних вимог Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" і направлення справи в цій частині на новий розгляд скасовано, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2009р. та рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2009р. щодо задоволення позовних вимог ЗАТ "Готель "Україна" залишено в силі; в іншій частині постанова суду касаційної інстанції залишена без змін.

На виконання рішення суду у справі № 33/472 керівником Державного управління справами було видано розпорядження № 292 від 30.12.09р. "Про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.09 у справі № 33/472 щодо передачі майна Державного підприємства "Готель "Україна", яким зобов'язано Державне підприємство "Готель "Україна" передати ЗАТ "Готель "Україна" майно, вартістю 108 504 961 грн., яке було внесено Фондом державного майна України до статутного фонду ЗАТ "Готель "Україна" згідно з актом від 28.10.04р. № 463.

Щодо доводів апелянта про перевищення Фондом державного майна України своїх повноважень при створенні ЗАТ "Готель "Україна", судова колегія зазначає наступне.

Тимчасовим положенням про Фонд державного майна України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 року № 2558-ХП (2558-12) , серед основних завдань Фонду державного майна України визначено, зокрема, здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації, створення спільних підприємств та передбачено, що Фонд державного майна України відповідно до покладених на нього завдань бере участь у створенні спільних підприємств, до статутних фондів яких передається майно, що є державною власністю.

Стаття 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" серед основних повноважень державних органів приватизації зокрема передбачає, що державні органи приватизації виступають з боку держави засновником підприємств із змішаною формою власності.

Дослідивши норми чинного законодавства, що визначають зміст поняття"спільне підприємство", судовою колегією встановлено, що відповідно до наказу Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики "Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31.03.2004 N 59 та скасування нормативних документів" від 28.05.2004 N 97 (v0097609-04) , спільне підприємство - це підприємство, засноване на базі об'єднання майна різних власників. Також, Законом України "Про підприємства в Україні" від 27.03.91р. (887-12) спільне підприємство визначалось, як підприємство, засноване на базі об'єднання майна різних власників (змішана форма власності).

Тобто, під спільним підприємством розумілось будь-яке підприємство, яке створювалось із залученням до його статутного фонду як державної, так і іншої форми власності.

Разом з тим, у відповідності з Законом України від 04.02.1998 № 72/98-ВР (72/98-ВР) "Про внесення змін до Закону України "Про підприємства України" (698-12) з переліку видів підприємств була виключена така організаційно-правова форма як "спільне підприємство". Замість нього було включено в перелік такий вид підприємства, як "господарське товариство".

В зв'язку з вступом в силу з 01.01.2004 року Господарського кодексу України (436-15) , Закон України "Про підприємства в Україні" (698-12) втратив чинність.

Таким чином, з 1998 року такого виду підприємства, як "спільне підприємство" не існує, оскільки воно замінено таким видом, як "господарське товариство". Однак, норма Тимчасового положення про Фонд державного майна України (2558-12) з цього питання не була приведена у відповідність з чинним законодавством України.

Судова колегія зазначає, що абз. 2 п. 4, абз. 15 п. 5 Тимчасового положення про Фонд державного майна України (2558-12) не були скасовані або змінені, повноваження Фонду щодо створення підприємства та передачі до його статутного фонду державного майна залишились, а вид та організаційно-правова форма підприємства не уточнювались. Тобто, зазначені повноваження Фонду державного майна України залишились і поширюються на створення різних організаційно - правових форм господарських товариств, в тому числі на створення закритого акціонерного товариства.

Отже, повноваження засновника з боку держави при створенні суб'єктів підприємницької діяльності за участю засновників різних форм власності здійснює Фонд державного майна України, як орган державного управління із спеціальним статусом, на який покладені функції розпорядження державним майном при створенні спільних підприємств та, який має повноваження виступати у встановленому чинним законодавством порядку засновником господарських товариств (передавати до статутних фондів цих товариств державне майно, у тому числі право користування об'єктами державної власності, зокрема, рухомим та нерухомим майном.

За таких обставин, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що створення Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" відбулося у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Крім того, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд при прийнятті рішення вірно не врахував та не застосував в якості доказу наказ Фонду державного майна України № 2695 від 05.10.2005 року "Про скасування наказів Фонду державного майна від 28.10.2004 № 2289 та від 12.11.2004 № 2463", з наступних підстав.

Зазначеним наказом Фонд державного майна України фактично одноособово припинив діяльність ЗАТ "Готель "Україна", оскільки накази ФДМУ № 2289 від 28.10.2004 року та

№ 2463 від 12.11.2004 року були рішенням Фонду про створення товариства, про участь в якості засновника, внесення своєї частки в статутний фонд.

В силу ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а також, в інших випадках, передбачених установчими документами або за рішенням суду.

Виходячи зі змісту наведеної правової норми та норм, закріплених в ст.ст. 59, 91 Господарського кодексу України, які передбачають підстави і порядок припинення діяльності суб'єкта господарювання та припинення діяльності господарського товариства; ст.ст. 10, 11, 19 Закону України "Про господарські товариства", які передбачають права учасників товариства, обов'язки учасників товариства, порядок припинення діяльності товариства; ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" щодо порядку припинення юридичної особи, судова колегія встановила, що Фонд державного майна України, як один із засновників, не був наділений повноваженнями одноособово припиняти діяльність акціонерного товариства.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що наказ № 2695 від 05.10.2005 року "Про скасування наказів Фонду державного майна від 28.10.2004 № 2289 та від 12.11.2004

№ 2463" виданий Фондом державного майна України з перевищенням його повноважень, а отже, є таким, що суперечить нормам цивільного та господарського законодавства, які регулюють порядок припинення юридичної особи.

У відповідності до ч. 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Враховуючи вищевикладену правову норму, судова колегія дійшла висновку, що при прийнятті рішення у даній справі не може бути застосований наказ Фонду державного майна України № 2695 від 05.10.2005р. "Про скасування наказів Фонду державного майна від 28.10.2004 № 2289 та від 12.11.2004 № 2463" як такий, що суперечить нормам чинного цивільного та господарського законодавства України.

Також, судова колегія вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо визнання недійсними договору про створення ЗАТ "Готель Україна", протоколу установчих зборів та статуту, враховуючи наступне.

Як на підставу визнання зазначених правових актів недійсними, апелянт посилається на протиріччя між п. 3.2.1 статуту ЗАТ "Готель "Україна", в якому передбачено, що дане товариство створене шляхом реорганізації (перетворення) державного підприємства "Готель "Україна" в ЗАТ "Готель "Україна" та наказами ФДМУ № 228, № 2463, які не містять посилань про реорганізацію.

Судова колегія вважає, що накази ФДМУ № 2289 від 28.10.2004 року та № 2463 від 12.11.2004 року є рішенням Фонду про створення товариства, про участь в якості засновника та внесення своєї частки в статутний фонд та не стосувались діяльності Державного підприємства "Готель "Україна".

Пунктами 13, 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 жовтня 2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) передбачено, що суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача. А підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Однак, судовою колегією встановлено, що Фонд державного майна України мав повноваження на створення ЗАТ "Готель "Україна", на момент розгляду справи засновники товариства виконали свої зобов'язання, передбачені договором про створення ЗАТ "Готель "Україна", установчий договір та статут ЗАТ "Готель "Україна" відповідають вимогам чинного законодавства.

В силу статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, з огляду на зазначене, невідповідність договору про створення ЗАТ "Готель Україна", протоколу установчих зборів та статуту вимогам чинного законодавства і порушення інтересів позивачів по справі належними доказами не доведено.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Доводами апеляційного подання не спростовано зазначені вище обставини та висновки місцевого господарського суду.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачами не спростовані належними та допустимими доказами відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України зазначені вище обставини.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 16.02.2010 року по справі №5/73 є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційного подання та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.