27/296-09 Про стягнення заборгованості та неустойки за невиконання зобов'язань перед банком згідно умов договору факторингу - 04.03.2010 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатська фруктова компанія", м.Ужгород та Приватного підприємства "ЛІР", м.Ужгород

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2009 року у справі № 27/296-09

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатська фруктова компанія, м.Ужгород,

Приватного підприємства "ЛІР", м.Ужгород

Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", м.Дніпропетровськ

про стягнення 573484,88 грн.,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатська фруктова компанія" і Приватного підприємства "ЛІР", м.Ужгород

до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м.Дніпропетровськ,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", м.Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору поруки, -

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2009 року у справі № 27/296-09 (суддя Татарчук В.О.) первісний позов задоволено повністю; стягнуто солідарно з ТОВ "Закарпатська фруктова компанія", ПП "ЛІР" і ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 1000 грн. пені, 5734,85 грн. витрат по сплаті держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто солідарно з ТОВ "Закарпатська фруктова компанія", ПП "ЛІР" на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 377000 грн. основного боргу, 55484,88 грн. пені і 70000грн. штрафу; стягнуто солідарно з ПП "ЛІР" і ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 1000 грн. штрафу, нарахованого на підставі п.4.7 договору факторингу; стягнуто з ПП "ЛІР" на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 69000 грн. штрафу; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

При прийнятті рішення господарський суд виходив із невиконання відповідачем-1 –ТОВ "Закарпатська фруктова компанія" зобов’язань перед банком згідно умов договору факторингу від 07 вересня 2007 року № 01/07, порушення відповідачами-1 і 2 умов п.п.2.3.10 та 2.5.2 щодо щоквартального надання банку фінансової інформації, що є підставою дня нарахування штрафу згідно п.п.4.7 та 4.10 договору факторингу, у зв’язку з чим з відповідачів, з урахуванням договорів поруки від 09 липня 2007 року № 1 та від 12 січня 2009 року № 467 стягнуто заборгованість, пеню та штраф. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову господарським судом зазначено про відповідність оспорюваного договору поруки вимогам ст. 203 ЦК України та відсутності підстав для визнання його недійсним із застосуванням положень ст. 234 ЦК України.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідачі-1 і 2 –ТОВ "Закарпатська фруктова компанія" та ПП "ЛІР", звернулися до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні висновків обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, просили рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити частково первісний позов в сумі 3777000 грн. основного боргу та 56484,88 грн. пені та задовольнити зустрічний позов і визнати недійсним договір поруки від 16 січня 2009 року № 467, укладений між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Верус".

В апеляційній скарзі відповідачі зазначали, що позивачем за попередні періоди штрафні санкції за ненадання фінансової інформації не нараховувалися, що свідчить про виконання ними відповідного обов’язку. Також вказують про присутність їх представника у судових засіданнях, у зв’язку з чим судом неправомірно зазначено у рішенні про розгляд справи у відсутність відповідачів. Крім цього відповідачі вказують, що господарський суд не навів у рішенні доводів щодо відповідності договору поруки від 16 січня 2009 року № 467 вимогам законодавства, не перевірив обставин щодо його укладення та не надав належної оцінки обґрунтуванню вимог та заперечень щодо зустрічного позову.

22 лютого 2010 року відповідачами подано уточнення до апеляційної скарги, в якому вони просять повністю скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким у частині первісного позову матеріали справи повернути до суду першої інстанції для їх надсилання за підсудністю в порядку ст. 17 ГПК України, та задовольнити зустрічний позов, визнати договір поруки від 16 січня 2009 року № 467 недійсним, а відповідача-3 визнати неналежним відповідачем у справі. Відповідачі вказують про фіктивність договору поруки.

Позивач –ПАТ КБ "Приватбанк" та відповідач-3 –ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус", у поданих відзивах проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечують, рішення господарського суду вважає законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а в задоволенні апеляційної скарги –відмовити.

В порядку ст. 77 ГПК України, у зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладався з 04 лютого 2010 року до 18 лютого 2010 року та 04 березня 2010 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

07 вересня 2007 року між позивачем –ПриватБанк (фактор), відповідачем-2 –ПП "ЛІР" (клієнт) і відповідачем-1 –ТОВ "Закарпатська фруктова компанія" (боржник) укладено договір № 01/07 про проведення факторингу.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору фактор за наявності вільних грошових коштів зобов’язується передати в розпорядження клієнта за плату грошові кошти, а клієнт уступає фактору право грошової вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржника ТОВ "Закарпатська фруктова компанія" за зобов’язаннями з поставки товару (надання послуг, виконання робіт), що виникають з укладеного між клієнтом і боржником договору купівлі-продажу № 4/1 від 03 січня 2007 року і зазначеним в реєстрах поставок товарів, які є невід’ємною частиною цього договору в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Сторонами –КБ "ПриватБанк", ПП "ЛІР" і ТОВ "Закарпатська фруктова компанія" були підписані реєстри поставок, якими засвідчено передачу позивачу права вимоги до відповідача-1:

- від 15 серпня 2008 року на суму 150000 грн. (за договором поставки № 4/1 від 03 січня 2007 року, рахунком від 15 серпня 2008 року №ЛР-0001115, накладною від 15 серпня 2008 року №ЛР-0002394);

- від 15 серпня 2008 року на суму 150000 грн. (за договором поставки № 4/1 від 03 січня 2007 року, рахунком від 15 серпня 2008 року №ЛР-0001095, накладною від 15 серпня 2008 року №ЛР-0002374);

- від 18 серпня 2008 року на суму 50000 грн. (за договором поставки № 4/1 від 03 січня 2007 року, рахунком від 18 серпня 2008 року №ЛР-0001121, накладною від 18 серпня 2008 року №ЛР-0002413);

- від 19 серпня 2008 року на суму 100000 грн. (за договором поставки №4/1 від 03 січня 2007 року, рахунком від 19 серпня 2008 року № ЛР-0001128, накладною від 19 серпня 2008 року №ЛР-0002422);

- від 27 серпня 2008 року на суму 50000 грн. (за договором поставки №4/1 від 03 січня 2007 року, рахунком від 27 серпня 2008 року №ЛР-0001161, накладною від 27 серпня 2008 року №ЛР-0002499).

Також, вказаними сторонами підписані акти приймання-передачі зазначених документів від 15, 18, 19 та 27 серпня 2008 року.

Позивачем КБ "ПриватБанк" виконані зобов’язання з оплати поставок, що підтверджується меморіальними ордерами від 15 серпня 2008 року №№ 1, 3, від 18 серпня 2008 року №1, від 19 серпня 2008 року №7 та від 27 серпня 2008 року №2.

Проте, відповідачем-1 –ТОВ "Закарпатська фруктова компанія" зобов’язання відповідно до умов договору факторингу виконані належним чином не були, заборгованість перед позивачем станом на 01 липня 2009 року складає 377000 грн.

Відповідно до п.4.9 договору факторингу у випадку порушення боржником зобов’язань по п.2.5.1 боржник сплачує фактору пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня. Дана умова набуває чинності з моменту виникнення у фактора права вимоги по договору поставки, отриманого згідно даного договору.

Пунктами 2.3.10 та 2.5.2 договору факторингу від 07 вересня 2007 року № 01/07 передбачений обов’язок клієнта та боржника надавати фактору не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, фінансову інформацію (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, додатки до звітів в обсязі, передбаченому законодавством для відповідних звітних періодів для відповідних суб’єктів господарської діяльності, а також сумарні надходження на всі належні боржнику рахунки за три останні місяці, в розрізі кожного місяця), а також іншу інформацію на вимогу фактора.

Пунктами 4.7 та 4.10 договору факторингу передбачено сплату клієнтом та боржником при порушенні зобов’язань, передбачених п.п.2.3.10, 2.5.2 договору, штрафу на користь фактору в розмірі 2% від суми ліміту, вказаного в п.1.3 договору.

07 вересня 2007 року між відповідачем-2 –ПП "ЛІР" (поручитель) та позивачем –КБ "ПриватБанк" (кредитор) укладений договір поруки №1, предметом якого, з урахуванням додаткової угоди від 16 жовтня 2007 року № 1, є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Закарпатська фруктова компанія" (боржник) своїх зобов’язань за договором про проведення факторингу від 05 вересня 2007 року № Ф-01/07 та за договором поставки № 4/1 від 03 січня 2007 року, укладеному між боржником та ПП "ЛІР", а саме:

- здійснення платежів з відстрочкою 30 днів з моменту поставки на загальну суму 500000 грн. на користь кредитора у зв’язку з укладенням договору факторингу за наступними реквізитами: рахунок № 29097053983380, одержувач ПП "ЛІР", банк одержувача –ПриватБанк в м. Ужгород, МФО 312378, ЄДРПОУ 30376231;

- сплати пені у порядку та розмірі, визначених п.п.4.4, 4.9, 4.10 договору факторингу;

- сплати неустойки, відшкодування збитків у порядку та розмірі, визначених договором поставки.

Відповідно до п.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов’язків за договором факторингу та за договором поставки в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи суму ліміту, зазначену в договорі факторингу, сплату вартості товару, зазначену в договорі поставки, сплату пені, штрафів, відшкодування збитків, зазначених в договорі факторингу та договорі поставки.

15 жовтня 2008 року позивачем КБ "ПриватБанк" на адресу відповідача-1 –ПП "ЛІР" направлено повідомлення як поручителю про необхідність погашення боргу.

Також, 12 січня 2009 року між відповідачем-3 –ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" (поручитель) та позивачем КБ "ПриватБанк" (кредитор) укладено договір поруки № 467, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання боржниками, вказаними у додатку-1 до цього договору, всіх своїх обов’язків за кредитними договорами вказаними в додатку-1, згідно яких кредитор надав боржникам кредит в сумі вказаній в додатку-1, а боржники зобов’язані повернути кредит в строки зазначені в кредитних договорах, сплачувати відсотки за користування кредитом в розмірі та строки визначені кредитними договорами, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки у відповідності в порядку та строки, зазначені у кредитних договорах (п.1 договору).

Відповідно до п.2 вищевказаного договору поруки розмір відповідальності поручителя перед кредитором обмежується сумою зазначеною в додатку-1 до цього договору.

Згідно з додатком №1 боржниками за вказаним договором є ТОВ "Закарпатська фруктова компанія" та ПП "ЛІР", розмір відповідальності ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" перед КБ "ПриватБанк" становить: за ТОВ "Закарпатська фруктова компанія" –1000 грн. і за ПП "ЛІР" –1000 грн.

У жовтні 2009 року позивач –ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просив стягнути: солідарно з відповідача-1 –ТОВ "Закарпатська фруктова компанія" та відповідача-2 –ПП "ЛІР" заборгованість за договором факторингу з оплати поставок товару в сумі 377000 грн., пеню за прострочення платежів –55484,88 грн. та штраф –70000 грн., з відповідача-2 нарахованого на підставі п.4.7 договору факторингу 69000 грн. штрафу, солідарно з відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 –ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" нарахованої на підставі п.4.8 договору факторингу 1000 грн. пені, солідарно з відповідача-2 та відповідача-3 нарахованого на підставі п.4.7 договору факторингу 1000 грн. штрафу.

Відповідачами-1 і 2 в листопаді 2009 року подано зустрічну позовну заяву до ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" про визнання недійсним договору поруки від 16 січня 2009 року № 467.

Судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявними у справі доказами підтверджується факт і розмір заборгованості відповідача-1 перед позивачем у розмірі 377000 грн., позивачем обґрунтовано нараховано пеню за прострочення оплати станом на 01 липня 2009 року в умі 56484,88 грн., а також правомірно обчислено штраф за неподання фінансової інформації, який має бути сплачений відповідачем-1 та відповідачем-2 кожним у розмірі 70000 грн.

За вказаними обставинами, з урахуванням умов договору про проведення факторингу від 07 вересня 2007 року №01/07, договорів поруки від 07 вересня 2007 року №1 та від 12 січня 2009 року № 467, заборгованість за договором факторингу, пеня та штраф в сумі 70000 грн. обґрунтовано стягнуто з відповідача-1 та відповідача-2 і відповідача-3 як поручителей, з останнього в межах обумовленого розміру відповідальності –1000 грн., а також правомірно стягнуто солідарно з відповідача-2 та відповідача-3 (у межах 1000 грн.) штраф у розмірі 70000 грн.

Викладені відповідачами-1 і 2 в апеляційній скарзі заперечення щодо стягнення штрафу судова колегія визнає необґрунтованими. Нарахування штрафних санкцій у даному випадку є правом позивача, а факт того, що позивачем до цього не виставлялися вимоги про сплату штрафу, не свідчить про виконання відповідачами обов’язку щодо щоквартального про надання позивачу фінансової інформації; в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідачами доказів надання позивачу зазначеної фінансової інформації не подано.

Також судова колегія вважає необґрунтованими викладені відповідачами в апеляційній скарзі та уточненнях до апеляційної скарги доводи щодо недійсності договору поруки від 12 січня 2009 року № 467.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідачі-1, 2 посилалися на фіктивність спірного договору як такого, що укладений без наміру створити правові наслідки (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

За умовами оспорюваного договору поруки від 12 січня 2009 року № 467 відповідач-3 –ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" поручився перед позивачем –КБ "ПриватБанк" за виконання відповідачами-1 і 2 умов договору про проведення факторингу від 07 вересня 2007 року № 01/07. При цьому обмеження розміру відповідальності поручителя сумою у 2000 грн., закінчення дії договору факторингу, відсутність повідомлення відповідачів про укладення спірного договору та відсутність письмової вимоги до відповідачів, на що посилаються останні, не свідчить про укладення вказаного договору поруки без наміру створення правових наслідків та не може слугувати підставою для визнання його фіктивним та, відповідно, недійсним.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом положень ст. 553 ЦК України порука розглядається як додаткове зобов’язання, що може виникати на підставі договору. При цьому учасником договору поруки є не боржник по основному зобов’язанню, а інша особа, тобто договірні відносини виникають між головним кредитором та поручителем.

Крім того, зазначена норма передбачає можливість забезпечення порукою виконання основного зобов’язання частково або у повному обсязі, а також залучення у якості поручителя як однієї особи так і декілька осіб.

Договір поруки від 12 січня 2009 року № 467, укладений між позивачем та відповідачем-3 забезпечує дійсну вимогу, що підтверджує факт наявності заборгованості, що виключає можливість визнання його фіктивним та недійсним з підстав, передбачених ст. 234 ЦК України.

Підставою недійсності правочину, відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Обставин, які б свідчили про порушення вимог ст. 203 ЦК України, відсутні, відповідачами-1, 2 не доведений факт того, що оспорюваний ними договір поруки не був спрямований на реальне настання правових наслідків, а тому підстави для визнання цього договору недійсним відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що господарським судом повно, всебічно і об’єктивно оцінені всі обставини справи в їх сукупності і їм надана належна правова оцінка, рішення господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 103- 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2009 року у справі № 27/296-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатська фруктова компанія" та Приватного підприємства "ЛІР" –без задоволення.