Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Куліш Р. Ф.(доповідача ),

суддів : Науменко І.М., Ясир Л.О.

при секретарі : Вовченко О.В.

за участю представників:

від ініціюючого кредитора: Висотенко Ірина Миколаївна, представник, довіреність №6524/0/4-09 від 30.11.09 (був присутнім у судовому засіданні 10.03.2010р.);

розпорядник майна: Черних Олександр Миколайович представник, довіреність №110 від 16.11.09;

від боржника: Савченко Вікторія Віталіївна, юрисконсульт юрисконсульт, довіреність №01-17/1111 від 30.12.09;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного комітету України з державного матеріального резерву м. Київ

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2009 р. у справі № Б26/161-09-12

за заявою державного комітету України з державного матеріального резерву м. Київ

до боржника відкритого акціонерного товариства"Криворізький завод гірничого машинобудування" м.Кривий Ріг

про грошові вимоги у справі про банкрутство

У судовому засіданні 10.03.2010р. було оголошено перерву до 17.03.10 на 10:00.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст. 85, 99, 105 ГПК України).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2009року у справі № Б26/161-09-12 (суддя Камша Н.М.) визнано грошові вимоги державного комітету України з державного матеріального резерву м. Київ до відкритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого машинобудування" м.Кривий Ріг на суму 1059248 грн. –третя черга задоволення. Решту вимог –відхилено.

Ухвала суду мотивована тим, що у справі про банкрутство при розгляді грошових вимог господарський суд не вирішує спір по суті, а перевіряє документи, якими підтверджуються грошові вимоги кредиторів до боржника. Спір між кредитором та боржником за виключною підсудністю розглядався господарським судом м. Києва зважаючи на положення частини 4 статті 16 Господарського процесуального кодексу України матеріали справи містять державну таємницю.

Оскільки, рішення суду по справі № 32/98 не набрало законної сили з урахуванням матеріалів справи визнані вимоги у розмірі 1059248 грн. вартості матеріальних цінностей. Вимоги по визнанню штрафу на суму 583010 грн. 72 коп. за незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву та 20% штрафу на суму 116602 грн. 14 коп. за несвоєчасне освіження та заміну матеріальних цінностей, пені 527430 грн. 29 коп. за період з 19.03.2004р. по 12.06.2009р. відхилені, оскільки їх стягнення не підтверджено у встановленому порядку.

Не погодившись з вказаною ухвалою господарського суду Дніпропетровської області до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся державний комітет України з державного матеріального резерву м.Київ (кредитор), в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2009р. у справі № Б26/161-09-12, у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким визнати державний комітет України з державного матеріального резерву кредитором та внести його до третьої черги реєстру вимог кредиторів відкритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого машинобудування" на суму 2331291 грн. 15 коп.

Зокрема, заявник скарги посилається на те, що в даному випадку має місце факт самовільного відчуження боржником матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, встановлений актом перевірки Контрольно-ревізійної служби Держкомрезерву України від 19.03.2004р., яка діяла на підставі постанови Верховної ради України від 20.02.1996року № 57/96-ВР "Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)" (57/96-ВР) .

Отже, обов’язок боржника повернути матеріальні цінності встановлений Цивільним кодексом України (435-15) , в той час як статтею 14 Закону України"Про державний матеріальний резерв" це зобов’язання доповнюється обов’язком сплатити штрафні санкції за неналежне виконання відповідального зберігання.

Відкрите акціонерне товариство"Криворізький завод гірничого машинобудування" у запереченні на апеляційну скаргу просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2009року залишити без змін, оскільки вона прийнята з дотримання норм матеріального та процесуального права, а у задоволенні апеляційної скарги державного комітету України з державного матеріального резерву м. Київ відмовити.

Розпорядник майна відкритого акціонерного товариства"Криворізький завод гірничого машинобудування" Глядченко В.М. у відзиві на апеляційну скаргу просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2009року залишити без змін, оскільки вона прийнята з дотримання норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу державного комітету України з державного матеріального резерву м. Київ залишити без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого машинобудування" м.Кривий Ріг (боржник) порушено 12.06.2009р. на підставі ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство).

02.07.2009року введено процедуру санації, призначено керуючого санацією –керівника боржника Яковлєва В.В., розпорядником майна –арбітражного керуючого Глядченка В.М.

В газеті "Голос України" від 15.07. 2009 року № 129 опубліковано оголошення про порушення відносно боржника справи про банкрутство.

07.08.2009 року до господарського суду Дніпропетровської області від державного комітету України з державного матеріального резерву м. Київ надійшла заява про визнання його кредитором та внести його до третьої черги реєстру вимог кредиторів відкритого акціонерного товариства"Криворізький завод гірничого машинобудування" на суму 2331291 грн. 15 коп., які складаються із основного боргу 1059248 грн.00коп., 100% штрафу –583010 грн. 72 коп., 20% штрафу –116602 грн. 14 коп., пені –572430 грн. 29 коп..

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.01.09 р. по справі № 32/98 (яке не набрало законної сили) за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву до відкритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого машинобудування" зобов'язано відповідача повернути до мобілізаційного резерву матеріальні цінності; стягнено 100% штрафу за незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву в розмірі 492 364,72 грн.; 20% штрафу за несвоєчасне освіження та заміну матеріальних цінностей державного резерву в розмірі 98 472,94 грн. та пеню в розмірі 327 011,05 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.09 р. провадження у справі № 32/98 зупинено до розгляду заяви кредитора у справі про банкрутство № Б26/161-09-12, що розглядається у господарському суді Дніпропетровської області.

Заявивши грошові вимоги до боржника, кредитор посилається на те, що на відповідальному зберіганні у ВАТ "Криворізький завод гірничого машинобудування" знаходяться матеріальні цінності державного матеріального резерву, які є державною власністю та перебувають в оперативному управлінні Державного комітету України з державного матеріального резерву.

Накопичення матеріальних цінностей мобрезерву проведене відповідно до затвердженої номенклатури, яка була знищена актом № 1 дек від 19.07.2002р. відповідно до листа Відділу УСБУ в Дніпропетровській області у м.Кривий Ріг від 09.09.2002р. № 3464. Факт зберігання підтверджується також річними звітами за формою 12-мр, яке підприємство надсилало до Держкомрезерву (має гриф" Для службового користування"). Розбронювання матеріальних цінностей мобрезерву проводилось згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.05.2002р. № 263 рт ; від 29.10.2003р. № 657 рт ; від 26.11.2003р. № 702р; від 04.10.2004р. № 689р. На виконання розпоряджень Уряду Держкомрезерв видавав наряди на розбронювання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Крім того, між позивачем та відповідачем був укладений договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобрезерву № 5/54 від 11.09.2006р.(далі - договір).

Відповідно до п. 3 та п. 4 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами. Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами. Отже, підприємства зберігають матеріальні цінності мобілізаційного резерву (в даному випадку мобілізаційне завдання виступає адміністративним актом, на підставі якого виникають правовідносини, які хоч і містять цивільно-правовий характер але являються специфічними правовідносинами в силу специфіки мобілізаційного резерву) на основі мобілізаційного завдання, яке доводиться до підприємства.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватись лише за рішенням Кабінету Міністрів України. Тому боржник зобов'язаний зберігати матеріальні цінності мобілізаційного резерву до моменту зняття в установленому порядку мобілізаційного завдання.

На підставі службового завдання Держкомрезерву України, припис від 08.01.2004р. № 118/п, Південним контрольно-ревізійним відділом Держкомрезерву України була проведена контрольна перевірка наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей державного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні у відповідача, на підставі чого складено акт від 19.03.2004р. Перевірка проводилась з відома посадових осіб підприємства, які з актом були ознайомлені та підписали його. За результатами перевірки виявлено ряд порушень, а саме:

1. Несвоєчасне освіження матеріальних цінностей мобрезерву ;

2. Самовільне відчуження матеріальних цінностей мобрезерву .

Таким чином, суд прийшов до висновку, про неналежне виконання боржником своїх зобов’язань.

Підставою для звернення з заявою про визнання кредиторських вимог є Акти перевірки КРУ Держкомрезерву України від 19.03.2004р. та від 24.10.2007р., відповідно до яких, перевіркою встановлено факти незабезпечення збереження (самовільне відчуження) матцінностей мобілізаційного резерву на підприємстві відповідача, який є відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву. Слід звернути увагу на те, що акти перевірок підписані повноважними особами відповідача та засвідчені печаткою підприємства без жодних зауважень боржника щодо виявлених актами порушень.

Відповідно до норм цивільного законодавства ( Цивільний кодекс УРСР (1540-06) та Цивільний кодекс України (435-15) ) спосіб та форма виконання зобов'язань за договором визначається умовами відповідного договору. Зміна ж способу виконання договору має бути передбачена у тій самій формі, у якій був укладений договір та погоджена сторонами цього договору. Отже, пред'явлення вимог за договором у грошовій формі, тоді як виконання зобов'язання було передбачено у натуральній, не може свідчити про заміну способу виконання договору, зокрема, з натуральної на грошову. У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що заявлені Комітетом вимоги до Боржника носять натуральний, а не грошовий характер, як цього вимагають положення ст.ст. 1, 14 Закону про банкрутство, а тому з цих підстав кредиторські вимоги щодо основної суми заборгованості не підлягають задоволенню.

Факт незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву є порушенням операцій з матеріальними цінностями державного резерву, що в свою чергу свідчать про неналежне виконання своїх зобов'язань передбачених Цивільним кодексом України (435-15) (ст.ст. 936, 942, 949), Законом України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) . Порядком формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву та інших нормативних актів, які регулюють порядок здійснення операцій по відповідальному зберіганню мат. цінностей державного резерву. За неналежне виконання зобов'язань ст. 230 Господарського кодексу України передбачає відповідальність у вигляді стягнення штрафних санкцій.

Оскільки відповідно до статті 231 Господарського кодексу України сплата неустойки регулюються - законом, то відповідно до п. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Таким чином, вимоги в частині про стягнення штрафних санкцій визнаються обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вартість матеріальних цінностей, щодо яких незабезпечене збереження, встановлена, виходячи з цін, що діяли на момент проведення перевірки (19.03.2004) становить 583010 грн. 72 коп., отже, 100% штраф відповідно становить 583010 грн. 72 коп.

Пеня за період з 19.03.2004 по 05.02.2008 згідно розрахунку позивача становить 572430 грн.79 коп.

Крім цього, відповідно до п. 12 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" у разі порушення правил і умов зберігання, несвоєчасного освіження та заміни матеріальних цінностей державного резерву - відповідальні зберіганні сплачують штраф у розмірі 20 відсотків вартості матеріальних цінностей, щодо яких допущено порушення.

Оскільки судом встановлено факт несвоєчасного освіження та заміни матеріальних цінностей державного резерву, то відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 116602 грн. 14 коп.

Посилання відповідача на те, що цінності мобілізаційного резерву,

які є предметом судового розгляду були роз броньовані а тому відсутні підстави для стягнення штрафних санкції передбачених ст.

14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" колегія вважає необґрунтованими, оскільки сам по собі факт розбронювання не звільняє відповідача від виконання обов’язків зберігача цінностей мобілізаційного резерву.

Рішення про розбронювання цінностей мобрезерву не змінює власника цінностей та не припиняє дію Закону України"Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) щодо цих матеріальних цінностей.

Враховуючи вище викладені обставини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга державного комітету України з державного матеріального резерву м. Київ підлягає частковому задоволенню, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2009 р. у справі № Б26/161-09-12 слід змінити.

Керуючись ст.ст. 14, 15, 31, 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд –

Апеляційну скаргу державного комітету України з державного матеріального резерву м. Київ задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2009 р. у справі № Б26/161-09-12 змінити.

Визнати грошові вимоги державного комітету України з державного матеріального резерву м. Київ на суму 1272043 грн. 65 коп. в частині стягнення штрафу, пені, шоста черга задоволення.

Решту вимог відхилити.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд в місячний строк.