20/174-09 Про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, та зустрічні вимоги щодо визнання права власності на нежитлові будівлі - 13.04.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги державного закладу "Білоцерківська міська санітарно-епідеміологічна станція"та товариства з обмеженою відповідальністю "Профілактична дезінфекція"на рішення господарського суду Київської області від 29.12.2009 року,

у справі № 20/174-09 (суддя –Бабкіна В. М.),

Товариство з обмеженою відповідальністю "Профілактична дезінфекція"(далі по тексту –ТОВ "Профілактична дезінфекція", позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до державного закладу "Білоцерківська міська санітарно-епідеміологічна станція"(далі по тексту –ДЗ "Білоцерківська МСЕС", відповідач) про усунення перешкод у користуванні майном.

04.09.2009 року до господарського суду Київської області від ДЗ "Білоцерківський МСЕС"було подано зустрічний позов до ТОВ "Профілактична дезінфекція"та комунального підприємства Київської обласної ради "Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації"(далі по тексту –КП КОР "Білоцерківське МБТІ), в якому просить визнати право власності на нежитлові приміщення: літ. "Г"–гаражі площею 120 кв. м. та літ "В" –склади площею 36 кв. м., які розташовані по вул. Павліченко, 9, м. Біла Церква, Київської області за державою в особі Міністерства охорони здоров’я України, що знаходиться в оперативному управлінні ДЗ "Білоцерківський МСЕС".

Рішенням господарського суду Київської області від 29.12.2009 року у справі № 20/174-09 (далі по тексту – Рішення) в задоволенні первісного позову відмовлено повністю, припинено провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог про зобов’язання КП КОР "Білоцерківське МБТІ"скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ "Профілактична дезінфекція"та зареєструвати право власності на нежитлові приміщення за державною в особі Міністерства охорони здоров’я України, у задоволенні решти зустрічних позовних вимог ДЗ "Білоцерківський МСЕС"–відмовити.

Не погоджуючись із Рішенням, ТОВ "Профілактична дезінфекція"звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні первісні вимоги задовольнити повністю.

Також не погоджуючись із Рішенням, ДЗ "Білоцерківська МСЕС"звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ДЗ "Білоцерківська МСЕС"і в частині припинення провадження у справі та прийняти в цій частині нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги ДЗ "Білоцерківська МСЕС"задовольнити.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 15.02.2010 року, апеляційну скаргу ТОВ "Профілактична дезінфекція"прийнято до провадження.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.02.2010 року апеляційну скаргу ДЗ "Білоцерківська МСЕС"прийнято до провадження, розгляд апеляційних скарг ТОВ "Профілактична дезінфекція" та ДЗ "Білоцерківська МСЕС"об’єднано в одне апеляційне провадження.

Розгляд справи здійснюється після оголошення в судовому засіданні 09.03.2010 року ухвали про відкладення розгляду справи та оголошення перерви в судовому засіданні 23.03.2010 року.

Розпорядженнями заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду склад колегії суддів змінювався, розгляд справи здійснюється у складі суддів: Рудченка С. Г., Корсакової Г. В. та Гаврилюка О.М.

Сторонами було заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи у відповідності до ст. 69 ГПК України, у зв’язку зі складністю справи та необхідністю з’ясування усіх спірних правовідносин, яке колегією суддів було задоволено.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу ТОВ "Профілактична дезінфекція" такою, що підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ДЗ "Білоцерківський МСЕС"частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій України' є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Отже, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен з’ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав особи, яка звернулася до суду з позовом, а також наявність спору між сторонами.

Частина 1 ст. 15 Цивільного Кодексу України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права. Під захист цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Право власності в силу ст. 316 ЦК України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, місцевий господарський суд виходить з того, що відповідно до розпорядження Білоцерківського міськвиконкому № 1-3-2008 від 11.04.1996 р. з балансу Білоцерківського госпрозрахункового відділу профдезинфещії на баланс Білоцерківської міської дезінфекційної станції було передані споруди, а саме - гараж площею 120 кв.м. та склад ядохімікатів площею 36 кв.м.

Однак згідно розпорядження Білоцерківського міськвиконкому № 1-3-2008 від 11.04.1996 року зазначені частини споруд та їх вартості повністю різняться, а саме: гараж в розпорядженні балансовою вартістю 323,1 млн. крб., а акті приймання-передачі від 18.04.1996 року балансовою вартістю 529,8 млн. крб., залишковою 515,8 млн. крб.; склад в розпорядженні балансовою вартістю 481,5 млн. крб., а акті приймання-передачі від 18.04.1996 року балансовою вартістю 400.6 млн. крб., залишковою 244.5 млн. крб., тоді як залишкова вартість гаража і складу згідно з інвентаризаційним описом від 01.04.1996 року складає відповідно 392,2 млн. крб. і 1410,4 млн. крб.

Також місцевий господарський суд посилається на те, що на момент укладання 30.04.1996 року договору № 7 купівлі-продажу ЦМК госпрозрахункового відділу профдезинфекції спірні приміщення до складу цілісного майнового комплексу не входили і об'єктом купівлі-продажу не були, оскільки 18.04.1996 року були передані госпрозрахунковим відділом профдезинфещії Білоцерківській міській дезінфекційній станції".

Проте, згідно наказу Фонду комунального майна області Київської обласної ради народних депутатів за № 33-м від 02.08.1993 року за Білоцерківським міським відділом профдезвідділом закріплено майно на праві повного господарського віддання, в тому числі і будівлі складу і гаражу (наказ з переліком майна доданий до справи). Рішенням восьмої сесії Білоцерківської міської ради народних депутатів від 19.03.1996 року Білоцерківський госпрозрахунковий відділ профілактичної дезінфекції включений до переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

До інвентаризаційного опису від 01.04.1996 року Білоцерківського госпрозрахункового відділу профілактичної дезінфекції входили основні засоби, в тому числі будівлі складу і гаражу, загальна балансова вартість складала 2489,784 млн. крб. (інвентаризаційний опис доданий до справи). Вартість основних засобів згідно балансу підприємства станом на 01.04.1996 року також складав 2490 млн. крб. (баланс доданий до справи).

03.04.1996 року головою Фонду комунального майна Білоцерківської міської ради народних депутатів затверджено протокол засідання інвентаризаційної комісії, складеного за наслідками інвентаризації підприємства(Протокол). Згідно з Протоколом вартість основних засобів, що включені до цілісного майнового комплексу, що підлягав приватизації склав 2489,784 млн. крб.

Аудиторським висновком № 149 від 26.04.1996 року підтверджено склад актів підприємства відповідно до балансу станом на 01.04.1996 року.

30.04.1996 року між Фондом комунального майна Білоцерківської міської ради народних депутатів та Товариством покупців членів трудового колективу госпрозрахункового відділу профдезинфекції при Білоцерківській міськдезстанції, правонаступником якого є TOB "Профілактична дезінфекція"укладений договір № 7 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу.

Відповідно до п.1.1. предметом договору купівлі-продажу є цілісний майновий комплекс, що включає в себе "активи й пасиви, інвентар, обладнання, устаткування, склади, гаражі та інше майно згідно з актом інвентаризації від 01.04.1996 року ".

Відповідно до акту приймання-передачі від 28.06.1996 року придбаний цілісний майновий комплекс згідно з інвентаризаційним описом від 01.04.1996 року було прийняте Позивачем.

Правомірність і дійсність набуття гаражу і складу в цілому, а не частин підтверджується висновками за наслідками перевірки Фондом комунального майна (довідка № 12-1-24/1184-1 від 27.07.2007 року), виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради народних депутатів (лист № 1-10-4178 від 20.07.2007 року), прокуратурою м.Біла Церква (відповідь за№ 5396 від 10.07.2009 року).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 17132647 від 20.12.2007 року Білоцерківським МБТІ за TOB "Профілактична дезінфекція"зареєстроване право власності на нежитлові будівлі літ. "В"- 98,2 кв.м.. літ. "Г"- 235.6 кв.м. по вулиці Павліченко, 7 в місті Біла Церква, Київської області.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач за первісним позовом правомірно набув у власність склад і гараж, в цілому, а не їх частини і сплатив за приватизоване майно в повному обсязі відповідно до інвентаризаційного опису.

Водночас апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні неправильно тлумачить і застосовує норму ч.б ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"(Закону), не приймаючи до уваги посилання представника Позивача щодо неможливості передачі майна (акті приймання-передачі від 18.04.1996 року) з балансу підприємства після його включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

Частина шоста ст.7 (редакція Закону станом на 06.03.1996 року) передбачає: "З моменту прийняття рішення про включення об'єкта до одного з переліків, зазначених у частині першій цієї статті, щодо нього припиняється чинність частин третьої, п ятої, шостої статті 10, частин першої, третьої статті 12, частини другої статті 24, частини третьої статті 25 Закону Української PCP "Про підприємства в Українській PCP" (887-12) у частині купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна, випуску та придбання цінних паперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньорічний рівень таких операцій за останні три роки. Якщо ці дії необхідні для ефективного функціонування підприємства, що приватизується, вони здійснюються підприємством з дозволу органу приватизації".

В оскаржуваному рішенні суд приходить до помилкових висновків "що норма закону містить обмеження щодо відчуження майна активів підприємства для самого підприємства і не містить обмежень чи будь-яких застережень для органу, уповноваженого розпоряджатися майном у даному випадку виконавчого комітету Білоцерківської міської ради".

З вищезазначеного слідує, що частина складу і гаража не була передана відповідачу 18.04.1996 року, так як орган приватизації - Фонд комунального майна Білоцерківської міської ради народних депутатів не дав на це дозволу. А тому Розпорядження не було виконане, як наслідок частина приміщень не знаходилась у володінні відповідача.

Крім того, безпідставним є висновок суду про те, що право позивача не може бути захищено шляхом задоволення негаторного позову, посилаючись на те, що між сторонами існує спір про право власності. Даний висновок суд в оскаржуваному рішенні не мотивує, з посиланням на докази у справі. Відповідач за первісним позовом може пояснити такий висновок лише подачею відповідачем зустрічного позову, однак це не є беззаперечним доказом наявності спору про право власності. Позивач обґрунтовано подав негаторний позов у в зв'язку з тим, що в сукупності наявні обставини: позивач має статус власника приміщень і володіє ними, відсутність спору і договірних відносин між сторонами щодо приміщень, вчиненням відповідачем за первісним позовом останнім протиправних дій.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позовні вимоги ТОВ "Профілактична дезінфекція"до ДЗ "Білоцерківський МСЕС"про усунення перешкод у користуванні майном частини нежитлових будівель літ. "В"–складів площею 32,7 кв. м та частини нежитлових будівель літ. "Г"–гаражів площею 105,8 кв. м, які розташовані по вул. Павліченко, 7, м. Біла Церква, Київська обл. –обґрунтовані.

Щодо зустрічних позовних вимог ДЗ "Білоцерківський МСЕС"до ТОВ "Профілактична дезінфекція"про визнання права власності на нежитлові приміщення літ. "В"–складів площею 32,7 кв. м та частини нежитлових будівель літ. "Г"–гаражів площею 105,8 кв. м, які розташовані по вул. Павліченко, 7, м. Біла Церква, Київська обл. за державною в особі Міністерства охорони здоровя України, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

ДЗ "Білоцерківський МСЕС"не надало ні в суді першої, ні апеляційної інстанції належні докази наявності прав власності на спірне нерухоме майно.

Натомість у ТОВ "Профілактична дезінфекція"наявні документи, що посвідчують право власності на спірне майно.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог ДЗ "Білоцерківський МСЕС"до ТОВ "Профілактична дезінфекція"про визнання права власності на нежитлові приміщення літ. "В"–складів площею 32,7 кв. м та частини нежитлових будівель літ. "Г"–гаражів площею 105,8 кв. м, які розташовані по вул. Павліченко, 7, м. Біла Церква, Київська обл. за державною в особі Міністерства охорони здоровя України.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Виходячи з викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що до господарського суду вправі звернутися з позовом кожна особа, за захистом своїх порушених прав чи охоронюваних законом інтересів.

Згідно з вимогами ч.ч.1,2 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави, в межах повноважень що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляцій України дійшла висновку стосовно того, що Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не передбачає права підприємств, установ і організацій звертатися з позовом до господарського суду в інтересах інших осіб, тобто не передбачає можливості здійснення підприємствами, установами і організаціями процесуальних дій в інтересах іншого самостійного суб'єкта, спрямованих на захист його прав у суді.

Зустрічний позов, в даному випадку, подано в інтересах Міністерства охорони здоров’я України, іншою, крім прокурора, якій наділений правом звертатися до господарського суду в інтересах держави, юридичною особою.

Щодо зустрічних позовних вимог ДЗ "Білоцерківський МСЕС"про зобов’язання КП КОР "Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації"скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.12.2007 року №17132647 реєстровий №76 у книзі Білоцерківського МБТІ, що належать, згідно договору №7 від 30.04.1996 року ТОВ "Профілактична дезінфекція"та зареєструвати право власності на нежиті приміщення: літ "Г"- гаражі площею 120 кв.м та літ "В"- склади площею 36 кв.м, які розташовані по вул. Павліченко, 7, м. Біла Церква, Київської області, за державою в особі Міністерства охорони здоров’я України, що знаходяться в оперативному управлінні ДЗ "Білоцерківська МСЕС"колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Судова колегія не може погодитись з висновком суду першої інстанції про припинення провадження у справі в частині позовних вимог КП КОР "Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації"скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.12.2007 року №17132647 реєстровий №76 у книзі Білоцерківського МБТІ, що належать, згідно договору №7 від 30.04.1996 року ТОВ "Профілактична дезінфекція"та зареєструвати право власності на нежиті приміщення: літ "Г"- гаражі площею 120 кв.м та літ "В"- склади площею 36 кв.м, які розташовані по вул. Павліченко, 7, м. Біла Церква, Київської області, за державою в особі Міністерства охорони здоров’я України, що знаходяться в оперативному управлінні Державного закладу "Білоцерківська МСЕС", виходячи з наступного.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є спір про право власності на нерухоме майно, який відповідно до ст. 17 КАС України не належить вирішувати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ГПК України, справа підвідомча господарським судам та повинна бути розглянута за правилами ГПК України (1798-12) .

Отже, з наведеного вбачається, що місцевий господарський суд безпідставно припинив провадження у справі в зазначеній частині зустрічних позовних вимог.

Таким чином, дані зустрічні позовні вимоги не були розглянуті по суті, а відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в частині припинення провадження, а справу передати на розгляд місцевому господарському суду для розгляду по суті зустрічних позовних вимог в цій частині.

За таких обставин, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Профілактична дезінфекція"підлягає повному задоволенню, а апеляційна скарга ДЗ "Білоцерківський МСЕС"–частковому, а рішення господарського суду Київської області підлягає частковому скасуванню в частині первісного позову та в частині зустрічного позову щодо припинення провадження у справі, а тому справа підлягає направленню на розгляд до суду першої інстанції в цій частині, в іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Профілактична дезінфекція"на рішення господарського суду Київської області від 29.12.2009 року у справі № 20/174-09 задовольнити повністю.

2. Апеляційну скаргу державного закладу "Білоцерківська міська санітарно-епідеміологічна станція"на рішення господарського суду Київської області від 29.12.2009 року у справі № 20/174-09 задовольнити частково.

3. Рішення господарського суду Київської області від 29.12.2009 року у справі № 20/174-09 в частині відмови у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Профілактична дезінфекція"до державного закладу "Білоцерківський міська санітарно-епідеміологічна станція"про усунення перешкод у користуванні майном частини нежитлових будівель літ. "В"–складів площею 32,7 кв. м та частини нежитлових будівель літ. "Г"–гаражів площею 105,8 кв. м, які розташовані по вул. Павліченко, 7, м. Біла Церква, Київська обл. та в частині припинення провадження у справі –скасувати.

4. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Профілактична дезінфекція"до державного закладу "Білоцерківський міська санітарно-епідеміологічна станція"задовольнити. Зобов’язати державний заклад "Білоцерківський міська санітарно-епідеміологічна станція"у примусовому порядку звільнити частину нежитлових будівель літ. "В"–складів площею 32,7 кв. м та частини нежитлових будівель літ. "Г"–гаражів площею 105,8 кв. м, які розташовані по вул. Павліченко, 7, м. Біла Церква, Київська обл.

5. Стягнути з державного закладу "Білоцерківський міська санітарно-епідеміологічна станція"(вул. Павліченко, 9, м. Біла Церква, Київська обл., 09100, ідентифікаційний код 01994540) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Профілактична дезінфекція"(вул. Павліченко, 7, м. Біла Церква, Київська обл. 09100, ідентифікаційний код 20603982) судові витрати, пов’язані зі сплатою державного мати за подачу позовної заяви в розмірі 85 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. та в доход Державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

6. В іншій частині рішення господарського суду Київської області від 29.12.2009 року у справі № 20/174-09 залишити без змін.

7. Справу в частині позовних вимог державного закладу "Білоцерківський міська санітарно-епідеміологічна станція"про зобов’язання КП КОР "Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації"скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.12.2007 року №17132647 реєстровий №76 у книзі Білоцерківського МБТІ, що належать, згідно договору №7 від 30.04.1996 року ТОВ "Профілактична дезінфекція"та зареєструвати право власності на нежиті приміщення: літ "Г"- гаражі площею 120 кв.м та літ "В"- склади площею 36 кв.м, які розташовані по вул . Павліченко, 7, м. Біла Церква, Київської області, за державою в особі Міністерства охорони здоров’я України, що знаходяться в оперативному управлінні Державного закладу "Білоцерківська МСЕС"передати для розгляду по суті господарському суду Київської області.

8. Стягнути з державного закладу "Білоцерківський міська санітарно-епідеміологічна станція"(вул. Павліченко, 9, м. Біла Церква, Київська обл., 09100, ідентифікаційний код 01994540) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Профілактична дезінфекція"(вул. Павліченко, 7, м. Біла Церква, Київська обл. 09100, ідентифікаційний код 20603982) судові витрати, пов’язані зі сплатою державного мати за подачу апеляційної скарги в розмірі 42,50 грн.