Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.12.2009 р. у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська"ставиться питання про скасування судового рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову. Позивач вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, оскільки визнання відсутнім права вимагати стягнення заборгованості є належним способом судового захисту.

Державне підприємство "Добропіллявугілля"проти скарги позивача заперечує, вважає рішення суду першої інстанції в цій частині законним і обґрунтованим.

Державне підприємством "Добропіллявугілля" не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Товариство з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська"вважає скаргу Державного підприємства "Добропіллявугілля"необґрунтованою, а рішення суду в оскарженій відповідачем частині –законним.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області підтримує доводи Державного підприємства "Добропіллявугілля"та заперечує проти скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська".

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська"звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Добропіллявугілля"про визнання відсутнім права грошової вимоги у сумі 128 557 441, 41 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заборгованість позивача перед відповідачем у вказаній сумі не підтверджена первісними документами бухгалтерського обліку. Державне підприємство "Добропіллявугілля", в порядку ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, звернулось до суду із зустрічною позовною заявою про стягнення з Товаристваом з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська"боргу в сумі 128 557 441, 41 грн. Свої вимоги позивач за зустрічним позовом мотивує тим, що Товариство з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська"є правонаступником Відокремленого підрозділу "Шахта "Білозерська" Державного підприємства "Добропіллявугілля"і відповідно до умов договору оренди № 5/2008 від 13.11.2008 р., передавального балансу від 12.11.2008 р., актів звірки має перед державним підприємством заборгованість на вказану у зустрічному позові суму.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції послався на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту його права.

У зустрічному позові відмовлено з посиланням на те, що сума, яку Державне підприємство "Добропіллявугілля"вимагає стягнути з відповідача за зустрічним позовом, фактично не є борговим зобов’язанням, оскільки виникла із господарських правовідносин між відокремленими підрозділами, які входили до складу державного підприємства. Ці підрозділи не були суб’єктами права та їх відносини між собою не породжували цивільних прав і обов’язків, тому не могли слугувати правовою підставою для правонаступництва при передачі в оренду цілісного майнового комплексу Відокремленого підрозділу "Шахта "Білозерська"Державного підприємства "Добропіллявугілля".

Апеляційна інстанція погоджується з висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Оцінюючи обґрунтованість первісного позову, суд першої інстанції правильно вказав на те, що вимога про визнання відсутнім права грошової вимоги по суті є вимогою про встановлення певного юридичного факту. Між тим, за змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, суб’єктами господарювання можуть звертатись до господарського суду не за встановленням юридичних фактів, а за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і законних інтересів. Таким чином, у Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська"не було правових підстав для звернення за судовим захистом у спосіб, визначений у первісному позові.

Обґрунтованими є і висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову.

Як вбачається із матеріалів справи, за договором оренди № 5/2008 цілісного майнового комплексу Відокремленого підрозділу "Шахта "Білозерська"Державного підприємства "Добропіллявугілля", укладеним 13.11.2008 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Товариством з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська", останнє прийняло у строкове платне користування цілісний майновий комплекс вказаного в договорі відокремленого підрозділу. Згідно до пункту 1.7 цього договору відповідач є правонаступником прав та обов’язків Відокремленого підрозділу "Шахта "Білозерська"Державного підприємства "Добропіллявугілля". Наведені положення договору базуються на приписах частини 1 ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно до якого у разі оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу орендар стає правонаступником прав та обов’язків підприємства, пов’язаних з діяльністю цього підрозділу. Таким чином, відповідач за зустрічним позовом, виходячи з умов договору оренди № 5/2008 від 13.11.208 р., є правонаступником прав і обов’язків Державного підприємства "Добропіллявугілля"за умови, що ці права і обов’язки пов’язані з діяльністю Відокремленого підрозділу "Шахта "Білозерська"Державного підприємства "Добропіллявугілля". При цьому мова йде про права і обов’язки у їх цивільноправному розумінні.

Під час судового розгляду встановлено, що заявлена до стягнення сума утворилась внаслідок здійснення між Відокремленим підрозділом "Шахта "Білозерська"та іншими підрозділами Державного підприємства "Добропіллявугілля"внутрігосподарських операцій. За цими операціями Відокремлений підрозділ "Шахта "Білозерська" одержував від інших структурних підрозділів державного підприємства товароматеріальні цінності та послуги . Вказані відносини не породжували та не могли породжувати цивільні зобов’язання, в тому числі і боргові. Адже відокремлені структури Державного підприємства "Добропіллявугілля", в тому числі і Шахта "Білозерська"не мали статус юридичної особи. Відтак, шахта та її контрагенти за внутрігосподарськими операціями не були суб’єктами цивільних відносин (ст. 2 Цивільного кодексу України). Вони не були наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, в наслідок чого не могли своїми діями (участю у внутрішніх операціях) набувати для себе цивільних прав і створювати для себе цивільних обов’язків (ст. ст. 25, 30, 91, 92 Цивільного кодексу України).

Таким чином, сума, яку Державне підприємство "Добропіллявугілля"вимагає стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська"не може вважатись борговим зобов’язанням у цивільно-правовому розумінні цього терміну, оскільки виникла внаслідок взаємовідносин між господарськими структурами, які не є суб’єктами права . Ці взаємовідносини не можуть породжувати і правонаступництво, про яке йдеться у частині 1 ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки з них не виникає зобов’язання, яке може переходить до правонаступника. Відсутність боргового зобов’язань на суму 128 557 441, 41 грн. позбавляє доказового значення документи, які позивач за зустрічним позовом надав на підтвердження своїх вимог, зокрема, передавальний баланс, акти звірки, первинну документацію, тощо.

Враховуючи викладене, правових підстав для задоволення зустрічного позову у суда першої інстанції не було.

Доводи апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська"не беруться до уваги, тому що не спростовують висновків суду першої інстанції про неправильне обрання позивачем способу захисту своїх прав. Враховується і те, що права товариства захищені, оскільки у задоволенні зустрічного позову про стягнення грошових коштів судом відмовлено.

Апеляційна інстанція не погоджується з аргументами, наведеними у апеляційній скарзі Державного підприємства "Добропіллявугілля", з таких підстав.

Посилання заявника на те, що зобов’язання щодо сплати заборгованості за внутрігосподарськими операціями виникло у відповідача за зустрічними позовом внаслідок укладання ним договору оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу, є юридично неспроможними. Адже, заборгованість (боргове зобов’язання) може виникнути виключно між суб’єктами права. Воно не може існувати у взаємовідносинах між структурними підрозділами, які не мають статус юридичної особи, а також у взаємовідносинах між структурними підрозділами і юридичною особою, до складу якого вони входять.

Таким чином, на момент передання майна Відокремленому підрозділу "Шахта "Білозерська"в оренду і складання передавального балансу спірної заборгованості цього підрозділу перед Державним підприємством "Добропіллявугілля"з юридичної точки зору не існувало і не могло існувати . Викладене виключає можливість покладання обов’язку відшкодовувати таку заборгованість в порядку правонаступництва на відповідача за зустрічним позовом. Наявність наказу Міністерства вугільної промисловості України, яким врегульовано порядок обліку внутрігосподарських операцій, не доводить можливість виникнення цивільних обов’язків за такими операціями.

Доводи скарги про те, що суд необґрунтовано відмовив у призначенні судової експертизи є безпідставними, оскільки з матеріалів справи не вбачається наявність питань, для роз’яснення яких необхідно було призначити експертизу.

За таких обставин, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. ст. 43, 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд, -

Рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2009 р. по справі № 44/294пн залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

1. відповідач

1. третій особі

1 у справу

1 ДАГС