13/3185 Про визнання права на земельну ділянку та спонукання до вчинення дій - 09.04.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду Черкаської області від 04.02.2010 року у справі № 13/3185 відмовлено у задоволенні позовних вимог приватного підприємця Житніковського Артура Яновича до Уманської районної державної адміністрації, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Полянецьке"про визнання права на земельну ділянку та спонукання до вчинення дій.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням господарського суду Черкаської області, приватний підприємець Житніковський Артур Янович звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 04.02.2010 року у справі № 13/3185 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. В своїх доводах позивач посилався на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полянецьке"на підставі ст. 96 ГПК України надіслало відзив на апеляційну скаргу в якому просить у задоволенні апеляційної скарги ПП Житніковського А.Я. на рішення господарського суду Черкаської області від 04.02.2010 року у справі № 13/3185 відмовити повністю, рішення залишити без змін.

Уманська райдержадміністрація на підставі ст. 96 ГПК України надіслала відзив на апеляційну скаргу в якому просить у задоволенні апеляційної скарги ПП Житніковського А.Я. на рішення господарського суду Черкаської області від 04.02.2010 року у справі № 13/3185 відмовити повністю, рішення залишити без змін.

В дане судове засідання 09.04.2010 року представники сторін не з’явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить розписка з підписами представників сторін, яка знаходиться в матеріалах справи, про поважні причини неявки суд не повідомили. Однак, вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки, сторони, які не з’явились в судове засідання, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а явка сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалась. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач та його представник в судовому засіданні 26.03.2010 року надали свої пояснення й підтримали вимоги, що викладені у апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 04.02.2010 року у справі № 13/3185 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Представник відповідача приймав участь в судовому засіданні 26.03.2010 року та надав свої пояснення й підтримав відзив на апеляційну скаргу та просив рішення господарського суду Черкаської області від 04.02.2010 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП Житніковського А.Я. - без задоволення.

Представник третьої особи в судовому засіданні 26.03.2010 року надав свої пояснення й підтримав відзив на апеляційну скаргу та просив рішення господарського суду Черкаської області від 04.02.2010 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП Житніковського А.Я. - без задоволення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським міжобласним апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою 1,5370 га під придбаною спорудою, та про зобов’язання відповідача оформити це право шляхом прийняття рішення про видачу державного акта на земельну ділянку 1,537 га.

19.01.2010 року позивачем подано заяву про доповнення та уточнення позовних вимог відповідно до яких позивач просить визнати за ним право користування земельною ділянкою 1,5370 га під придбаною нежитловою спорудою та спонукати відповідача розглянути на сесії подані позивачем клопотання про надання в користування земельної ділянки площею 1,5370 га під придбаною нежитловою будівлею, розташованою на автошляху Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам’янка (через Вінницю) 528 км + 600 м праворуч, та територією, яка необхідна для обслуговування будівлі і проїзду до неї (а.с. 36-38).

З матеріалів справи вбачається, що 09.07.2008 року позивач отримав видане виконкомом Полянецької сільської ради свідоцтво серія ЯЯЯ № 548481 про право приватної власності на придбане у колишніх власників майнових паїв нерухоме майно - нежитлову будівлю загальною площею 1684,6 кв.м, розташовану на автошляху Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам’янка (через Вінницю (528 км + 600 м) праворуч). Проте, у зв’язку із втратою вказаного вище свідоцтва від 09.07.2008 року ЯЯЯ № 548481, 03.04.2009 року виконкомом Полянецької сільської ради позивачу видано дублікат свідоцтва САС № 2891661 про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю загальною площею 1684,6 кв.м, розташовану на автошляху Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам’янка (а.с. 11).

03.04.2009 року Уманським виробничим відділом комунального підприємства "Черкаське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації"зареєстровано за позивачем право приватної власності на нежитлову будівлю, розташовану на автошляху Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам’янка (а.с. 12).

Рішенням Полянецької сільської ради від 26.01.2009 року № 28-8/У "Про розмежування земельної ділянки на території існуючої забудови"дозволено позивачу виготовити проект розподілу території для обслуговування існуючої будівлі в адмінмежах Полянецької сільської ради за адресою: автошлях Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам’янка (через Вінницю (528 км + 600 м) праворуч).

Рішенням Полянецької сільської ради від 10.04.2009 року №29-5/У "Про затвердження проекту розподілу земельної ділянки на території існуючої забудови"затверджено проект розподілу території для обслуговування існуючої будівлі (складу для зберігання зерна на 400 т. з побутовими приміщеннями), яка знаходиться в адміністративних межах Полянецької сільської ради за адресою: автошлях Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам’янка (через Вінницю (528 км + 600 м) праворуч).

15.06.2009 року позивач звернувся з відповідними документами до Уманської районної державної адміністрації щодо державної реєстрації права користування зазначеною земельною ділянкою площею 1,5370 га.

У відповідь на звернення позивача відповідач повідомив, що ним укладено договір оренди землі з товариством з обмеженою відповідальністю "Полянецьке", а тому позивач, як зацікавлена у вилученні земельної ділянки особа, в силу ст. 151 ЗК України зобов’язаний особисто погодити питання землекористування з землекористувачем - ТОВ "Полянецьке", шляхом подання останньому відповідної заяви (клопотання), після чого надати в РДА нотаріально засвідчену письмову згоду землекористувача.

26.05.2009 року позивач надіслав лист-клопотання ТОВ "Полянецьке"з проханням внести зміни в чинний договір оренди земельної ділянки, укладений між відповідачем та ТОВ "Полянецьке", обґрунтовуючи вимогу тим, що позивачу на праві власності належить нежитлова будівля, розташована за адресою: автошлях Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам’янка (через Вінницю) 528 км + 600 м праворуч, для експлуатації і обслуговування якої згідно з проектом розподілу території, затвердженим рішенням Полянецької сільської ради від 10.04.2009 року №29-5/У, визначено земельну ділянку площею 1,5370 га (а.с. 14-15).

У зв’язку з тим, що на вказане вище клопотання відповідь від ТОВ "Полянецьке"не надійшла, позивач звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Полянецьке"за участю третьої особи - Уманської районної державної адміністрації, про спонукання надати нотаріально посвідчене погодження на зменшення площі орендованої земельної ділянки. Рішенням господарського суду Черкаської області від 07.09.2009 року в справі № 07/1862, яке залишено без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.10.2009 року, в задоволенні вимог відмовлено повністю.

При прийнятті рішення по справі № 07/1862 господарським судом Черкаської області та апеляційним господарським судом зазначено, що законодавством України не передбачено можливості примусу законного землекористувача до надання згоди на вилучення у нього земельної ділянки у зв’язку з придбанням іншою особою нерухомого майна, розташованого на даній земельній ділянці. Такі питання повинні вирішуватися учасниками земельних правовідносин за взаємною згодою, оскільки в іншому випадку будуть порушені права законного землекористувача.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій по справі № 07/1862 встановлено, що позивач не є стороною у договорі оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 04.12.2003 року, укладеного між Уманською РДА та ТОВ "Полянецьке", а тому в силу ст.ст. 31, 32 ЗУ "Про оренду землі"не вправі вимагати від ТОВ "Полянецьке"внесення змін у цей договір, або розірвання його у судовому порядку.

В обґрунтування своїх вимог при поданні даного позову, позивач посилався на те, що даний спір виник у зв’язку з неправомірною бездіяльністю відповідача, який в порушення вимог ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України ухиляється та навмисно затягує вирішення покладених на нього Конституцією України (254к/96-ВР) , законами та іншими нормативно-правовими актами обов’язків щодо регулювання земельних правовідносин між суб’єктами цих відносин.

Згідно із доводами позивача, використання ним земельної ділянки з метою комерційної діяльності, де значно вищий розмір орендної плати, збільшить надходження коштів до бюджетів трьох рівнів, проте відповідач, як сторона договору оренди землі з ТОВ "Полянецьке"не приймає мір щодо припинення в установленому порядку права останнього на користування цією земельною ділянкою.

Відповідачем зроблено посилання на те, що у позивача відсутні права на користування ділянкою землі площею 1,537 га. У даному випадку власник землі (РДА) не може вилучати земельну ділянку у користувача без його згоди. Власники майнових паїв колишнього КСП "Полянецьке"не мали у власності чи у користуванні спірної земельної ділянки. Вся земля була в постійному користуванні КСП "Полянецьке". Державні акти на право постійного користування землею чи право власності на землю співвласникам майна на спірній ділянці не видавались.

Споруда птахоферми позивачем отримана внаслідок виділення майна з цілісного

майнового комплексу птахоферми на скуплені свідоцтва про майновий пай у окремих громадян. Позивачем не обґрунтована необхідність отримання ділянки значної площі для обслуговування споруди.

Згідно доводів третьої особи позивач не є стороною даного договору. При цьому, у своїх твердженнях ТОВ "Полянецьке"вказує на наявне право титульного користувача ділянкою використовувати земельну ділянку за межами населеного пункту на підставі договору оренди землі. Перешкод позивачу ТОВ "Полянецьке"не чинило, зокрема, позивач офіційно не звертався до ТОВ "Полянецьке"з пропозиціями по використанню орендованої земельної ділянки.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Нормами статті 19 Конституції України регламентовано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Нормами п. 5 статті 120 ЗК України в редакції Закону яка діяла до 01.01.2010 року, встановлено, при переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Право постійного користування земельною ділянкою також посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно із ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновками місцевого господарського суду, що між сторонами відсутні відносини з користування землею площею 1,5370 га, які виникли з договору чи Закону, що підтвердили представники сторін та учасників в судовому засіданні.

Згідно норм статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Пунктом 3 статті 16 ЦК України визначено, що суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої –п’ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 2-5 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення дійшов вірного висновку, що позивач використав неналежний спосіб захисту права. При цьому, позивач не вказав яке його право порушено та ким саме і що необхідно вчинити для поновлення чи захисту права.

Крім цього,колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що затверджені Полянецькою сільською радою документи про проект розподілу землі не є належними доказами у справі, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач не отримував дозволів на виготовлення проекту відведення земельної ділянки.

Органи влади в Україні мають діяти лише у визначений законом спосіб відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України "Про місцеві державні адміністрації в Україні"від 09.04.1999 (586-14) року.

Уманська державна адміністрація є розпорядником від імені держави ділянками земель запасу, земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів (ст.12 ЗК України, Перехідні положення ЗК України).

Матеріали справи свідчать, що спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення під господарськими будівлями і дворами. Цільове призначення вказаної земельної ділянки не змінено. Крім того, спірна земельна ділянка знаходиться в оренді у ТОВ "Полянецьке". Вказане розпорядження органів влади не спростоване в належний спосіб.

При цьому, під час розгляду справи, позивачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не доведено в належний спосіб та не надано доказів про право власності чи право користування спірною земельною ділянкою у громадян - співвласників КСП "Полянецьке" (попередніх власників) на момент продажу ферми позивачу.

Державний акт на право колективної власності на землю серія ЧР №15-2 видавався 14.03.1994 року колективному сільськогосподарському підприємству "Полянецьке". Доказів виділення, розпаювання, роздержавлення земель на користь громадян не подано.

Окрім того, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що вимога позивача про спонукання відповідача розглянути на сесії подані позивачем клопотання про надання в користування земельної ділянки площею 1,5370 га під придбаною нежитловою будівлею – є безпідставною та не відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи, а отже є такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 04.02.2010 року, прийнято після повного з’ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв’язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційну скаргу приватного підприємця Житніковського Артура Яновича слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду слід залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

1. Апеляційну скаргу приватного підприємця Житніковського Артура Яновича на рішення господарського суду Черкаської області від 04.02.2010 року у справі № 13/3185 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 04.02.2010 року у справі № 13/3185 залишити без змін.

3. Справу № 13/3185 повернути до господарському суду Черкаської області.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.