Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу Гусятинського районного центру зайнятості

на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 22.12.2009р.

у справі № 10/Б-954

за заявою прокуратури Гусятинського району в інтересах держави в особі ДПІ у Гусятинському районі, м.Гусятин

до сільсьгосподарського ТзОВ "Хлібороб", с.Увисла Гусятинського району Тернопільської області

про визнання банкрутом,

з участю представників :

від скаржника –не з"явився

від боржника –не з"явився

арбітражний керуючий – не з"явився

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст. 22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Сторони належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерували, в зв"язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 22.12.2009р. у справі № 10/Б-954 (суддя Півторак М.Є.) про банкрутство сільськогосподарського ТзОВ "Хлібороб", с.Увисла Гусятинського району Тернопільської області задоволено клопотання арбітражного керуючого Шимечка А.Я., затверджено оплату праці ліквідатора банкрута в розмірі двох мінімальних розмірів заробітних плат за кожен місяць роботи з 27.11.2008р. по 26.06.2009р. в сумі 8636,50 грн. та стягнуто її з кредиторів пропорційно на користь арбітражного керуючого-ліквідатора Шимечка А.Я.

Не погоджуючись з даною ухвалою кредитор – Гусятинський районний центр зайнятості подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись закрема на те, що вона є незаконна, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та суперечать вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , оскільки процедура щодо визнання боржника банкрутом проводилась відповідно до статті 52 Закону, яка не передбачає обов"язку ліквідатора щодо скликання зборів кредиторів та утворення комітету кредиторів, а тому кошти на оплату праці ліквідатора та на відшкодування витрат ліквідатора повинні стягуватись з ініціюючого кредитора. Крім того скаржник зазначає, що не може проводити будь-яку іншу діяльність, окрім визначеної Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) , і використовувати кошти на цілі, не пов'язані з цією діяльністю, а в кошторисі видатків Фонду не передбачено коштів на оплату послуг арбітражного керуючого-ліквідатора.

Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

В провадженні господарського суду Тернопільської області знаходилась справа № 10/Б-954 про банкрутство сільськогосподарського ТзОВ "Хлібороб", с.Увисла Гусятинського району Тернопільської області, порушеної за заявою УПФУ в Збаразькому районі в порядку передбаченому статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч. 10. ст. 3-1 Закону про банкрутство, оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом (2343-12) , за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, тобто на платній основі.

У відповідності до ч. 12 ст. 3-1 Закону про банкрутство, оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом (2343-12) , але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Ліквідатором Шимечко А.Я. до господарського суду подано розрахунок розміру оплати праці за період здійснення ним обов’язків ліквідатора у справі, згідно якого оплата послуг ліквідатора становить 8636,50 грн., яку ліквідатор просив стягнути, посилаючись на п.п. 10, 12 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з кредиторів пропорційно.

Враховуючи, що провадження у даній справі здійснювалося за особливою процедурою банкрутства, в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що виключає створення комітету кредиторів, поданий арбітражним керуючим Шимечко А.Я. розрахунок оплати послуг за період виконання ним повноважень ліквідатора боржника складений в мінімальному розмірі (в межах подвійної мінімальної заробітної плати), господарський суд, виходячи з системного аналізу п.п. 4, 10, 12 ст. 31, ст.ст. 25, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та враховуючи неможливість відшкодування таких витрат за рахунок майна банкрута через відсутність будь-яких активів, підставно визнав його достатнім та належним доказом для відшкодування оплати послуг в заявленому розмірі 8636,50 грн.

Разом з тим, як встановлено судом, кредитором у даній справі є не лише ініціюючий кредитор, відтак, за наявності інших кредиторів, дотримуючись принципу пропорційності понесених ліквідатором витрат, суд обгрунтовано задовольнив клопотання ліквідатора шляхом покладення обов’язку по відшкодуванню витрат на оплату послуг арбітражного керуючого на всіх кредиторів, чиї грошові вимоги включені до реєстру та ліквідаційного балансу відносно боржника, пропорційно до розміру кредиторських вимог.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 91, 101- 106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 22.12.2009р. у справі № 10/Б-954 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.