813/4132/17 Про накладання арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках платника податків - 18.02.2019 Прийняття

У листопаді 2017 року Головне управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області) звернулося до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, Міського комунального підприємства "Комунальник" (далі - МКП "Комунальник").

Позовні вимоги обґрунтовані тим, відповідач має заборгованість по податках та платежах перед бюджетом у сумі 1 084 536,26 грн. На цій підставі контролюючим органом направлено на адресу МКП "Комунальник" податкові вимоги, проте податкову заборгованість погашено не було, що, відповідно до положень підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, є підставою для задоволення адміністративного позову.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.04.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДФС у Львівській області звернулося до Касаційного адміністративного суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. При цьому, в обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та матеріали справи.

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністратвиного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановили суди попередніх інстанцій, МКП "Комунальник" є комунальним підприємством, засновником якого є Перемишлянська міська рада, а власником - територіальна громада м. Перемишля.

Згідно з наявним у матеріалах справи розрахунком виникнення податкового боргу станом на час звернення податкового органу до суду з позовом за відповідачем обліковується податкова заборгованість у сумі 1 084 536,26 грн., що підтверджується судовими рішеннями у справах № 813/7758/14 та № 813/4693/16.

Так, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 у справі № 813/7758/14, задоволено позов Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області про стягнення з МПК "Комунальник" коштів у сумі 686 139,19 грн.

Також постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2017 у справі № 813/4693/16, яка набрала законної сили, задоволено позов Буської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області про стягнення з МПК "Комунальник" коштів у сумі 582 029,67 грн.

12.06.2017 податковим керуючим складено акт опису майна № 6680/10/13-01-17-01-09, відповідно до якого описано майно МПК "Комунальник" на загальну суму 243429,00 грн.

У подальшовму ГУ ДФС у Львівській області виставлено інкасові доручення від 30.01.2018 на суму 549 596,82 грн. та від 27.09.2017 на суму 582 029,67 грн., які повернуто без виконання у зв'язку з відсутністю коштів.

У ході розгляду справи суд першої інстанції на підставі довідки ГУ ДФС у Львівській області від 20.02.2018 № 9833/10/13-01-10-05-10 про наявність заборгованості з податків і зборів встановив, що заборгованість МКП "Комунальник" станом на 20.02.2018 становить 910 455,81 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств встановлено положеннями статті 96 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), якою визначено алгоритм дій контролюючих органів щодо забезпечення погашення такого боргу.

Відповідно до пункту 96.1 статті 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Згідно з пунктом 96.3 статті 96 ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що у разі несплати комунальним підприємством податкового боргу, а також відсутності у нього майна, яке можливо внести в податкову заставу та відчужити, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду з позовом про звернення стягнення податкового боргу на кошти органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Водночас, передумовою стягнення податкового боргу на кошти органу місцевого самоврядування є звернення податкового органу до органу місцевого самоврядування з поданням щодо прийняття рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків.

Матеріали справи не містять доказів здійснення позивачем дій, передбачених статтею 96 ПК України, а саме звернення з відповідним поданням до Перемишлянська міської ради, що свідчить про невжиття ГУ ДФС у Львівській області всіх заходів, передбачених Кодексом, щодо стягнення податкового боргу.

Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що позивачем не додержано встановленого статтею 96 ПК України порядку стягнення податкового боргу з комунального підприємства, виконання вимог якого є безумовним обов'язком, а не правом контролюючого органу у подібних правовідносинах, що унеможливлює задоволення адміністративного позову.

Касаційна скарга ГУ ДФС у Львівській області ґрунтується на неправильному тлумаченні позивачем норм права, що регламентують спірні правовідносини, відтак не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову помилковими.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2018 - без змін.