3/199-36/304 Про стягнення оплати за договором про надання послуг - 23.03.2010 Прийняття

Рішення мотивовано тим, що за своєю правовою природою договір №1 є договором про надання послуг; доказів того, що виконавцем у спірний період надавались послуги відповідачу не подано, як не подано і доказів того, що відповідач відповідно до п.2.1 договору № 1 звертався до виконавця про надання необхідних йому послуг; виходячи із умов п.3.1 договору № 1, норм ч.1 ст. 903 ЦК України, обов’язковою підставою для здійснення замовником свого обов’язку щодо оплати послуг є надання цих послуг; у урахуванням відсутності доказів надання виконавцем послуг відповідачу, суд дійшов висновку про відсутність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості; з урахуванням норми ст. 514 ЦК України, суд вважає, що позивач безпідставно звернувся з вимогами про стягнення абонентської плати за лютий 2007 року, оскільки договір № 2 укладений в січні 2007 року.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2009 у справі № 3/199-36/304 скасувати повністю з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача в повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

Заявник стверджує, що із висновком про недоведеність надання виконавцем послуг не можна погодитись, виходячи із того, що позивачем було надано суду докази, передбачені ст. 32 ГПК України, якими підтверджується надання Рудницькою І.О. послуг відповідачеві за договором від 01.03.2006 № 1/06, а саме: проекти договорів за листопад та жовтень 2006р. зі зробленими зауваженнями, складені претензія, повідомлення, наказ, проект штатного розпису, зроблений за допомогою Рудницької І.О., також були надані суду звіти Рудницької І.О. про виконану роботу за кожен місяць 2006р., які були схвалені директором підприємства Столяром І.Л.

Заявник посилається на положення норм ч.1 ст. 628, ч.1 ст. 901, ст. 903 ЦК України, умов п.п.4.1, 4.2 договору № 1 та стверджує, що умовами договору № 1/06 не передбачалось складання будь-яких актів чи інших документів, які б були підставою для проведення оплати, акти приймання-передачі за березень, квітень, травень 2006р. були підписані Рудницькою І.О. на прохання представників відповідача лише з метою віднесення оплати за надані у цей період послуги до валових витрат підприємства.

Заявник посилається на те, що визначальною ознакою послуг за загальним правилом є те, що вони споживаються замовником у процесі надання, тобто на момент завершення виконання відсутній результат, як певний відокремлений матеріалізований об’єкт, отже, надання послуг на відміну від підряду не є договором з передання певного результату і саме тому ст. 901 ЦК України не покладає на замовника обов’язок прийняти послугу, та не зобов’язує сторони до складання відповідних актів приймання-передачі.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 31 500,00 грн. основного боргу за 9 місяців періоду із березня 2006р. по лютий 2007р., 8 400,00 грн. штрафу, 368,79 грн. 3% річних.

На підставі ст. 22 ГПК України 10.08.2009 позивачем подано до суду першої інстанції заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з відповідача 31 500,00 грн. основного боргу, 7 700,00 грн. штрафу, 2 708,12 грн. 3% річних, 16 405,20 грн. інфляційних втрат. Враховуючи примітку в доданому до згаданої заяви розрахунку, 7 700,00 грн. штрафу нараховано за прострочення платежу за 11 місяців, без врахування місяців, за які оплачено послуги.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.03.2006 між відповідачем та Фізичною особою – підприємцем Рудницькою Інною Олександрівною укладено договір № 1/06 (далі – договір № 1/06).

Згідно із пп.1.1 п.1 договору № 1/06 Фізична особа – підприємець Рудницька Інна Олександрівна, за договором виконавець, бере на себе зобов’язання надавати відповідачу, за договором замовнику, юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

У пп.2.1 п.2 договору № 1/06 наведено перелік юридичних послуг, які надає виконавець.

Підпунктами 4.1 та 4.2 пункту 4 договору № 1/06 сторони передбачили, що вартість послуг, що надаються виконавцем замовнику за цим договором (абонентська плата за юридичне обслуговування) становить 3 500,00 грн. щомісячно, без ПДВ, та сплачується замовником до 10 числа кожного поточного місяця без виставлення рахунків виконавцем, що однак не позбавляє права останнього на виставлення рахунків; абонентська плата за юридичне обслуговування замовника, зазначена в п.4.1 цього договору сплачується замовником незалежно від об’єму наданих послуг.

22.01.2007 між Фізичною особою – підприємцем Рудницькою Інною Олександрівною та позивачем укладено договір про відступлення права вимоги (далі – договір від 22.01.2007).

Згідно із п.1 договору від 22.01.2007 Фізична особа – підприємець Рудницька Інна Олександрівна, за договором кредитор, передає, а позивач, за договором набувач вимоги, приймає право вимоги за договором № 1/06 від 01.03.2006 між кредитором і відповідачем (за договором боржником).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В п.2 договору від 22.01.2007 встановлено, що за цим договором набувач вимоги одержує право вимагати від боржника належного виконання таких зобов’язань: сплати суми боргу, штрафу, інфляційних нарахувань, 3 відсотків річних, неустойки, відшкодування завданих збитків у разі припинення договору з ініціативи боржника, а також інших зобов’язань відповідно до чинного законодавства.

Апеляційна інстанція погоджується із висновком суду першої інстанції, що за своєю правовою природою договір № 1/06 є договором про надання послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі виконання певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст 193 ГК України (436-15) суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Позивач стверджує про надання виконавцем послуг відповідачу, передбачених у договорі № 1/06.

Умовами договору № 1/06 не передбачено обов’язку сторін складати документи ані про звернення відповідача за наданням послуг, ані про надання послуг.

Також законодавством не встановлено певних засобів доказування надання послуг, тому обставини щодо надання послуг за договором № 1/06 можуть підтверджуватись доказами, що відповідають ст. 32 ГПК України.

Сторонами за договором № 1/06 складено акти прийняття-передання по договору № 1/06 від 03.04.2006 за березень 2006р., від 04.05.2006р. за квітень 2006р., від 01.06.2006 за травень 2006р.

Відповідачем сплачено виконавцю по 3 500,00 грн. за платіжними дорученнями: від 13.04.2006 № 555, від 05.06.2006 № 855 та від 09.06.2006 № 897, у яких підставою платежу зазначено: "За юридичне обслуговування згідно із договором № 1/06 від 01.03.2006 без ПДВ", та без посилання на зазначені акти.

Як вже зазначалось, згідно із пп.4.2 п.4 договору № 1/06 абонентська плата за юридичне обслуговування замовника, зазначена в п.4.1 цього договору, сплачується замовником незалежно від об’єму надання послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Твердження відповідача про ненадання послуг, передбачених договором № 1/06, є безпідставним та таким, що не підтверджено матеріалами справи, хоча відповідно до норми ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 26.01.2010 відповідачем не надано контррозрахунок із підтверджуючими доказами.

Наявні у справі накази по особовому складу відповідача від 23.12.2005 № 195-ВК про прийняття Рудницької І.О. на роботу за сумісництвом та від 28.02.2006 № 26-ВК про звільнення з роботи Рудницької І.О. не свідчать про наявність підстав, які звільняють відповідача від виконання своїх обов’язків за договором № 1/06.

Відповідачем надано до матеріалів справи акт від 06.12.2006 за № 15 про те, що Фізичною особою – підприємцем Рудницькою І.О. по договору № 1/06 з 01.06.2006 жодного разу відповідачу не надавались послуги.

Однак, зазначений акт складено посадовими особами відповідача, які є зацікавленими особами, тому цей документ не має юридичної сили доказу. Крім того, оскільки згідно із наказом Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор) від 04.12.06 № 321-ВК на посаду директора підприємства Косик С.Й. призначено 05.12.2006, то про ненадання послуг за договором № 1/06 голові комісії Косик С.Й. з 01.06.2006, було відомо зі слів інших посадових осіб.

Крім того, твердження про ненадання послуг згідно із договором № 1/06 спростовується матеріалами справи.

На підтвердження надання відповідачу послуг згідно із договором № 1/06, позивачем надані наступні документи, у складенні яких брав участь виконавець:

звіти Фізичної особи – підприємця Рудницької І.О. про виконану роботу відповідно до умов договору № 1/06 за: березень, квітень, травень, червень, липень, серпень вересень, жовтень 2006р., на яких є відмітка відповідача про одержання, скріплена підписом представника відповідача;

копію наказу відповідача від 21.07.2006 № 347 "Про зміни в організації виробництва і праці"; довіреності № 2 від 06.04.2006, виданої терміном до 31.12.2007; претензії відповідача від 29.09.2006 № 23/1-4/128, договору на закупівлю товару за листопад 2006р.; штатного розпису адміністративно – управлінського персоналу і підрозділів філії відповідача, затвердженого 20.07.2006; договору поставки № 1307-002 за жовтень 2006; повідомлень працівникам відповідача відповідно до норм КЗпП України (322-08) від 28.08.2006 № 23-5-4/62, від 30.08.2006 №№ 23-5-4/63, 23-5-4/64, листа голові профкому Головного підприємства ДП "Укрдорзв’язок" від 20.07.2006 № 23/6-5/61.

Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Слід зазначити, що загальними положеннями про послуги глави 63 ЦК України (435-15) не передбачено право замовника в односторонньому порядку відмовитись від виконання обов’язку оплатити послуги, при цьому в ч.2 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов’язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У заяві від 10.08.2009 про збільшення розміру позовних вимог позивачем також заявлена вимога про стягнення заборгованості з інфляції у розмірі 16 405,20 грн., яка не була заявлена у позовній заяві.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (пп.3.7 п.3 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 (v_289800-97) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зі змінами).

Отже, у зв’язку із тим, що заява позивача від 10.08.2009 частково не відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, то у цій частині, щодо вимог про стягнення заборгованості з інфляції 16 405,20 грн., заява залишається без задоволення, в решті частини заява позивача про збільшення позовних вимог приймається.

Із матеріалів справи не вбачається того, що відповідачем оплачено вартість послуг відповідно до договору № 1/06 у строки, вказані у пп.4.1 п.1 цього договору.

Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із пп.4.6 п.4 договору № 1/06 у випадку прострочення платежів по цьому договору замовник зобов’язаний сплатити виконавцю штраф в розмірі 20% від суми простроченого платежу.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача 31 500,00 грн. основного боргу, 7 700,00 грн. штрафу, 2 708,12 грн. 3% річних є такими, що відповідають нормам законодавства, грунтуються на матеріалах справи, тому підлягають задоволенню.

Апеляційна інстанція не погоджується із висновком оскаржуваного рішення про необгрунтованість позовних вимог, як із таким, що прийняте без всебічного, повного і об’єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; також не погоджується із висновком щодо безпідставного звернення позивачем з вимогами про стягнення абонентської плати за лютий 2007року, тому що, як передбачено статтею 514 ЦК України, у договорі про відступлення права вимоги від 22.01.2007 погоджено сторонами умови, відповідно до яких права позивача не обмежуються моментом переходу прав первісного кредитора.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції повністю та часткове задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2009 у справі № 3/199-36/304 скасувати повністю і прийняти нове рішення.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Державного підприємства дорожнього зв’язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв"язок" (03179, м. Київ, вул. Чалого, 3, код ЄДРПОУ 05422987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрімекс" (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 67, код ЄДРПОУ 32706514) 31 500,00 грн. основного боргу, 7 700,00 грн. штрафу, 2 708,12 грн. 3% річних, 419,08 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Державного підприємства дорожнього зв’язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв"язок" (03179, м. Київ, вул. Чалого, 3, код ЄДРПОУ 05422987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрімекс" (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 67, код ЄДРПОУ 32706514) 209,54 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.