32/688 Про стягнення грошової суми конкурсної гарантії - 16.02.2010 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нортіма" (позивач) звернулось до суду з позовом до Фонду державного майна України (відповідач-1) та Державного казначейства України (відповідач-2) про стягнення з Фонду державного майна України 400 000 000,00 грн. конкурсної гарантії, 1 709 589,04 грн. процентів за користування грошовими коштами, 1 709 589,04 грн. 3 % річних за порушення грошового зобов’язання за період з 03.10.2009 по 23.11.2009, а всього 403 419 178,08 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просив стягнути з Фонду державного майна України 400 000 000,00 грн. конкурсної гарантії, 2 695 890,41 грн. процентів за користування грошовими коштами, 2 695 890,41 грн. 3 % річних за порушення грошового зобов’язання за період з 03.10.2009 по 23.11.2009, а всього 405 391 980,82 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.12.2009 у справі № 32/688 позов задоволено частково. Стягнуто з Фонду державного майна України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нортіма" 400 000 000,00 грн. конкурсної гарантії, 2 695 890,41 грн. нарахувань 3% річних, 25 354,65 грн. державного мита та 234,42 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник Генерального прокурора України звернувся з апеляційним поданням, в якому просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Підставами для скасування рішення прокурор вважає невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В апеляційному поданні, зокрема, зазначається, що оскільки даний спір виник з відносин підготовки, організації та проведення приватизації державного майна, застосування судом до спірних правовідносин норм цивільного та господарського законодавства є необґрунтованим.

Також із апеляційною скаргою на вказане рішення звернувся Фонд державного майна України, в якій просить скасувати рішення суду і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В апеляційній скарзі ФДМУ посилається на те, що відповідач-1 одразу приступив до повернення гарантійного внеску і здійснив всі необхідні та залежні від Фонду дії, тому його вина у неповерненні грошової суми недоведена. Крім того, ФДМУ зазначає про те, що кошти знаходяться на депозитному рахунку, тобто на рахунку без права користування цими коштами; судом першої інстанції неправильно визначено строк прострочення, а також не здійснено розподіл відшкодування судових витрат.

Крім того, Державним казначейством України подано апеляційну скаргу на рішення суду від 25.12.2009 у справі № 32/688, з вимогами скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі Державного казначейства України зазначено, що у Фонду державного майна України не виникло обов’язку щодо повернення конкурсної гарантії, оскільки ТОВ "Нортіма" не визнано переможцем конкурсу та відповідно відсутній договір купівлі-продажу акцій ВАТ "Одеський припортовий завод".

ТОВ "Нортіма" у відзивах на апеляційне подання та апеляційні скарги зазначає, що суд повно, всебічно, об’єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, тому позивач просить рішення залишити без змін, а апеляційне подання та апеляційні скарги - без задоволення.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційного подання та апеляційних скарг, відзив на апеляційне подання та апеляційні скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокурора та сторін, встановив наступне:

15.07.2009 Фондом державного майна України оголошено конкурс з продажу пакета акцій Відкритого акціонерного товариства "Одеський припортовий завод". Інформаційне повідомлення про проведення конкурсу з продажу пакета акцій Відкритого акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" було опубліковано в додатку до держаного інформаційного бюлетеня про приватизацію "Відомості приватизації" № 27 (569) від 15.07.2009. Відповідно до пункту 7 інформаційного повідомлення для участі у конкурсі потенційний покупець повинен сплатити 400 000 000,00 грн. конкурсної гарантії на розрахунковий рахунок № 37316021000058, одержувач коштів - Фонд державного майна України, в ОПЕРУ ДКУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 00032945. Призначення платежу: як конкурсна гарантія для участі у конкурсі з продажу пакета акцій ВАТ "Одеський припортовий завод".

Згідно з п. 2 інформаційного повідомлення Фонд державного майна України пропонував до продажу пакет акцій у кількості 795 083 903 шт., що становить 99,567 % статутного капіталу товариства.

Відповідно до п. 6 інформаційного повідомлення конкурс проводиться відповідно до Положення "Про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств", затвердженого наказом Фонду державного майна України від 31.08.2004 № 1800 (z1634-04) , розпорядженням Антимонопольного комітету України від 31.08.2004 № 330-р (za634-04) , рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.11.2004 № 489 (zb634-04) , зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.12.2004 за № 1634/10233, зі змінами та доповненнями.

21.09.2009 позивач платіжним дорученням № 1462 від 18.09.2009 перерахував на рахунок ФДМУ (р/р 37316021000058 в ОПЕРУ ДКУ, м. Київ, МФО 820172, код за ЄДРПОУ 00032945, одержувач коштів – Фонд державного майна України) конкурсну гарантію у розмірі 400 000 000,00 грн. для участі у конкурсі.

29.09.2009 проведено конкурс з продажу пакета акцій ВАТ "Одеський припортовий завод", за результатами проведення якого конкурсна комісія склала протокол № 2 та вирішила не визнавати переможцем конкурсу з використанням відкритості пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій розміром 99,567 % статутного капіталу ВАТ "Одеський припортовий завод" - ТОВ "Нортіма", яке запропонувало найвищу ціну за пакет акцій, а саме 5 000 000 000,00 грн. та погодилось підписати з Фондом державного майна України договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ на умовах погодженого та наданого ФДМУ остаточного проекту договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Одеський припортовий завод" за конкурсом.

Наказом Фонду державного майна України від 29.09.2009 № 1532 "Про підсумки конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Одеський припортовий завод" (Одеська обл., м. Южне, код ЄДРПОУ 00206539) затверджено протокол № 2 від 29.09.2009 засідання конкурсної комісії з продажу пакета акцій ВАТ "Одеський припортовий завод" з використанням відкритості пропонування ціни за принципом аукціону.

Пунктом 2 наказу Фонду державного майна України № 1532 від 29.09.2009 зобов’язано Департамент фінансової роботи (О.Дьякову) повернути конкурсну гарантію учасникам конкурсу, зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю "Нортіма" у сумі 400 000 000,00 грн., перераховану платіжним дорученням від 18.09.2009 № 1462.

30.09.2009 Фонд державного майна України передав Державному казначейству України платіжне доручення № 12 від 29.09.2009 про перерахування позивачу конкурсної гарантії у сумі 400 000 000,00 грн. В призначенні платежу зазначено, повернення конкурсної гарантії відповідно до наказу ФДМУ № 1532 від 29.09.2009.

Однак, Державним казначейством України платіжне доручення повернуте Фонду державного майна України для доопрацювання, з посиланням у супровідному листі від 01.10.2009 № 12-04/1684-16478 на те, що у призначенні платежу не зазначено документ, який визначає настання відповідних умов і є підставою для повернення коштів учасникам конкурсу. У вказаному листі Державне казначейство України послалось на Інструкцію з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затверджену наказом Державного казначейства України від 26.12.2003 № 242 (z0106-04) та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 23 січня 2004 року за № 106/8705 (z0106-04) , згідно з якою за балансовим рахунком 3731 бюджетні установи відкривають депозитні рахунки, де обліковуються кошти, які отримали бюджетні установи в тимчасове зберігання згідно з законодавством без права користування цими коштами, і з настанням відповідних умов належать поверненню або перерахуванню за призначенням. При цьому, Державне казначейство України не відмовило у виконанні платіжного доручення № 12 від 29.09.2009.

06.10.2009 ФДМУ вдруге направив для виконання Державному казначейству України платіжне доручення № 12 від 05.10.2009, при цьому в призначенні платежу зазначив підставу та настання відповідних умов, а саме: повернення конкурсної гарантії згідно з наказом ФДМУ від 29.09.2009 № 1532, протоколу № 2 від 29.09.2009, Положення від 31.08.2004 № 1800, публікації у газеті "Відомості приватизації" від 15.07.2009 № 27 (569), платіжного доручення № 1462 від 18.09.2009. Крім того, листом ФДМУ від 05.10.2009 № 10-14-14488 Державному казначейству України були надані копії перелічених документів.

Державне казначейство України листом від 20.10.2009 № 12-04/1817-17782 знову повернуло без виконання платіжне доручення № 12 від 05.10.2009, посилаючись на те, що у графі "Призначення платежу" міститься понад 160 символів.

В подальшому, Фондом державного майна України направлялись до Державного казначейства України платіжні доручення від 28.10.2009, 30.11.2009, 04.12.2009. Однак, вказані платіжні доручення повертались без виконання.

Крім того, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, ФДМУ були надані листи від 04.12.2009, 25.12.2009, 18.01.2010 про направлення Державному казначейству України платіжних доручень на повернення конкурсних гарантій.

Таким чином, спір у даній справі виник у зв’язку з неповерненням (неперерахуванням) відповідачами конкурсної гарантії позивачу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону (2163-12) , з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Статтею 326 Цивільного кодексу України (далі по тексту – ЦК України (435-15) ) передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб’єктами.

Відповідно до статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Частиною 3 статті 145 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ) передбачено, що правовий режим майна суб’єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Згідно з частиною 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Статтею 1 ГК України передбачено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" законодавство України про приватизацію складається з цього Закону (2163-12) , інших законів України з питань приватизації.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про управління об’єктами державної власності", законодавство про управління об’єктами державної власності складається з цього Закону (185-16) , Господарського кодексу України (436-15) , Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) , інших законів України, якими можуть бути встановлені особливості управління окремими об’єктами державної власності або їх видами, та інших нормативно-правових актів з питань управління об’єктами державної власності.

На підставі вищевикладених норм, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи прокурора про неможливість застосування до спірних правовідносин положень ЦК України (435-15) та ГК України (436-15) , оскільки до відносин, які виникають у ході приватизації державного майна в частині, не врегульованій окремими законами, застосовуються положення ЦК України (435-15) та ГК України (436-15) .

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про приватизацію державного майна" продаж об’єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом та на фондових біржах здійснюється у порядку, що затверджується Фондом державного майна України, Антимонопольним комітетом України, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

У зв’язку з набранням чинності Цивільним, Господарським кодексами України (436-15) та відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) наказом Фонду державного майна України від 31.08.2004 № 1800 (z1634-04) , розпорядженням Антимонопольного комітету України від 31.08.2004 № 330-р (za634-04) , рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.11.2004 № 489 (zb634-04) затверджено Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств.

Відповідно до абз. 6 п. 1.3 Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств, конкурсна гарантія учасника – визначений згідно з умовами відповідного конкурсу внесок у вигляді грошових коштів у розмірі 10 відсотків початкової вартості пакета акцій.

Пунктом 7.6 Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств передбачено, що протягом 10 календарних днів після укладення договору купівлі-продажу орган приватизації інформує учасників конкурсу про підсумки конкурсу, повертає конкурсні гарантії усіх учасників конкурсу, крім переможця конкурсу, готує й опубліковує в додатку до "Державного інформаційного бюлетеня про приватизацію" – газеті "Відомості приватизації" інформаційне повідомлення про підсумки конкурсу, а також інформує Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку та Антимонопольний комітет України про підсумки конкурсу.

Крім того, пункт 6.10. вказаного Положення передбачає, що у разі, якщо потенційний покупець не допущений до участі в конкурсі, орган приватизації протягом 10 робочих днів з моменту затвердження відповідного рішення повертає йому нерозпечатану конкурсну пропозицію та конкурсну гарантію.

Згідно змісту пункту 5.16. Положення, у разі, якщо учасник конкурсу відкликає свою конкурсну пропозицію та підтвердні документи не пізніше останнього дня строку приймання зазначених документів, ФДМУ повертає учасникові суму конкурсної гарантії в десятиденний строк із моменту реєстрації органом приватизації такої заяви.

Згідно з зазначеним вище Положенням, конкурсна гарантія не повертається учасник конкурсу у таких випадках: 1) якщо учасник конкурсу відкликає свою конкурсну пропозицію та підтвердні документи після останнього дня строку приймання документів (абзац 4 пункту 5.16. Положення); 2) якщо переможець конкурсу не отримає дозволу Антимонопольного комітету України на придбання пакета акцій протягом 50 днів з моменту укладення договору купівлі-продажу (абзац 4 пункту 7.4. Положення); 3) у разі відмови переможця конкурсу підписати запропонований органом приватизації договір купівлі-продажу на умовах, визначених в інформаційному повідомленні про проведення конкурсу, та/або в разі відмови включити до договору купівлі-продажу зобов’язання, зазначені цим потенційним покупцем у конкурсній пропозиції (пункт 7.7. Положення). Зазначений перелік є вичерпним.

Однак, Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств не врегульовано питання повернення конкурсної гарантії у випадку, коли результати проведеного конкурсу з продажу пакетів акцій акціонерних товариств ФДМУ не визначаються, а також коли за результатами проведеного конкурсу (за підсумками конкурсу) не визначено переможця конкурсу.

При цьому, посилання прокурора та відповідачів на те, що у ФДМУ не виникло зобов’язання щодо повернення ТОВ "Нортіма" конкурсної гарантії через ненастання обставин, передбачених п. 7.6 Положення, колегією суддів не може бути прийнято до уваги, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 7 ст. 4 ГПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Проте, як слідує із положень Цивільного кодексу України (435-15) спірні правовідносини врегульовані ст. 11 ЦК України, яка визначає підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, а також главою 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави".

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. п. 1, 2, 5, 6 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, яке затверджене постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 № 2558-XII (2558-12) , Фонд державного майна є державним органом з самостійним статусом та визначеними повноваженнями, що здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна України та який у своїй діяльності підпорядкований і підзвітний Верховній Раді України.

Як встановлено вище, згідно з абз. 1 п.п 2.1 п. 2 наказу ФДМУ від 29.09.2009 № 1532 Департаменту фінансової роботи (О.Дьякову) наказано повернути ТОВ "Нортіма" конкурсну гарантію у сумі 400 000 000,00 (чотириста мільйонів) гривень, перераховану платіжним дорученням від 18.09.2009 № 1462.

Отже, у ФДМУ на підставі ч. 4 ст. 11, ч. 1 ст. 1212 ЦК України та наказу ФДМУ від 29.09.2009 № 1532 "Про підсумки конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Одеський припортовий завод" виникло зобов’язання щодо повернення ТОВ "Нортіма" конкурсної гарантії у сумі 400 000 000,00 грн. Однак, таке зобов’язання ФДМУ не виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

На підставі викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з ФДМУ на користь ТОВ "Нортіма" 400 000 000,00 грн. неповернутої конкурсної гарантії.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу вищезазначених норм слідує, що застосування положень частини 2 статті 625 ЦК України не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ними грошового зобов’язання. Тобто, відповідальність за порушення грошового зобов’язання наступає незалежно від наявності вини.

Однак, в даному випадку колегія суддів вважає, що вина в неповерненні конкурсної гарантії позивачу Фондом державного майна України та Державним казначейством України підтверджується матеріалами справи та ґрунтується на наступних нормах законодавства.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст. 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов’язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Таким чином, невиконання відповідачем-2, який здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунків відповідача-1, платіжних доручень відповідача-1 щодо перерахування на користь позивача грошових коштів, є згідно ст. 617 ЦК України порушенням зобов’язань контрагентом відповідача-1, за яке перед позивачем на підставі ст. 618 ЦК України несе відповідальність відповідач-1.

Згідно положень ст. 530 ЦК України актами цивільного законодавства може бути встановлено строк виконання зобов’язань.

Відповідно до п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Оскільки наказ Фонду державного майна України № 1532 був виданий 29.09.2009 та в цей же день були оформлені відповідні платіжні доручення, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що останнім днем перерахування коштів є 02.10.2009, а, починаючи з 03.10.2009, відповідач-1 прострочив виконання зобов’язання.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України з Фонду державного майна України на користь позивача 3 % річних від несвоєчасно повернутої конкурсної гарантії у розмірі 2 695 890,41 грн.

Крім того, позивачем заявлялась позовна вимога про стягнення 3 % річних за користування чужими грошовими коштами на підставі ст.ст. 536, 1214 ЦК України.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Оскільки між сторонами не укладено договору про повернення конкурсної гарантії, яким би визначався порядок повернення коштів та розмір відсотків за прострочення виконання вказаного зобов’язання, а законодавство не встановлює такого розміру відсотків, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог про стягнення 3 % річних на підставі ст.ст. 536, 1214 ЦК України.

Доводи відповідача-1 про неправильне застосування судом першої інстанції положень ст. 49 ГПК України не відповідають матеріалам справи, оскільки позовні вимоги задоволені за рахунок Фонду державного майна України, як одержувача коштів конкурсної гарантії та особи відповідальної за належне виконання зобов’язань, тому і відшкодування судових витрат позивачу, які складаються із державного мита у розмірі 25 354,65 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 234,42 грн., мають бути здійснені саме за рахунок відповідача-1.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційне подання Генеральної прокуратури України, а також апеляційні скарги Фонду державного майна України та Державного казначейства України не підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2009 у справі № 32/688 не підлягає скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційне подання Генеральної прокуратури України, а також апеляційні скарги Фонду державного майна України та Державного казначейства України залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2009 у справі № 32/688- без змін.