2-1/2475-2010 Про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - 07.06.2011 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Века" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 06 липня 2010 року у справі № 2-1/2475-2010

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим, 95017)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Века" (вул. Севастопольська/Трубаченко, 70/1, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95013)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1. Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

2. Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Века" про зобов’язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,272 га та спорудою склотарного пункту, магазину, бару, що розташовані у місті АДРЕСА_2, шляхом звільнення проїзду та проходу шириною 5,42 м завдовжки 34,97 м від торгових точок, тари та упаковок з товаром.

Позовні вимоги мотивовані тим, що порушуються права підприємця як користувача земельної ділянки, розташованої поряд із ділянкою відповідача, на вільний прохід та проїзд до споруд, що належать позивачу на праві власності.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 липня 2010 року у справі № 2-1/2475-2010 (суддя Ковтун Л.О.) позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Века", за участю третіх осіб: виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, Сімферопольської міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задоволено.

Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Века" усунути перешкоди в користуванні фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 0,272 га та спорудою склотарного пункту, магазину, бару, розташованих у місті АДРЕСА_2 шляхом звільнення проїзду та проходу шириною 5,42 м завдовжки 34,97 м від торгових точок, тари та упаковок з товаром.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Века" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 державне мито у сумі 85,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до "Технічного огляду по встановленню меж та інвентаризації земельної ділянки, яку займає магазин № 49 зі склопунктом позивача по АДРЕСА_2 від 12 серпня 1998 року поряд повинен знаходитися прохід та проїзд громадського використання шириною 5,42 м. Проте, проведеною Сімферопольською міською радою разом зі спеціалістами Республіканського комітету по земельних ресурсах перевіркою встановлено, що між торговими місцями відповідача та належним підприємцю ОСОБА_2 павільйоном є вільний прохід орієнтовною шириною від 2 до 3 метрів, що обмежує доступ покупців, вивантаження товару та дотримання протипожежних норм.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Века" звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким у позові фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані посиланням на порушення господарським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, а також вказується на те, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги вказує на те, що господарським судом Автономної Республіки Крим при прийнятті рішення не надано оцінки тим обставинам, що встановлення та розміщення на території мікроринку торгівельних рядів товариством з обмеженою відповідальністю "Века" погоджено з СЕС та МНС, та будь-яких порушень протипожежних норм не існує, отже таке розташування торговельних рядів безпосередньо погоджено органом, який уповноважений здійснювати нагляд за дотриманням протипожежних норм та правил.

Крім того, на думку відповідача, судом першої інстанції не враховано, що усі торгівельні ряди розташовані на орендованій товариством з обмеженою відповідальністю "Века" земельній ділянці площею 0,1072 га та не виходять за межі зазначеної земельної ділянки, отже підприємство використовує земельну ділянку за її цільовим призначенням та не чинить перешкод у користуванні позивачкою своєю земельною ділянкою та нерухомим майном.

Більш детальніше доводи вказані в апеляційній скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на те, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 липня 2010 року є законним, обґрунтованим та прийнятим на підставі наданих сторонами доказів, а доводи, викладені відповідачем у апеляційній скарзі є необґрунтованими та не відповідають матеріалам справи, і тому скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Века" повинна бути залишена без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Розпорядженням керівництва Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2010 року, у зв’язку з зайнятістю в іншому судовому процесі судді Латиніна О.А. і з метою дотримання графіку розгляду справ, суддю Латиніна О.А. замінено на суддю Фенько Т.П..

06 вересня 2010 року позивачем надано клопотання про витребування із архіву господарського суду Автономної Республіки Крим матеріалів справи №2-29/7554-2007 для огляду у судовому засіданні, так як на думку позивача вони мають відношення до справи № 2-1/2475-2010.

Розглянувши дане клопотання судова колегія не вбачає необхідності для витребування матеріалів іншої справи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2010 року у справі № 2-1/2475-2010 призначено судово-земельну (будівельно-технічну) експертизу.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 квітня 2011 року у справі № 2-1/2475-2010 продовжено строк розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Века".

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 квітня 2011 року провадження у справі № 2-1/2475-2010 поновлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2011 року у справі № 2-1/2475-2010 продовжено строк розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Века".

Розпорядженням керівництва Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 травня 2011 року, у зв’язку з відпусткою судді Фенько Т.П. і з метою дотримання графіку розгляду справ, суддю Фенько Т.П. замінено на суддю Балюкову К.Г.

Розпорядженням керівництва Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 червня 2011 року, у зв’язку з відпусткою судді Заплава Л.М. і з метою дотримання графіку розгляду справ, суддю Заплава Л.М. замінено на суддю Волкова К.В.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд неодноразово відкладав розгляд справи.

У судовому засіданні 01 червня 2011 року представник відповідача підтримав свої доводи та заперечення у повному обсязі.

Представник позивача у суді відхилили доводи апеляційної скарги як такі, що суперечать вимогам законодавства та спростовуються доказами, наданими під час судового розгляду дійсного спору, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 01 червня 2011 року було оголошено перерву до 07 червня 2011 року.

07 червня 2011 року у судове засідання представник відповідача та представники Сімферопольської міської ради та виконавчого комітету Сімферопольської міської ради не з’явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Отже, сторони не скористались своїм процесуальним правом на участь свого представника у засіданні суду апеляційної інстанції. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність даних представників за наявними доказами, оскільки неявка заявника та інших осіб, які беруть участь у справі, не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

05 серпня 1997 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу об'єкту приватизації (комунальної власності) склотарного пункту № 49 придбала у власність склотарний пункт № 49, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, площею будівлі 107,4 кв.м.

Пунктом 1.1 даного договору передбачено, що ОСОБА_2 також передається земельна ділянка, на якій розташований склотарний пункт № 49 у тимчасове користування на умовах оренди.

23 вересня 1997 року підприємцю ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності за № 116 на вказане нерухоме майно (а.с. 8).

04 червня 2002 року на підставі рішення місцевого суду Центрального району міста Сімферополя від 27 листопада 2001 року було складено державний акт на право постійного користування землею за III-КМ №008299 на ім’я ОСОБА_2 (а.с. 9).

Згідно вказаного акту позивачу надається у постійне користування земельна ділянка площею 0,038 га в межах згідно до плану, у тому числі 0,0168 га сумісно з ЖЕО № 6. Земельна ділянка розташована на території АДРЕСА_2 та № 72/1, та надана для розміщення і обслуговування магазину № 49 та склотарного пункту № 49.

Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради за № 531 від 12 квітня 2002 року, яке було затверджено 29 жовтня 2002 року рішенням 4-ої сесії 24-го скликання Сімферопольської міської ради, фірмі "Миф"передано в оренду земельну ділянку площею 0,1072 га для розміщення та будівництва мікроринку по АДРЕСА_2 строком на 25 років.

На виконання вищевказаних рішень 04 вересня 2002 року між виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та фірмою "Миф"було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1072 га, що розташована за адресою: місто Сімферополь, вул. Севастопольська/Трубаченко (між домами № 70 та № 7/4), посвідчений державним нотаріусом Ісаєвою Л.Г. за № 3-Н-1722 та зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди землі за № 315 від 22 листопада 2002 року (а.с. 35-40).

Відповідно до статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Века", дане товариство є правонаступником майнових прав та обов’язків фірми "Миф".

Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 27 серпня 2004 року № 1732 товариству з обмеженою відповідальністю "Века"дозволено організувати ринок для торгівлі харчовими та нехарчовими сільськогосподарськими товарами за адресою: місто Сімферополь, вул. Севастопольська/Трубаченко, № 70/1.

У квітні 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Века" про зобов’язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, обґрунтовуючи позовні вимоги посиланнями на приписи статей 386, 391 Цивільного кодексу України.

Дослідивши всі обставини справи, встановивши предмет доказування у даній справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач просить усунути перешкоди в користуванні спорудою стеклотарного пункту, крамниці та бару засобом звільнення території загального користування, яка є суміжною з ділянкою на якій знаходиться його об’єкт власності. При цьому не заперечує, що земельна ділянка, яку він просить звільнити належить не йому.

З позовної заяви вбачається, що позивач визнає що спірна земельна ділянка належить іншій юридичній особі, а саме Сімферопольській міській раді.

По суті, позивач звертається про усунення перешкод користування земельною ділянкою від імені третьої особи, що суперечить вимогам частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, якою надається право вимагати усунення перешкод тільки власнику, або землекористувачу.

Судова колегія не може погодитися з позивачем, також що він може вимагати усунення перешкод в користуванні своїм майном в порядку статей 386, 391 Цивільного кодексу України.

При цьому виходить з того, що негаторний позов може пред’являтися у випадках створення фактичних, або юридичних перешкод до користування майном власником об’єктів, суміжно розміщених з майном, перешкоди до користування яким створюються.

Звертаючись з даним позовом, позивач наголошує на тому, що поряд з його земельною ділянкою на якій розташовано його об’єкт повинен знаходитися прохід та проїзд громадського використання шириною 5,42 м. Тобто, ділянку позивача та ділянку відповідача розділяє (прохід) земельна ділянка, яка призначена для громадського використання, та не є в законному користуванні відповідача.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що позивач не є ні власником, ні користувачем по відношенню до земельної ділянки продовж 34,97 м, яка розташована на відстані 5,42 м з південно-західної та північно-східної сторони від земельної ділянки на якій розташовано його майно, у зв’язку з чим він позбавлений права вимагати усунення перешкод в користуванні чужою земельною ділянкою.

Аргументи позивача про необхідність та безспірність існування території загального користування (проїзду 5,42 м) про що раніше приймалися рішення суду не можуть судовою колегією розглядатися, як достатніми для спонукання відповідача до певних дій. Питання використання землі для тих чи інших цілей належить тільки власнику землі, - тобто Сімферопольській міській раді, з ким і може в установленому порядку позивач вирішувати питання використання суміжної земельної ділянки.

Колегія звертає увагу на те, що і висновок судової експертизи, яка призначалася в судовому порядку підтверджує висновки судової колегії, що позивача і відповідача розділяє земельна ділянка, яка не належить ні позивачу, ні відповідачу, вони на спірній території ні є суміжниками.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим підлягає скасуванню, тому що висновки, які викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, та рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. При прийнятті нового рішення, судова колегія у позові відмовляє.