б18/237-09 Про припинення провадження у справі про банкрутство ВАТ, у зв'язку з тим, що в заявника відсутні ознаки неплатоспроможності - 11.03.2010 Прийняття

До господарського суду Київської області звернулося Відкрите акціонерне товариство "Кагарлицький цукровий завод"із заявою про визнання його банкрутом за ініціативою боржника в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.12.2009 року порушено провадження у справі № Б18/237-09 про банкрутство ВАТ "Кагарлицький цукровий завод"та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.01.2010 року припинено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Кагарлицький цукровий завод" у зв’язку тим, що в заявника відсутні ознаки неплатоспроможності, а саме: в боржника наявна дебіторська заборгованість в сумі 26 664 036,63 грн. внаслідок чого сума активів боржника перевищує суму його боргових зобов’язань, в доданих до заяви документах відсутні відомості щодо наявності вимог кредиторів та неможливості їх виконати, строк оплати зобов’язань перед кредиторами становить менш як три місяці, відсутні фактично виставлені вимоги кредиторів та необхідність їх сплати.

Не погоджуючись з указаною господарського суду Київської області від 27.01.2010 року про припинення провадження у справі про банкрутство, ВАТ "Кагарлицький цукровий завод"звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 27.01.2010 року та направити справу на розгляд по суті до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що господарським судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми процесуального права. Зокрема, боржник зазначає, що судом першої інстанції порушено норми ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також порушено норми ст. 43 ГПК України.

За апеляційною скаргою ВАТ "Кагарлицький цукровий завод"на ухвалу господарського суду Київської області від 09.12.2009 року згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 12.01.2010 року порушено апеляційне провадження у справі № 02/2327 та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.

Розпорядження заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.03.2010 року у зв’язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. на лікарняному склад колегії суддів змінено на наступну: головуючий суддя Маляренко А.В., судді Шкурдова Л.М., Яковлєв М.Л.

Представники боржника у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 27.01.2010 року та направити справу на розгляд по суті до суду першої інстанції.

Арбітражний керуючий у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 27.01.2010 року та направити справу на розгляд по суті до суду першої інстанції.

Прокурор Київської області у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 11.03.2010 року №322-05/1.

До апеляційного господарського суду від публічного акціонерного товариства АКБ "Київ"надійшло клопотання, в якому просить суд залучити його в якості кредитора, вимоги щодо грошових зобов’язань якого підтверджуються документами. Враховуючи те що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості розглядати кредиторські вимоги які не були розглянуті судом першої інстанції, вказане клопотання залишається без розгляду, при цьому судова колегія зазначає, що публічне акціонерне товариство АКБ "Київ"не позбавлене можливості звернутися з вказаним клопотанням до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ВАТ "Кагарлицький цукровий завод"підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"про припинення провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Згідно ч. 5 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:

задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;

орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство;

при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;

в інших випадках, передбачених цим Законом (2343-12) .

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити:

найменування господарського суду, до якого подається заява;

найменування (прізвище, ім'я та по батькові) боржника, його поштову адресу;

найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична особа, якщо кредитор - фізична особа, в заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, а також місце його проживання;

номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов'язкових платежів);

виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання;

перелік документів, що додаються до заяви.

Заява боржника також повинна містити такі відомості:

суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником;

розмір заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування по податках і зборах (обов'язкових платежах);

розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплати авторської винагороди;

відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості;

найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заява ВАТ "Кагарлицький цукровий завод"про порушення справи про банкрутство відповідає вимогам ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"передбачено, що керівник боржника має право подати згідно з вимогами статті 7 цього Закону заяву про порушення справи про банкрутство боржника з метою проведення керівником процедури санації до подання кредиторами заяви про порушення справи про банкрутство за таких умов: за наявності рішення органу, до повноваження якого, згідно з законодавством або установчими документами боржника, віднесено право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, а у випадку, якщо такі повноваження не визначені, - за наявності рішення органу боржника, до повноваження якого віднесено прийняття рішення щодо реорганізації чи ліквідації боржника; за наявності плану санації та письмової згоди кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує п'ятдесят відсотків кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку, на впровадження зазначеного плану та на призначення керуючим санації керівника боржника.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд приймає заяву про порушення справи про банкрутство, подану з дотриманням вимог цього Закону та Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника. Основне завдання підготовчого засідання полягає у з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод подальшому руху справи про банкрутство, на що не звернув увагу місцевий господарський суд.

Посилання господарського суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на те, що в боржника наявна дебіторська заборгованість в сумі 26 664 036,63 грн. внаслідок чого сума активів боржника перевищує суму його боргових зобов’язань не може братися судом до уваги як доказ платоспроможності боржника, оскільки виходячи з поняття дебіторської заборгованості (Наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" (z0725-99) від 08.10.1999 року № 237), наявність дебіторської заборгованості у боржника (ВАТ "Кагарлицький цукровий завод") не дає підстав вважати, що ця заборгованість буде повернена боржнику і боржник зможе направити її на виконання власних зобов’язань спрямованих на відновлення платоспроможності.

Крім того, судом не взято до уваги Аудиторський висновок Аудиторської фірми "Вежа"від 09.12.2009 року про достовірність фінансової звітності та аналіз фінансового стану ВАТ "Кагарлицький цукровий завод", що є порушенням норм ст. 43 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до Аудиторського висновку аналіз та економічна оцінка платоспроможності та фінансової стійкості ВАТ "Кагарлицький цукровий завод" здійснена на основі даних Балансу станом на 30.10.2009 р. (форма №1) та Звіту про фінансові результати 10 місяців 2009 р. (форма №2) шляхом розрахунку системи показників-коефіцієнтів про ліквідність і фінансову стійкість та на основі перевірки даних первинного, аналітичного та синтетичного обліку підприємства, свідчать про низький рівень платоспроможності та фінансової стійкості.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитися з висновками місцевого господарського суду, що у матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо наявності вимог кредиторів та неможливості їх виконати, а також відсутні фактично виставлені вимоги кредиторів та необхідність їх сплати, оскільки з доданого до заяви боржником додатку 7 вбачається перелік кредиторів та строк виконання зобов’язань, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

В абзаці 2 п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" (v0015700-09) вказано, що відповідно до визначення терміна "неплатоспроможності", що міститься в абзаці другому ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", для порушення справи про банкрутство боржника не вимагається встановлення даних про перевищення сумарного розміру його заборгованості над вартістю всіх майнових активів боржника за даними бухгалтерського обліку чи фінансової звітності.

Відповідно до абз. 1 п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" (v0015700-09) справа про банкрутство порушується господарським судом за заявою боржника за наявності хоча б однієї з підстав, передбачених частиною 5 ст. 7 та статтями 51, 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

До того ж, посилання місцевого господарського суду на відсутність доказів неплатоспроможності боржника не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки із заявою про порушення справи про банкрутство звернуся саме боржник, що свідчить про визнання ним обставини наявності боргу, тому від нього не вимагається подання доказів його неплатоспроможності на момент звернення до господарського суду.

Відповідно до ч. 11 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, передбачених статтею 40 цього Закону.

Частиною 1 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено вичерпний перелік підстав для припинення провадження у справі про банкрутство, зокрема господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо:

1) боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;

2) подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;

3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника;

4) затверджено звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому цим Законом;

5) затверджено мирову угоду;

6) затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому статтею 32 цього Закону;

7) боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами;

8) кредитори не висунули вимог до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника.

Отже, враховуючи зазначене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що матеріали справи не містять жодної підстави визначеної ч. 1 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"для припинення провадження в справі про банкрутство. Аналогічну позицію наведено в Постанові Верховного суду України від 09.06.2009 року № 3-2098к09/27/18.

Таким чином, при винесенні оскаржуваної ухвали господарським судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме ч. 11 ст. 11, ч.1 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Відповідно до ст. 106 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно з ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Київської області від 27.01.2010 року необхідно скасувати, справу направити до місцевого господарського суду для подальшого провадження у справі.