08/1923 Про визнання договору безоплатного користування недійсним та витребування майна - 12.03.2010 Прийняття

Фермерське господарство "Шипельова О. А."(далі по тексту –ФГ "Шипельова О. А.) звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до фермерського господарства "Ольвія"(далі по тексту –ФГ "Ольвія", відповідач-1) та сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Матусів"(далі по тексту –СТОВ "Матусів") за участю третьої особи з самостійними позовними вимогами фермерського господарства "Оріон"(далі по тексту –ФГ "Оріон", третя особа-1) та третіх осіб без самостійних позовних вимог: спілки громадян співвласників Спілки фермерів "Деметра"(далі по тексту –СФ "Деметра", третя особа-2) та спілки громадян співвласників Спілки фермерів "Оріон"(далі по тексту –СФ "Оріон", третя особа-3) про визнання недійним договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1 від 05.05.2008 року укладеного між ФГ "Ольвія" та СТОВ "Матусів", витребування у ФГ "Ольвія"на користь ФГ "Шипельова О.А."нерухомого майна: ЗАВ-40 дільниці № 2, вагову току дільниці № 2, піднавіс току дільниці № 2, покриття току дільниці № 2 по вул. Чернишевського, 31 б, с. Матусів, Шполянський район, Черкаська область на загальну суму 19394 грн.

Ухвалою господарського суду першої інстанції від 03.08.2009 року заяву ФГ "Шипельова О.А."про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено, заборонено ФГ "Ольвія"вчиняти будь-які дії щодо відчуження, передачі в оренду, управління спірне майно.

07.09.2009 року СФ "Деметра"звернулось до господарського суду Черкаської області з заявою, в якій заявляє вимоги про визнання недійним договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1 від 05.05.2008 року укладеного між ФГ "Ольвія"та СТОВ "Матусів", витребування у ФГ "Ольвія"на користь СФ "Деметра"нерухомого майна: ЗАВ-40 дільниці № 2, вагову току дільниці № 2, піднавіс току дільниці № 2, покриття току дільниці № 2 по вул. Чернишевського, 31 б, с. Матусів, Шполянський район, Черкаська область

Ухвалою місцевого господарського суду від 08.09.2009 року заяву СФ "Деметра"про залучення спілки до розгляду справи у якості третьої особи з самостійними позовними вимогами на предмет спору задоволено.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 27.10.2009 року у справі № 08/1923 (далі по тексту –Рішення) провадження в частині позовних вимог до СТОВ "Матусів" припинено, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФГ "Шипельова О. А."та СФ "Деметра"звернулись до апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 27.10.2009 року у справі № 08/1923.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 25.11.2009 року апеляційні скарги прийняті до провадження.

Розгляд справи здійснюється після оголошення в судових засіданнях 23.12.2009 року, 19.01.2010 року, 02.02.2010 року, та 16.02.2010 року ухвал про відкладення розгляду справи.

Відповідач скористався наданим йому ст. 96 ГПК України правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому просить Рішення залишити без змін з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розпорядженнями заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду склад колегії суддів змінювався, розгляд справи здійснюється у складі суддів: Рудченка С. Г., Корсакової Г. В. та Мельника С. М.

Сторонами було заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи у відповідності до ст. 69 ГПК України, у зв’язку зі складністю справи та необхідністю з’ясування усіх спірних правовідносин, яке колегією суддів було задоволеною

Від СФ "Деметра", ФГ "Шипельова О.А.", ФГ "Оріон"надійшло клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову. Однак колегією апеляційного господарського суду у задоволенні вказаного клопотання відмовлено, оскільки у даному клопотанні не зазначено жодної підстави в обґрунтування неможливості в подальшому виконати рішення суду.

Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне:

–згідно договору від 23.07.2002 року СТОВ "Матусів"в особі директора товариства Олійник А. В. з однієї сторони та фермерських господарств "Шипельова О. А"та "Шевченко О. М."з іншої сторони уклали договір про наступне: СТОВ передає, а фермерські господарства "Шипельова О. А"та "Шевченко О. М."приймає в безоплатне користування, з подальшим викупом наступне майно, яке знаходиться в СТОВ під погашення кредиторської заборгованості, а саме дорожка асф. під накриття 398 кв. м, дорожка без накриття бруківка 110 кв. м, загальна площа користування 232 кв. м. загальна вартість якого складає 11675 грн., ЗАВ –40 вартістю 6273 грн., вісова току –1746 грн., що разом становить 19394 грн.;

–відповідно до п. 1 вказаного договору, протягом трьох років, починаючи з 2002 року в строк до 01 жовтня поточного року, фермерські господарства зобов’язані вносити плату за майно, що викупляється, в рівних долях, після чого сплачене майно стає власністю фермерських господарств;

–згідно п. 9 Договору, останній діє до 30.10.2004 року і може бути розірваний за згодою сторін або по рішенню господарського суду;

–09.09.2002 року комісія СТОВ "Матусів"та ФГ "Шипельова О. А."та ФГ "Шевченко О.М."склали акт прийому-передачі при купівлі фермерськими господарствами ФГ "Шипельова О. А."та ФГ "Шевченко О.М."в СТОВ "Матусів"майна токового господарства дільниці № 2, яке відведено під погашення кредиторської заборгованості, а саме: зерноочисного комплексу –ЗАВ (УЗК-50) на суму 6273 грн., що 29 % від загальної суми вартості майна кредиторської заборгованості по ЗАВ (УЗК-50) –21631 грн., згідно уточненого розподільчого акту розрахунку пайового фонду затвердженого загальними зборами, протокол № 2 від 17.11.2001 року. Передано, після купівлі, частину майна фермерським господарствам в зерноочисному комплексі ЗАВ (УЗК-50), а саме:

1. Будівля ЗАВ (УЗК-50) 14,5%;

2. Норія зернова 2НЗС-20 1шт. 14,5 %;

3. Пульт управління електричний 14,5 %;

4. Вібросипаратор зерноочисний 1 шт. 14,5 %;

(в т.ч. вентилятор –1шт., циклон –1 шт., вібросипаратор –2шт., шнеки подачі –2шт.);

–05.05.2008 року між СТОВ "Матусів"(продавець) в особі ліквідатора Бабенка О. В. та ФГ "Ольвія"(покупець) в особі Кравченка І. В. укладено договір купівлі-продажу (далі по тексту –Договір), відповідно умов п. 1.1. якого продавець продає, а покупець купує на умовах даного договору майно, а саме:

1. Комора № 1 дільниці № 2 с. Матусів;

2. Контора-склад дільниці № 2 с. Матусів;

3. Вагова току дільниці № 2 с. Матусів;

4. Піднавіс току дільниці № 2 с. Матусів;

5. Покриття току дільниці № 2 с. Матусів;

6. Покриття току дільниці № 2 с. Матусів;

7. ЗАВ-40 дільниці № 2 с. Матусів;

8. Вагова № 1 дільниці № 1 с. Матусів.

–відповідно до п. 1.2 Договору-2, майно, що зазначене в 1.1. даного договору належить продавцю на праві власності;

–05.05.2008 року між СТОВ "Матусів"та ФГ "Ольвія"уклали акт прийому-передачі майна, вказаного у Договорі;

–рішенням господарського суду Черкаської області від 27.06.2008 року у справі № 05/2786 за позовом ФГ "Ольвія"до СТОВ "Матусів"про визнання права власності та визнання договору дійсним, визнано дійсним договір № 1 купівлі-продажу від 05.05.2008 року, укладеного між СТОВ "Матусів"та ФГ "Ольвія"щодо майна, розташованого в с. Матусів, провадження в частині визнання права власності припинено;

–відповідно до витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, виданого Шполянським виробничим відділом комунального підприємства "Черкаське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації"станом на 07.10.2008 року об’єкти: будівлі та споруди за адресою Черкаська обл., Шполянський район, с. Матусів, вул. Чернишевського, буд. 31б належать на праві приватної власності ФГ "Ольвія".

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом правомірно в силу вимог п.6 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинено провадження у справі в частині позовних вимог до СТОВ "Матусів"щодо якого внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 615989.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу ( ГПК) України (1798-12) , підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ч.2 ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Однак, наявність права на пред’явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій України є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Отже, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен з’ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав особи, яка звернулася до суду з позовом, а також наявність спору між сторонами.

Частина 1 ст. 15 Цивільного Кодексу України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права. Під захист цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України.

Позивач та третя особа-1 звернулись до суду з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1 від 05.05.2008 року укладеного між СТОВ "Матусів"та ФГ "Ольвія".

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання недійсним договору № 1 від 05.05.2008 року, ФГ "Шипельова О.А."та СФ "Деметра"посилаються на те, що при укладенні спірного договору, по-перше, не дотримано вимоги форми правочину, по-друге, у відповідача-2 не було достатніх правових підстав для розпорядження спірним майном.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно п. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зі змісту наведених вище норм чинного законодавства вбачається, що для визнання спірного договору недійсним необхідною умовою є недодержання в момент укладення вказаного договору сторонами вимог, встановлених п.п. 1-3,5 ст. 203 ЦК України, або наявність підстав, передбачених п. 1 ст. 207 ГК України.

При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що в силу ст. 216 ЦК України наслідком визнання правочину недійсним є застосування реституції, відповідно до якої кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Якщо ж з позовом про визнання недійсним правочину звернулася особа, яка не є його стороною, то повернення кожною стороною у натурі всього того, що було ними одержане на виконання цього правочину, не відновлює права щодо захисту яких ця особа звернулась до суду.

Отже, застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення ст. 216 ЦК України, є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і набувача.

Як вбачається з матеріалів справи, ФГ "Шипельова О. А."та СФ "Деметра"не є сторонами в оскаржуваному Договорі.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ФГ "Шипельова О. А."та СФ "Деметра", звертаючись до суду за захистом свого права власності на спірне майно з вимогами про визнання недійсним договору № 1 від 05.05.2008 року, укладеного між СТОВ "Матусів"та ФГ "Ольвія", вибрали невірний спосіб захисту, а тому задоволенню не підлягають.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині витребування у ФГ "Ольвія"на користь "Шипельова О. А."та СФ "Деметра"нерухоме майно: ЗАВ-40 дільниці № 2, піднавіс току дільниці № 2, покриття току дільниці №2 по вул. Чернишевського 31б, в с. Матусів, Шполянський район, Черкаська обл. на загальну суму 19394 грн., заявники посилаються на порушення відповідачами вимог ст.ст. 319, 320, 321 ЦК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позовні вимоги "Шипельова О. А."та СФ "Деметра"в цій частині також не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вже було вище вказано, в силу вимог чинного законодавства суд, вирішуючи спір, повинен з’ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав особи, яка звернулася до суду з позовом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Право власності в силу ст. 316 ЦК України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

До запровадження єдиної системи державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та введення в дію Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 (z0157-02) затверджено "Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за №157/6445 (z0157-02) (далі по тексту –Тимчасове положення).

З метою надання інформації про зареєстровані права власності на нерухоме майно або про відсутність зареєстрованих прав наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 року №7/5 (z0067-03) затверджений "Порядок ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно", зареєстровано в Міністерства юстиції України 28 січня 2003 року за №67/388 (далі по тексту –Порядок ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно).

Відповідно до п.п. "а"п. 6.1 Тимчасового положення (z0157-02) , оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об’єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об’єкта і введення його в експлуатацію.

З аналізу наведених вище норм чинного законодавства вбачається, що належними доказами наявності права власності на нерухоме майно є свідоцтво про право власності на нерухоме майно, виданого у відповідності до вимог Порядок ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно (z0067-03) .

ФГ "Шипельова О. А."та СФ "Деметра"не надали ні в суді першої, ні апеляційної інстанції належні докази наявності прав власності на витребовуване останніми від ФГ "Ольвія"нерухомого майна, а саме: ЗАВ-40 дільниці № 2, піднавіс току дільниці № 2, покриття току дільниці №2 по вул. Чернишевського 31б, в с. Матусів, Шполянський район, Черкаська обл.

Натомість у ФГ "Оріон"наявні документи, що посвідчують право власності на будівлі та споруди за адресою Черкаська обл., Шполянський район, с. Матусів, вул. Чернишевського, буд. 31б.

Колегія суддів вважає, що відсутність доказу, що за заявниками зареєстровано (чи у них виникло) право власності на спірні об’єкти нерухомого майна, не може бути замінено простою оцінкою судом обставин справи і таким же оціночним висновком, що заявники все ж мають право власності на спірне майно і їх право власності переважає аналогічне право власності ФГ "Оріон"на це ж майно. Для підтвердження права власності на майно заявникам слід подавати самостійний позов. З цих підстав всі надані заявниками документи про придбання та отримання спірного майна при розпаюванні асоціації "Вільна Україна", суд відхиляє як неналежні докази того, що у позивачів виникло право власності на спірне майно і саме вони є належними власниками цього майна, а не ФГ "Оріон".

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо відсутності достатніх правових підстав для витребовування у ФГ "Ольвія"на користь ФГ "Шипельова О. А."та СФ "Деметра"спірного нерухомого майна, а отже і для задоволення позовних вимог в цій частині.

Водночас колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що частина 1 ст. 15 ЦК України передбачає норму, яка гарантує кожному право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а стаття 392 вказаного Кодексу є спеціальним правилом, спрямованим на захист права власності від протиправних дій. У випадку виникнення претензій з боку третіх осіб, власник майна має право спростувати їх шляхом пред'явлення позову про визнання права власності.

Таким чином, такий позов може бути пред'явлений у наступних випадках: якщо право власності позивача оспорюється або не визнається відповідачем; якщо позивач втратив документ, який засвідчує його право власності; якщо особа звертається до суду з метою набуття права власності на майно.

Для доведення свого права, якщо воно піддається сумніву іншими особами, позивач повинен надати докази, що підтверджують наявність в нього права власності на майно.

Вимога про визнання права власності може бути пред'явлена до відповідача, який оспорює, не визнає право власника, або до суду, якщо пред'являється вимога про визнання права у зв'язку із втратою правовстановлюючих документів чи про набуття права власності на певне майно. У такому позові відповідач відсутній.

Відповідачем за позовом про визнання права власності є особа, що оспорює право власності позивача або не визнає за ним права на майно і тим самим унеможливлює для власника реалізацію його правомочностей з володіння, користування та розпорядження майном в повному обсязі. Це може бути фізична, юридична особа, орган державної влади, місцевого самоврядування.

Дії відповідача можуть полягати у неправомірному невизнанні або оспорюванні прав власника, а саме: невизнанням вважаються дії відповідача, спрямовані на заперечення в цілому або у певній частині права власності конкретної особи, внаслідок якого власник позбавляється можливості реалізувати своє право. Зокрема, відповідач може заперечувати належність права власності на індивідуально –визначене майно певній особі, не визнавати це право за співвласником, тощо. Оспорюванням є стан цивільних правовідносин, за якого між сторонами існує спір з приводу наявності чи відсутності права власності у сторін, а також належності такого права певній особі.

Предметом позову є вимога позивача про визнання його права власності на певне індивідуально –визначене майно, тобто констатація факту приналежності права власності саме позивачеві, який не може полягати у примушуванні відповідача до виконання певних обов'язків.

Доводи скаржників, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими, оскільки наявні в матеріалах справи докази та встановлені на їх підставі обставини справи не підтверджують сукупність необхідних складових для притягнення відповідача до цивільної відповідальності, а отже, не дають і достатніх правових підстав для задоволення апеляційної скарги та позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом Черкаської області при прийнятті Рішення дотримано вимоги норм матеріального та процесуального права і доводи, викладені в цьому рішенні, є законними і обґрунтованими, а тому підстави для скасування вказаного рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційні скарги фермерського господарства "Шипельова О. А."та спілки фермерів "Деметра"на рішення господарського суду Черкаської області від 27.10.2009 року у справі № 08/1923 залишити без задоволення, а зазначене рішення –без змін.