42/457 Про визнання недійсним договору про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами - 23.03.2010 Прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2010 у справі № 42/457 провадження у справі № 42/457 в частині вимог до Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" Донецької області припинено, у позові Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" Донецької області до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Києва відмовлено.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2010 у справі № 42/457 в частині припинення провадження у справі мотивовано тим, що оскільки позивач вимог до Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" Донецької області не заявив, спір між ними відсутній, то провадження у справі слід припинити на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. В частині відмови в задоволенні позову до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", рішення мотивовано тим, що відсутні правові підстави для визнання угоди недійсною.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2010 у справі № 42/457 позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати вищезазначене рішення повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі, доповненнях до неї, зокрема, позивач зазначає, що спірним договором сторони неправомірно зменшили суму, стягнуту за рішенням суду у справі № 1/150, чим фактично припинили обов’язок боржника ДП "НАЕК "Енергоатом" по сплаті частини суми, стягнутої за рішенням суду по справі № 1/150 та суд не встановив суму зобов’язання, що припинилася внаслідок укладення спірного договору з урахуванням часткового виконання такого рішення. Зміна способу і порядку виконання рішень господарських судів регулюються нормами статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" та статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, при цьому жодна з цих статей не передбачає можливості зміни способу або порядку виконання рішення суду про стягнення заборгованості за господарським договором шляхом укладення сторонами додаткової угоди, отже, позивач зазначив, що спірний договір порушує зазначені положення законодавства, оскільки передбачає зміну порядку примусового виконання наказів суду. Крім того, спірний договір з боку позивача підписаний особою, що не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

У відзиві на апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (відповідача-1) зазначив, що він не може бути стороною по даній справі, оскільки не є учасником спірного договору та рішення господарського суду Донецької області у справі № 1/150 в частині своїх зобов’язань виконало повністю.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідач-2) у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2010 у справі № 42/457 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач-2 зазначив, що сума спірного договору не перевищує встановлених статутом позивача обмежень, крім того на виконання спірного договору відповідач-2 перерахував на рахунок позивача 3 594 461,89 грн., після отримання якої на підставі пункту 1 спірного договору позивач відкликав свою заяву у справі про банкрутство позивача № 43/167 та звернувся із заявою до ВДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві про закінчення виконавчого провадження у зв’язку із погашенням заборгованості ДП НАЕК "Енергоатом" за наказом № 1/150 від 24.12.2001, отже, позивач вчинив дії, що свідчать про прийняття виконання спірного договору. Факт виконання рішення суду у справі № 1/150 є доведеним та встановленим постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2009 у справі № 1/150. Укладення договору новації після ухвалення судового рішення не притирічить чинному законодавству, Закон України "Про виконавче провадження" (606-14) регулює порядок примусового виконання рішення та не містить заборон щодо можливості виконання судового рішення шляхом добровільного виконання та не встановлює жодних обмежень щодо способів такого виконання, в тому числі і шляхом укладення договору новації.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу (із доповненнями), відзиви на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:

У червні 2009 року Відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго" звернулося з даним позовом до господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.07.2009 справу передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Позивач зазначав, що між ним та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідач-2) був укладений договір № 2103/10-НАЕК про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами від 21.11.2007.

Посилаючись на те, що указаний договір укладений від його імені представником Костюком С.В. з перевищенням повноважень, а також на те, що договір укладений в порушенням чинного законодавства щодо виконання судових рішень, позивач з підстав, встановлених статтею 203 Цивільного кодексу України, просив задовольнити позов, визнавши договір № 2103/10-НАЕК про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами від 21.11.2007 недійсним, а також відшкодувати за рахунок останнього понесені ним по справі судові витрати.

Відповідач-2 Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" проти позову заперечив, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, що 21.11.2007 між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір № 2103/10-НАЕК про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (надалі – Договір).

За умовами указаного Договору сторони погодили, що станом на час укладення цього договору грошові зобов’язання по рішенню господарського суду Донецької області від 24.12.2001 у справі № 1/150 частково погашені та становлять 3594461,89 грн., які відповідач-2 зобов'язався сплатити на користь позивача протягом десяти днів з моменту підписання цього Договору.

У свою чергу, позивач зобов'язався протягом одного дня з моменту отримання суми заборгованості відкликати з Господарського суду міста Києва заяву від 06.10.2003 № 03-17/1 про порушення справи про банкрутство відповідача-2 (справа № 43/167) в порядку статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Також погодили, що з моменту отримання повної суму заборгованості по даному договору кредитор (позивач) відмовляється від будь-яких майнових та немайнових вимог до боржника (відповідача-2) по рішеннях господарського суду Донецької області від 24.12.2001 по справі № 1/150 та від 11.09.2007 у справі 20/162.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог по відношенню до відповідача-2 про визнання Договору недійсним, виходячи з наступного.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У роз’ясненні Вищого господарського суду України від 12.03.99 р. N 02-5/111 (v_111800-99) (зі змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" зазначено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З наявної у справі копії Договору вбачається, що від імені позивача цей договір підписано представником Костюком С.В.

Згідно статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Також в частині 3 статті 92 Цивільного кодексу України зазначено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до вимог статті 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Крім того, слід зазначити, що статтею 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Повноваження Костюка С.В. були визначені довіреністю від 01.12.2006, виданою Головою правління-генеральним директором позивача Куденком Г.Є., згідно з якою Костюк С.В. мав право укладати та підписувати від імені позивача господарські договори.

Відповідно до умов п.п. 10.6.7 Статуту Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" встановлені обмеження повноважень Голови правління на укладення товариством майнових та немайнових угод, вчинення інших правочинів на суму, що не перевищує 10000 мінімальних заробітних плат. При цьому, Голові правління відповідно до умов статуту надано право в межах своєї компетенції підписувати та видавати довіреності від імені товариства іншим особам (в т.ч. на вчинення правочинів).

У 2007 році на момент вчинення спірного правочину мінімальна заробітна плата становила 460 грн. на місяць (стаття 76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік").

Таким чином, Голова правління позивача був обмежений укладанням господарських договорів на суму понад 4600000 грн. Відповідно, делеговані ним повноваження представника на укладення таких договорів теж були обмежені у такому ж розмірі.

Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за своєю правовою природою спірний договір є договором новації, оскільки передбачав заміну одного зобов'язання іншим. Його ціна становила 3594461,89 грн., що не перевищує граничного розміру для укладення господарських договорів представником.

Посилаючись на перевищення своїх повноважень представником Костюком С.В. позивач у своїх поясненнях суду № 03юр-3698/09 від 09.12.2009 пояснив суду, що до часу укладення спірного договору ним було одержано від відповідача-2 в рахунок виконання рішення господарського суду Донецької області від 24 листопада 2001 р. 1415000 грн., а розмір несплачених сум становив 4439273,51 грн.

При цьому, зазначена сума також не перевищує граничної, з приводу якої представник позивача був повноважний укладати правочини від імені позивача.

Отже, доводи позивача, щодо укладення спірного договору від його імені представником Костюком С.В. з перевищенням повноважень є безпідставними.

На виконання умов Договору відповідач перерахував позивачеві 3 594 461,89 грн. згідно платіжного доручення № 13497 від 29.11.2007.

Позивач відкликав свою заяву у справі про банкрутства відповідачо-2 у зв’язку з врегулюванням питання погашення заборгованості перед кредитором, що підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2007 у справі № 43/167.

Крім цього, позивач звернувся з заявою до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві про закінчення виконавчого провадження у зв’язку з погашенням заборгованості ДП "НАЕК "Енергоатом" за наказом № 1/150 від 24.12.2001 на загальну суму 5854273,51 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2009 у справі № 1/150 доводи, викладені ВАТ "Донецькобленерго", у скарзі, визнані неправомірними, а скаргу на дії Державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м. Києві відхилено.

Як вбачається зі змісту постанови Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2009 у справі № 1/150, ВАТ "Донецькобленерго" 05.12.2007 звернулося з заявою до виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення господарського суду від 24.12.2001 № 1/150 на підставі пункту 8 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом), судом визнано неправомірним посилання позивача на підписання даної заяви неуповноваженою особою, а також встановлено факт виконання рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2001 № 1/150 на суму 5 852 804,51 грн. основного боргу, 1 400 грн. витрат по сплаті державного мита та 69 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Колегія суддів не приймає зауваження позивача про те, що Договір порушує норми законодавства щодо обов’язковості виконання судових рішень, а також виконання судових рішень в примусовому порядку згідно Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , а також зміни способу та порядку виконання судових рішень, оскільки законодавством не обмежено право боржника на добровільне виконання вимог виконавчого документу на будь-якій стадії виконавчого провадження.

Таким чином, позивач не навів доказів недійсності Договору № 2103/10-НАЕК про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами від 21.11.2007, на довів обставини, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними.

Оскільки позивач вимог до відповідача ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" не заявив, предмет спору між ними відсутній, та провадження у справі в цій частині правомірно припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2010 у справі № 42/457 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2010 у справі № 42/457 залишити без змін, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2010 у справі № 42/457 залишити без задоволення.