12/2489 Про стягнення заборгованості за поставлений природний газ - 14.04.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Лаути В.В. на рішення господарського суду Черкаської області від 12.01.2010 року по справі № 12/2489

за позовом дочірнього підприємства "Енергоальянс-Черкаси" товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс", м. Київ

до фізичної особи-підприємця Лаути Володимира Володимировича, м. Умань Черкаської області

про стягнення 26196 грн. 76 коп.

В жовтні 2009 року дочірнє підприємство "Енергоальянс-Черкаси" товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до ПП "Лаута" про стягнення 21065 грн. 47 коп. основного боргу, 450 грн. 13 коп. 3% річних, 1293 грн. 05 коп. індексу інфляції, 3388 грн. 11 коп. пені, 2096 грн. за послуги адвоката, судові витрати. В цілях забезпечення позову накласти арешт на рахунок відповідача в межах суми позову.

В обґрунтування позовної заяви позивач вказує на те, що свої зобов’язання за договором він виконав, природний газ згідно п. 2.1. договору № 224 на поставку природного газу поставив, що підтверджується актами - від 02 лютого 2009 року, 28 лютого 2009 року, 01 квітня 2009 року, 30 квітня 2009 року, 02 червня 2009 року, 02 липня 2009 року (додані до позовної заяви). Натомість відповідач своїх зобов’язань по оплаті отриманого природного газу згідно п. 2.1. договору виконав частково, чим порушив ст.ст. 161, 162, 179, 203, 214 ЦК України (а.с.3).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.01.2010 року (суддя Грачов В.М.) позовні вимоги дочірнього підприємства "Енергоальянс-Черкаси" товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс" до суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Лаути В.В. про стягнення заборгованості в розмірі 26196 грн. 76 коп. задоволено повністю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що із актів від 02.02.09, 28.02.09, 01.04.09, 30.04.09, 02.06.09, 02.07.09 року вбачається, що в січні-червні 2009 року позивачем безперебійно подано, а відповідачем прийнято відповідно 3132, 2889, 2674, 2554, 2910, 2207 н. м3 природного газу, але відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково, а саме: в січні-серпні 2009 року ним сплачено 38951 грн. 32 коп., в зв’язку з чим утворилась заборгованість в сумі 21065 грн. 47 коп. Обґрунтовуючи рішення суд, послався на норми ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 202, 216 ГК України. ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, скаржник –ПП "Лаута"(відповідач у справі) подано апеляційну скаргу б/н від 22.01.2010 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 12.01.2010 року у справі № 12/2489 та залишити позов без розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вказане рішення господарського суду Черкаської області прийнято з порушенням норм процесуального права –ст.ст. 36, 38, 43, 56, 57 ГПК України та норми матеріального права, судом не досліджено та не надано оцінку доказам, які наявні в справі.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні та у відзиві № 32 від 24.02.2010 року заперечив проти доводів апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим. Надав акт звірки розрахунків, згідно розрахунків позивача заборгованість становить 21065 грн. 47 коп.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав акт звірки розрахунків № 54 від 04.03.2010 року. Відповідно до вказаного акту звірки розрахунків за період з 01.11.2008 року по 01.09.2009 року по договору № 224 від 30.09.2008 року заборгованість на 01.09.2009 року складає 190 грн. 80 коп.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію серія В01 № 646066 вбачається, що відповідачем є фізична особа-підприємець Лаута Володимир Володимирович, ідентифікаційний номер 2316002515 (а.с. 54).

Також колегія суддів зазначає, що позовна заява не містить чинного законодавства, на підставі якого подано позов (п. 3 ст. 57 ГПК України). Статті 161, 162, 179, 203, 214 ЦК України, на які посилається позивач, регулюють підприємницькі товариства, загальні положення про об’єкти цивільних прав, загальні вимоги до правочинів та відмову від правочину.

Згідно із ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12) .

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як слідує із матеріалів справи, 30.09.2008 року між сторонами був укладений договір на поставку природного газу № 224.

Предметом договору згідно п.1.1. є поставки природного газу Постачальником (позивач у справі) Споживачу (відповідач у справі), який зобов’язується своєчасно розрахуватися за нього в 2009 році в обсязі 1400 тис. куб.м в т.ч. поквартально по 350 тис. куб.м.

Згідно п. 2.1. договору постачальник зобов'язався довести до споживача, а споживач прийняти та оплатити газ в кількості та строки згідно реєстру, затвердженого в установленому порядку.

Повноваження позивача на реалізацію природного газу від свого імені ним підтверджено договором комісії № 2-к від 27.12.2006 року, додатковими угодами до нього та актами прийому-передачі природного газу за грудень 2008 року, січень-квітень 2009 року.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 8.1. сторони обумовили, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2007 року, а в порядку розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Пунктом 1 додаткової угоди до договору № 224, яка підписана сторонами 29.01.2009 року сторони домовились пролонгувати дію договору № 224 від 30.09.2008 р.

Із матеріалів справи вбачається та підтверджено представниками сторін, що сторонами 29 січня 2009 року підписано Додаткову угоду до договору № 224.

Позивачем на вимогу апеляційного господарського суду не надано оригіналів додаткових угод від 15.11.08 та від 30.04.09.

Розділом 4 договору сторони встановили ціну та порядок оплати.

В п. 4.1. договору ціна природного газу, який поставляється споживачу не вказана.

Відповідно до з п.п. 4.3., 4.5., 6.3. договору сторони передбачили, що при зміні ціни на природний газ оптовим імпортером-постачальником, ціна на природний газ по цьому договору доводиться до споживача у міру її зміни і є обов’язковою для сторін з моменту введення її в дію, у разі зміни ціни на природній газ сторони здійснюють перерахунок за спожитий газ за новими цінами; кінцева вартість газу визначається згідно підписаного двома сторонами акту розрахунку за фактично спожитий природний газ; за несвоєчасну оплату за спожитий газ відповідач сплачує пеню за кожний календарний день затримки платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент заборгованості від заборгованої суми.

Пунктом 4.5. встановлено, що кінцева вартість газу визначається згідно підписаного двома сторонами акту розрахунку за фактично спожитий природний газ.

Представники сторін в судових засіданнях підтвердили, що акти, які передбачені п. 4.5. договору, сторони не укладали та підписували.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи таких двохсторонніх актів не містить.

Відповідно до п. 4.6. договору сторони встановили, що оплата за природній газ здійснюється на умовах, зазначених в додатковій угоді до даного договору, що є не від’ємною частиною.

Колегія суддів встановила, що в обґрунтування позовної заяви не надано вказаних додаткових угод, які передбачені п. 4.6. договору.

Матеріали справи містять копії додаткових угод, підписані тільки позивачем, а отже, не можуть бути належним доказом у справі (а.с. 79-81).

Позивач не надав доказів звернення до суду з позовом про зобов’язання відповідача укласти та підписати вказані додаткові угоди.

В обґрунтування оскаржуваного рішення суд першої інстанції послався на акти від 02.02.09, від 28.02.09, від 01.04.09, від 30.04.09, від 02.06.09 та від 02.07.09 р. Із цих актів вбачається, що в січні-червні 2009 року позивачем безперебійно подано, а відповідачем прийнято, відповідно 3132, 2889, 2674, 2554, 2910, 2207 н. м3 природного газу (а.с. 28-33).

Колегією суддів оригінали вказаних актів оглянуті в судовому засіданні та встановлено, що ці акти складені та підписані представником ВАТ "Уманьгаз", представником споживача, представником постачальника та представником Трансгазу (управління магістральних газопроводів) на виконання п. 4.4. договору.

Вказані акти містять умову, що "Даний акт є підставою для проведення взаєморозрахунків за послуги по транспортуванню природного газу між споживачем, Трансгазом та ВАТ "Уманьгаз"у відповідності до укладених договорів.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що вказані в рішенні суду акти не є доказами в розумінні ст.ст. 32, 34 ГПК України щодо здійснення відповідачем оплати за спожитий природний газ.

Колегія суддів зазначає, що в обґрунтування позову надано копії банківських виписок із яких вбачається, що відповідач проводив розрахунки за природний газ згідно рахунків. Рахунки № 827 від 16.11.08, № 04 від 09.01.09, № 105 від 30.01.09, № 282 від 10.03.09, № 434 від 06.04.09 оплачені.

Колегія суддів зазначає, що позивач, виконуючи ухвалу апеляційного суду щодо надання акту звірки розрахунків не взяв до відома надані ним рахунки та банківські виписки.

Колегія суддів зазначає також, що умови договору не містить строку (терміну) розрахунків за спожитий газ.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов’язання є правовідношення у якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинили на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов’язку.

Відповідно до ст. 6 ЦК України встановлено свобода договору, яка може проявлятися у тому, що сторони у договорі можуть відступити від положень актів законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст. 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний термін від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять вимоги позивача та доказів направлення її відповідачеві.

Відповідно до ст. 33 ч. 1, ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.

Посилання апелянта на те, що позивач не мав належних обсягів газу колегією суддів до уваги не прийнято, оскільки предмет спору - стягнення заборгованості згідно договору на поставку природного № 224 від 30.09.2008 р. Лист Міністерства палива та енергетики України від 19.01.10 р., на який посилається представник апелянта, стосується ТОВ "Енергоалянс-Черкаси"та ПП "Лаута", які не є сторонами у даній справі.

В прохальній частині апеляційної скарги представник відповідача просить апеляційний господарський суд скасувати рішення Черкаського господарського суду від 12.01.10 та залишити позов без розгляду (а.с. 130). В судових засіданнях представник підтримав вимоги апеляційної скарги.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12) .

Відповідно до частини першої і другої статті 101 ГПК України:

- у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу;

- апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Системний аналіз ст. 81 ГПК України містить вичерпний перелік підстав залишення позову без розгляду та розширеному тлумаченню не підлягає.

Колегія суддів зазначає, що апеляційний господарський суд при розгляді даної справи керувався приписами ст.ст. 81, 99, 103 ГПК України.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду зазначає, що місцевим господарським судом порушено п.п. 1-3 ст. 104 ГПК України.

З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення місцевого господарського суду скасуванню з прийняттям нового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32- 34, 43, 99, 101- 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Лаути Володимира Володимировича на рішення господарського суду Черкаської області від 12.01.2010 р. у справі № 12/2489 задовольнити частково.