29/5005/16170/2011 Про стягнення заборгованості за договором поставки природного газу - 13.03.2012 Прийняття

Розглядається апеляційна скарга Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2011р. у справі №29/5005/16170/2011

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", м. Дніпропетровськ

про стягнення 120 884 538, 93 грн., -

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2011р. позов задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", м.Дніпропетровськ, на користь дочірньої компанії "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, 28 379 669,39 грн. заборгованості, 8 152 511,43грн. інфляційних збитків, 1 872 680, 19 грн. 3% річних, 8 101, 35 грн. державного мита, 89,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 30 384 490, 67 грн. провадження у справі припинено. В решті позовних вимог відмовлено.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом при прийняті рішення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить, виходячи з наступного.

Між ВАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (покупець) та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) укладено договір поставки природного газу №06/09-21 від 30.01.09р.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору, постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються постачальником і покупцем. Не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов’язується надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу, підписаних та скріплених печаткою покупця, в яких зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Згідно з п. 6.1. договору, оплата за газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов укладеного договору в січні, вересні-грудні 2009 року та січні 2010 року позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 124 439 422, 45 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.09р., 30.09.09р., 31.10.09р., 30.11.09р., 31.12.09р., 31.01.10р. (а.с. 23-28, т.1), актом звірки взаєморозрахунків від 31.03.10р. (а.с. 11, т.1).

На дату подачі позову, зобов’язання по оплаті вартості отриманого природного газу, відповідачем здійснено частково у сумі 22 025 929, 68 грн.

Після подачі позову, відповідачем перераховано позивачу 13 817 490, 67 грн. боргу. Крім того рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.10р. залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.10р. зобов’язання ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 16 567 000, 00 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.05р. порушено провадження у справі №Б24/235/05 про банкрутство відповідача. Провадження у даній справі зупинено строком до 01.01.2013р., оскільки Законом України "Про внесення зміни до Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно–енергетичного комплексу" (670-17) від 13.01.11р. № 2940-VІ, який набрав чинності 29 січня 2011р., внесені зміни у п.3.4 ст.3 Закону, відповідно до якого процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 01 січня 2013р.

Відповідно до ст. 4 Законом України "Про внесення зміни до Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно–енергетичного комплексу" розмір вимог кредиторів, що підлягають погашенню

з використанням механізмів згідно з цим Законом, визначається з урахуванням особливостей, встановлених статтею 6 цього Закону.

Відповідно до ст. 6 зазначеного Закону, однією з умов застосування кожного механізму погашення заборгованості, встановленого цим Законом, є підтвердження учасниками розрахунків сум заборгованості в тій частині, яку передбачається погасити на умовах, визначених цим Законом. У процесі підтвердження заборгованості учасниками розрахунків самостійно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, на підставі відповідних документів встановлюються та уточнюються суми дебіторської та кредиторської заборгованостей, що підлягають погашенню. За результатами встановлення та уточнення сум заборгованості складається акт про наявність та розмір заборгованості, яку передбачається погасити із застосуванням механізмів, визначених цим Законом.

Відповідач надав виписку з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно з Законом України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно–енергетичного комплексу" (2711-15) від 13.01.11р. № 2940-VІ, відповідно до якої ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" входить до вказаного реєстру, на нього розповсюджується дія зазначеного Закону.

11.11.2011р. комісією з питань списання заборгованості ДК "Газ Україна" прийнято рішення оформлене протоколом №4 про списання заборгованості за природний газ станом на 01.01.10р. і є несплаченою станом на 04.06.2011р. та нарахованої пені, штрафних та фінансових санкцій, які нараховано на заборгованість за природний газ, спожитий у період з 01.01.1997р. по 01.01.2011р. та є несплаченою станом на 04.06.2011р. Згідно з зазначеним протоколом, позивачем списано заборгованість відповідача за договором №06/09-21, що виникла в 2009 році на загальну суму 43 649 332, 71грн.

З урахуванням вищевикладених обставин, заборгованість відповідача за отриманий природний газ складає 28 379 669, 39 грн.

Докази оплати зазначеної суми боргу відповідач не надав, тому вимоги позивача в частині стягнення вказаної суми боргу, судом першої інстанції задоволено обґрунтовано.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3% річних –платою за користування коштами, що не були вчасно сплачені боржником, в зв’язку з чим останні входять до складу грошового зобов’язання, як його визначено у ст. 1 Закону та не є санкціями у розумінні ст. 12 Закону. Тому вимоги позивача в частині стягнення річних у сумі 1 872 680, 19 грн., інфляційних втрат у сумі 8 152 511, 43 грн. також задоволено правомірно.

Пунктом 7.2. договору сторони також передбачили відповідальність за порушення грошового зобов’язання у вигляді стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до вказаного пункту договору позивачем нараховано пеню у сумі 8 445 854, 54 грн. Судом першої інстанції в частині стягнення пені у позові відмовлено з посиланням на ч.4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Як зазначалося вище, 14.10.05р. порушено провадження по справі №Б24/235/05 про визнання банкрутом ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч.4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків та зборів (обов’язкових платежів).

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.09р. (v0015700-09) , за змістом ст.12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов’язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань не нараховується, оскільки вказана норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов’язаний із його суттю, що розкривається в ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Тобто боржник повинен виконувати зобов’язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 17.01.06р. у справі №А11/690.

За викладених обставин, у задоволені вимог про стягнення пені позивачу відмовлено обґрунтовано.

Судом першої інстанції в частині стягнення суми 43 649 332, 71 грн., на яку була списана заборгованість, позивачу у позові було відмовлено. Але оскільки на дату подачі позову заборгованість на зазначену суму мала місце, списання відбулося після подачі позову, в процесі розгляду справи, відносно цієї суми провадження по справі повинно бути припинено на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2011р. у справі №29/5005/16170/2011 змінити, виклавши у наступній редакції.

Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", м.Дніпропетровськ, на користь дочірньої компанії "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ, 28 379 669, 39 грн. заборгованості, 8 152 511, 43 грн. інфляційних збитків, 1 872 680, 19 грн. 3% річних, 8 101, 35 грн. державного мита, 89, 14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 74 033 823, 38 грн. боргу провадження у справі припинити. В решті позовних вимог відмовити.