14/2617 Про порушення справи про банкрутство - 22.02.2010 Прийняття

Виробничо-комерційна фірма "Резон" звернулася до господарського суду Черкаської області із заявою про порушення справи про банкрутство Черкаського державного заводу хімічних реактивів (а.с.2-3).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 16.10.2009р. по справі №14/2617 прийнято заяву до розгляду і порушено провадження у справі про банкрутство (а.с.1).

Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду від 16.10.2009р., боржник звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати (а.с.52-53).

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевим судом безпідставно порушено справу про банкрутство Черкаського державного заводу хімічних реактивів, оскільки кредитором не надано належних доказів неплатоспроможності боржника, а відповідно і заходи забезпечення вимог кредиторів застосовані безпідставно.

ВКФ "Резон" та Черкаський державний завод хімічних реактивів скористалися наданим ст. 96 ГПК України процесуальним правом та подали відзиви на апеляційну скаргу (а.с.57-58, 103-104).

В судовому засіданні 08.02.2010р. представник ВКФ "Резон" заперечував проти апеляційної скарги.

Фонд державного майна України ухвалу від 16.10.2009р. не оскаржив, але вважає безпідставною заборону керівнику боржника, власнику майна чи уповноваженому ним органу (п.6 оскарженої ухвали) вчиняти дії щодо реорганізації та ліквідації юридичної особи-боржника, щодо вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Скаржник в засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Його нез’явлення не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

На вимогу апеляційного суду, учасниками провадження були надані додаткові документи на підтвердження обставин на які вони посилаються.

Вступна та резолютивна частини постанови по справі №14/2617 проголошені після перерви, оголошеній в судовому засіданні від 08.02.2010р.

Вивчивши матеріали справи, судова колегія апеляційного суду виходить із наступних обставин.

Згідно рішення господарського суду Черкаської області по справі №11-02/4264 від 20.11.2008р., на користь Виробничо-комерційної фірми "Резон" стягнуто з Черкаського державного заводу хімічних реактивів збитки в сумі 837000,00грн., витрат зі сплати державного мита в сумі 8370,00грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн. (а.с.11-13). Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.02.2009р. рішення місцевого суду залишено без змін (а.с.14-18).

На виконання рішення господарського суду Черкаської області по справі №11-02/4264 від 20.11.2008р. видано виконавчий документ - наказ №11-02/4264 від 06.03.2009р. на суму 845488,00грн., який пред’явлений до виконання. Під час виконавчого провадження заборгованість Черкаського державного заводу хімічних реактивів перед заявником була частково погашена.

Заява про порушення справи про банкрутство обґрунтовується тим, що загальна сума заборгованості Черкаського державного заводу хімічних реактивів перед заявником складає 843488,00грн., а наказ №11-02/4264 від 06.03.2009р. про стягнення вказаної суми, знаходяться на виконанні більше 3-х місяців (а.с.25-28).

Заявником також подано клопотання про забезпечення вимог шляхом винесення ухвали про зупинення процесу приватизації боржника (а.с.29-30).

В оскарженій ухвалі господарського суду Черкаської області від 16.10.2009р. вирішені питання про: прийняття заяви і порушення провадження у справі про банкрутство; призначення підготовчого засідання, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів; вжиття заходів по забезпеченню вимог кредиторів.

В якості заходів забезпечення вимог кредиторів суд застосував заборону керівнику боржника, власнику майна чи уповноваженому ним органу вчиняти дії щодо реорганізації та ліквідації юридичної особи-боржника, щодо відчуження майнових активів боржника (в тому числі шляхом їх приватизації), за виключенням відчуження оборотних активів, які необхідно для забезпечення господарської діяльності боржника, а також для сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) та виплати заробітної плати працівникам боржника.

Дослідивши подані матеріали, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Черкаської області від 16.10.2009р. в частині, яка підлягає оскарженню, має бути змінена. В іншій частині провадження у справі підлягає припиненню.

Положеннями ст. 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 12 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення (ухвали) ставиться в залежність від положень процесуального закону ( ГПК України (1798-12) ), яким встановлено відповідні строки та порядок подання апеляційної або касаційної скарги.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Статтею 106 цього Кодексу передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому ГПК України (1798-12) , з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі – Закон України №2343-ХІІ (2343-12) ).

Із змісту ст.ст. 61, 64, 106 ГПК України вбачається, що апеляційному оскарженню підлягають ухвали місцевого господарського суду лише тоді, коли це прямо передбачено у відповідних статтях ГПК України (1798-12) та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Частина 1 статті 11 Закону України №2343-ХІІ передбачає, що суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду та здійснення інших передбачених законодавством процедур. ГПК України (1798-12) та Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не містять положень про можливість оскарження ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, окрім випадків вирішення у вказаній ухвалі питання про призначення розпорядника майна (ч.6 ст. 13 Закону України №2343-ХІІ).

Оскільки в оскарженій ухвалі питання про призначення розпорядника майна не вирішувалося, вказана ухвала підлягає апеляційному оскарженню лише в частині вжиття заходів по забезпеченню вимог кредиторів.

Таким чином, в іншій частині (п.п. 1-5) ухвала господарського суду Черкаської області від 16.10.2009р. у справі №14/2617, у відповідності до вимог ст.ст. 61, 64, 106 ГПК України, апеляційному оскарженню не підлягає. Відповідне тлумачення законодавства містяться і в п.37 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. "Про судову практику в справах про банкрутство" (v0015700-09) .

Вирішуючи питання про обґрунтованість вжиття місцевим судом заходів по забезпеченню вимог кредиторів судова колегія апеляційного суду виходить із наступного.

В силу ст. 12 Закону України №2343-ХІІ господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Згідно абз.2 ч.1 ст. 12 Закону №2343-ХІІ, господарський суд крім передбачених заходів також може вживати і інші заходи для забезпечення вимог кредиторів та збереження майна боржника.

Відповідно ст. 1 Закону №2343-ХІІ, процедура розпорядження майном боржника являє собою систему заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника, з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника.

Отже, господарський суд у справі про банкрутство не позбавлений права застосовувати заходи, які, за переконанням суду, є необхідними у даному випадку. Однак такі заходи мають відповідати цілям відновлення платоспроможності боржника, не перешкоджати здійсненню його фінансово-господарської діяльності та оздоровчим заходам в економіці боржника направленим на вихід підприємства з банкрутства.

У зв’язку з чим, господарський суд має вживати такі забезпечувальні заходи, які нададуть можливість боржнику підвищувати свою платоспроможність.

Таким чином, застосування місцевим судом заборони власнику майна чи уповноваженому ним органу вчиняти дії щодо реорганізації та ліквідації юридичної особи-боржника, щодо відчуження майнових активів боржника, за виключенням відчуження оборотних активів, які необхідно для забезпечення господарської діяльності боржника, а також для сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) та виплати заробітної плати працівникам боржника, є правомірною, оскільки такі заходи є належними і допустимими заходами забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Проте, апеляційний суд вважає необґрунтованою заборону власнику майна чи уповноваженому ним органу вчиняти дії щодо відчуження майнових активів боржника внаслідок проведення приватизації .

Приватизація є відчуженням майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Автономної Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних і недержавних юридичних осіб.

Частина 6 статті 11 Закону №2343-ХІІ, яка передбачала право суду зупинити процес приватизації до припинення провадження у справі про банкрутство, виключена Законом України від 03.06.2008 р. N 309-VI (309-17) , що свідчить про направленість удосконалення законодавства про банкрутство.

Частиною 2 ст. 30 Закону №2343-ХІІ прямо передбачена можливість продажу майна підприємства-боржника, яке засноване на державній формі власності.

Відповідно до вказаної норми, порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.

Наказом Фонду державного майна України №299 від 13.03.2008р (v0299224-08) . прийнято рішення про продаж цілісного майнового комплексу Черкаського державного заводу хімічних реактивів на аукціоні.

Правомірність видання зазначеного Наказу не оспорювалася в суді жодною зацікавленою особою, в тому числі і скаржником по даній справі, і Наказ Фонду державного майна України №299 (v0299224-08) є чинним.

Приватизація боржника та організація продажу з аукціону цілісного майнового комплексу, відповідно до зазначеного Наказу №299 (v0299224-08) , розпочаті до порушення справи про банкрутство.

На час розгляду справи Фонд здійснює заходи з підготовки до продажу Черкаського державного заводу хімічних реактивів, що підтверджується листом №11-08-1891 від 22.06.2009р., наказом Фонду державного майна України №910 від 06.08.2008р (v0910224-08) ., яким затверджено інформаційне повідомлення про проведення аукціону з продажу боржника та іншими матеріалами справи (а.с.31, 33-39).

Вказаним інформаційним повідомленням передбачено, що майбутній покупець цілісного майнового комплексу Черкаський державний завод хімічних реактивів стає правонаступником усіх прав та обов’язків боржника (п.2), в тому числі зобов’язань боржника перед ВКФ "Резон".

Редакція п. 6 ухвали господарського суду Черкаської області від 16.10.2009р. фактично зупиняє процес приватизації, що може негативно вплинути на фінансове оздоровлення підприємства, і, в тому числі, на можливість задоволення вимог кредиторів.

Скаржник не позбавлений права, відповідно до положень чинного законодавства, в тому числі і положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , оскаржити будь-які рішення стосовно продажу цілісного майнового комплексу в разі, якщо вони будуть порушувати його права, в тому числі по задоволенню кредиторських вимог.

За наведених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що п.6 ухвали господарського суду Черкаської області від 16.10.2009р. у справі №14/2617 має бути змінений.

Судова колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне доповнити абзац 1 пункту 6 резолютивної частини оскарженої ухвали положенням про те, що застосовані судом заходи забезпечення - заборона реорганізації та ліквідації юридичної особи-боржника та відчуження майнових активів боржника, не поширюються на випадки здійснення таких дій в процесі приватизації боржника відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.

Згідно зі ст.ст. 61, 64, 106 ГПК України та Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , в іншій частині ухвала від 16.10.2009р. (пункти 1-5 резолютивної частини) не підлягає апеляційному оскарженню. Отже, апеляційне провадження в цій частині підлягає припиненню.

Керуючись ч.1 ст. 80 ГПК, ст. ст. 99, 101- 106 ГПК України, ст.ст.11, 12. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Черкаського державного заводу хімічних реактивів залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 16.10.2009р. по справі №14/2617 в частині вирішення питання про забезпеченню вимог кредиторів змінити.

3. Абзац 1 пункту 6 резолютивної частини ухвали господарського суду Черкаської області від 16.10.2009р. у справі №14/2617 викласти в наступній редакції:

"Заборонити власнику майна чи уповноваженому ним органу вчиняти дії щодо реорганізації та ліквідації юридичної особи-боржника, щодо відчуження майнових активів боржника, за виключенням: здійснення таких дій в процесі приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) та інших нормативно-правових актів з питань приватизації, відчуження оборотних активів, які необхідні для забезпечення господарської діяльності боржника, сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) та виплати заробітної плати працівникам боржника. Боржник (Черкаський державний завод хімічних реактивів) знаходиться за адресою (місцезнаходження боржника): м. Черкаси, вул. Чигиринська, 21, ідентифікаційний код 00205104".

4. Апеляційне провадження у справі №14/2617 за апеляційною скаргою Черкаського державного заводу хімічних реактивів в частині оскарження ухвали господарського суду Черкаської області від 16.10.2009р. (пункти 1-5 резолютивної частини ухвали) - припинити.